Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №619/5779/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5779/25

провадження № 3/619/16/26

ПОСТАНОВА

іменем України

11 вересня 2026 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Риков М.І.

за участю: секретаря судового засідання Рудич Н.О.

адвоката Остропілець В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пересічне Дергачівського району Харківської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, учасника бойових дій, особи з інвалідністю 3-ї групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 453919 від 14.09.2025, водій ОСОБА_1 14 вересня 2025 року о 19:20 в селищі Пересічне Харківського району Харківської області керував автомобілем «F8at dobro» (правильна назва «Fiat doblo»), д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки продуття Drager Alcotest 6820 відмовився, також від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі відмовився, відео зафіксовано на бодікамеру № 1113057251280, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України.

Старший інспектор відділу поліції в протоколі зазначив, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП. При цьому фабула протоколу про адміністративне правопорушення не містить формулюванні повторності правопорушення, незважаючи на те, що законодавець визначив різні умови відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та за ч. 2 ст. 130 КУпАП – повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 заперечував проти обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суду пояснив, що у вересні місяці 2025 року він проходив лікування в лікарні після отриманих поранень у 2024 році та 2025 році. Також зазначив, що він є учасником бойових дій, являється особою з інвалідністю. Крім того, він має хронічні захворювання: хронічний гепатит з порушенням функції печінки, хронічний панкреатит. Одним з критерієм цих захворювань є специфічний запах з порожнини рота, що підтверджено медичною документацією.

14 вересня 2025 року у вечірній він зі своєю дружиною і донькою перебували в селищі Пересічне Харківського району Харківської області, знаходились в автомобілі «Fiat doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв на узбіччі. В цей час до них підійшов працівник поліції і зі сторони пасажира постукав у віконце, попросив здати назад. Він виконав вимогу працівника поліції і з`їхав далі на узбіччя. Після цього працівник запросив посвідчення водія і документи на автомобіль. Одразу працівник поліції став стверджувати, що із салону автомобіля відчувається сторонній запах, тому став стверджувати, що водій міг вживати спиртні напої. Оскільки раніше у ОСОБА_1 виникали такі питання із працівниками поліції, він одразу сказав працівнику поліції, що поїде до лікарні здавати кров на стан сп`яніння. Працівники поліції почали перевіряти його документи по своїм базам і виявили дані, що відносно нього раніше вже складався протокол за ст. 130 КУпАП. Це і стало причиною подальшої прискіпливої перевірки. В суді стверджував, що в той вечір йому потрібно було приймати ліки, про що неодноразово говорив працівникам поліції. Він одразу сказав інспектору, що у разі необхідності згоден пройти освідування в лікарні, шляхом здачі крові, оскільки працівникам поліції не довіряє. Дії інспектора у ОСОБА_1 викликали обурення, оскільки його безпідставно стали звинувачувати у вживанні спиртних напоїв при дружині і його доньки та наполягали, щоб він відмовився від проходження освідування на місці, та не їхав до лікарні. ОСОБА_1 стверджував, що працівниками поліції грубо порушені його права, оскільки він спиртні напої не вживає, йому це протипоказано за станом здоров`я, в той вечір він не відмовлявся від проходження на стан сп`яніння, ніяких документів в його присутності працівниками поліції не складалось. Просив врахувати ці обставини і прийняти справедливе рішення.

Адвокат Остропілець В.І., яка діє в інтересах водія ОСОБА_1 , в судовому засіданні просила закрити провадження у справі про притягнення її довірителя до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП у зв`язку відсутністю складу адміністративного правопорушення, мотивуючи його тим, що протокол про адміністративне правопорушення не містить формулюванні повторності правопорушення, працівниками поліції грубо порушено вимоги статті 35 Закон України «Про Національну поліцію», наданими матеріалами взагалі неможливо підтвердити факт порушення водієм правил дорожнього руху, що послугувало підставою перевірки документів, тобто вчинення ним адміністративного правопорушення, що в свою чергу ставить під сумнів правомірність подальших дій працівників поліції. Працівниками поліції грубо порушено Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Відеозапис достовірно свідчить про відсутність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 та прагнення поліцейського до формального притягнення водія до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, з метою виконання так званого показника. На відео зафіксовано, що водій одразу дає свою згоду на проходження освідування в лікарні, бажає здавати кров. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності є необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння.

Неоднозначне, нічим не обґрунтоване неодноразове запитання поліцейського про проходження водієм огляду на стан сп`яніння, є провокативним і по своїй суті мало абсолютно чіткий контекст щодо відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що є абсолютно недопустимим, а тому працівниками поліції грубо порушено вимоги п. 6 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та статті 266 КУпАП. Після згоди на проходження огляду в лікарні, поліцейський одразу мав забезпечити доставку останнього до найближчого закладу охорони здоров`я (не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду, на встановлення стану сп`яніння), однак в порушення п. 6 Порядку, п. 7 Інструкції та статті 266 КУпАП цього не зробив. Більше того, навіть не порахував за необхідне надати відповідне направлення, де б ОСОБА_1 мав би підтвердити свою згоду письмово або засвідчити свою відмову.

На підставі наведеного, адвокат вважає, що працівниками поліції була порушена процедура проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки не було дотримано всіх законодавчо встановлених вимог щодо проведення такого огляду, як наслідок, відповідне направлення патрульним виписалось формально, належної відмови щодо огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що підтверджується і відеозаписом, не було.

Також, у матеріалах справи відсутні належні дані, які б свідчили про відсторонення ОСОБА_1 , як водія від керування транспортним засобом, а також відсутні докази того, що транспортний засіб передавався іншій особі.

Виходячи з вищевикладеного, адвокат вважає, що працівником поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не надано суду належних та достатніх доказів у підтвердження того, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Суд надавав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції. Захистом було заявлено клопотання про допит в судовому засідання в якості свідків ОСОБА_2 та старшого інспектора ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області підполковника Плужника В.О., яке судом було задоволено.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 14 вересня 2025 року у вечірній вона з чоловіком і донькою знаходились в с-ще Пересічне Харківського району, всі втрьох перебували в автомобіля «Fiat doblo», який стояв на узбіччі дороги. В цей час у віконце з її боку постукав працівник поліції, попросив здати назад і запросив документи на автомобіль. Через деякий час працівник поліції став стверджувати, що із салону автомобіля відчувається сторонній запах, став звинувачувати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Її чоловік одразу сказав, що згоден їхати до лікарні здавати кров. Оскільки чоловік в той час проходив лікування у лікарні, йому потрібно було приймати ліки, між ним і працівниками поліції фактично виникла сварка. Свідок стверджувала, що працівники поліції ніяких документів в їх присутності не складали, її чоловік спиртні напої не вживає, оскільки йому це протипоказано за станом здоров`я.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він працює старшим інспектором поліції ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області. 14 вересня 2025 року о 19:20 в с-ще Пересічне Харківського району Харківської області вони зупинили автомобіль «Fiat doblo», під керуванням ОСОБА_2 . Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, внаслідок чого він склав протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Суду пояснив, що в протоколі він не повинен був зазначати кваліфікуючий признак повторність.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника - адвоката Остропілець В.І., свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 поза розумним сумнівом повністю не доведена у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Так, порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Ознаками алкогольного ( наркотичного ) сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу І зазначеної Інструкції).

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.

Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.

Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Судом встановлені наступні обставини, з яких вбачаються підстави для закриття провадження по вказаній справі.

Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 (далі Інструкція) визначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, законодавець визначив різні умови відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а за ч. 2, відповідно, повторність будь-якого із правопорушень. При цьому фабула протоколу про адміністративне правопорушення повинна містити одну із них та нормативний акт, у порушення якого діяла особа, що має відображатися і при формулюванні повторності правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453919 від 14.09.2025 вбачається, що водій ОСОБА_1 14 вересня 2025 року о 19:20 в селищі Пересічне Харківського району Харківської області керував автомобілем «Fiat doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки продуття Drager Alcotest 6820 відмовився, також від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі відмовився, відео зафіксовано на бодікамеру № 1113057251280, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України.

