Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №904/6231/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/6231/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С.К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Кондратюк Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Марганецької міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2026 (колегія суддів: Соп`яненко О. Ю., Джепа Ю. А., Золотарьова Я. С.) у справі

за позовом Марганецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

про стягнення 4 916 594,56 грн,

за участю представників:

позивача - адвокат Сідельникова О.Л.,

відповідача - адвокат Капуста А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Марганецька міська рада (далі - Марганецька міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - ТОВ "МІК", відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 4 916 594,56 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 2007 року відповідач є власником об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці комунальної власності, проте від укладення договору оренди відповідач ухилявся та використовував земельну ділянку з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019 загальною площею 2,5626 га без правовстановлюючих документів, що відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для стягнення з нього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі, заявленій до стягнення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Рішенням Марганецької міської ради № 336-15/XXIV від 29.07.2003 Товариство з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика" (далі - ТОВ "Швейна фабрика") надано в користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, 2а; на виконання вказаного рішення був укладений договір оренди земельної ділянки від 11.08.2003.

4. 07.12.2006 між ТОВ "Швейна фабрика" та ТОВ "МІК" був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Єрьоменко Р.П. та зареєстрований у реєстрі за № 5278 (далі - договір купівлі-продажу).

5. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ТОВ "МІК" з 2007 року є власником комплексу нежитлових виробничих будівель, розташованих по вул. Пушкіна, 2, м. Марганець Дніпропетровська область, загальна площа 6 443 кв. м.

6. Рішенням Марганецької міської ради від 25.10.2007 № 489-22/V вилучено у ТОВ "Швейна фабрика" земельну ділянку площею 2,5626 га, яка розташована за адресою: пл. Пушкіна, буд. 2, відведена ТОВ "Швейна фабрика" рішенням Марганецької міської ради від 29.07.2003 № 336-15/XXIV.

7. Рішенням Марганецької міської ради від 25.10.2007 № 499-22/V надано дозвіл ТОВ "МІК" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку під нежитловими будівлями, які належать відповідачу згідно з договором купівлі-продажу нежитлових будівель по вул. Пушкіна, 2, зареєстрованим у реєстрі за № 5278.

8. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, загальною площею 2,5626 га, кадастровий номер 1211300000:01:019:0019.

9. Рішенням Марганецької міської ради від 25.12.2007 № 611-54/0 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, та передано ТОВ "МІК" в оренду земельну ділянку площею 2,5626 га, кадастровий номер 1211300000:01:019:0019 строком 10 років. Даним рішенням також зобов`язано ТОВ "МІК" у місячний термін укласти з Марганецькою міською радою договір оренди землі та зареєструвати в Державному підприємстві "Дніпропетровський регіональний центр державного земельного кадастру".

10. Нормативна грошова оцінка землі в місті Марганці на 2023 рік визначалася відповідно до Методики грошової оцінки і становила - 14 661 672,77 грн.

11. Згідно з даними Держгеокадастру нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становила: 2024 рік - 15 415 039,93 грн; 2025 рік - 17 257 890,57 грн.

12. Ставки орендної плати на 2023 рік та порядок оподаткування плати за землю визначались рішенням Марганецької міської ради від 07.07.2022 № 857-45/VIII і становила 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

13. Рішенням Марганецької міської ради від 13.07.2023 № 1184-49/VIII затверджено ставки орендної плати на 2024 рік та порядок оподаткування платою за землю. Відповідно до нього ставка визначена на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

14. Рішенням Марганецької міської ради від 04.07.2024 № 1654-54/VIII затверджено ставки орендної плати на 2025 рік які становили 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

15. Відповідач сплатив за період з 01.01.2023 - 01.10.2025 земельний податок у розмірі 245 821,11 грн: за 2023 - 83 241,88 грн, 2024 рік - 89 166,88 грн, за 2025 рік (з 01.01.2025 по 01.10.2025) 73 411,35 грн.

16. Позивач розрахував розмір орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за період з 01.01.2023 - 01.10.2025, який склав: 5 162 415,67 грн. Розрахунок здійснено за ставками 12 % орендної плати від нормативної грошової оцінки: 1 759 400,73 грн за 2023 рік з 01.01.2023 по 31.12.2023; 1 849 804,79 грн за 2024 рік з 01.01.2024 по 31.12.2024; 1 553 210,15 грн за 2025 рік з 01.01.2025 по 01.10.2025.

17. В результаті неповної сплати орендної плати позивач здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за період 01.01.2023 - 01.10.2025 на загальну суму 4 916 594,56 грн (5 162 415,67 - 245 821,11).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

18. 23.02.2026 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про задоволення позову.

