Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №536/512/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня2026 року

м. Київ

справа № 536/512/25

провадження № 61-15274св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Кременчуцької районної військової (державної) адміністрації,

відповідачі: Піщанська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 ,

третя особа -Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Чернушенком Володимиром Юрійовичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду із позовом до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 , третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від25 лютого 2025 рокувідкрито провадження у справі за позовом прокурора.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від20 травня 2025 року залишено без руху позовну заяву прокурора.

Повідомлено позивача про необхідність виправити зазначені недоліки: провести експертно-грошову оцінку земельної ділянки та внести грошові кошти як компенсацію вартості майна на депозитний рахунок протягом десяти днів з дня отримання ним копії даної ухвали та роз`яснено, що інакше заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 червня

2025 року позовну заяву заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Кременчуцької районної військової (державної) адміністрації до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 , третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки визнано неподаною та повернуто позивачу.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від20 травня 2025 року, тому відповідно до статті 185 ЦПК України необхідно вважати вищезазначений позов неподаним та повернути його позивачу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області Поліни Трофименко задоволено.

Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 червня 2025 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою та неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 185 ЦПК України, визнавши позов неподаним та повернувши позивачу, замість частини тринадцятої статті 187 цього Кодексу, якою передбачено залишення позову без розгляду.

Окрім цього суд першої інстанції не врахував та не надав жодної оцінки доводам позивача, викладеним у поясненнях від 29 травня 2025 року, обмежившись загальним цитуванням вимог статті 185 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2025 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - адвокат Чернушенко В. Ю., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та залишити у силі ухвалу суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права з огляду на те, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ, у зв`язку із чим ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 травня 2025 року залишено без руху позовну заяву заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, де роз`яснено необхідність внести грошові кошти як компенсацію вартості майна на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України. Оскільки позивач у встановлений судом строк недоліки не усунув, не провів експертно-грошову оцінку земельної ділянки та не вніс грошові кошти як компенсацію вартості майна на депозитний рахунок, заявник вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про визнання її неподаною та повернення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2025 року прокурор подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

24 грудня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чернушенка В. Ю., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частин одинадцятої, тринадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що районний суд залишив позовну заяву прокурора без руху вже після відкриття провадження у справі, дійшов обґрунтованого висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки у цьому випадку підлягали застосуванню саме положення статті 187 ЦПК України, а не статті 185 ЦПК України, які застосовуються при залишенні без руху позовної заяви до відкриття провадження у справі.

Доводи касаційної скарги щодо правильного застосування районним судом норм статті 185 ЦПК України є безпідставними, та не містять обґрунтувань того, що позовну заяву було залишено без руху після відкриття провадження у справі.

Крім того, помилковим є й посилання заявника на те, що прокурором не внесено депозит на рахунок суду на виконання вимог Закону України Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», оскільки позовну заяву у цій справі було подано до набрання чинності такого Закону.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Частинами третьою, четвертою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5, відповідно якої суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Також зазначеним Законом було доповнено абзацом 2 частину четверту статті 177 ЦПК України, який передбачає додання до позовної заяви документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, у разі подання, зокрема, прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади.

Зазначена редакція частини четвертої статті 177 ЦПК України набула чинності 09 квітня 2025 року, тобто після подання позовної заяви у цій справі та відкриття провадження у справі (лютий 2025 року).

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Заявник помилково посилається на вказаний Закон, не звертаючи увагу на ту обставину, що Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» не передбачено зворотну дію у часі положень частини четвертої статті 177 ЦПК України, посилаючись на положення процесуального закону, які не підлягають застосуванню у цій справі.

Суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення позовної заяви прокурора без руху, оскільки редакція частини четвертої статті 177 ЦПК України набула чинність після відкриття провадження у цій справі. При цьому, ще й помилково послався на положення статті 185 ЦПК України після відкриття провадження у цій справі, на що правильно звернув увагу апеляційний суд.

Отже, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність його судового рішення не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Чернушенком Володимиром Юрійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник