Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №466/1866/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 466/1866/24

провадження № 61-13921св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства оборони України та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на постанову Львівського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В. у справі за позовом Приватного підприємства «Фортополіс» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Компанія - Акватерм - Україна», Міністерства оборони України, Концерну «Військторгсервіс», треті особи: Львівська міська рада, Львівська обласна державна адміністрація, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, про припинення права користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2024 року Приватне підприємство «Фортополіс» (далі - ПП «Фортополіс») звернулося з позовом, в якому просило визнати припиненим право користування Міністерства оборони України, Концерну «Військторгсервіс» земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137500:02:004:0064 в частині земельної ділянки, площею 0,7102 га, конфігурація зовнішні межі та координати поворотних точок якої визначені у висновку експерта від 31 липня 2023 року № 38/23.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 грудня 2004 року на підставі проведеного аукціону Головне управління торгівлі тилу Міністерства оборони України продало Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» (далі - ТОВ «Львівська гарнізонна база») десять будівель, загальною площею

5 902,3 кв. м військового містечка № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 , підтвердженням чого є договори купівлі-продажу нерухомого майна від 20 грудня 2004 року, посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шахрай С. О.

3. У подальшому, зазначене нерухоме майно було відчужене ТОВ «Львівська гарнізонна база» іншим фізичним та юридичним особам, а саме: ПП «Фортополіс», ОСОБА_1 та ПП «Компанія - Акватерм - Україна».

4. Однак, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване належне позивачу нерухоме майно, до теперішнього часу перебуває в користуванні військового містечка № НОМЕР_1 та закріплене за філією «Західна» Концерну «Військторгсервіс», що є відокремленим підрозділом Концерну «Військторгсервіс».

5. Міністерство оборони України є власником будівель за цією адресою, які також розміщені на спірній земельній ділянці, а речове право (право господарського відання) на зазначене майно має Концерн «Військторгсервіс».

6. Львівська міська рада ухвалою від 16 вересня 2021 року № 1307 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель території, обмеженої залізничною колією - вул. В. Єрошенка - вул. Т. Шевченка - вул. Омеляна Ковча» вирішила провести інвентаризацію земель на вказаній частині території м. Львова, за результатами якої була сформована земельна ділянка, площею 1,0734 га, кадастровий номер: 4610137500:02:004:0064, на якій розміщені будівлі, належні позивачу та відповідачам.

7. Львівська міська рада ухвалою від 17 лютого 2022 року № 2032 затвердила технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель території, обмеженої залізничною колією - вул. В. Єрошенка - вул. Т. Шевченка - вул. Омеляна Ковча, та надала дозвіл, зокрема, ПП «Фортополіс» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для вирішення питання землекористування щодо земельної ділянки, площею 1,0734 га, кадастровий номер: 4610137500:02:004:0064.

8. Відповідно до висновку експерта від 31 липня 2023 року № 38/23 для обслуговування будівель, які є власністю позивача, необхідна частина земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер: 4610137500:02:004:0064, площею

0,7102 га.

9. Оскільки відповідачі, які уже протягом значного проміжку часу не є власниками нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці, не вчиняють передбачених законом дій з припинення свого права постійного користування землею, позивач змушений з метою захисту своїх порушених прав звертатись до суду з вимогою про припинення права користування відповідачів частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування належних йому на праві власності будівель та споруд.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Шевченківський районний суд м. Львова ухвалою від 19 листопада 2024 року закрив підготовче провадження цій справі, призначив справу до судового розгляду на 28 січня 2025 року.

11. 14 квітня 2025 року Міністерство оборони України подало заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 , яке обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 «штучно» залучений позивачем до справи, як відповідач, з метою забезпечення розгляду справи у порядку цивільного судочинства, до нього позивачем жодної вимоги не пред`явив, позаяк, з матеріалів справи вбачається, що об`єктивно наявний спір лише між позивачем та Міністерством оборони України, який повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.

12. 25 квітня 2025 року позивач ПП «Фортополіс» подало до суду клопотання про залучення до участі у справі правонаступників відповідача ПП «Компанія - Акватерм - Україна» - ТОВ «Західні будівельні інвестиції» та ОСОБА_2 , оскільки вони на підставі договорів купівлі-продажу від 27 березня 2025 року та 16 квітня 2025 року набули право власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці.

13. Шевченківський районний суд м. Львова ухвалою від 07 травня 2025 року у задоволенні клопотання ПП «Фортополіс» про залучення правонаступників відмовив.

14. Заяви Міністерства оборони України про закриття провадження у справі задовольнив.

15. Провадження у справі в частині позовних вимог ПП «Фортополіс» до відповідача ОСОБА_1 закрив у зв`язку з відсутністю предмета спору, в іншій частині - провадження у справі закрив у зв`язку з непідсудністю справи судам цивільної юрисдикції.

16. В частині відповідача - ПП «Компанія - Акватерм - Україна», про заміну якого заявив клопотання позивач, місцевий суд виходив із того, що позивач до цього відповідача також позовних вимог не заявляв, а спір між ними відсутній.

17. Львівський апеляційний суд постановою від 25 вересня 2025 року апеляційну скаргу ПП «Фортополіс» задовольнив. Ухвалу Шевченківського районного суду

м. Львова від 07 травня 2025 року скасував, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

18. Суд апеляційної інстанції вказував, що предметом спору у справі є земельна ділянка, площею 0,7102 га, на яку позивач заявляє свої права на тій підставі, що на ній розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно.

19. Спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:004:0064, площею 1,0734 га, якою користуються та/або мають право користуватися відповідачі.

20. Право користування спірною земельною ділянкою чи право власності на неї за позивачем у встановленому законом порядку не було вирішене, як на момент пред`явлення позову, так і на момент постановлення судом першої інстанції оскарженої ухвали, за позицією позивача, він не може оформити свої права на спірну земельну ділянку без припинення на неї прав попередніх власників нерухомого майна, тому висновки суду першої інстанції про відсутність предмета спору є безпідставними.

21. За наведених обставин - відсутність позовної вимоги (певної матеріально-правової вимоги) до одного з відповідачів, не може вказувати на відсутність предмета спору (об`єкта спірного правовідношення, з приводу якого виник спір) в цій справі, оскільки немає підстав для висновку про унеможливлення вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

22. Предмет спору (об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір) у цій справ не зник, а продовжує існувати. Протилежного суд першої інстанції не встановив.

23. Апеляційний суд вважав, що висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позову ПП «Фортополіс» до відповідача

ОСОБА_1 стосуються безпідставності заявлених вимог позивача до цього відповідача (відсутності спору між ними), однак, такі висновки суд має право робити за наслідками розгляду справи по суті.

24. Зауважив, що саме це стосується і помилкових висновків суду першої інстанції в частині іншого відповідача - ПП «Компанія - Акватерм - Україна», про заміну якого заявив клопотання позивач, оскільки, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про заміну відповідача його правонаступниками, суд першої інстанції виходив із того, що позивач до даного відповідача також позовних вимог не заявляв і що спір між ними відсутній.

25. Таким чином, у зв`язку з тим, що висновку суду першої інстанції про підсудність цієї справи судам господарської юрисдикції передував помилковий висновок суду про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача ОСОБА_1 - єдиної фізичної особи із кола учасників справи, апеляційний суд виснував, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в цілому.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

26. У поданій у листопаді 2025 року до Верховного Суду касаційній скарзі представник Міністерства оборони України ОСОБА_4 просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

27. У поданій у листопаді 2025 року до Верховного Суду касаційній скарзі представник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону

Рихлюк О. В. просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

28. Наведені у касаційних скаргах доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

29. Представник Міністерства оборони України, як на підставу касаційного оскарження вказує на ту обставину, що на його думку відсутній висновок Верховного Суду щодо підсудності спору між юридичними особами, до якого штучно залучено фізичну особу з метою забезпечення розгляду справи в порядку цивільного судочинства, тобто застосування положень частини першої статті 19 ЦПК України.

30. Вважає, що суд апеляційної інстанції не надав належної уваги тій обставині, що відповідач ОСОБА_3 не є власником земельної ділянки та не уповноважений приймати рішення щодо припинення права користування нею. Крім того жодних позовних вимог до нього позивач не заявляв, що в сукупності свідчить про відсутність предмета спору у цій частині позовних вимог. Зрештою, як зазначено в позовній заяві, позивач звертався до Концерну «Військторгсервіс» з листом, в якому повідомив про намір вилучення з користування Міністерства оборони України та подальшого оформлення за ПП «Фортополіс» та ОСОБА_1 права власності чи права користування спірною земельною ділянкою, а отже ОСОБА_1 , так само як і позивач, зацікавлений в припиненні права користування земельною ділянкою, чим додатково підтверджуються висновки суду про відсутність спору між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 .

31. Відповідачами у справі є ПП «Компанія - Акватерм - Україна», Міністерство оборони України, Концерн «Військторгсервіс», тобто сторонами спору є юридичні особи, а спори між юридичними особами мають розглядатися за правилами господарського судочинства, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 750/2052/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі №758/6022/14-ц, від 07 серпня 2019 року у справі

№ 646/6644/17 та від 07 грудня 2022 року у справі № 522/5868/21.

32. Представник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони західного регіону Рихлюк О. В. у поданій касаційній скарзі зазначав, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 11 грудня 2024 року у справі № 712/7800/23, від 07 травня 2025 року у справі № 185/9961/21, від 25 червня 2025 року у справі № 761/17557/15-ц (щодо віднесення до юрисдикції господарських судів спору про порушення цивільного права та законного інтересу позивача з боку юридичної особи як титульного власника спірної земельної ділянки); від 26 травня 2025 року у справі № 337/5468/24 (щодо необхідності керуватися суб`єктним складом такого спору, суттю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявленими вимогами, характером спірних правовідносин, змістом та юридичною природою обставин у справі під час визначення предметної юрисдикції справ);

від 03 липня 2024 року у справі № 759/17146/20, від 22 травня 2024 року у справі

№ 128/285/18 (щодо конкретизації позивачем дій, які необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права); від 19 червня 2024 року у справі № 546/555/21 (щодо визначення відповідача за позовною вимогою, яка пред`являється до нього).

33. Також апеляційний суд не врахував правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21,

від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19, від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17, від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі № 367/4695/20.

34. Суд апеляційної інстанції також не надав оцінки тій обставині, що з ухвали 8 сесії 8-го скликання Львівської міської ради від 17 лютого 2022 року № 2032 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель території, обмеженої залізничною колією - вул. Єрошенка - вул. Т. Шевченка -

вул. Омеляна Ковча» відомо, що об`єкти нерухомого майна, належні ОСОБА_1 , розташовані на земельній ділянці з визначеною площею 0,1190 га з кадастровим номером 4610137500:02:004:0055.

35. ОСОБА_1 не є власником ані земельної ділянки загальною площею 1,0734 га, ані її частин, зокрема, земельних ділянок з кадастровими номерами 4610137500:02:004:0064 та 4610137500:02:004:0055, а тому не уповноважений приймати рішення щодо припинення права користування такими земельними ділянками.

36. Таким чином у цій справі відсутній зміст позовних вимог щодо

ОСОБА_1 , а ПП «Фортополіс» не зазначає, яке його право порушене ОСОБА_1 та, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права останнім.

Відзиви на касаційні скарги інші учасники справи не подали

Рух справи в суді касаційної інстанції

37. Верховний Суд ухвалою від 17 листопада 2025 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Шевченківського районного суду м. Львова.

38. Справа № 466/1866/24 надійшла до Верховного Суду 22 грудня 2025 року.

Позиція Верховного Суду

39. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

40. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

41. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

42. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

43. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

44. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

45. Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

46. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

47. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

48. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

49. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.

50. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

51. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

52. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

53. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

54. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

55. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

56. Такі висновки викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі

№ 638/3792/20, постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі

№ 916/1042/22, від 10 квітня 2024 року у справі № 754/11753/21, від 22 травня

2024 року у справі № 204/1150/23.

57. Закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19)).

58. Суди встановили, що предметом спору у цій справі є земельна ділянка площею 0,7102 га на яку позивач заявляє свої права на тій підставі, що на цій земельній ділянці розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно та є необхідною для обслуговування належних йому на праві власності будівель та споруд.

59. Спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:004:0064, площею 1,0734 га, якою користуються та/або мають право користуватися відповідачі.

60. Встановивши, що місцевий суд не встановив де саме розташоване належне ОСОБА_1 майно, і чи впливає його розташування на права позивача, а також те, що питання права користування спірною земельною ділянкою чи права власності на неї за позивачем у встановленому законом порядку не було вирішене, як на момент пред`явлення позову, так і на момент постановлення судом першої інстанції ухвали від 07 травня 2025 року, а позивач ПП «Фортополіс» не може оформити свої права на спірну земельну ділянку без припинення на неї прав попередніх власників нерухомого майна, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, який правильно вказав, що висновки суду першої інстанції про відсутність предмета спору є помилковими.

61. Апеляційний суд правильно вказав, що предмет спору (об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір) у цій справі не зник, а продовжує існувати, протилежного суд першої інстанції не встановив.

62. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє також і доводи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції не встановив дійсних обставин справи, які б вказували на те, що між позивачем ПП «Фортополіс» та ОСОБА_1 відсутній будь-який правовий зв`язок, а тому висновки місцевого суду про наявність підстав для закриття провадження у справі стосовно цього відповідача правильні.

63. Крім того, як правильно зауважив апеляційний суд, висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позову ПП «Фортополіс» до відповідача ОСОБА_1 стосуються безпідставності заявлених вимог позивача до цього відповідача (відсутності спору між ними), однак, такі висновки суд має право робити за наслідками розгляду справи по суті.

64. Колегія суддів також відхиляє довід касаційної скарги про те, що апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що спір був і залишився виключно між юридичними особами, а фізична особа до нього не має відношення, адже, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, висновку суду першої інстанції про підсудність цієї справи судам господарської юрисдикції передував його помилковий висновок про закриття провадження в частині вимог до відповідача ОСОБА_1 , що потягло за собою скасування ухвали місцевого суду в цілому.

65. Крім того, враховуючи ту обставину, що відповідно до прохальної частини позовної заяви ПП «Фортополіс» пред`явило вимоги виключно до Міністерства оборони України та Концерну «Військторгсервіс» твердження сторони відповідача, що у справі об`єктивно наявний лише спір між позивачем та Міністерством оборони України, тобто господарський спір, підлягає перевірці судом першої інстанції, який повинен звернути увагу на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/41966/21).

66. Колегія суддів також відхиляє доводи касаційних скарг стосовно неврахування апеляційним судом правових позицій Верховного Суду, які стосуються критеріїв відмежування справ цивільної юрисдикції від інших, оскільки висновки апеляційного суду, зроблені у цій справі, висновкам суду касаційної інстанції у наведених представниками касаторів постановах не суперечать.

67. Колегія суддів перевірила інші доводи касаційних скарг на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування апеляційним судом норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційних скарг

68. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

69. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

70. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

71. Оскільки касаційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, немає.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Міністерства оборони України та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону залишитибез задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров