Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №907/1115/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 907/1115/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства

«Гарантований покупець» - Франюка А. В.,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 (у складі колегії суддів: Матущак О. І. (головуючий), Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.)

та рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2024 (суддя Ремецькі О. Ф.)

у справі № 907/1115/23

за позовом Державного підприємства «Гарантований покупець» (правонаступник Акціонерне товариство «Гарантований покупець»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар»

про стягнення 2 321 315,55 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець») звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар» (далі - ТОВ «Індіан Ісатекс Солар») про стягнення 2 321 315,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він на виконання умов договору від 24.07.2020 № 1691/01/20, укладеного з відповідачем, з урахуванням наданих адміністратором комерційного (АКО) обліку сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за квітень і травень 2023 року та оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 днів червня 2023 року, здійснював перерахування коштів ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» за електричну енергію. В подальшому, на підставі оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії MMS 2) та сертифікованих даних комерційного обліку за червень 2023 року (по версії MMS 1), які завантажені до системи управління ринком (СУР, MMS), позивачу стало відомо, що у вищевказані розрахункові місяці відповідач не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні « 0»). На виконання вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), надіслав на електронну адресу відповідача акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2023 року від 11.07.2023 та акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за травень 2023 року від 18.08.2023, від підписання яких відповідач відмовився. Зважаючи на попередньо сплачені ДП «Гарантований покупець» платежі та отримання оновлених (скоригованих) сертифікованих даних комерційного обліку щодо фактичного відпуску електричної енергії відповідачем у квітні, травні та червні 2023 року у позивача виникла переплата за договором від 24.07.2020 № 1691/01/20 за куплену електричну енергію, яку відповідач зобов`язаний повернути.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» на користь ДП «Гарантований покупець» 2 321 315,55 грн заборгованості; здійснено розподіл судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 заяву Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про здійснення процесуального правонаступництва задоволено. Замінено позивача ДП «Гарантований покупець» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Гарантований покупець». Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2024 залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у червні 2026 року ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Також, у поданій касаційній скарзі ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» просить передати справу № 907/1115/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 3 статті 302 ГПК України у зв`язку з наявністю підстав для відступлення від висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 910/19641/23.

Розглянувши зазначене клопотання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Підстави для передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду вичерпно визначені у частинах 3-6 статті 302 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 302 ГПК України, на яку посилається ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» у своєму клопотанні, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Разом з тим, як вбачається зі змісту касаційної скарги, заявлене ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» клопотання про передачу справи № 907/1115/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду наявністю судового рішення іншого касаційного суду у справі з подібними правовідносинами, не обґрунтовано.

За таких обставин, підстави для задоволення клопотання ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» про передачу справи № 907/1115/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачені частиною 3 статті 302 ГПК України, відсутні.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 907/1115/23 за касаційною скаргою ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2024 з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.09.2026.

Акціонерне товариство «Гарантований покупець» у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову, просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Індіан Ісатекс Солар», відкрите з підстав, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 ГПК України, а у разі відмови у закритті касаційного провадження - касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» у судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» не зверталось до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ «Індіан Ісатекс Солар».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДП «Гарантований покупець», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» утворено ДП «Гарантований покупець» на базі філії «Гарантований покупець» Державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу майна прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут ДП «Гарантований покупець», відповідно до пункту 5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

Гарантований покупець є учасником ринку електричної енергії (енергетичний ідентифікаційний код 62XHARANTPOKUP-S) та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 25.06.2019 № 1217.

Функції і повноваження гарантованого покупця регламентуються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (Порядок № 641).

24.07.2020 між ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» (продавець за «зеленим» тарифом) та ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) укладено договір № 1691/01/20, відповідно до умов якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641 або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою HKPEKH від 13.12.2019 № 2804 (надалі - Порядок № 2804).

В подальшому між ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» (продавець за «зеленим» тарифом) було укладено ряд додаткових угод до договору № 1691/01/20, а саме: від 02.11.2020 № 2043/01/20, від 02.11.2020 № 2044/01/20, від 11.02.2021 № 381/01/21 та від 23.05.2023 № 1615/07/23.

Відповідно до пункту 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку № 2804 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку (АКО) відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 5 Порядку № 2804.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 договору).

Додатковою угодою від 11.02.2021 № 381/01/01 до договору сторони, зокрема, дійшли згоди викласти пункти 3.3, 3.4 договору в новій редакції.

Так, за умовами пункту 3.3 договору (у новій редакції), оплата товарної продукції, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку № 641 або главою 6 Порядку № 2804.

Згідно з пунктом 3.4 договору (у новій редакції) у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії, продавець за «зеленим» тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі - продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період.

На виконання умов договору, гарантований покупець, з урахуванням наданих адміністратором комерційного обліку (АКО) сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за квітень і травень 2023 року та оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 днів червня 2023 року, здійснював перерахування коштів ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» за електричну енергію.

Так, за квітень 2023 року ДП «Гарантований покупець» здійснило перерахування коштів ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» на загальну суму 799 608,10 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 14.04.2023 № 288 380 на суму 168 555,71 грн; від 25.04.2023 № 290 207 на суму 175 243,42 грн; від 17.04.2023 № 289 134 на суму 147 217,07 грн; від 28.04.2023 № 291 966 на суму 130 290,36 грн; від 26.04.2023 № 290 873 на суму 178 301,54 грн.

За травень 2023 року ДП «Гарантований покупець» здійснило перерахування коштів ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» на загальну суму 1 196 700,64 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 18.05.2023 № 294 249 на суму 158 085,11 грн; від 15.05.2023 № 293 416 на суму 236 427,59 грн; від 31.05.2023 № 296 364 на суму 319 433,44 грн; від 25.05.2023 № 295 290 на суму 219 788,85 грн; від 31.05.2023 № 297 023 на суму 262 965,65 грн.

За червень 2023 року ДП «Гарантований покупець» здійснило перерахування коштів ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» у розмірі 325 006,81 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.06.2023 № 299 889.

Отже, всього за квітень, травень, червень 2023 року позивач за договором здійснив перерахування коштів ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» у розмірі 2 321 315,55 грн.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Акціонерним товариством «Херсонобленерго» в додатку до листа від 06.06.2023 № 01-001327 наведено перелік виробників та їх ресурсних об`єктів, які працюють несинхронно з ОЕС України, до якого включено об`єкти генерації ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» та зазначено, що об`єкти не працюють синхронно з ОЕС України починаючи з липня 2022 року.

За оновленими сертифікованими даними комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії MMS 2) та сертифікованих даних комерційного обліку за червень 2023 року (по версії MMS 1), у вищевказані розрахункові місяці відповідач не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні « 0»), що підтверджується листом НЕК «Укренерго» від 15.11.2023 № 01/61517.

Зважаючи на те, що система управління ринком містить оновлені сертифіковані данні за квітень, травень і червень 2023 року з нульовими значеннями, тобто вбачається відсутність протягом цього часу фізичного відпуску відповідачем електричної енергії, позивач на виконання вимог Порядку № 641 надіслав на електронну адресу відповідача акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2023 року від 11.07.2023 та акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за травень 2023 року від 18.08.2023, від підписання яких відповідач відмовився.

Листами від 13.07.2023 № 41/2345, від 20.07.2023 № 41/2427, від 15.08.2023 № 41/2973 та від 01.09.2023 № 41/3282 ДП «Гарантований покупець» зверталося до ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» з вимогами повернути зазначені вище переплати, однак вказані вимоги залишені відповідачем без належного реагування.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ДП «Гарантований покупець» до суду з відповідними позовними вимогами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що об`єкти електроенергетики ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» не працюють синхронно з ОЕС України, починаючи з липня 2022 року; за оновленими сертифікованими даними комерційного обліку фактичний відпуск електричної енергії відповідачем у спірний період був відсутній, а тому раніше здійснені розрахунки за відповідний період підлягали коригуванню; за умовами договору надлишково сплачені гарантованим покупцем кошти (оплата понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період електричної енергії) підлягають поверненню останньому покупцем за «зеленим» тарифом. Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 2 321 315,55 грн, яка є різницею між сумою сплачених коштів та вартістю придбаної електричної енергії.

У поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» послалось на неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.2 Порядку № 641, пунктів 9.13, 9.14.1 Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, та на неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 910/19641/23, відповідно до якого до предмету спору та предмету доказування у справі про стягнення на користь АТ «Гарантований покупець» вартості оплаченої ним виробнику електричної енергії після визначення сертифікованих даних комерційного обліку поставленої виробником електричної енергії на рівні « 0» входить необхідність встановлення чи спростування правомірності такого «обнулення» НЕК «Укренерго» сертифікованих даних комерційного обліку на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Також, ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» у касаційній скарзі посилається на необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень пункту 1.5.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, у сукупності з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України та визнаною в Україні доктриною заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium).

Крім того, ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність випадків, передбачених пунктом 8 частини 1 та пунктом 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме: суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ТОВ «Індіан Ісатекс Солар», виходить із такого.

Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції на момент спірних правовідносин) гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Дані комерційного обліку формуються відповідно до вимог законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії, зокрема правил комерційного обліку електричної енергії, та надаються адміністратором комерційного обліку учасникам ринку.

Такі дані є підставою для визначення фактичних обсягів виробленої, відпущеної та купленої електричної енергії, а також для проведення фінансових розрахунків між учасниками ринку електричної енергії.

Механізм купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а також порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком № 641.

Відповідно до пункту 10.2 Порядку № 641 у разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Згідно з пунктом 10.3 Порядку № 641 за наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Також Порядком № 641 встановлено, що підставою для формування актів купівлі-продажу електричної енергії та здійснення розрахунків між гарантованим покупцем і виробником є сертифіковані дані комерційного обліку, які надаються адміністратором комерційного обліку.

При цьому зазначений Порядок не містить положень, які б виключали можливість уточнення або коригування таких даних у разі отримання оновленої або уточненої інформації від адміністратора комерційного обліку.

Таким чином, дані комерційного обліку можуть уточнюватися у випадках, коли після їх первинного формування отримано нові або уточнені дані, що впливають на визначення фактичних обсягів електричної енергії.

Такий підхід узгоджується із загальними принципами функціонування ринку електричної енергії, відповідно до яких розрахунки між його учасниками повинні здійснюватися на підставі достовірних та підтверджених даних щодо фактичних обсягів виробництва та споживання електричної енергії.

Використання первинних даних комерційного обліку для здійснення розрахунків саме по собі не виключає можливості їх подальшого уточнення у випадку встановлення їх невідповідності фактичним показникам або у разі отримання оновлених сертифікованих даних комерційного обліку.

У такому випадку уточнені дані комерційного обліку підлягають врахуванню при визначенні остаточних обсягів виробленої та відпущеної електричної енергії, що, у свою чергу, може зумовлювати необхідність коригування раніше здійснених розрахунків між сторонами відповідних правовідносин.

Такі висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі -Об`єднана палата) від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23.

Також, Об`єднана палата у постанові від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23 зазначила, що Протокол НКРЕКП від 03.07.2023 № 48-П підлягає застосуванню до спірних відносин як акт рекомендаційного характеру, яким було передбачено:

1) адміністратору комерційного обліку сертифікувати та передавати дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі;

2) для електроустановок, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, Адміністратор комерційного обліку має забезпечити збереження відповідних даних комерційного обліку в Датахаб для можливості здійснення подальших розрахунків після деокупації відповідних територій та отримання перевірених даних щодо роботи цих електроустановок.

Лист оператора системи розподілу про те, що об`єкти генерації ВДЕ (за наданим переліком) знаходяться на тимчасово окупованій території, та про втрату електричного зв`язку мереж, що перебувають в зоні відповідальності оператора системи розподілу, з неокупованою територією певної області та суміжними областями на неокупованих територіях, які межують з тимчасово окупованими територіями, є достатнім доказом того, що електроенергія не передавалася в ОЕС України, а відтак є достатньою підставою для коригування даних комерційного обліку та встановлення показників « 0».

Крім того, щодо постанови НКРЕКП від 19.04.2024 № 759, яка встановлює, що у разі відсутності доступу до вузлів обліку та засобів комерційного обліку електроустановок, розташованих на тимчасово окупованих територіях та які працюють несинхронно з ОЕС України, дані комерційного обліку визначаються на рівні нуль, Об`єднана палата зазначила, що постанова НКРЕКП від 19.04.2024 № 759 фактично конкретизувала окремі випадки застосування механізмів комерційного обліку, однак не запровадила принципово нового підходу до визначення або уточнення даних комерційного обліку.

З огляду на викладене, Об`єднана палата виснувала, що можливість коригування даних комерційного обліку, у тому числі шляхом визначення відповідних обсягів електричної енергії на рівні « 0» існувала і до прийняття постанови НКРЕКП від 19.04.2024 № 759.

У справі № 907/1115/23, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору, гарантований покупець (позивач), з урахуванням наданих адміністратором комерційного обліку (АКО) сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за квітень і травень 2023 року та оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 днів червня 2023 року, здійснив перерахування коштів ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» за електричну енергію.

Всього за квітень, травень та перші 10 днів червня 2023 року позивач за договором здійснив перерахування коштів ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» за електричну енергію у розмірі 2 321 315,55 грн.

Акціонерним товариством «Херсонобленерго» до листа від 06.06.2023 № 01-001327 долучено перелік виробників та їх ресурсних об`єктів, які працюють несинхронно з ОЕС України, до якого включено ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» та зазначено, що об`єкти генерації останнього (розташовані на тимчасово окупованій території) не працюють синхронно з ОЕС України, починаючи з липня 2022 року.

Питання сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднанні до елементів системи передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, було предметом розгляду під час наради НКРЕКП 03.07.2023.

Згідно з Протоколом наради НКРЕКП від 03.07.2023 № 48-п, Регулятором було надано роз`яснення щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, для подальшого врахування в роботі. Відповідно до зазначеного роз`яснення АКО сертифікує та передає дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі. Інформація щодо синхронності роботи конкретних електроустановок надається відповідними операторами систем.

Судами попередніх інстанцій установлено, що отримавши нові дані, що впливають на визначення фактичних обсягів електричної енергії, адміністратор комерційного обліку здійснив коригування даних комерційного обліку електричної енергії по об`єктах генерації відповідача, що працюють несинхронно з ОЕС України.

За оновленими сертифікованими даними комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії MMS 2) та оновленими сертифікованими даними комерційного обліку за червень 2023 року (по версії MMS 1), у зазначені розрахункові місяці відповідач не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні « 0»).

Зазначені обставини щодо оновлення сертифікованих даних комерційного обліку підтверджуються листом НЕК «Укренерго» від 15.11.2023 № 01/61517.

При цьому, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач реалізував своє право на оскарження дій НЕК «Укренерго» щодо корегування останнім даних комерційного обліку електричної енергії ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» та визначення їх на рівні « 0», у тому числі і за спірний період у справі № 910/1281/25, у задоволенні позову в якій рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 було відмовлено.

Отже, ураховуючи встановлені обставини відсутності відпуску відповідачем у спірний період електричної енергії до ОЕС України, а також Протокол наради НКРЕКП від 03.07.2023 № 48-п, наведені вище положення законодавства та умови договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» 2 321 315,55 грн, що становлять різницю між сумою фактично сплачених позивачем коштів та вартістю електричної енергії, визначеною на підставі сертифікованих даних комерційного обліку. У спірний період.

Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають висновками, викладеним у постанові Об`єднаної палати від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 910/19641/23, відповідно до якого до предмету спору та предмету доказування у справі про стягнення на користь АТ «Гарантований покупець» вартості оплаченої ним виробнику електричної енергії після визначення сертифікованих даних комерційного обліку поставленої виробником електричної енергії на рівні «0» входить необхідність встановлення чи спростування правомірності такого «обнулення» НЕК «Укренерго» сертифікованих даних комерційного обліку на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, суд касаційної інстанції не враховує з огляду на його неактуальність, внаслідок відступлення від зазначеного висновку Об`єднаною палатою у постанові від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Щодо доводів скаржника, наведених у касаційній скарзі, про необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23, Верховний Суд зазначає наступне.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник вважає необхідним відступити від висновків Об`єднаної палати, викладених у постанові від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23, щодо:

1) можливості застосування протоколу засідання НКРЕКП від 03.07.2023 № 48-п як підстави для визначення даних комерційного обліку на рівні « 0»;

2) можливості застосування постанови НКРЕКП від 19.04.2024 № 759 як підстави для визначення даних комерційного обліку за спірний період на рівні « 0»;

3) наявності у АКО інших правових підстав для визначення сертифікованих даних комерційного обліку за спірний період на рівні «0».

Обґрунтовуючи наявність підстав для відступлення від зазначених вище висновків Об`єднаної палати скаржник посилається на те, що:

- протокол НКРЕКП від 03.07.2023 № 48-п не є нормативно-правовим актом, не є актом індивідуальної дії, не створює самостійних правових наслідків для учасників ринку електричної енергії та не може змінювати обсяг їхніх майнових прав і обов`язків;

- Постанова НКРЕКП від 19.04.2024 № 759 не може бути правовою підставою для визначення (коригування) даних комерційного обліку на рівні « 0» за період, який передував даті набрання нею чинності, інший підхід суперечить статті 58 Конституції України;

- до спірних правовідносин підлягає застосуванню висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 910/19641/23, у якій Верховний Суд обґрунтовано відхилив посилання на постанову НКРЕКП № 759, оскільки цей нормативно-правовий акт був прийнятий майже через рік після здійснення коригування даних комерційного обліку та встановлення показників на рівні « 0»;

- законодавство, що діяло на час виникнення спірних правовідносин не передбачало права АКО на коригування вже сертифікованих даних комерційного обліку та визначати їх на рівні « 0».

