Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №607/18991/22 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 607/18991/22

провадження № 61-13560св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються, - старший державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойко Руслана Анатоліївна,

заінтересована особа (боржник)- Приватне підприємство «Ідея Вест»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Приватного підприємства «Ідея Вест», Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Костіва О. З., Хоми М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойко Р. О. (далі - державний виконавець Тернопільського ВДВС Бойко Р. О.), заінтересована особа: Приватне підприємство «Ідея Вест» (далі - ПП «Ідея Вест»).

Скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2025 року, яка набрала законної сили, постановою державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко Р. О. від 19 червня 2025 року відновлено виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 09 травня 2024 року.

Під час вчинення виконавчих дій, 04 липня 2025 року державний виконавець склала акт про те, що до відома ПП «Ідея Вест» (боржника) доведено про заборону експлуатація ним димової труби від мангала «Джерело № 1» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування ресторану «Реберня в Тернополі» за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 27А, до облаштування димової труби від мангала «Джерело № 1» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування ресторану «Реберня в Тернополі» за цією ж адресою, відповідно до вимоги ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», та в місці, передбаченому планом та проектними документами.

Ця інформація доведена до відома представнику боржника ПП «Ідея Вест» Гуменюк А. М., яка діє на підставі довіреності від 02 січня 2025 року.

Постановою державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко Р. О. від 09 липня 2024 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 09 травня 2024 року, закінчено з підстав повного виконання.

Заявник вважає неправомірними дії державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження, оскільки під час примусового виконання рішення суду виконавець проігнорував висновки суду за результатами розгляду скарги стягувача, викладені у судових рішеннях у справі № 607/18991/22, у яких звернуто увагу на обов`язок державного виконавця здійснити безпосередню перевірку фактичного виконання судового рішення.

ОСОБА_1 стверджує, що станом на теперішній час продовжується експлуатація вищевказаної димової труби від мангала «Джерело № 1» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування - ресторану «Реберня в Тернополі», розташованого за адресою: м. Тернопіль, бульв. Т. Шевченка, 27А , без належного облаштування димової труби від мангала «Джерело № 1» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» цього закладу відповідно до вимог ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» та без урахування вимог містобудівної документації, а отже, фактично рішення суду не виконане.

ОСОБА_1 просила суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко Р. О. щодо винесення 09 липня 2025 року постанови про закінчення виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області та скасувати цю постанову;

- зобов`язати державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко Р. О. відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області, та вчинити заходи примусового виконання рішення суду у спосіб і порядок, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та виконавчим документом.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2025 року, постановленою у складі судді Кунець Н. Р., у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа - ПП «Ідея Вест», про визнання незаконними дій державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко Р. О., щодо винесення постанови від 09 липня 2025 року про закінчення ВП № НОМЕР_1, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення, яке знаходиться на виконанні, є рішенням не про зобов`язання боржника вчинити певні дії, а про заборону боржнику вчиняти певні дії, і саме у частині четвертій статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено порядок виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій. При цьому, положення частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» не наділяють виконавця повноваженнями контролю за виконанням судового рішення, а зобов`язують після складання акта винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Тому державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження, правильно керувався пунктом 9 частини першої та частиною другою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2025 року і ухвалено нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко P. O. щодо винесення постанови про закінчення ВП № НОМЕР_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко P. O. щодо винесення постанови від 09 липня 2025 року про закінчення ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області та скасовано цю постанову.

З метою поновлення порушеного права ОСОБА_1 зобов`язано державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко P. O. відновити ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, та вчинити заходи примусового виконання рішення суду у спосіб і порядок, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та виконавчим документом.

Стягнуто із Тернопільського ВДВС Тернопільської області та ПП «Ідея Вест» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в рівних частинах по 5 000,00 грн, з кожного.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи скаргу, суд апеляційної інстанції встановив, що рішення суду (прийняте на примусове виконання) складається із двох частин та вказав, що доведення до відома представника боржника змісту заборони, покладеної на боржника виконавчим листом, не свідчать про здійснення всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій щодо перевірки виконання рішення суду боржником, не може слугувати доказом фактичного виконання рішення суду, оскільки перевірку фактичного виконання рішення суду має здійснювати безпосередньо державний виконавець і, за необхідності, як у цьому випадку, із залученням експерта або спеціаліста у галузі будівництва.

Установивши, що витрати представника позивача на професійну правничу (правову) допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами, суд апеляційної інстанції, зваживши на заперечення ПП «Ідея Вест», урахувавши, що ця справа є незначної складності, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з Тернопільського ВДВС та ПП «Ідея Вест» на користь заявника понесені у справі витрати на професійну правничу допомогу у дольовому порядку.

Короткий зміст касаційних скарг

У жовтні 2025 року ПП «Ідея Вест» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У листопаді 2025 року Тернопільський ВДВС подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

03 листопада 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ПП «Ідея Вест» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року касаційну скаргу Тернопільського ВДВС залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду, у зв`язку з відставкою судді Гулька Б. І., 11 листопада 2025 року сформовано протокол повторного автоматизованого розподілу судової справ, визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.

12 листопада 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Тернопільського ВДВС, витребувано її матеріали із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

17 листопада 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП «Ідея Вест», витребувано її матеріали із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У листопаді 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ПП «Ідея Вест»мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Підставами касаційного оскарження зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 522/21465/15 (провадження № 61-28674св18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 523/16632/15-ц (провадження № 61-17175св18), від 29 червня 2023 року у справі № 641/6959/20 (провадження № 61-16253св21), від 16 січня 2025 року у справі № 580/1226/24 (провадження № К/990/19472/24).

Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Указує, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2025 року у справі № 607/18991/22 (рішення, яке перебуває на виконанні) є рішенням не про зобов`язання боржника вчинити певні дії, а про заборону боржнику вчиняти певні дії. Це рішення є єдиним і не складається із двох самостійних частин, а неправильне трактування рішення, яке виконується, вплинуло на подальше неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно змінив характер рішення у справі № 607/18991/22, прирівнявши заборонне рішення до зобов`язального. Робить висновок про те, що суд апеляційної інстанції зобов`язав державного виконавця здійснювати контроль за поведінкою боржника, що виходить за межі його компетенції, обґрунтовуючи це змістом виконавчого документа, яке перебуває на виконанні.

Вказує, що зміст резолютивної частини рішення, яке передано на примусове виконання, містить лише одну дію (заборону), обмежену умовою у часі, а саме «[… ]шляхом заборони ПП «Ідея Вест» експлуатації ним димової труби […] відповідно до вимог ДБР […]». Фрагмент рішення «…до облаштування…» це конкретизація тривалості дії заборони, а не вводить нове окреме зобов`язання.

Заявник не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що виконавець повинен був перевірити фактичне припинення експлуатації димоходу та вентиляції. Такі висновки суперечать положенням частин першої, другої статті 18, частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Касаційна скарга Тернопільського ВДВС мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Заявник указує, що суд неправильно оцінив резолютивну частину рішення суду, яке передано на примусове виконання. Стверджує, що воно містить лише вимогу про заборону боржнику вчиняти певні дії, до виконання умов, визначених рішенням суду, що відповідає частині четвертій статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», яка не наділяє виконавця функцією контролю за виконанням судового рішення.

Звертає увагу, що якщо взяти до уваги висновки суду апеляційної інстанції про те, що виконанню підлягають дві частини рішення, а саме: 1) заборона вчинити дії в порядку частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»; 2) зобов`язання боржника привести пристрої у відповідність з нормами ДБН в порядку частини першої-третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», то у зв`язку із різним порядком їх виконання, вони не можуть виконуватись у рамках одного виконавчого провадження, а стягувач мав отримати два різних виконавчі листи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Варода П. Б. подав відзив на касаційній скарги, у якому просив касаційні скарги Тернопільського ВДВС таПП «Ідея Вест» залишити без задоволення, постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року - без змін.

Звертає увагу суду на те, що зі змісту рішення суду, яке передано на виконання, вбачається, що встановлення судом заборони не має самостійного чи завершеного характеру, а є похідною від покладеного на боржника обов`язку привести димову трубу та вентиляційну систему у відповідність нормативно-технічних вимог. Отже, це рішення не є рішенням про заборону вчиняти певні дії, а містить елементи зобов`язання вчинити певні дії, що виключає застосування до нього частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» та покладає на виконавця обов`язок діяти відповідно до частини першої та третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2023 року у справі № 607/18991/22 позов ОСОБА_1 до ПП «Ідея Вест» про зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Усунено ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2 , шляхом заборони ПП «Ідея Вест» експлуатації ним димової труби від мангала «Джерело № l» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування - ресторану «Реберня в Тернополі», за адресою м. Тернопіль, бульв. Т. Шевченка, 27А , до облаштування димової труби від мангала «Джерело № 1» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування - ресторану «Реберня в Тернополі», за адресою м. Тернопіль, бульв. Т. Шевченка, 27А , відповідно до вимог ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», та в місті передбаченого планом та проектними документами.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року апеляційну скаргу ПП «Ідея Вест» залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2023 року без змін.

09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист у справі № 607/18991/22, який передано на виконання до Тернопільського ВДВС.

