Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №369/1297/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 369/1297/23

провадження № 61-8563св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2026 року у складі судді Фінагеєвої І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2023 року головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив службу в головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві на посаді водія 18-ДПРЧ на підставі наказу ГУ ДСНС України у м. Києві від 01 серпня 2019 року № 528 о/с. Порядок проходження служби цивільного захисту визначається Кодексом цивільного захисту України, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, а також Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту, затвердженим Законом України від 05 березня 2009 року № 1068-VI.

3. У зв`язку з допущенням відповідачем невиходів на службу без поважних причин, що свідчить про систематичне невиконання умов контракту, наказом ГУ ДСНС України у м. Києві «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 16 травня 2022 року № 426 до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

4. На підставі наказу ГУ ДСНС України у м. Києві «Про кадрові питання» від 30 травня 2022 року № 470 ОСОБА_1 було звільнено зі служби цивільного захисту та виключено з кадрів ДСНС України у запас Збройних Сил України за пунктами 11, 12, 56, 173 та п.п. 6 пункту 176 (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу), з постановкою на військовий облік. Відраховано кошти за надлишково використану щорічну відпустку за поточний рік (24 календарних днів).

5. Згідно довідки управління економіки і фінансів ГУ ДСНС України у м. Києві від 06 січня 2022 року № 2023 сума коштів, що підлягає утриманню з відповідача за надлишково використану щорічну відпустку у кількості 24 календарних днів, становить 9 898,34 грн.

6. З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з письмовими вимогами від 12 липня 2022 року та 05 грудня 2022 року щодо добровільного погашення заборгованості. Незважаючи на отримання останнього попередження під підпис, відповідач заборгованість у добровільному порядку не погасив.

7. Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 грошову суму, виплачену позивачем ОСОБА_1 за надлишково використану щорічну відпустку, в розмірі 9 898,34 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2026 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 року, провадження у справі закрито. Позивачу роз`яснено, що розгляд вимог у вказаній справі віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

9. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позов пред`явлено з приводу спору щодо проходження ОСОБА_1 служби цивільного захисту на підставі контракту з ГУ ДСНС України у місті Києві відповідно до Кодексу цивільного захисту України та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та звільнення зі служби, врахувавши суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склалися між ними, суди дійшли висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими у зв`язку з чим вважали, що дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. У червні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДСНС України у місті Києві.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі ГУ ДСНС України у місті Києві, посилаючись на і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до місцевого суду для продовження розгляду.

13. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції, з яким безпідставно погодився апеляційний суд, більше трьох років, здійснюючи розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, не ставив під сумнів власний висновок про наявність підстав для відкриття провадження у справі № 369/1297/23 за правилами цивільного судочинства.

14. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції після більш ніж трирічного строку розгляду справи змінив власну процесуальну позицію щодо належності спору до певного виду судочинства, хоча обов`язок встановити такі обставини був покладений на нього ще на стадії вирішення питання про відкриття провадження.

15. Посада відповідача (водій) не передбачала здійснення владних управлінських функцій, а предмет доказування був виключно до встановлення факту переплати, її розміру та наявності чи відсутності обов`язку повернення коштів. Зазначає, що предмет спору обмежується лише виключно питанням повернення коштів.

16. Заявник вважає, що правова природа спору є майновою, а не публічно-правовою, а сам факт проходження відповідачем публічної служби у минулому та отримання коштів у цей період не змінює характеру спірних правовідносин і не є підставою для віднесення спору до адміністративної юрисдикції.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві на посаді водія 18-ДПРЧ на підставі наказу ГУ ДСНС України у м. Києві від 01 серпня 2019 року № 528 о/с.

18. Згідно наказу начальника Головного управління ДСНС України у м. Києві від 16 травня 2022 року № 426 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за допущені невиходи на службу без поважних причин (прогули) старшину служби цивільного захисту ОСОБА_1 , водія 18-ДПРЧ ГУ ДСНС України у м. Києві, звільнено зі служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу та позбавлено щомісячної премії в повному обсязі за лютий 2022 року.

19. Управлінню економіки та фінансів Головного управління ДСНС України у м. Києві доручено утримати зі старшини служби цивільного захисту ОСОБА_1 грошове забезпечення за фактичні невиходи на службу починаючи з 28 лютого 2022 року.

20. Наказом начальника Головного управління ДСНС України у м. Києві Ватоліна А. Г. від 30 травня 2022 року № 470 ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту та виключено з кадрів ДСНС України у запас Збройних Сил України за пунктами 11, 12, 56, 173 та п.п. 6 пункту 176 (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу) з постановкою на військовий облік. Відраховано кошти за надлишково використану щорічну відпустку за поточний рік (24 календарних днів).

21. У довідці Головного управління ДСНС України у м. Києві від 06 січня 2023 року № 13 вказано, що з ОСОБА_1 підлягають утриманню кошти за надлишкову використану щорічну основну відпустку за 2022 рік (24 календарних дні) у розмірі 9 898,34 грн.

22. Пунктом 6 розділу XXVI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за №936/32388, передбачено, що у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту зі служби до закінчення календарного року, за який вона вже використала щорічну основну відпустку (крім звільнених за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), проводиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту.

23. За час відсутності особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується (пункт 7 розділу І Інструкції).

Позиція Верховного Суду

24. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

25. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

29. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

30. При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

31. Верховним Судом враховано, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

32. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

33. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

34. Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

35. Разом із тим, відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокремаспорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

36. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування(пункт 17 частини першої статті 4 КАС України.

37. За змістом положень частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

38. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

39. У справі, що розглядається, позов пред`явлено про стягнення надлишково нарахованих коштів під час вивільнення відповідача, який проходив у позивача, який є суб`єктом владних повноважень, публічну (державну) службу, був звільнений зі служби, і саме у зв`язку з проходженням публічної служби і звільненням з неї, позивач вважає, що ним було надлишково виплачено ОСОБА_2 грошові кошти за перебування відповідача у відпустці в період проходження відповідачем служби.

40. Правова позиція стосовно юрисдикційності справ за позовами, що стосуються призначення, перебування та звільнення з публічної служби неодноразово висловлювалася.

41. Так, належність таких спорів до юрисдикції адміністративних судів Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18, зазначивши, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

42. Також у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/33941/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала, що публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

43. У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори з приводу прийняття на публічну службу, її проходження чи звільнення, на відміну від спорів щодо оскарження рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи здійснює орган, з яким виник спір, у конкретних правовідносинах з позивачем владні управлінські функції. Для визначення юрисдикції спору з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку із чим - прийняттям, проходженням або звільненням виник спір.

44. У постанові від 05 червня 2019 року у справі № 697/23445/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що предметом спору є стягнення збитків у вигляді неотриманого щомісячного грошового утримання, які мали бути нараховані позивачу, коли він перебував на публічній службі. Спір, який виник між сторонами, стосується проходження позивачем публічної служби, до якої включається і виплата щомісячного грошового утримання, тому він підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

45. Резюмуючи вищенаведене колегія суддів уважає, що незважаючи на те, що даний спір виник між сторонами після звільнення відповідача зі служби та виключення його з кадрів ДСНС України у запас Збройних Сил України, однак стосується виплати коштів під час його перебування на публічній службі, то має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

46. Схожий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 132/1414/22.

47. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

48. Встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

49. Отже, вказаний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення коштів відбувається після її звільнення з такої служби.

50. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про те, що вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, відхиляються колегією суддів.

51. Колегія суддів погоджується із доводами заявника про те, що вирішення питання щодо юрисдикції спору повинно вирішуватись в першу чергу при відкритті провадження у справі, проте в силу положень пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суди наділені повноваженнями встановлювати, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрити провадження у справі.

52. При цьому колегіє суддів враховано, що відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

53. Таким чином, касаційна скарга є необґрунтованою, доводи касаційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення позивачем норм процесуального права, а висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.

54. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

55. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Сердюк