Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №372/2509/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 372/2509/23

провадження № 51-3007 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

законного представника ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою (з доповненнями до неї) засудженого на вирок Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року стосовно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця смт Талалаївка Прилуцького району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1142 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Обухівський районний суд Київської області вироком від 10 листопада 2023 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року, засудив ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1142 КК, із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

За змістом судових рішень ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_8 у невстановлений час, але не пізніше 09 березня 2023 року, використовуючи мобільний додаток «Telegram» у власному мобільному телефоні «Samsung» (з використанням власного облікового запису « ОСОБА_9 », до якого прив`язаний номер мобільного телефону НОМЕР_1 ), вступив у злочинну змову з представником держави-агресора - російської федерації (далі - рф) - співробітником уфсб, зазначеним у мобільному додатку «Telegram» під обліковим записом « ОСОБА_10 », з прив`язаним номером мобільного телефону НОМЕР_2 .

Надалі в період з 10 до 13 березня 2023 року ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Обухові Київської області, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, здійснив фото- та відеозйомку військових об`єктів, блокпостів та спостережних пунктів, укріплень, входів та виходів з території об`єктів, перебування там військовослужбовців Збройних Сил України (далі - ЗСУ) та інших військових формувань у м. Обухові Київської області. Після цього він шляхом надсилання зібраної детальної інформації представнику держави-агресора - російської федерації - співробітнику уфсб умисно несанкціоновано поширив інформацію про розміщення ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, яка не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими органами.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_8 , не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції або ж:

- звільнити від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК;

- закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу інкримінованого злочину.

Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:

- його дії кваліфіковано неправильно, оскільки він не мав умислу на передання секретної інформації ворогу, навпаки спотворював і редагував матеріали, щоб ввести в оману останнього; передана ним інформація була у відкритому доступі;

- суд першої інстанції:

- не дослідив і не оцінив наданих ним доказів на підтвердження відкритості переданої інформації;

- не врахував його наміру ввести ворога в оману, видалення ним ключових даних, що свідчить про відсутність об`єктивної сторони складу інкримінованого злочину;

- суд апеляційної інстанції:

- переклав на сторону захисту тягар доказування ознаки відсутності переданої інформації у відкритому доступі;

- відмовив у задоволенні клопотання про проведення експертизи, залученні експерта для встановлення того, що дані, які він передавав, є загальнодоступними, не навівши при цьому мотивів відмови;

- залишив поза увагою висновок органу пробації та те, що він є потерпілим у кримінальному провадженні за ст. 438 КК, що дає підстави для застосування ст. 75 КК,

- не відреагував на допущені місцевим судом порушення;

- формально розглянув апеляційні скарги;

- суди:

- не перевірили:

- чи мав слідчий ОСОБА_11 повноваження на проведення слідчих дій у цьому кримінальному провадженні; чи не здійснювався фактичний доступ до його телефону до прибуття захисника та законного представника; чи не було введення пароля наслідком попереднього психологічного тиску;

- добровільність надання первинних пояснень, доступу до телефону;

- не обґрунтували своїх висновків щодо суб`єктивної сторони складу злочину та встановлення особи, якій було передано інформацію;

- не зважили на:

- те, що він не був забезпечений захисником з моменту затримання, від нього були отримані пояснення до прибуття захисника, слідчий експеримент проведений без участі законного представника, не були роз`яснені права;

- неналежне виконання органом досудового розслідування вимог статей 290, 293 КПК та формальну участь захисника на цій стадії;

- не надали належної оцінки наданим стороною обвинувачення доказам.

Крім того, засуджений стверджує про надмірну суворість призначеного йому покарання та просить врахувати пом`якшуючі покарання обставини.

