Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №601/2910/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 601/2910/24

провадження № 51-1289 км 26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 05 січня 2026 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Кременецький районний суд Тернопільської області вироком від 17 лютого 2025 року, залишеним без змін ухвалоюТернопільського апеляційного суду від 05 січня 2026 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_7 - військовозобов`язаний, визнаний придатним до військової служби.

15 лютого 2024 року ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на АДРЕСА_2 , був повідомлений про необхідність прибути о 08:30 16 лютого 2024 року для відправки у складі команди НОМЕР_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України (далі - ЗСУ) за призовом під час мобілізації, водночас від отримання повістки відмовився.

Проте ОСОБА_7 в зазначений час до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився без поважних причин, ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник, не погодившись із призначеним ОСОБА_7 судами попередніх інстанцій покаранням, подав касаційну скаргу, в якій просить змінити судові рішення та звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що суди:

- не зважили на те, що ОСОБА_7 правомірно та сумлінно відмовився від проходження військової служби, несумісної з його релігійними переконаннями;

- не врахували даних про особу засудженого, обставин, які пом`якшують покарання, та безпідставно не застосували положення ст. 75 КК.

Крім того, захисник посилається на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року (справа № 573/838/24), якою суд змінив судові рішення в частині форми реалізації кримінальної відповідальності та на підставі ст. 75 КК звільнив особу від відбування покарання, призначеного за ст. 336 КК, для досягнення мети заходу примусу.

На касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 прокурор подав письмові заперечення, в яких, наводячи відповідні обґрунтування, просив залишити судові рішення стосовно ОСОБА_7 без зміни, а скаргу захисника - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, акцентувавши увагу на доводах про необхідність застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ст. 336 КК у касаційному порядку фактично не оспорюються.

Доводи про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через незастосування положень ст. 75 КК

Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

За змістом ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Більш суворий вид покарання із числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

Приписами ст. 75 КК визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, обираючи ОСОБА_7 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким, дані про особу обвинуваченого, а саме: те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, його вік, те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є придатним до військової служби, постійного місця роботи не має, а також відсутність протягом відносно тривалого періоду спроб та намагань щодо проходження військової служби. Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, суд не встановив.

Місцевий суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, дійшов висновку про призначення ОСОБА_7 за ст. 336 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій не встановили підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій про неможливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК та вважає за необхідне змінити вирок районного суду й ухвалу апеляційного суду в частині форми реалізації кримінальної відповідальності.

З огляду на положення, передбачені ст. 75 КК, зважаючи на те, що ОСОБА_7 вперше вчинив нетяжкий злочин, за місцем проживання характеризується позитивно, є особою молодого віку, має на утриманні малолітню дитину, відповідно до довідки від 23 серпня 2024 року № 97 з 06 серпня 2014 року є членом Релігійної організації - Помісної Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Благовіщення м. Кременець», колегія суддів з урахуванням обставин цього конкретного кримінального провадження дійшла висновку проможливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, у зв`язку з чим є підстави для його звільнення на підставі ст. 75 ККвід відбування покарання з випробуванням, тому вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають зміні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 413, п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 05 січня 2026 року стосовно ОСОБА_7 змінити.

На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК зобов`язати ОСОБА_7 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3