Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №721/799/26 — Путильський районний суд Чернівецької області

16.09.2026

Справа №721/799/26

Провадження 2/721/453/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районнийсуд Чернівецької області в складі:

Головуючого судді: Проскурняка С.П.

за участю секретаря: Помазан М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Путила Вижницького району Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що 02.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про споживчий кредит №211725, згідно якого вона отримала кредит у розмірі 13514,00 грн.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 13514,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , яку відповідачкою було особисто вказано під час укладення Договору.

03.04.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №03042026. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №03042026 від 03 квітня 2026 року Реєстру прав вимог №2 від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 21219,42 грн.

Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №211725 від 02.12.2025 року, становить 21219,42 грн, яка складається з: 12248,60 грн - заборгованість по тілу кредиту, 6570,82 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 600,00 грн - заборгованість по комісії, 1800,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями(пеня, штрафи).

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову позивачем не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір позовних вимог щодо заборгованості за кредитним договором становить 19419,42 грн.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 19419,42 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідачки вищевказану заборгованість та понесені судові витрати.

Відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що визначений позивачем розмір заборгованості є необґрунтованим. Комісія є окремим платежем за договором, однак позивач одночасно включає її до складу основного боргу. Один і той самий платіж не може одночасно визначатися як комісія та враховуватися як частина тіла кредиту. Такий порядок розрахунку створює двозначність у визначенні її зобов`язань за Договором та фактично збільшує суму основного боргу за рахунок комісії. Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн то враховуючи значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, розмір судових витрат не може бути більше 1000 гривень, оскільки зазначена справа є типовою для фінансової установи. Виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї, адвокатом не наведено.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача частково надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог.

Судом встановлено, що 02.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про споживчий кредит №211725.

Договір було укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором ci8w3c0g/а.с.11-14 зворотний бік/.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За правилами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до умов Кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит на суму 13514,00 грн в наступному порядку: в розмірі 10000,36 грн для погашенняна № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті, у розмірі 3513,64 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, згідно яких позичальницю було повідомлено, зокрема, що у разі надання їй кредиту, остання за договором кредитування зобов`язана буде сплачувати проценти за користування ним та комісію за надання кредиту, які визначені в договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомилась та без будь-яких заперечень підписала в електронному вигляді.

Відповідно до довідки наданої ТОВ «ФК «Кредіплюс» №2809/05-06 від 05.06.2026 року за кредитним договором №211725 від 02.12.2025 року здійснено перерахунок грошових коштів в сумі 10000,36 грн, номер транзакції 1719055326/а.с.39-40/.

Згідно витребуваної інформації у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідачки ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 на яку 02.12.2025 року було зараховано кошти в сумі 10000,36 грн/а.с.78-80/.

Відповідно до картки обліку виконання договору №211725 встановлено, що відповідачка має заборгованість за договором у сумі 21219,42 грн, яка складається з суми заборгованості по тілу кредиту 12248,60 грн, заборгованості по відсоткам 6570,82 грн, заборгованості по комісії 600,00 грн, заборгованості за штрафними санкціями(пеня, штрафи) 1800,00 грн.

03.04.2026 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №16042025 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників.

Відповідно до укладеного Договору факторингу №03042026 від 03.04.2026 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором №211725 від 02.12.2025 року загальна сума заборгованості склала 21219,42 грн, що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору факторингу №03042026 від 03.04.2026 року реєстр прав вимоги № 2, де під номером 800 значиться відповідачка/а.с.6/.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 211725 від 02.12.2025 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 21219,42 грн, яка складається з: 12248,60 грн - заборгованість по тілу кредиту, 6570,82 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 600,00 грн - заборгованість по комісії, 1800,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями(пеня, штрафи)/а.с.10/.

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 1800,00 грн позивачем не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір позовних вимог щодо заборгованості за кредитним договором становить 19419,42 грн.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

Таким чином позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог в частині стягнення нарахованої комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України Про споживче кредитування), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв`язку з чим у Законі України Про захист прав споживачів текст статті 11 викладено в такій редакції: Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Даного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, провадження №14-44цс21.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 , встановлено комісію за управління та обслуговування кредиту, що нараховується за зниженим тарифом за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу в розмірі 1,00 грн, стандартний (базовий) тариф становить 100,00 грн, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», отже ці положення договору є нікчемними.

Враховуючи, що вимагається до стягнення: 600,00 грн - заборгованості по комісії за кредитним договором №211725 від 02.12.2025 року щодо якого встановлено нікчемність, належить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал»в частині стягнення заборгованості за комісією.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 20 січня 2026 року між АБ «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір про надання правової допомоги №20/01/26-02 /а.с.53-54/.

Відповідно до спрямованих позивачем до суду додаткової угоди № 25771573288 від 25.05.2026 року до договору № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026 року, згідно якого послуги надано на загальну суму 7000,00 грн/а.с.55-56/.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

До аналогічних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

При цьому, суд приходячи до вищевказаного висновку про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходив також з того, що адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» вже неодноразово надавала правову допомогу позивачу ТОВ «Факторинг Партнерс» по аналогічним спорам з приводу стягнення заборгованості за кредитними договорами, а тому суд вважає, вищевказані витрати з правової допомоги завищеними та такими, що підлягають зменшенню.

Таким чином, суд вважає, що витрати на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становлять 2000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції № 50057 від 29.07.2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи вищезазначене, та враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (97%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2582 грн 53 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11,15-16,509-510,526-527,536,553-554 ЦК України, ст.ст. 4-6,76-81,95,141,265,353-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», заборгованість за кредитним договором №211725 від 02.12.2025 року в розмірі 18819 (вісімнадцять тисяч вісімсот девятнадцять) гривень 42 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2582 гривні 53 копійки та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», юридична адреса м. Київ, бульвар Лесі Українки,34, офіс 333, код ЄДРПОУ:43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя: С.П. Проскурняк