Від прокурора Київської обласної прокуратури надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він, із наведенням відповідних обґрунтувань, просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник, законний представник і засуджений підтримали касаційну скаргу та з урахуванням уточнень просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції або закрити кримінальне провадження. Водночас засуджений у судовому засіданні просив не розглядати його доводи про суворість призначеного покарання.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу;переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що є посилання в касаційній скарзі засудженого, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Інші, викладені в касаційній скарзі доводи засудженого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що, на його думку, призвело до безпідставного засудження за ч. 3 ст. 1142 КК, Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів з огляду на таке.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їхню оцінку за критеріями, визначеними у зазначеній статті, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Оцінка доказів здійснюється судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1142 КК, правильність кваліфікації його дій за цією нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, врахувавши, зокрема:

- показання обвинуваченого ОСОБА_8 , який винуватим себе визнав частково та зазначив про те, що вчинив велику помилку, мав намір передавати фото об`єктів і не показувати військову техніку, яка там розташовувалась; уважав, що нічого незаконного не робить; переоцінив свої дії і жалкує про їх вчинення;

- відомості, які містяться у:

- протоколі огляду Інтернет-ресурсів від 10 березня 2023 року;

- протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13 березня 2023 року - зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника;

- протоколах огляду від 14 березня 2023 року, від 04 квітня 2023 року (з фототаблицями до них) мобільного телефону «Samsung» та банківської картки «Monobank», які були виявлені та вилучені в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_8 ;

- протоколі слідчого експерименту від 13 квітня 2023 року (з відеозаписом до нього) за участю підозрюваного ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_12 ;

- протоколах огляду від 21 квітня 2023 року DVD-R дисків з написами «Універсал банк Спр №760/6239/23 вх № 5542» та «ВФ Україна 760/6240/23 СD-23-04167/кі 29.03.2023»;

- протоколі обшуку від 13 березня 2023 року, складеному за результатом проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;

- протоколах тимчасового доступу до речей і документів від 11, 18 квітня 2023 року з відеозаписами до них;

- протоколі огляду магнітного носія інформації DVD-R НР від 10 квітня 2023 року з відеозаписом до нього;

- висновках експертів № 267 від 28 березня 2023 року, № 156/2 від 10 травня 2023 року.

Тож дослідивши та проаналізувавши зібрані у справі докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 1142 КК, й, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_8 вчинив інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння та його винуватість доведена поза розумним сумнівом.

В ході судового розгляду суд першої інстанції перевірив позицію сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_8 складу інкримінованого кримінального правопорушення та зазначив про те, що всі об`єкти, які знімав та передавав обвинувачений, охоплюються диспозицією ч. 3 ст. 1142 КК.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95, 99 КПК, правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.

Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог ст. 337 КПК, в межах пред`явленого обвинувачення, та діям ОСОБА_8 дано відповідну юридичну оцінку. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 368, 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення злочину у неповнолітньому віці, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про його особу, зокрема те, що він позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Водночас, ураховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК. Втім з огляду на характер і суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення суд не знайшов підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_12 , доводи яких частково є аналогічними до доводів, викладених у касаційній скарзі засудженого, з дотриманням вимог 404, 405, 407, 412-414 КПК проаналізував їх, дав на них відповіді, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.При цьому суд розглянув клопотання обвинуваченого про призначення інформаційної експертизи та, відмовляючи в його задоволенні, навів достатні мотиви свого рішення.

Також апеляційний суд відхилив доводи про необхідність врахування того, що ОСОБА_8 , який на час вчинення злочину був неповнолітнім, фактично було завербовано та втягнуто до участі у збройному конфлікті, що відповідно до норм міжнародного права є порушенням прав дитини, з огляду на те, що цей факт не доведений у встановленому законом порядку.

За результатом перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом і врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_8 , не знайшов підстав для зміни вироку, зваживши на підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, визнав призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

При цьому Суд відхиляє доводи про формальний апеляційний підхід до розгляду цього кримінального провадження у зв`язку із зазначенням в ухвалі суду апеляційної інстанції неправильної дати вироку місцевого суду, оскільки засуджений у касаційній скарзі не зазначає того, як очевидна технічна помилка вплинула на законність та обґрунтованість судового рішення.

Доводи про порушення права на захист

Засуджений у доповненнях до касаційної скарги покликається на порушення його права на захист через те, що:

- він не був забезпечений захисником з моменту затримання;

- слідчий експеримент проведений без участі законного представника, йому не були роз`яснені процесуальні права;

- залучений слідчим для проведення окремої слідчої дії захисник ОСОБА_13 здійснював захист формально;

- суди не перевірили повноважність слідчого ОСОБА_11 , правомірність доступу до його мобільного телефону та отримання початкових пояснень.