Старший інспектор відділу поліції в протоколі зазначив, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП. При цьому фабула протоколу про адміністративне правопорушення не містить формулюванні повторності правопорушення, незважаючи на те, що законодавець визначив різні умови відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та за ч. 2 ст. 130 КУпАП – повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно із п. 3 Розділу І "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року N 1395: "повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП)".

Те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку, органами Національної поліції.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Принцип кримінального права "indubio pro reo" означає, що в разі наявності будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо вини обвинуваченого, які не вдалося усунути під час слідства чи суду, ці сумніви тлумачаться на його користь, тобто на користь невинуватості. Це основа презумпції невинуватості, закріплена в ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, відповідно до якої обов`язок доведення вини лежить на державі, а не на обвинуваченому, а недоведена вина прирівнюється до невинуватості.

При таких обставинах, у сукупності з неконкретно викладеними обставинами правопорушення, свідчить про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке ставиться йому у вину.

Крім того, як доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, уповноваженою особою ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області до протоколу серії ЕПР1 № 453919 від 14 вересня 2025 року додано:

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів без дати;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (від 14 вересня 2025 року об 19 год 20 хв);

- відеозапис на DVD диску, на якому мається 4 файли: - 1-й файл – VID 250914 – 193713 F; - 2-й файл – VID 250914 – 194214 F; - 3-й файл – VID 250914 – 194715 F;- 4-й файл – VID 250914 – 195214 F.

Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.

Так працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 14 вересня 2025 року о 19:20, керуючи транспортним засобом ««Fiat doblo», д.н.з. НОМЕР_2 в селищі Пересічне Харківського району Харківської області, був зупинений працівниками поліції.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанови Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 204/8036/16-а, виключно водій, а не особа, яка сидить за кермом, підлягає відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Згідно ПДР України, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Направлені до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей, які є необхідними для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, оскільки, оглядаючи в судовому засіданні за участю адвоката Остропілець В.І. наявний в матеріалах справи відеозапис з бодікамер працівників патрульної поліції, судом встановлено, що на ньому не зафіксовано жодних доказів керування та зупинки транспортного засобу «Fiat doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , а навпаки з відеозапису, який міститься на DVD (1-й файл – VID 250914 – 193713 F) вбачається, що 14:09:2025 о 19:37:15 (початок відеозапису) транспортний засіб білого кольору«Fiat doblo», д.н.з. НОМЕР_2 стоїть припаркований на узбіччі з правого боку проїзної частини дороги. О 19:37:30 працівник поліції каже: - «Добрий вечір. Назад лучше здайте». О 19:38:00 працівник перевіряє документи чоловіка, який сидить за кермом, поруч з ним на пасажирському сидінні сидить жінка. О 19:38:37 працівник поліції питає: - «З Dас ніхто нічого не вживав?». Чоловік відповів: - «Я ні», а жінка сказала: - «Ну я вживала, а що?». Далі працівник поліції попросив вийти з машини чоловіка, почав перевіряти дану особу по планшету та запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, при цьому працівник поліції не повідомляє водієві про наявність у останнього конкретних ознак алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння. О 19:39:26 ОСОБА_1 зазначає – «Здавати буду аналізи на кров. Я не вживав нічого». Із даного відеозапису вбачається, що поведінка та дії ОСОБА_1 є адекватними, відповідають обстановці. Водій реагує на вимоги поліцейських інспекторів, говорить чітко, надає аргументовані, адекватні відповіді на їх запитання, сам ставить працівникам поліції питання.

Приєднаний до матеріалів справи відеозапис не містить фіксації події, яка б підтверджувала весь хід такої події під час зупинки транспортного засобу, а працівниками поліції не надано запису з відеореєстратора який був встановлений усередині салону службового транспортного засобу для фіксації навколишньої обстановки.

Суд з метою перевірки доводів захисту, надавав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції, однак твердження ОСОБА_1 про те, що він не виконував функції водія, нічим не спростоване, а тому вважається релевантним.