19. Задовольняючи позов господарський суд виходив із такого:

- на земельній ділянці площею 2.5626 га, розташованій за адресою: м. Марганець, вул. Івана Мельникова (Пушкіна), № 2а (кадастровий номер 1211300000:01:019:0019), знаходяться об`єкти нерухомого майна, власником яких на момент формування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та на час ухвалення судового рішення у даній справі (станом на 23.02.2026), є відповідач;

- доказів існування чинного договору оренди спірної земельної ділянки до справи не долучено та про його укладання не повідомлено, тому обґрунтованим є висновок, що договір оренди спірної земельної ділянки між сторонами у спірний період (з 01.01.2023 до 01.10.2025) укладений не був;

- оскільки відповідач є власником об`єктів нерухомості, які (незалежно від площі) розташовані на сформованій земельній ділянці комунальної власності загальною площею 2.5626 га., кадастровий номер 1211300000:01:019:0019, в його користуванні перебуває вся земельна ділянка, незалежно від площі об`єкту нерухомості, який на ній розташований;

- до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 ЦК України. Відповідач, не сплачуючи у період з 01.01.2023 по 01.10.2025 орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Марганецька міськрада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження майна;

- враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.12.2025 у справі № 905/1313/24, від 11.11.2025 у справі № 910/8635/24 щодо аналізу статей 1212 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України, підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України), суд встановив, що відповідач не звільняється від обов`язку сплати коштів за користування земельною ділянкою відповідно до вказаних положень ПК України;

- позивачем правомірно розраховано розмір безпідставно збережених коштів з орендної плати за ставками 12 % орендної плати від нормативної грошової оцінки, а застосування до спірних правовідносин ставки, відмінної від визначеної ставки орендної плати за користування земельними ділянками на території Марганецької міської ради із цільовим призначенням 11.02, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та рішеннях органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

20. 02.06.2026 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2026 та прийняв нове рішення про відмову у позові.

21. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована таким:

- земельна ділянка з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019, площею 2,5626 га, розташована за адресою: м. Марганець, вул. Івана Мельникова (Пушкіна), № 2а, надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика" (далі - ТОВ "Швейна фабрика", попередній землекористувач) в оренду за договором від 11.08.2003, була вилучена Рішенням Марганецької міської ради № 489-22/V від 25.10.2007 "Про вилучення земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика" по вул. Пушкіна, 2 а";

- попередній землекористувач за договором купівлі-продажу від 07.12.2006 відчужив ТОВ "МІК" частину нежитлових будівель, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, буд. 2;

- договір оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 1211300000:01:019:0019 по вул. Івана Мельникова (Пушкіна), 2а щодо ТОВ "МІК" відсутній;

- місцезнаходження спірної земельної ділянки, кошти, за яку просить стягнути позивач та нерухомого майна, належного відповідачу є відмінними, що підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки 1211300000:01:019:0019 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстром прав власності на нерухоме майно, Державним реєстром іпотек, Єдиним реєстром заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо права власності відповідача на нерухомість;

- у договорі купівлі-продажу будівель, укладеному між відповідачем та ТОВ "Швейна фабрика" від 07.12.2006, відсутнє посилання на спірну земельну ділянку, її кадастровий номер;

- позивач не довів нерозривний зв`язок нерухомості, належної відповідачу на праві власності, і спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Марганець, вул. Івана Мельникова (Пушкіна), № 2а з огляду на різницю у вихідних даних цих об`єктів.

Короткий зміст касаційної скарги

22. 18.06.2026 Міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

23. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення застосовано положення глави 15, статей 79, 79-1 Земельного кодексу України, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, та у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 08.08.2024 у справі 917/1621/22 щодо правової природи кондикційних правовідносин, які виникають при користуванні земельною ділянкою за відсутності правових підстав.

24. Відповідність розташування належного позивачу нерухомого майна в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019 підтверджується наявним матеріалами справи, зокрема, і Актом обстеження земельної ділянки від 06.12.2021, складеним комісією з питань землекористування та екології за адресою: м. Марганець, вул. Пушкіна, 2а. Водночас суд апеляційної інстанції застосував положення статей 2, 13, 79, 86 ГПК України щодо обов`язку суду оцінювати докази в їх сукупності за стандартом "вірогідності доказів", без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