Під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій сторона захисту не заявляла про порушення права ОСОБА_8 на захист.

За наявними матеріалами справи встановлено таке.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно неповнолітнього ОСОБА_8 здійснювалося старшим слідчим 2 відділу слідчого управління ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_11 , який мав повноваження на розслідування у кримінальних провадженнях за участю дітей (кримінальні правопорушення, вчинені дітьми, стосовно дітей, а також ті, в яких діти стали свідками) на підставі доручення № 72781 від 12 грудня 2022 року начальника СУ ГУ СБУ.

Зазначене спростовує доводи засудженого про розслідування справи стосовно нього неповноважним слідчим.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках, зокрема:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Затримання в порядку ст. 208 КПК є несподіваною подією, і правоохоронці фізично не можуть забезпечити присутність захисника на місці події впродовж самого захоплення. Закон не вимагає присутності адвоката в момент фізичного захоплення чи обмеження свободи особи.

ОСОБА_8 був затриманий 13 березня 2023 року за правилами ст. 208 КПК за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК. Цього ж дня затриманий був забезпечений захисником з Центру безоплатної правової допомоги ОСОБА_12 , законним представником неповнолітнього була визнана його матір ОСОБА_7 .

Від затримання й до моменту прибуття захисника та законного представника слідчі дії з ОСОБА_8 не проводилися, йому було роз`яснено право зберігати мовчання та не свідчити проти себе.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що приписи статей 207, 208 КПК не містять вимог забезпечення обов`язкової участі адвоката під час фактичного затримання.

Тому таке затримання особи без участі захисника не є порушенням вимог кримінального процесуального закону в частині реалізації права на захист.

Щодо слідчого експеримента, то Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що він був проведений без участі законного представника.

Водночас Суд зважає і на те, що зазначена слідча дія проводилась 13 квітня 2023 року за участю захисника та підозрюваного, який на той час досяг повноліття, йому були роз`яснені передбачені КПК процесуальні права.

Ні захисник, ні ОСОБА_8 не робили зауважень з приводу відсутності на слідчому експерименті законного представника чи щодо порядку його проведення, не заявляли про допущені, на їхній погляд, порушення при проведенні цієї слідчої дії під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів уважає неспроможними й доводи засудженого про порушення права на захист при закінченні досудового розслідування.

Постановою від 04 червня 2023 року у вказаному кримінальному провадженні було змінено кваліфікацію з ч. 2 ст. 111 на ч. 3 ст. 1142 КК.

Слідчий запланував на 05 червня 2023 року вручення нового повідомлення про підозру ОСОБА_8 , ознайомлення підозрюваного з матеріалами досудового розслідування та вручення обвинувального акта. Проте захисник підозрюваного ОСОБА_12 повідомила про неможливість її участі в запланованих процесуальних діях.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.

За частиною 3 указаної норми під час проведення окремої процесуальної дії захисник має ті ж самі права й обов`язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження.

Слідчий, діючи в межах наданих йому КПК повноважень, ураховуючи обов`язковість участі захисника та строки досудового розслідування, залучив для здійснення захисту законних прав та інтересів підозрюваного ОСОБА_8 , участі в окремій процесуальній дії захисника з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (постанова від 02 червня 2023 року).

За участю залученого слідчим захисника ОСОБА_13 було повідомлено ОСОБА_8 про зміну підозри, про завершення досудового розслідування, надано підозрюваному та захиснику доступ до матеріалів кримінального провадження, вручено обвинувальний акт. Зауважень з приводу ознайомлення захисник та підозрюваний не мали.

Що стосується доводів засудженого про огляд його телефону працівниками правоохоронного органу до прибуття захисника та законного представника та надання початкових пояснень під психологічним впливом, то Суд зазначає про таке.

Статтею 23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК, сформувати повне й об`єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.

За приписами ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій сторона захисту не заявляла про недопустимість зібраних стороною обвинувачення доказів через порушення процесуального порядку та здійснення на ОСОБА_8 психологічного впливу, хоча не була позбавлена можливості це зробити.

У касаційній скарзі засуджений зазначив про те, що слідчий до прибуття захисника отримував від нього пояснення, які могли бути використані стороною обвинувачення для формування подальшої доказової бази, та пароль доступу до мобільного телефону.

Разом із тим ні засуджений, ні його захисник не вказали, які саме пояснення та в який спосіб сторона обвинувачення використала для отримання доказів винуватості ОСОБА_8 , та не обґрунтували наявність зв`язку між доступом слідчого до пароля до телефону засудженого та достовірністю наявної в ньому інформації.

З огляду на викладене колегія суддів не встановила порушення права ОСОБА_8 на захист під час досудового розслідування, як про це зазначав засуджений у касаційній скарзі.

Доводи про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_8 .

У касаційній скарзі засуджений стверджує про неправильну кваліфікацію його дій через відсутність у нього умислу на передання секретної інформації ворогу та розміщення переданої ним інформації у відкритому доступі.

Вказаний довід також був предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, які визнали правильною кваліфікацію дій ОСОБА_8 , навівши у своїх рішеннях відповідні обґрунтування.

Так, кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 1142 КК настає, зокрема, за несанкціоноване поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, за попередньою змовою групою осіб або з корисливих мотивів, або з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, або іншим незаконним збройним формуванням, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, за відсутності ознак державної зради або шпигунства.

Суди першої та апеляційної інстанцій , виходячи із сукупності всіх обставин даного кримінального провадження, встановили, що ОСОБА_8 :

- вчинив інкримінований злочин в умовах воєнного стану, мав корисливий мотив - отримання грошової винагороди від представника держави-агресора за надану на виконання завдання останнього інформацію;

- особисто розпочав листування зі співробітником уфсб рф, усвідомлював статус співрозмовника та факт співпраці з представником держави-агресора;

- здійснював фото- та відеозйомку, збирав інформацію щодо військових об`єктів, із деталізацією розташування входів-виходів, в`їздів-виїздів автотранспорту з території, наявності блокпостів, укріплень, спостережних пунктів, спецтехніки, знаходження військовослужбовців ЗСУ та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, передавав її представнику рф, що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1142 КК;

- саме така детальна інформація щодо вказаних об`єктів не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на суттєву різницю між загальновідомою адресою установ та оперативною деталізованою інформацією про системи захисту, блокпости, укріплення й розміщення сил оборони. Також апеляційний суд слушно зауважив на тому, що, як убачається з протоколу (з відеозаписом) за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13 березня 2023 року - зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника - сам обвинувачений проявляв ініціативу в переписці з представником держави-агресора, повідомляв про наявність та кількість військових на об`єктах, активно обговорював поставлені йому завдання та пропонував варіанти їх вирішення, чим спростовується версія сторони захисту про бажання ОСОБА_8 ввести в оману рф та відсутність умислу на вчинення інкримінованого злочину.

При цьому передані ОСОБА_8 відомості становили оперативний інтерес для представників рф та могли бути використані для планування і проведення бойових чи диверсійних дій проти України, в тому числі шляхом проведення ракетних (дронових) ударів по відповідним об`єктам, що ОСОБА_8 реально усвідомлював.

Доводи засудженого про те, що він не передавав представнику рф секретної інформації, тому в його діях немає складу ч. 3 ст. 1142 КК, не заслуговують на увагу, позаяк ОСОБА_8 у вчиненні саме таких дій не обвинувачувався, до того ж передача ворогу секретної інформації охоплюється диспозицією складу інших більш тяжких злочинів.

Тому Суд не встановив неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність за встановленими у цьому кримінальному провадженні обставинами, на чому наполягав засуджений у касаційній скарзі.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, визначеними цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Як установлено з матеріалів кримінального провадження та технічних носіїв запису судових засідань, під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій учасникам судового провадження було забезпечено право на відстоювання своєї позиції.

Колегія суддів погоджується з викладеними у судових рішеннях висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу, уважає їх достатньо обґрунтованими та переконливими.

Водночас щодо доводу засудженого про неврахування судами того, що він визнаний потерпілим у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 438 КК, Суд зауважує на тому, що ця обставина не виключає можливості притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинений ним безпосередньо злочин.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу (з доповненнями до неї) засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року стосовно нього - без зміни.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3