Отже, належних та допустимих доказів, які б підтверджували момент руху ТЗ під керуванням ОСОБА_1 та момент його зупинки поліцейськими до матеріалів справи не долучено.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 14 вересня 2025 року саме 19:20 (час і дата зазначені в протоколі) керував автомобілем «Fiat doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , тобто був учасником дорожнього руху, до матеріалів справи працівниками поліції не було долучено будь-яких відеозаписів, письмових пояснень свідків, що засвідчували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що узгоджується з позицією ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом.

На відеозапису перше спілкування з ОСОБА_1 зафіксовано лише о 19:37:29 14:09:2025 (в цей час зазначений транспортний засіб стоїть на узбіччі дороги), тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 взагалі допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, у зв`язку із чим, будь-які вимоги працівників поліції в такому випадку ОСОБА_1 не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Такі висновки суду, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17, які виникли з подібних правовідносин.

Щодо виявлення працівником поліції у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння суд зазначає таке.

Із протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що водій ОСОБА_1 14 вересня 2025 року о 19:20 в селищі Пересічне Харківського району Харківської області керував автомобілем «Fiat doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов`язковим є доведення підстав для такого огляду особи.

У п. 4 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Дослідженими матеріалами цієї справи встановлено, що працівником поліції не було оголошено ОСОБА_1 жодних ознак сп`яніння як це вимагає законодавство. Так о 19:38:37 працівник поліції питає: - «З Вас ніхто нічого не вживав?». ОСОБА_1 відповів: - «Я ні», натомість одразу після цього спілкування, запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння.

При цьому патрульний не повідомив ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння.

Більше того, з відеозапису вбачається, що в ході спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими, поведінка та дії водія є адекватними та такими, що відповідають обстановці: ОСОБА_1 реагував на вимоги поліцейських та надавав адекватні відповіді на їх запитання, а також сам ставив працівникам поліції питання.

Суддя звертає увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, умови та можливість проходження такого огляду. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз`яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп`яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.

За наведених обставин, у конкретному випадку, суд приходить до висновку, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак алкогольного сп`яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи.

Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп`яніння.

Отже, наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння, а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.

Суд також дослідивши відомості, які характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності встановив, що ОСОБА_1 має посвідчення серія НОМЕР_3 і відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій, також має посвідчення серія НОМЕР_4 і відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 05.06.2024 за № 957/757, 30.05.2024 близько 22 год 10 хв в ході виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини, поблизу населеного пункту Андріївка, Сватівського району Луганської області під час обстрілу з РСЗВ отримав поранення: «Ізольоване поранення, ВОСП лівої лопатки з наявністю сторонніх тіл».

Відповідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.07.2025 за № 957/1887, 11.07.2025 близько 19 год 30 хв в ході виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини, поблизу населеного пункту Варварівка, Краматорського району Донецької області в результаті удару ворожого FPV-дрону, отримав поранення: «МВТ ВОП лівого стегна, ВОП лівої кисті, перелом ребер».

Відповідно довідки, виданої КНП Солоницівської селищної ради «Медичний центр «Здоров`я» Харківського району, Харківської області, ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку з діагнозом: «Хронічний гепатит змішаної етіології з порушенням функцій печінки. Хронічний панкреатит». Одним із критерієм цих захворювань є специфічний запах з ротової порожнини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказаними документами підтверджуються твердження ОСОБА_1 , що він має серйозні захворювання, проходить тривале лікування, приймає багато ліків, йому протипоказано вживати спиртні напої, оскільки це представляє загрозу його житті. Також довідкою лікаря підтверджуються твердження ОСОБА_1 про можливий специфічний запах з порожнини рота у зв`язку із його захворюванням, а поліцейський вважав цей запах, як запах (перегар) алкоголю з порожнини рота.

Суд констатує, що оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Суд не може самостійно перебирати на себе "функції обвинувачення" і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає "обережності дій суду" при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ, оскільки процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи "Кривошапкін проти Росії").

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов`язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), беручи до уваги серйозність передбаченого ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Враховуючи викладене, керуючись приписами ст. 62 Конституції України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку про недоведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, фабула протоколу про адміністративне правопорушення не містить формулюванні повторності правопорушення, а тому на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283-284 КУпАП,-

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня винесення постанови.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя М. І. Риков