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду, суд повинен мати ґрунтовні підстави - попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, постанови Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13).

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Водночас, зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що скаржник у контексті приписів пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23 щодо застосування норм права, а також не навів вагомих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що доводи ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» у цій частині фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та власних заперечень скаржником висновків Об`єднаної палати, викладених у наведеній вище постанові, та власних переконань, що у спірних правовідносинах правильними є висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.02.2025 у справі № 910/19641/23 (від яких відступила Об`єднана палата у постанові від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23) та що саме ці висновки підлягають застосуванню при вирішенні спору.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції зазначає, що доводи ТОВ «Індіан Ісатекс Солар», наведенні у касаційній скарзі, не спростовують правових висновків, на необхідності відступлення від яких наполягає скаржник, та не містять вагомих аргументів, які можуть бути підставою для відступу від таких висновків.

З моменту ухвалення Верховним Судом постанови від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23 не відбулося змін у законодавстві та правозастосуванні у справах з подібними правовідносинами.

При цьому Верховний Суд зауважує, що наведені правові позиції у справі № 910/1294/23 неодноразово були підтримані Верховним Судом у справах № 908/3546/23, № 922/3736/24 у подібних правовідносинах.

Враховуючи викладене, у межах справи, що розглядається, відсутні правові підстави для відступлення від висновків Об`єднаної палати, викладених у постанові від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23, а тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Також, підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 907/1115/23, що розглядається, ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 1.5.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, у сукупності з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України та визнаною в Україні доктриною заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium).

Разом з цим, судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, обставин недобросовісності та суперечливої поведінки Акціонерного товариство «Гарантований покупець» встановлено не було.

За таких обставин, підстави для формування зазначеного скаржником у касаційній скарзі висновку Верховного Суду щодо застосування статті 3 Цивільного кодексу України у поєднанні з пунктом 1.5.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, відсутні.

Отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного провадження.

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Так, на обґрунтовування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» посилається на те, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі (пункт 8 частини 1 статті 310 ГПК України), а також на те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України).

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Так, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій прийнято судові рішення про право НЕК «Укренерго» вимагати у гарантованого покупця повернення надмірно сплаченої частини вартості послуг із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за квітень та травень 2023 року.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між особою і сторонами спору не може братися до уваги (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, постанови Верховного Суду 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 27.02.2019 у справі № 910/21894/16, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17).

Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що в мотивувальній частині зазначеного судового рішення наявні висновки суду про певні права, інтереси та обов`язки або у резолютивній частині постанови суд прямо зазначив про права, інтереси та обов`язки НЕК «Укренерго».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи НЕК «Укренерго» з касаційною скаргою на судові рішення у справі, що розглядається, не зверталось, а скаржник (ТОВ «Індіан Ісатекс Солар») не наділений повноваженнями звертатися до суду за захистом її прав чи інтересів без підтвердження наявності таких повноважень.

Таким чином, доводи скаржника про наявність підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Частинами 1 та 2 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21.

Матеріалами справи та змістом оскаржуваних рішень підтверджується належне дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі, надання їм правильної оцінки, а доводи касаційної скарги про встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу - листа Акціонерного товариства «Херсонобленерго» від 06.06.2023 № 01-001327, Суд вважає безпідставними, оскільки скаржником взагалі не зазначено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання зазначеного листа недопустимими доказами.

Саме лише посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу без належного обґрунтування, не може ставити під сумнів судові рішення.

При цьому, посилання скаржника на те, що лист від 06.06.2023 № 01-001327 Акціонерного товариства «Херсонобленерго» є неналежним доказом, оскільки останнє не є оператором розподілу, який здійснює розподіл електричної енергії, виробленої ТОВ «Індіан Ісатекс Солар», та у межах експлуатаційної відповідальності якого перебувають відповідні елементи системи розподілу, є безпідставними, оскільки зазначеним листом надано перелік виробників та їх ресурсних об`єктів, які працюють несинхронно з ОЕС України, до якого включено, у тому числі, об`єкти генерації ТОВ «Індіан Ісатекс Солар».

Наведені у касаційній скарзі доводи в цій частині фактично зводяться до незгоди ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, а також до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 300 ГПК України .

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2024 у справі № 907/1115/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: Н. О. Багай

В. А. Зуєв