Державним виконавцем Тернопільського ВДВС Бойко Р. О. відкрито ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, стягувач - ОСОБА_1 ; боржник - ПП «Ідея Вест». Зобов`язано боржника виконати рішення суду впродовж 10 робочих днів.

Постановою державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко Р. О. від 08 липня 2024 року ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із виконанням боржником виконавчого листа до відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2025 року у справі № 607/18991/22, скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вароди П. Б. задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко Р. О. щодо винесення 08 липня 2024 року постанови про закінчення ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області та скасовано цю постанову.

З метою поновлення порушеного права ОСОБА_1 зобов`язано державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко Р. О. відновити ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, та вчинити заходи примусового виконання рішення суду у спосіб і порядок, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та виконавчим документом.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 травня 2025 року, апеляційні скарги Тернопільського ВДВС та ПП «Ідея Вест» залишено без задоволення, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2025 року - без змін.

19 червня 2025 року державним виконавцем Тернопільського ВДВС Бойко Р. О. винесено постанову, якою відновлено ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області.

27 червня 2025 року адвокат Варода П. Б., в інтересах стягувача ОСОБА_1 , звернувся до Тернопільського ВДВС із заявою, в якій просив забезпечити проведення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

04 липня 2025 року державним виконавцем Тернопільського ВДВС Бойко Р. О. складено акт про те, що заборона, покладена на боржника виконавчим листом № 607/18991/22, виданим 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, а саме: заборонити ПП «Ідея Вест» експлуатації ним димової труби від мангала «Джерело № l» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування - ресторану «Реберня в Тернополі», за адресою м. Тернопіль, бульв. Т. Шевченка, 27А, до облаштування димової труби від мангала «Джерело № 1» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування - ресторану «Реберня в Тернополі», за адресою м. Тернопіль, бульв. Т. Шевченка, 27А, відповідно до вимог ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», та в місці, передбаченому планом та проектними документами, доведена до відома представнику боржника - ПП «Ідея Вест» Гуменюк А. М., яка діє на підставі довіреності від 02 січня 2025 року, про що остання розписалась у цьому акті.

Постановою державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко Р. О. від 09 липня 2025 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Встановлено, що ПП «Ідея Вест» не облаштувало димову трубу від мангала «Джерело № 1» та трубу від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування, за адресою м. Тернопіль, бульв. Т. Шевченка, 27А, згідно з вимогами ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», та в місті передбаченого планом та проектними документами, та продовжує її експлуатацію.

На вказане державний виконавець під час виконання рішення суду уваги не звернув, виніс 09 липня 2025 року постанову про закінчення ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області, на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги ПП «Ідея Вест» та Тернопільського ВДВС не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19), від 30 травня 2024 року у справі № 365/74/16-ц (провадження № 61-11358св23)).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

До рішень немайнового характеру належить рішення, якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії (частини перша - третя статті 63 Закону) або утриматися від їх вчинення (частина четверта статті 63 Закону).

Для визначення порядку виконання судового рішення необхідно встановити зміст покладеного на боржника обов`язку.

На виконанні у державного виконавця Тернопільського ВДВС Бойко Р. О. перебувало судове рішення немайнового характеру, резолютивна частина якого викладена таким чином: «Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2 , шляхом заборони ПП «Ідея Вест» експлуатації ним димової труби від мангала «Джерело № l» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування - ресторану «Реберня в Тернополі», за адресою м. Тернопіль, бульв. Т. Шевченка, 27А , до облаштування димової труби від мангала «Джерело № l» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування - ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою м. Тернопіль, бульв. Т. Шевченка, 27А , відповідно до вимог ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», та в місці, передбаченого планом та проектними документами».

Тобто суд визначив спосіб усунення перешкод - заборону експлуатації димової труби від мангала та труби від вентиляційної системи кухні, але одночасно встановив умову, за якої ця заборона припиняється.

При цьому фраза: «до облаштування димової труби від мангала «Джерело № l» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування - ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою м. Тернопіль, бульв. Т. Шевченка, 27А , відповідно до вимог ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», та в місці, передбаченого планом та проектними документами» є частиною диспозитивного (свобода дії) судового рішення, а не мотивувальним поясненням, оскільки воно встановлює конкретну юридичну подію - облаштування димової труби від мангалу та труби від вентиляційної системи кухні відповідно до вимог ДБН, визначених судом. С

Саме з настанням цієї події (облаштування труб відповідно до вимог ДБН) заборона експлуатації труб мангалу та вентиляції припиняється.

Таким чином, на виконанні у державного виконавця Тернопільського ВДВС перебуває рішення немайнового характеру, яке містить комплексний обов`язок боржника, виконання якого не вичерпується доведенням заборони до його відома.

Тому виконання цього судового рішення потребує з`ясування двох взаємопов`язаних обставин, а саме: чи припинив боржник експлуатацію труб; чи облаштовано труби відповідно до норм ДБН та у місці, передбаченому планом та технічною документацією.

Тобто, лише після встановлення виконання другої умови можна зробити висновок про повне виконання судового рішення у справі №607/18991/22, а повідомлення боржника про те, що йому заборонено експлуатувати труби, не встановлює факт виконання рішення в повному обсязі.

Натомість державний виконавець склав акт про те, що повідомив представника боржника про заборону експлуатації труб, закінчив ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 607/18991/22, виданого 09 травня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», констатувавши, що рішення суду фактично виконано в повному обсязі.

Верховний Суд у поставні від 20 січня 2021 року у справі 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) вказав, що «Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень».

Частина четверта статті 63 передбачає спеціальний порядок саме для рішень про заборону вчинити певні дії або про утримання від вчинення певних дій.

Однак у рішенні суду у справі №607/18991/22, яке перебуває на виконанні, заборона має строкову (умовну) конструкцію - до облаштування. Тобто суд не встановив самостійну, безумовну заборону, а встановив: не експлуатувати до моменту виконання визначеної судом умови. Отже, питання, яке має перевірити виконавець під час виконання цього рішення - чи виконано судове рішення в повному обсязі, а не лише те, чи доведено до відома боржника заборону експлуатації труб.

У випадку, якщо резолютивна частина рішення передбачає заборону експлуатації предмета (труба, вентиляція) до їх облаштування відповідно до норм ДБН та технічної документації, то складання акта про доведення заборони до відома боржника не підтверджує виконання рішення в повному обсязі, оскільки не встановлює факт виконання визначених судом умов.

Таким чином, частина четверта статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» не дає державному виконавцю право ототожнювати доведення заборони до відома боржника з повним виконанням рішення суду, якщо самим рішенням встановлено, що заборона діє лише до настання визначеної судом умови, виконання якої є складовою способу усунення перешкод.

Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 201/12569/16 (провадження № 61-2627св21) вказав, що: «Одночасне зазначення у судовому рішенні (виконавчому листі) про задоволення вимог про витребування із володіння майна та зобов`язання передати його власнику не може свідчити про те, що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру, оскільки виконання такого рішення передбачає вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна у боржника та передачу його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником».

Тобто Верховний Суд у цій постанові виснував, що не можна визначати порядок виконання лише за окремим словами резолютивної частини. Виконавець має виходити з реального змісту рішення і того, що необхідно зробити для його повного виконання.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець, закінчивши ВП № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», не виконав рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2023 року у справі № 607/18991/22 у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі, правильно застосував положення статті 18, частин першої, третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин.

Колегія суддів наголошує на тому, що конструкція статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов`язок виконавця перевірити факт виконання боржником цього рішення (частина третя статті 63 Закону) та вчинити певні дії, що, в свою чергу, спростовує доводи касаційної скарги про те, що перевірка факту облаштування об`єкта чи відповідності його нормам ДМБ виходить за межі повноважень державного виконавця. Верховний Суд погоджується із судом апеляційної інстанції у тій частині, що для перевірки правильності виконання судового рішення виконавець може залучити спеціаліста, що узгоджується із приписами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, судове рішення, яке перебувало на виконанні у державного виконавця Тернопільського ВДВС - це одне судове рішення немайнового характеру і має один спосіб усунення перешкод, який має комплексний зміст. Тому державний виконавець мав виконувати всю резолютивну частину рішення, а не штучно розділяти її на «заборону» та «облаштування», що в свою чергу спростовує доводи виконавця про необхідність видачі двох виконавчих листів для виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2023 року у справі № 607/18991/22.

Слід звернути увагу на те, що обов`язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному чи приватному виконавцю незрозуміло рішення, порядок його виконання, то він не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про роз`яснення рішення суду, про встановлення порядку виконання рішення (див. постанову Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/12569/16 (провадження № 61-2627св21)).

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи (судове рішення, яке перебувало на виконанні, має один спосіб усунення перешкод, який має комплексний зміст, а у матеріалах справи відсутні докази виконання цього судового рішення повністю), посилання ПП «Ідея Вест» у касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 522/21465/15 (провадження № 61-28674св18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 523/16632/15-ц (провадження № 61-17175св18), від 29 червня 2023 року у справі № 641/6959/20 (провадження № 61-16253св21), від 16 січня 2025 року у справі №580/1226/24 (провадження № К/990/19472/24), є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявниками у касаційних скаргах, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судового збору не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ідея Вест» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк