Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №635/2401/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 635/2401/24

провадження № 61-6000св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - голова Височанської селищної ради ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2025 року у складі судді Березовської І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Яцини В. Б.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до голови Височанської селищної ради ОСОБА_5. про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями посадової особи органу місцевого самоврядування.

2. Позов обґрунтовано тим, що 28 квітня 2022 року позивач з дружиною ОСОБА_2 прийшов до будівлі Зеленогайського ліцею Височанської селищної ради з метою отримання продовольчих товарів. Видачу продовольчих товарів здійснювали вчителі Зеленогайського ліцею Височанської селищної ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Коли настала черга позивача та його дружини, вони пред`явили ОСОБА_3 свої паспорти, які остання оглянула, після чого запропонувала їм поставити підписи у відомості. Перед цим ОСОБА_3 з підлоги поклала на стіл два пакети, загальна вага кожного з яких становила близько 5 кг, що явно не відповідало обсягу товарів, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 328.

3. Вказував, що запропонував ОСОБА_3 розкрити пакунок і показати його вміст, звірити перелік товарів та скласти їх опис. ОСОБА_3 повідомила, що опис товарів, які містяться в пакеті, відсутній та відмовилася здійснювати такий опис. Вона зазначила, що пакети можуть бути видані лише у закритому вигляді за умови підписання відомості і у випадку відмови від підпису видача пакетів здійснена не буде. З вказаними умовами позивач та його дружина не погодились, тому не розписалися у відомості за отримання пакетів із невідомим змістом.

4. 04 травня 2022 року позивач звернувся до Височанського селищного голови ОСОБА_5. із пропозицією передати йому продукти харчування, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 328, при цьому зазначив їх перелік та обсяг, що підлягали видачі. У відповідь на зазначену пропозицію ОСОБА_5 повідомив, що на даний час вказані товари у селищній раді відсутні, однак після їх надходження позивача буде повідомлено, і він зможе їх отримати. Розуміючи можливі наслідки оприлюднення фактичних обставин видачі зазначених продуктів, які не відповідали нормам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України № 328, та можливу реакцію населення, ОСОБА_5 вирішив розповсюдити інформацію, що позивач сам відмовився від отримання продуктового набору.

5. ОСОБА_5 здійснив зазначені дії за допомогою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які склали документ, у якому було викривлено фактичні обставини, що стосуються отримання позивачем продовольчих товарів. Такі дії ОСОБА_5 були спрямовані на приховування факту привласнення продуктів харчування, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 328.

6. Позивач зазначав, що відмова від отримання продуктів харчування була оформлена без його відома та згоди зацікавленими особами, які вводили населення в оману під час видачі зазначених продуктів, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відсутність відмови від отримання продуктів харчування, які підлягали передачі позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 328, підтверджена документально його зверненнями та відповіддю ОСОБА_5 .

7. Крім того, вказував, що його права були порушені ОСОБА_5 при збиранні, зберіганні та поширені недостовірної інформації стосовно його добровільної відмови від отримання продуктів харчування, визначених постановою КМУ № 328.

8. Вказував, що такими неправомірними діями ОСОБА_5 позивачу була спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 3 000 000 грн та яка полягає в душевних стражданнях внаслідок збирання, зберігання та розповсюдження ОСОБА_5 недостовірної інформації.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року, в задоволенні позову відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанцій, виходив із того, що позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, оскільки подані ним докази не підтверджують обставин, які б свідчили про порушення відповідачем прав, свобод чи законних інтересів позивача, а також про наявність причинного зв`язку між діями відповідача та заявленими моральними стражданнями.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. У травні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

14. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, від 17 квітня 2024 року у справі № 359/966/18, від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17, від 12 лютого 2025 року у справі № 344/385/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

суд не дослідив зібрані в справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Касаційна скарга мотивована тим, що розглядаючи спір, судами не було враховано надані ним докази порушення свого права й, відповідно, наявності підстав для відшкодування моральної шкоди.

16. Зазначає, що суди не надали оцінки наявності протиправної поведінки відповідача, про яку він зазначав в позовній заяві.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. Відповідно до відповіді Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про розгляд звернення ОСОБА_1 за № Р-91/01-28 від 07 лютого 2023 року ОСОБА_1 було включено до списків отримувачів гуманітарної допомоги, яка надавалася населенню територіальної громади за програмою Президента України «Пакунок кожного громадянину».

18. 28 квітня 2022 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 прибув до будівлі Зеленогайського ліцею Височанської селищної ради з метою отримання продовольчих товарів за програмою Президента України «Пакунок кожному громадянину». Після настання черги позивача заступник директора ліцею ОСОБА_3 внесла паспортні дані позивача та його дружини до відомості на видачу гуманітарної допомоги мешканцям смт Високий за ініціативою Президента України по вул. Українській і видала два пакунки з продуктовими наборами. Позивач запропонував ОСОБА_3 розкрити пакунок, показати його вміст та здійснити опис продуктів харчування, що в ньому містяться. Однак, ОСОБА_3 відмовилася здійснювати розкриття пакунків та опис їх вмісту. Після цього позивач та його дружина відмовилися отримувати пакунки з продуктовими наборами та розписуватися за їх отримання.

19. Зазначене зокрема підтверджується записами № 216, 217 у відомості від 28 квітня 2022 року на видачу гуманітарної допомоги мешканцям смт Високий за ініціативою Президента України по вул. Українській, згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовилися від отримання продуктових наборів.

Позиція Верховного Суду

20. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

21. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

22. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

23. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

24. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

27. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

28. Положеннями статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

30. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

31. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

32. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

33. Відповідно до статті 1173 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

34. У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

35. Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

36. Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

37. Статтею 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

38. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

39. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

40. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

41. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

42. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14- 400цс19)).

43. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правомірно виснували, що ОСОБА_1 було включено до списків отримувачів гуманітарної допомоги за програмою для безоплатної видачі населенню, однак позивач 28 квітня 2022 року особисто відмовився від отримання відповідного продуктового набору.

44. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, оскільки подані ним докази не підтверджують обставин, які б свідчили про порушення відповідачем прав, свобод чи законних інтересів позивача, а також про наявність причинного зв`язку між діями відповідача та заявленими моральними стражданнями.

45. Крім того, позивач з власної волі відмовився від отримання продуктового набору, про що було зроблено відповідні записи у внутрішніх службових документах відповідальними особами, що в свою чергу не може свідчити про розповсюдження недостовірної інформації оскільки позивачем також не доведено факту, що такий документ був доведений до відома сторонніх осіб.

46. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

47. Доводи заявника про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, від 17 квітня 2024 року у справі № 359/966/18, від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17, від 12 лютого 2025 року у справі № 344/385/23, відхиляються колегією суддів, оскільки, з урахуванням встановлених обставин, оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, які містяться у вказаних постановах.

48. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

49. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

50. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

51. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Сердюк