Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №632/478/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/478/26

провадження №3/632/151/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Журавель О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

08 березня 2026 року о 11 год. 39 хв., ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом – автомобілем ВАЗ 21144, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Харківській, 18 у місті Златопіль Харківської області, з ознаками алкогольного сп`яніння – різкий запах алкоголю з порожнини роту. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу - газоаналізатору Drager - Аlkotester 6820, та у медичному закладі охорони здоров`я відмовився.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене частино 1 статті 130 КУпАП.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судові засідання не з`явився.

Відповідно до частини 2 статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою.

Відтак, суд провів розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з наведених вище підстав, на підставі наявних у справі доказів.

Захисник Кадигроб В.О. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях особи, яку він представляє, події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Зокрема, зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складено з істотними порушеннями вимог закону, а викладені в ньому обставини не відповідають дійсності. Зокрема, у протоколі не зазначено законних підстав зупинки транспортного засобу та не підтверджено дотримання вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Оскільки факт правомірності зупинки автомобіля не доведено належними та допустимими доказами, подальші вимоги поліцейських були незаконними, а всі складені процесуальні матеріали є недопустимими доказами.

З огляду на викладене, сторона захисту, наголосила на недоведеності винуватості ОСОБА_1 , а відтак відсутності складу правопорушення, а тому просила дану справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та зібрані докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Пункт 1.3. розділу 1 ПДР, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9. розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5. розділу 2 ПДР зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного/наркотичного сп`яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп`яніння є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП – відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за обставин, викладених у цій постанові, підтверджується сукупністю таких, досліджених судом доказів.

Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 609293 від 08 березня 2026 року, який складено щодо ОСОБА_1 за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, вбачається, що 08 березня 2026 року о 11 год. 39 хв., ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом – автомобілем ВАЗ 21144, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Харківській, 18 у місті Златопіль Харківської області, з ознаками алкогольного сп`яніння – різкий запах алкоголю з порожнини роту. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу - газоаналізатору Drager - Аlkotester 6820, та у медичному закладі охорони здоров`я відмовився, про що є його підпис у відповідній графі протоколу. Також у відповідній графі протоколу зазначено, що ОСОБА_1 підписав протокол, зауважень не мав, пояснень не мав.

Згідно із актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду із використанням газоаналізатора Drager - Аlkotester 6820, відмовився, про що у відповідній графі акту є підпис ОСОБА_1 .

Дослідженим під час судового розгляду відеозаписом з нагрудних камер поліції встановлено, що водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку як на місці зупинення транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я відмовився. Зокрема, на відеозаписі зафіксовано патрулювання поліцейських екіпажем на службовому автомобілі та факт зупинення автомобіля марки ВАЗ 21144, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об 11 год. 40 хв під керуванням ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 . У подальшому, під час спілкування, поліцейський повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього ознаки алкогольного сп`яніння – різкий запах алкоголю з порожнини роту та поставив вимогу щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. У свою чергу ОСОБА_1 зазначив, що жодних спиртних напоїв не вживав і не перебуває у стані алкогольного сп`яніння та надалі відмовився проходити огляд як на місці зупинки транспорту із застосуванням газоаналізатору Drager, так і у найближчому медичному закладі. У подальшому на відео зафіксовано процес складання поліцейськими адміністративного протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП. Будь-яких заперечень щодо незаконних дій працівників поліції, зокрема під час складання протоколу, ОСОБА_1 не висловлював.

Таким чином, з відомостей відеозапису об`єктивно вбачаються обставини події, хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, законна вимога працівників поліції щодо проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також відмова від його проходження.

Отже, такі дії ОСОБА_1 , на переконання суду, поліцейськими обґрунтовано розцінені як ухилення водія від виконання своїх обов`язків, зокрема вимог пункту 2.5 ПДР.

Суд вкотре наголошує, що згідно із пунктом 2.5. Правил дорожнього рух, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

З довідки інспектора СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області вбачається, що ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 терміном дії з 24.12.2020 по 24.12.2050.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно із положеннями статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Водночас, суд приймає до уваги, що порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено як у статті 266 КУпАП, так у низці нормативно-правових актів.

Так, процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляд визначає Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі – Інструкція 1452/735).

Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі – Порядок).

За змістом статті 266 КУпАП, Інструкції 1452/735, Порядку – вимога з боку поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України пройти огляд, зокрема, на стан алкогольного сп`яніння, може мати місце лише у випадку, коли є підстави вважити, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, ознаки якого перелічені у пункті 3 Інструкції.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Поняття «виявлення у особи ознак сп`яніння» та «встановлення стану сп`яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння (алкогольного або іншого). Виявлення ознак, як виходить зі змісту законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, та є його дискреційними повноваженнями.

Відповідно до пункту 2 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають, окрім іншого, у стані алкогольного сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС, які на даний час визначені Інструкцією 1452/735.

Згідно із пунктами 3, 6, 8 Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; лікарем закладу охорони здоров`я.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Із сукупності наведених вище доказів, вбачається, що працівники поліції, оцінивши зовнішній вигляд, поведінку та стан ОСОБА_1 дійшли висновку, що він може перебувати в стані алкогольного сп`яніння, оскільки мав таку ознаку алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з порожнини роту.

За таких обставин у поліцейського (поліцейських) було достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що давало йому (їм) право вимагати від нього як особи, яка керувала транспортним засобом, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що у свою чергу породжувало відповідний обов`язок для водія ОСОБА_1 , що передбачено пунктом 2.5. розділу 2 ПДР.

Таким чином, суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП, настали в момент його фактичної відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно із статтею 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, зокрема суддями міськрайонних судів, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, окрім іншого, за статтею 130 КУпАП.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Пунктом 5 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення.

Поліцейські підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені, у тому числі статтею 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 609293 від 08 березня 2026 року складений у присутності ОСОБА_1 . Із цього ж протоколу вбачається, що йому були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, він був повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 своїм підписом засвідчив. Жодних зауважень щодо процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зроблено не було.

У якості додатків у протоколі зазначені докази, що були досліджені у судовому засіданні, зокрема: акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 08 березня 2026 року, довідка інспектора СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Зайця Д., відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Отже, суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою органу поліції, відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, зокрема на підставі пункту 5 розділу І, пункту 6 розділу Х, його зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, зафіксовані у ньому дані узгоджуються із сукупністю інших доказів, досліджених судом, тому він є належним та допустимим доказом.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо відсутності належних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують правомірності дій працівників поліції, з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані наркотичного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Як убачається з досліджених під час судового розгляду відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, поліцейськими було зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не будучи пристебнутим ременем безпеки, що відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» було підставою для зупинки транспортного засобу. Під час зупинки працівник поліції повідомив водію причину зупинки, а саме виявлене порушення Правил дорожнього руху. Як убачається з відеозапису, ОСОБА_1 не заперечував факт керування автомобілем без пристебнутого ременя безпеки. Поліцейський оформив відповідні процесуальні документи, вручив йому постанову та повідомив про розмір штрафу. Посилання сторони захисту на відсутність у матеріалах справи доказів законності зупинки автомобіля не спростовує факту виявлення такого порушення, оскільки процедура розгляду справи та винесення постанови зафіксована на відеозаписі.

З огляду на викладене факт зупинки транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 21144, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 не свідчить про порушення прав останнього.

Таким чином, суд доходить висновку, що наведені стороною захисту доводи не спростовують наявності у працівників поліції підстав, передбачених пунктом 1 частин 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», для зупинки транспортного засобу.

У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу та у медичному закладі охорони здоров`я поліцейськими дотримані вимоги пункту 8 Порядку щодо складання із застосуванням технічних засобів відеозапису, протоколу про адміністративне правопорушення із зазначенням у ньому ознак наркотичного сп`яніння і дій водія щодо ухилення від огляду.

Поряд з цим суд констатує, що відповідно до статті 267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено дії службових осіб, що складали матеріал про адміністративне правопорушення, зокрема протокол за частиною 1 статті 130 КУпАП, в порядку передбаченому чинним законодавством, зокрема статті 267 КУпАП, не оскаржувалися.

Отже, твердження сторони захисту про неправомірність дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, не відповідають дійсності та є суб`єктивними, до того ж незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Відтак доводи сторони захисту про неправомірність дій поліцейських під час складання протоколу є неспроможними, у зв`язку з чим суд їх відкидає.

Таким чином, суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів порушення поліцейськими законодавства під час проведення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, зокрема вимог частини 2 статті 251, статей 256, 266, 268 КУпАП та вищезазначених нормативно-правових актів, які могли б свідчити про істотні порушення — такі, що підтверджують беззаперечне порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і які, у зв`язку з цим, могли б спричинити визнання доказів, покладених судом в основу рішення, недопустимими.

Отже, суд доходить висновку, що клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, а саме, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягає.

Дослідивши і оцінивши зібрані у справі докази, які є достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного, зібрані з дотриманням порядку, встановленого КУпАП, у їх сукупності, суд доходить висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП – відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Вимогами статті 68 Конституції України визначено, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

При вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до положень статті 33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, у зв`язку з чим, суд вважає можливим накласти на порушника ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2026 року 3328 грн.), що складає 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова дійсна для пред`явлення до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Суддя: О. О. Журавель