Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №351/1306/21 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/1306/21

Номер провадження №2/351/5/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Сегіна І.Р.,

за участі секретаря - Бабшинська К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Перша Снятинська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Перша Снятинська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат - ОСОБА_3 .. Його братом було складено заповіт, згідно якого він, начебто, заповів все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що йому належатиме на день смерті, те, на що він матиме право за законом - відповідачці ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Про даний факт він дізнався, коли звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Вважає, що заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, тому що цей заповіт не міг бути підписаний його братом, ОСОБА_3 та не відповідає волі спадкодавця, що є достатньою підставою для визнання його недійсним.

Вважає, що складення оспорюваного заповіту не відповідало внутрішній волі ОСОБА_3 , оскільки напис і підпис на заповіті значно відрізняється від дійсного підпису спадкодавця, що свідчить про підробку підпису на заповіті.

Вищевказаний заповіт він випадково побачив в ході словесної суперечки з відповідачкою, а пізніше вона надала його копію, як підтвердження своїх слів про те, що вона єдина спадкоємиця і він не має ніякого права на спадкове майно його брата.

Крім того, спадкодавець неодноразово при спілкуванні і в присутності відповідачки зазначав, що все своє майно він залишить йому- ОСОБА_1 , оскільки вищевказане майно придбали їхні батьки.

Він останні роки за власні грошові кошти здійснював ремонт будинку та благоустрій прибудинкової території, оскільки знав, що будинок залишиться йому. Зазначені обставини можуть підтвердити свідки, явку яких він забезпечить в судове засідання.

Згідно довідки про причину смерт, його брат ОСОБА_3 помер у віці 48 років, причиною смерті був плоскоклітичний рак язика. Це додатково підтверджує невідповідність волі волевиявлення спадкодавця та підробку підпису на заповіті.

Також, неналежність напису ОСОБА_3 та підпису на заповіті може бути підтверджено порівнянням із надписами і підписами на документах, написаних рукою ОСОБА_3 і власне посмертною почеркознавчою експертизою, клопотання про призначення якої буде ним подано.

Також, складення оспорюваного заповіту не відповідало дійсній волі спадкодавця, що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.3 ст. 203 ЦК України, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, та відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою для недійсності правочину.

Просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 04.12.2019р. на користь ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Видинівської сільської ради Калитчук Л.А.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що померлий ОСОБА_3 хворів, тому не усвідомлював значення свої дій. Позивач допомагав брату по господарству. Вказав, що його довіритель не визнає факту спільного проживання відповідачки з померлим ОСОБА_3 , однак не заперечує, що останній час відповідачка проживала з померлим. Просив позов задоволити.

Представник відповідачки в судовому засіданні пояснив, що відповідачка позов не визнає. Відповідачка ОСОБА_2 проживала разом з померлим з 2012р., доглядала за хворим батьком померлого ОСОБА_3 , який помер в 2014р.. Позивач не допомагав та не доглядав за батьком. ОСОБА_3 був усім родич, в т.ч. і відповідачці, і це було відомо всім. Відповідачка за життя ОСОБА_3 підтримувала стосунки з родиною померлого, вони товаришували сім`ями. Позивач не цікавився життям свого батька та брата, проживав за кордоном і за життя брата не приїжджав до нього. ОСОБА_3 склав заповіт, який написаний розбірливим почерком та безпомилково зробив запис. Не мав психічного захворювання, на обліку не перебував. Свідки можуть підтвердити психічне здоров`я померлого. Вважає лист Снятинської БПЛ від 11.06.2021р. неналежним доказом у справі, оскільки він не є першоджерелом та містить помилки. Просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа державний нотаріус Першої Снятинської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Вислухавши сторін, дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_4 , яка є подружкою відповідачки, в судовому засіданні пояснила, що в 2012р. ОСОБА_5 (відповідачка) пішла жити до ОСОБА_6 (померлого ОСОБА_3 ). Разом з ними проживав хворий батько ОСОБА_3 , за яким відповідачка здійснювала догляд. Вказала, що добре знала цю сім`ю, була у них в гостях, коли відповідачка і померлий ОСОБА_3 почали жити разом. В листопаді 2019 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 одружилися і померлий весь час поводився адекватно, спілкувався, розумів значення свої дій. Після чого вони проживали разом, вели спільний побут, купляли меблі, техніку. Два роки вони разом їздили на заробітки до Польщі. Зазначила, що про хворобу померлого ОСОБА_3 вона дізналася наприкінці 2019р. або на початку 2020р.

Свідок ОСОБА_7 , яка є невісткою відповідачки, в судовому засіданні пояснила, що у 2019р. вона вийшла заміж за сина відповідачки і дізналася, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживали разом з 2012р.. Померлий з відповідачкою тримали свійських тварин і у них були добрі стосунки. Вона бувала у них в гостях. Також, їй відомо, що в 2019р. померлий і відповідачка одружилися. Після чого також бувала у них в гостях. Близько 1,5 тижні померлий не міг говорити, тому писав. Зазначила, що з 2015 р. відповідачка їздила на заробітки. І коли її не було вдома, то вони з чоловіком приходили до ОСОБА_6 . Про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 їй було відомо ще за два місяці до цієї події. Після весілля бували у них в гостях. За два тижні до смерті ОСОБА_3 був в адекватному стані. Вказала, що ОСОБА_6 до смерті весь час був при доброму розумі та пам`яті, самостійно ходив. За 1,5 тижні до смерті він не міг говорити, сидів вдома. Про хворобу ОСОБА_6 вони дізналися восени 2019р.

Свідок ОСОБА_8 , яка є донькою відповідачки, в судовому засіданні пояснила, що її мати проживала разом із ОСОБА_6 однією сім`єю. Вона приїжджала до них у гості. Мати з померлим тримали господарство, свійських тварин, голубів. Зазначила, що її чоловік допомагав з ремонтом ОСОБА_3 , а він допомагав їм. Вказала, що на доданих фото зображено сімейне святкування, її матір та ОСОБА_6 , Хрестини 2019р.. Їй відомо про хворобу ОСОБА_6 , однак в травні 2019р. ще не було відомо. Також, їй відомо про розпис (реєстрацію шлюбу) матері та ОСОБА_6 - 15.11.2019р. Вказала, що вона з чоловіком бувала у них в гостях після реєстрації шлюбу. З листопада 2019р. по березень 2020р. була в гостях тричі. За декілька днів до смерті ОСОБА_6 не міг говорити, тільки писав. Коли була в гостях в кінці листопада 2019р. та в січні 2020р., то тоді ОСОБА_3 вже не міг говорити.

Свідок ОСОБА_9 , яка є рідною сестрою померлого ОСОБА_3 , в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 проживав у батьківській хаті. Вона все оплачувала: ремонти, лікування. Коли брат ОСОБА_3 захворів, у нього виявили онкологію, відповідачка періодично виїжджала за кордон, і з братом залишалась вона. Витрати на операцію брата та його лікування оплачувала теж вона. Коли братові стало гірше, вона повернулась до нього. Вказала, що заповіт складений тоді, коли брат був хворий та приймав морфій. Брат захворів у 2019р.. Брат з відповідачкою не перебували у шлюбі. Відповідачка періодично була за кордоном. Коли поверталась, то жила разом з братом. Літом 2019р. спадкодавець їздив з відповідачкою на заробітки за кордон. З відповідачкою знайома не близько. Відповідачка з братом один раз в рік ночували у неї. До цього вони приходили до неї в гості. Зазначила, що з братом була у близьких відносинах, про його хворобу дізналася від ОСОБА_2 .. Приїжджала до брата з жовтня 2019р. по кінець грудня 2019р., а також вкінці лютого 2020р.. В період її відсутності, вона підтримувала брата, передавала йому кошти. Коли приїжджала до брата в кінці січня 2020р., спілкувалася з ним, то він був при доброму розумі, розумів значення своїх дій і в кінці січня 2020р.- за тиждень до смерті сказав їй, що заповіт не залишав. В грудні братові було погано, він поводився як дитина, через морфій він не розумів значення своїх дій, а тому, заповіт є незаконним. Перед хіміотерапією відповідачка давала згоду на лікування брата і тоді вона дізналася, що брат із відповідачкою одружені. Про складений померлим заповіт вона дізналася після похорону, як і про одруження померлого брата з відповідачкою. Їй відомо, що братові давали знеболюючі ліки. В 2014р. ОСОБА_2 разом із братом була присутня на похороні його батька. Також, зазначила, що покійний перебував із позивачем у добрих стосунках. Вважає, що батьківська хата повинна залишитися у їхній родині.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

В силу частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частини 1 і 2статті 215 ЦК України).

Відповідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Як вказано у частинах 1 та 2 статті 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно з частинами 1-3статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

На підставі частини 2 статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

За змістом частин 1, 5 і 6 статті 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і покликаний вирішити питання щодо призначення спадкоємців.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

У частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Зміст частини першої статті 1257 ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у статтях 1247-1249, 1253 ЦК України (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі№ 466/9242/21 (провадження № 61-4349св23); від 10 квітня 2024 року у справі№ 683/1110/21, провадження № 61-471св24).

Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе, як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Кваліфікація заповіту як нікчемного з мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17, провадження № 61-21249св19, постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20, провадження №61- 21209св19).

Відповідно до частини 1 і 2 статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.05.2021р. житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.04.2021р. належить відповідачці ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Видинівської сільської ради від 16.03.2020р. № 201 згідно записів в погосподарській книзі №1 ОПГО № 01-0085-1 по Видинівській сільській раді житловому будинку в АДРЕСА_1 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Рік побудови 1974.

Згідно довідки, що видається в зв`язку з оформленням спадщини, виконавчого комітету Видинівської сільської ради від 16.03.2020р. № 203 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991р. відносився до колгоспного двору. Всі будівлі розміщені на неприватизованих земельних ділянках. Відсутність арешту (заборони) на спадщину даного будинку перевірено. На день смерті ОСОБА_10 разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_3 – син, проживав; ОСОБА_1 – син, проживав; ОСОБА_11 – не родичка, не проживала; ОСОБА_12 – не родич, не проживав. В оперативне управління спадковим майном після смерті ОСОБА_10 вступив його син ОСОБА_1 .. Заповіт від імені ОСОБА_10 посвідчувався у виконкомі Видинівської сільської ради 25.01.2013р. за № 1.

Згідно листа-відповіді на адвокатський запит КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради від 11.06.2021р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні КНП «Снятинська БЛ» в період з 24.04.2019р. по 26.04.2019р. історія хвороби № 2299, з 20.07.2019р. по 22.07.2019р. історія хвороби № 3802 та в період з 06.09.2019р. по 09.09.2019р. історія хвороби № 4621. Перебував на обліку в онколога з діагнозом: Сг язика Т3N2 Мо, ст.І, стан після комбінованого лікування. Продовження хвороби, кл.гр. ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Отримував морфіну гідрохлорид 10мг. По 1 табл. 2 р в день з 10.02.2020р.. Морфіну гідрохлорид 1% 1 мл- в/м`язево 2 р. в день з 24.02.2020р. по 05.03.2020р.

Відповідно до заповіту, посвідченого 04.12.2019р. секретарем Видинівської сільської ради Калитчук Л.А., спадкоємцем всього належного на праві власності ОСОБА_3 майна є ОСОБА_2 .

Згідно довідки про причину смерті № 20 від 06.03.2020р. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: Плоскоклітинний рак язика IV стадія, IV клінічна група.

30.11.2020р. позивачем ОСОБА_1 подано до Першої Снятинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки про склад сім`ї № 388 від 27.09.2021р. в житловому будинку по АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 - уповноважений власник; ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 – не родичі, не проживають.

Згідно спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , відповідачці ОСОБА_2 01.04.2021р. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме, на житловий будинок, що по АДРЕСА_1 та на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площами 1,1569 га, 0,3669 га, 0,3668 га, 1,0459 га, які розташовані на території Видинівської сільської ради.

Ухвалою Снятинського районного суду від 30.03.2023р. у справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу на визначення психічного стану ОСОБА_3 на момент складання та підписання ним заповіту.

Ухвалою Снятинського районного суду від 28.04.2023р. провадження у справі поновлено, у зв`язку з тим, що на адресу суду повернувся лист з ухвалою суду від 30.03.2023р. про призначення експертизи з відміткою про те, що Івано-Франківська обласна психоневрологічна лікарня №3 не знаходиться за адресою зазначеною на конверті.

Ухвалою Снятинського районного суду від 23.05.2023р. за клопотанням представника позивача у справі повторно призначено посмертну судово-психіатричну експертизу на визначення психічного стану ОСОБА_3 на момент складання та підписання ним заповіту.

01.09.2023р. на адресу суду надійшов лист від Івано-Франківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інституту психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України", згідно якого філією повернуто копію ухвали суду від 23.05.2023р. про проведення посмертної судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_3 без виконання, в зв`язку з ненаданням експертам об`єктів експертного дослідження.

13.08.2024р. представником позивача, адвокатом Кошман І.В. повторно подано клопотання про призначення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.10.2024р. було повторно проведено розподіл даної цивільної справи. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.10.2024р. дану цивільну справу було розподілено головуючому судді Посохову І.С., у зв`язку із звільненням із посади судді ОСОБА_15 ..

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.05.2025р. дану цивільну справу було розподілено головуючому судді Сегіну І.Р., у зв`язку з відрахуванням зі штату Снятинського районного суду судді Посохова І.С..

Ухвалою Снятинського районного суду від 04.05.2026р. у відмовлено у призначенні посмертної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_3 , у зв`язку із тим, що підстав, передбачених ст. 103 ЦПК України, для її призначення судом не встановлено. Так, надані представником позивача медичні довідки суд оцінив критично, оскільки із гнаданої довідки слідує, що медичний препарат - морфін ОСОБА_3 приймав більше як через два місяці після складання ним заповіту, що в часовому проміжку не могло мати вплив на психоемоційний стан здоров`я ОСОБА_3 .. Також, судом враховано тривалість розгляду справи та неможливість проведення вказаної посмертної судово-психіатричної експертизи. З вказаних підстав у задоволенні клопотання представника позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи відмовлено.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що оспорюваний заповіт був складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, посвідчений секретарем виконавчого комітету Видинівської сільської ради Калитчук Л.А. Заповіт особисто прочитаний заповідачем ОСОБА_3 та власноручно ним підписаний.

В судовому засіданні двічі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, в проведенні якої судовим експертом було відмовлено з тих підстав, що експертам не надано об`єкти експертного дослідження.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що ОСОБА_3 за життя, на момент складання, підписання заповіту, на момент хвороби та смерті мав будь-які психічні розлади.

Докази про те, що волевиявлення спадкодавця ОСОБА_3 на момент складання заповіту від 04.12.2019 року не було вільним і не відповідало волі спадкодавця, у матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що медичний препарат - морфін померлий ОСОБА_3 приймав більше як через два місяці після складання ним заповіту, тобто на момент складення та підписання заповіту він не був під дією даного медичного препарату, а тому цей препарат не міг мати вплив на психоемоційний стан здоров`я ОСОБА_3 ..

Крім того, будь-яких обставин, які могли б свідчити про вплив на волевиявлення заповідача, як то: важка фізична або психічна хвороба, незнання української мови, невміння читати, вчинення заповіту внаслідок обману, під примусом, шляхом застосування фізичної сили і т.п., не встановлено.

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що заповіт вчинений ОСОБА_3 , посвідчений 04.12.2019 р. секретарем виконавчого комітету Видинівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області Калитчук Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 62, за яким ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі на все те, що за законом він матиме право і що буде належати на момент смерті йому, заповів дружині ОСОБА_2 , складений з дотримання вимог закону, підписаний особисто заповідачем, та особисто ним прочитаний, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, а позивачем не доведено наявність підстав для визнання заповіту недійсним.

Відтак, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.

Керуючись ст.ст.2-5, 11-13, 141, 279, 352, 354, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Перша Снятинська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Ігор СЕГІН