Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №130/2121/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

3/130/520/2026

130/2121/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 р. м. Жмеринка

Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Заярний А.М., розглянувши матеріали, що надійшла з Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , працюючого слюсарем в автосервісі «Беркут Транс» - за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 694556 від 16.06.2026, складеного поліцейським Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Климчуком Б.В., ОСОБА_1 16.06.2026 о 14:00 в м. Жмеринка, по вул. Космонавтів керуючи транспортним засобом «FADA», номерний знак НОМЕР_1 , перебував в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився згідно чинного законодавства за допомогою приладу «Драгер», результат огляду 2,64 проміле. Відповідно до протоколу своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні захисник Смірнов С.М., повноваження якого підтверджені ордером, просив закрити провадження відносно ОСОБА_1 за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, адже на відео не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вказав, що транспортний засіб не перебував в стані руху, двигун був вимкнений. ОСОБА_1 перебуваючи у товариша по вул. Космонавтів в м. Жмеринка намагався його відремонтувати, під час ремонту вони вживали алкогольні напої. Відремонтувати транспортний засіб не вдалось, після чого ОСОБА_1 взяв в руки мотоцикл та потягнув його до себе додому в несправному стані, використовуючи його як інструмент підтримання рівноваги. Вже коли ОСОБА_1 перебував біля свого будинку під`їхали працівники поліції та вказали, що останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. З відео, доданого до матеріалів справи вбачається, що мотоцикл не перебував в русі. На підтвердження своїх доводів надав в судовому засіданні письмові заперечення.

ОСОБА_1 підтримав позицію захисника та вказав, що не керував транспортним засобом, вказав, що 16.06.2026 приїхав в м. Жмеринку, де проживає його дружина з дітьми, а також де він зареєстрований, адже проживає в м. Вінниця в той час, коли працює. Приїхавши в черговий рази в м. Жмеринка, він вирішив з товаришем полагодити належний йому мотоцикл, так і не полагодивши транспортний засіб він тримаючи його в руках покотив його додому, після чого біля воріт будинку, де він проживає, до нього підійшли працівники поліції та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, так як з їх слів він керував транспортним засобом в стані сп`яніння, що він і зробив.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оглянувши матеріали справи та відеозапис з нагрудних камер працівників поліції суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичної чи токсичних речовин, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Тобто, за ст. 130 КУпАП несе відповідальність лише особа, яка керує ТЗ, а саме водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 Правил дорожнього руху України).

Керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Коли ж особа перебуває поруч з транспортним засобом або ж у ньому і навіть із ввімкненим двигуном - склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами показаннями технічних приладів та технічних засобів та іншим.

Орган (посадова особа) відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Частиною 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 280 КпАП України, орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №694556 від 16.06.2026 складений відносно ОСОБА_1 , який містить виклад обставин вчинення адміністративного правопорушення, сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є беззаперечним доказом вини особи. Направлення та Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів не підтверджують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Свідки даної події відсутні.

Натомість досліджений відеозапис з бодікамери поліцейського, доданий до протоколу, повністю підтверджує пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні, зокрема з відеозапису вбачається, що на відео не зафіксовано момент керування ОСОБА_1 мотоциклом, натомість з відео вбачається, що ОСОБА_1 на час приїзду працівників поліції знаходиться біля транспортного засобу, у якого вимкнений двигун та який відповідно не перебуває в стані руху.

Ураховуючи викладене, оскільки у справі відсутні будь – які докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 16.06.2026 виконував функції водія, відповідно підстави для проходження ним огляду на стан сп`яніння були відсутні.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що провадження по справі слід закрити у зв`язку із відсутністю події і складу у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 274, 280, 283, 284 КУпАП, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності до Вінницького апеляційного суду області через Жмеринський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