Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №646/11054/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 646/11054/25

провадження № 22-ц/818/4924/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів за призначеною державною допомогою, -

за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 18 травня 2026 року, постановлене суддею Клімовою С.В.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму надмірно виплачених бюджетних коштів за призначеною державною допомогою у сумі 73913,08 грн.

Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 18 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; Зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Основ?янського району Харківської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім?ям з 12.06.2023. Внаслідок скасування рішення про інвалідність та скасування факту, що відповідач мав статус інваліда ІІІ групи загальна сума збитків завданих бюджету незаконним отриманням становить 73913,08 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що виплата грошових коштів була здійснена внаслідок технічної чи арифметичної помилки або з інших підстав, які відповідно до закону можуть бути підставою для повернення отриманих сум.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААВ № 699865 від 12.06.2023 ОСОБА_1 з 12.06.2023 встановлено ІІІ групу інвалідності до 01.07.2025 року..

30.06.2023 року ОСОБА_1 зверувся до Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради з заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, в розділі 4 вказаної заяви зазначено – Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю та галочкою позначено – допомога особам з інвалідністю ІІІ групи.

Рішенням Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради про призначення допомоги від 20.07.2023 року ОСОБА_1 була призначена допомога як особі з інвалідністю ІІІ групи на підставі його заяви від 30.06.2023 року призначена допомога з 12.06.2023 по 31.12.2023 в розмірі 2100,00 грн щомісячно, а з 01.01.2024 по 30.06.2025 року в розмірі 2361,00 грн щомісячно.

Рішенням Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради про призначення державної допомоги малозабезпеченим сім`ям ОСОБА_1 була призначена допомога допомога малозабезпеченим сім?ям з 01.06.2023 року по 30.11.2023 в розмірі 2070,72 грн.

Згідно з довідкою № 24 виданої КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Харківської обласної адміністрації департаменту охорони здоров`я ОСОБА_1 06.12.2024 заочно оглядався та за результатами з 12.06.2023 невизнаний інвалідом, рішення Слобідського міжрайонного МСЕК скасовано.

Розпорядженням Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради від 25.03.2025 ОСОБА_1 виплати допомоги припинено, особовий рахунок закрито, у зв?язку з невизнанням ОСОБА_1 інвалідом.

Загальний розмір отриманих відповідачем коштів становить 73 613,08 грн.

22.05.2025 Управлінням соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради засобами поштового зв?язку надіслано ОСОБА_1 повідомлення від 22.05.2025 № 52/0/840-25 про припинення надання державних допомог.

05.09.2025 року за вих. № 89/0/840-25 Управлінням соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради Мазикіну В.О. направлено попередження про необхідність повернення коштів ( а. с. 7-16).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до положень ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Чатиною 1 статті 2 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» визначено, що громадяни України, які є дітьми померлого годувальника або досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, і не мають права на пенсію, або є особами з інвалідністю і не мають права на пенсію по інвалідності або державну допомогу у зв`язку з інвалідністю та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» визначено, що державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються: особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, - довічно; особам з інвалідністю - на весь час інвалідності; дитині померлого годувальника - до досягнення 18 років.

Статтею 15 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» визначено, що суми державної соціальної допомоги, надміру виплачені одержувачу державної соціальної допомоги внаслідок зловживань з його боку (подання документів з неправдивими даними, неподання відомостей про зміну у складі сім`ї, про працевлаштування), стягуються на підставі рішень органів, що призначають державну соціальну допомогу. Відрахування на підставі таких рішень провадиться в розмірі не більш як 20 відсотків розміру державної соціальної допомоги понад відрахування з інших підстав. У всіх випадках звернення стягнень на розмір державної соціальної допомоги за одержувачем державної соціальної допомоги зберігається не менш як 50 відсотків належного розміру державної соціальної допомоги. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги (відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Пунктом 1 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю та державної соціальної допомоги на догляд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 №261 (далі Порядок №261) визначено, що цей Порядок визначає умови призначення, надання і виплати: державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам; державної соціальної допомоги на догляд.

Згідно п. 5 Порядку №261 право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам мають особи, що одночасно відповідають таким умовам: 1) особи, які досягли віку 65 років і не мають права на пенсію відповідно до законодавства або яким установлено інвалідність в установленому порядку. 2) не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та допомоги, що призначається відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (крім осіб з інвалідністю з дитинства або дітей з інвалідністю, які мають право на державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» і державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»; 3) є малозабезпеченими особами (крім інвалідів I групи).

Згідно із п. 9 Порядку №261 соціальна допомога призначається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення).

Відповідно до п. 10 Порядку №261 для призначення соціальної допомоги подаються заява за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики.

Також, вказаним пунктом Порядку №261 визначено перелік документів, які необхідно надати разом з поданням заяви.

Надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям регулюється Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям». Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» визначає Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 250.

Згідно з пунктами 2,3 Порядку № 250 державна соціальна допомога призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї.

Згідно із частинами першою-третьою статті 4 Закону № 1768-III та п. 6 Порядку № 250, для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу праці та соціального захисту населення такі документи: заяву; документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім`ї; довідка про склад сім`ї; декларація продоходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї); довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).

У відповідності до постанови КМУ від 07.03.2022 3214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану», встановлено, що на період введення воєнного стану надання державної соціальної допомоги та пільг здійснюється з урахуванням таких особливостей: строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, допомоги на дітей одиноким матерям, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі - державна соціальна допомога), які було призначено раніше, продовжується особам, які проживають на територіях територіальних громад, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, внесених допереліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - відповідні території).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (даліЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

В силу п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених п.1 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 691цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 545/163/17 (провадження № 6133727сво18).

Так, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Відтак, позивач повинен довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про обставини, які мали значення для отримання допомоги з метою незаконного отримання такої.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Основ?янського району Харківської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім?ям з 12.06.2023

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та надання допомоги як малозабезпеченій сім`ї та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною або внаслідок технічної чи арифметичної помилки або з інших підстав, які відповідно до закону можуть бути підставою для повернення отриманих сум, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 18 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

В.Б.Яцина