Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №630/1211/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 630/1211/26

Провадження № 1-кп/635/1252/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

її законного представника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026140140000825 від 30.06.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Сахновщина Харківської області, громадянина України, не одруженого, із повною середньою освітою, військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_2), курсанта першого курсу у військовому званні «солдат», раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Законом України від 24.02.2022

№ 2102-ІХ, на підставі пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України на всій території України введено воєнний стан, дія якого на момент вчинення кримінального правопорушення тривала.

Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє воєнний стан.

Так, курсант ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно до наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) № 403 від 15.08.2025 зарахований до списків особового складу на навчання до факультету підготовки спеціалістів ракетно-артилерійського озброєння на всі види забезпечення, вважається таким, що справи та посаду курсанта ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові навчальні підрозділи, є одним із видів військової служби.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних є день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу.

Відтак, з 15.08.2025, тобто з моменту зарахування до списків особового складу на навчання та прийняття посади курсанта, ОСОБА_7 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

До цього ж, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4

(АДРЕСА_2) (по особовому складу) № 89-РС від 15.08.2025 ОСОБА_7 присвоєно військове звання «солдат».

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 133 від 07.05.2026 у період з 07.05.2026 по 20.05.2026 солдат ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Згідно із вимогами п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Відповідно до вимог ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_7 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до вимог ст. 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.

У відповідності до ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі, зокрема, відбуття чи повернення з відпустки.

Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_7 як військовослужбовець, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Проте, солдат ОСОБА_7 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях.

Так, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_2), який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді курсанта ІНФОРМАЦІЯ_5, у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 20.05.2026 не з?явився вчасно до підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_2), який дислокується у тимчасовій локації « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (більш точна адреса під час дії воєнного стану розголошенню не підлягає), та ухилявся, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи з обов`язками військової служби до 07.07.2026, коли був затриманий співробітниками відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області.

Крім того, 07.07.2026 приблизно о 10 годині 51 хвилині ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу будинку № 38 по вул. Західній у м. Люботині Харківського району Харківської області, побачив неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вирішив вчинити напад з метою заволодіння належним потерпілій майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоров`я.

Реалізуючи свій умисел, того ж дня, приблизно о 10 годині 51 хвилині, біля будинку № 38 по вул. Західній у м. Люботині Харківського району Харківської області, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 прослідував за потерпілою, підійшов до неї зі спини та, з метою подолання можливого опору і забезпечення безперешкодного заволодіння її майном, раптово обхопив правою рукою шию ОСОБА_5 та почав її стискати, застосувавши до потерпілої насильство, небезпечне для її життя та здоров`я.

Унаслідок протиправних насильницьких дій ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_5 втратила свідомість та була позбавлена можливості чинити будь-який опір.

У подальшому, скориставшись безпорадним станом потерпілої, який настав унаслідок застосованого ним насильства, та продовжуючи реалізацію умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 заволодів мобільним телефоном марки Apple моделі iPhone 14 Pro 128 Gb Space Black, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який знаходився у задній кишені джинсових шортів, одягнутих на потерпілій.

Після цього ОСОБА_7 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши реальну можливість розпорядитися майном потерпілої на власний розсуд, чим заподіяв неповнолітній потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду у розмірі 21 629,33 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні зазначених вище злочинів визнав повністю та пояснив, що дійсно скоїв злочини, які йому інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, обставини злочину не оспорював, пояснив причини та обставини скоєного.

Так, під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що після лікування його з лікарні забрав сокурсник, щоб доставити до місця проходження служби. Знаходячись на вокзалі, коли сокурсник відлучився, щоб купити квитки, він, не повідомивши керівництво, пішов до дому. При цьому він розумів, що за ці дії настане кримінальна відповідальність. У липні 2026 року він у м. Люботин по вул. Західна,38 на вулиці зустрівся з потерпілою ОСОБА_5 . Між ними виникла сварка, після ого він підійшов до неї зі спини і почав душити. Коли вона втратила свідомість, він забрав її телефон, який випав з кишені, відключив і попрямував додому. Телефон мав намір продати. У скоєному розкаюється.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції, роз`яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та вважає можливим розглянути справу на підставі ч.3 ст. 349 КПК України. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена в повному обсязі та кваліфікує його дії за епізодом нез`явлення на службу за ч. 5 ст. 407 КК України як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, та за фактом нападу на потерпілу ОСОБА_5 за ч.4 ст. 187 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого в умовах воєнного стану.

Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його вік, стан здоров`я, те що він на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, проте має психічне захворювання, не одружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, а також осіб похилого віку, за місцем служби характеризується посередньо, суд також враховує, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 452 від 27.07.2026 р. ОСОБА_7 має психічне захворювання у формі емоційно нестійкого розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_7 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність у нього психічного захворювання, внесення коштів на допомогу Збройним силам України, що підтверджується відповідною квитанцією.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Згідно заяви потерпілої та її законного представника вони не мають матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого.

Положеннями ст.69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вказаний злочин, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК України, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК України.

На підставі викладеного, враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, конкретні обставини вчинення злочину, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, який щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, позицію потерпілої та її законного представника, суд доходить висновку про можливість при призначенні покарання за ч.4 ст. 187 КК України застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_7 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна, за ч.5 ст. 407 КК України - в мінімальних межах санкції вказаної частини статті.

Суд вважає, що таке покарання буде відповідати вчиненому обвинуваченим, достатнім для його виправлення і необхідним для попередження нових злочинів.

Суд також вважає за необхідне, керуючись ст.ст. 118, 122, 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 10751 від 15.07.2026 р. в розмірі 3664,08 грн.

Відповідно до п.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 10.07.2026 р. накладено арешт на речові докази по справі.

Оскільки судом призначається покарання у виді конфіскації майна обвинуваченого, суд не вбачає підстав для скасування арешту мобільного телефону ТМ «Readmi 8» у корпусі синього кольору, IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 із сім-карткою із номером НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_7 , в зв`язку з чим не вирішує питання щодо долі цього речового доказу.

В іншій частині суд вважає можливим скасувати арешт майна.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.. 100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили суд вважає необхідним залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч.5 ст. 407 КК України - у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

-за ч.4 ст. 187 КК України - із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_7 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 07.07.2026 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 10751 від 15.07.2026 р. в розмірі 3664,08 грн.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 10.07.2026 р., на мобільний телефон ТМ «Readmi 8» у корпусі синього кольору, IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 із сім-карткою із номером НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_7 , залишити до виконання вироку в частині конфіскації майна.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 10.07.2026 р., на майку білого кольору та шорти сірого кольору, які належать ОСОБА_7 , та мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «14 Pro» у корпусі чорного кольору, із сім-карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_6 , пару кімнатних черевик зі штучним міховим покриттям, майку чорного кольору та джинсові шорти блакитного кольору, які належать ОСОБА_5 .

Речові докази, які зберігаються у камері схову речових доказів відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області:

-майку білого кольору та шорти сірого кольору - повернути ОСОБА_7 ;

-мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «14 Pro» у корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім-карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_6 , пару кімнатних черевик зі штучним міховим покриттям, майку чорного кольору та джинсові шорти блакитного кольору, - повернути ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1