25. Земельна ділянка площею 2,5626 га (кадастровий номер 1211300000:01:019:0019) у м. Марганець по вул. Пушкіна, 2а надавалась в оренду ТОВ "Швейна фабрика" на підставі рішення Марганецької міськради від 29.07.2003 № 336-15/ХХІV та договору від 11.08.2003 № 04:03:029:00007. Додатковою угодою від 08.11.2006 № 04:06:109:00100 цей договір продовжено на 25 років. Зазначення в угоді адреси земельної ділянки "вул. Пушкіна, 2" замість "вул. Пушкіна, 2а" є очевидною технічною помилкою, оскільки додаткова угода є похідною від основного договору оренди, а не є самостійним правочином щодо земельної ділянки. Тому, розбіжність в адресах (вул. Пушкіна, 2 та 2а) є механічно перенесеною технічною опискою, яка не змінює фактичного розташування будівель відповідача на спірній земельній ділянці, яку відповідач використовує за відсутності належних правовстановлюючих документів.

26. Скаржник також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі № 922/926/19 виснував, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав (зокрема для стягнення плати за користування) лише після її формування та присвоєння кадастрового номера. Проте суд апеляційної інстанції прив`язавши земельну ділянку до поштової адреси будівель і споруд не врахував вказані висновки суду касаційної інстанції.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

27. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

28. У відзиві відповідач зазначає таке:

- позивач необґрунтовано вимагає стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 2,5626 га (вул. Пушкіна, 2а), оскільки, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, комплекс будівель відповідача загальною площею 0,6443 га розташований за іншою, суміжною адресою: вул. Пушкіна, 2, за яку відповідач сплачував земельний податок. Водночас позивач не надав жодних доказів нерозривного зв`язку між майном відповідача та спірною ділянкою;

- у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 у справі № 908/1907/24, яке набрало законної сили, вже встановлено факт відмінності адрес та розташування майна відповідача і спірної ділянки, і ці обставини є преюдиційними для сторін відповідно частини четвертої статті 75 ГПК України та не підлягають повторному доказуванню чи спростуванню в межах цієї справи;

- наведені Позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у правовідносинах, які не є подібними до цієї справи, оскільки у зазначених скаржником справах досліджувався факт користування ділянкою безпосередньо під майном власника, тоді як у справі, що розглядається суди встановили різне місцезнаходження будівель та спірної землі, що виключає подібність спорів;

- доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом апеляційної інстанції, проте Верховний Суд в силу статті 300 ГПК України не наділений повноваженнями встановлювати обставини або здійснювати переоцінку доказів.

Позиція Верховного Суду

29. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача як власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, безпідставно збережених коштів орендної плати за період фактичного користування земельною ділянкою.

31. Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

32. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

33. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) реалізуються через право постійного користування або право оренди.

34. Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

35. Відповідно до частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в").

36. Принцип платного використання землі передбачено й статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

37. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

38. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

39. Тобто, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

40. У такий спосіб положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

41. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, на які, серед інших, посилається скаржник у касаційній скарзі.

42. З огляду на викладене, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

43. Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати:

- фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;

- площу земельної ділянки;

- суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки);

- період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

44. Відповідно до частини четвертої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

45. Суди попередніх інстанцій встановили, що земельна ділянка, розташована за адресою: м. Марганець, вул. Івана Мельникова (Пушкіна), № 2а, є сформованою та зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером: 1211300000:01:019:0019; площа земельної ділянки складає 2,5626 га.

46. Суд першої інстанції задовольняючи позов встановив, що відповідач є власником об`єктів нерухомості, які розташовані на сформованій земельній ділянці комунальної власності загальною площею 2.5626 га, кадастровий номер 1211300000:01:019:0019, і що в його користуванні перебуває вся земельна ділянка, безвідносно до площі об`єкту нерухомості, який на ній розташований.

47. Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується факт надання ТОВ "Швейна фабрика" в оренду земельної ділянки площею 2,5626 га з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019, розташованої за адресою: м. Марганець, вул. Івана Мельникова (Пушкіна), 2а, а також подальше вилучення цієї земельної ділянки на підставі рішення Марганецької міської ради від 25.10.2007 № 489-22/V. Разом із цим апеляційний суд зазначив, що частина нежитлових будівель, відчужених ТОВ "Швейна фабрика" (попереднім землекористувачем) на користь ТОВ "МІК", розташована за іншою адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, буд. 2, що стало підставою для висновку про недоведеність обставин, які, на думку суду, підтверджували б розташування належних відповідачу об`єктів нерухомого майна саме на земельній ділянці, за користування якою позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти, тому відмовив у позові.

48. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції враховуючи таке.

49. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 2,5626 га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Пушкіна, 2а на підставі рішення Марганецької міської ради від 29.07.2003 № 336-15/ХХІV, та на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.08.2003 № 04:03:029:00007 була передана в оренду ТОВ "Швейна фабрика".

50. 08.11.2006 сторони підписали Додаткову угоду № 04:06:109:00100 до вказаного договору оренди від 11.08.2003 № 04:03:029:00007, якою продовжили дію договору оренди земельної ділянки від 11.08.2003 № 04:03:029:00007, із зазначенням адреси земельної ділянки:

вул. Пушкіна, 2, площею 2,5626 га, строком на 25 років. Жодних інших змін щодо об`єкта оренди сторонами не вносилося.

51. Як наголошує скаржник у касаційній скарзі, додаткова угода від 08.11.2006 не є самостійним правочином щодо передачі нової земельної ділянки в оренду, а укладена саме до договору оренди земельної ділянки від 11.08.2003 № 04:03:029:00007, а зміст додаткової угоди свідчить про її похідний характер відносно договору від 11.08.2003 та підтверджує намір сторін продовжити користування тією самою земельною ділянкою.

52. З матеріалів справи також вбачається, що після укладення додаткової угоди від 08.11.2006, в якій уже була зазначена адреса "вул. Пушкіна, 2", а не "вул. Пушкіна, 2а", ця ж адреса надалі відтворювалася у наступних документах та реєстраційних діях щодо нерухомого майна.

53. Зокрема, рішенням Марганецької міської ради від 25.10.2007 №489-22/V вилучено у ТОВ "Швейна фабрика" земельну ділянку площею 2,5626 га, яка знаходиться за адресою: пл. Пушкіна, буд. 2, відведеної товариству рішенням Марганецької міської ради від 29.07.2003 №336-15/XXIV.

54. В подальшому рішенням Марганецької міської ради від 25.10.2007 №499-22/V надано дозвіл ТОВ "МІК" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку під нежитловими будівлями які належать товариству згідно договору купівлі-продажу нежитлових будівель зареєстрованого у реєстрі за №5278 по вул. Пушкіна, 2.

55. Рішенням Марганецької міської ради від 25.12.2007 № 611-54/0 затверджено технічну документацію з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передано ТОВ "МІК" в оренду земельну ділянку площею 2, 5625 га, кадастровий номер 1211300000:01:019:0019 строком 10 років. Даним рішенням також зобов`язано ТОВ "МІК" у місячний термін укласти з Марганецькою міською радою договір оренди землі та надати його на реєстрацію в ДП "Дніпропетровський регіональний центр державного земельного кадастру".

56. Водночас, як вірно наголошує скаржник у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції не встановлював фактичного розташування належних відповідачу об`єктів нерухомості, відносно земельної ділянки, що є предметом даного спору (з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019) з дослідженням усіх наявних у справі доказів, в тому числі Акту обстеження земельної ділянки.

57. При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 у справі № 908/1907/24, яке набрало законної сили, вже встановлено факт відмінності адрес та розташування майна відповідача і спірної земельної ділянки, і ці обставини є преюдиційними для сторін відповідно частини четвертої статті 75 ГПК України.

58. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Преюдицію мають виключно ті обставини, які суд безпосередньо дослідив і встановив, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (пункт 32)).

59. З огляду на вказані межі преюдиції, Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що висновки апеляційного суду у справі № 910/13250/21 (зокрема, щодо відмінності адрес та розташування майна відповідача і спірної земельної ділянки) мають преюдиціальне значення для вирішення цієї справи в силу приписів частини четвертої статті 75 ГПК України.

60. Проте, суд апеляційної інстанції без дослідження наявних у справі доказів, зокрема і рішень Марганецької міської ради щодо земельної ділянки та матеріалів технічної документації, вирішив спір обмежившись формальною констатацією невідповідності "поштових адрес" об`єкта нерухомості (вул. Пушкіна, 2) та земельної ділянки (вул. Пушкіна, 2а), залишивши поза увагою, що у спірних правовідносинах визначальне значення має фактичне розташування нерухомого майна відповідача на сформованій земельній ділянці, що не досліджувалось судом апеляційної інстанції на підставі наявних у справі доказів.

61. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

62. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

63. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

64. Оскільки суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 86, 236 ГПК України не дослідив наявних у справі доказів з огляду на перемет доказування, тому висновок суду про відсутність зв`язку між нерухомістю, яка належить відповідачу на праві власності і спірною земельною ділянкою є передчасним, як і висновок про відсутність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у заявленому позивачем розмірі.

65. Таким чином, при розгляді касаційної скарги підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеного цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

67. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

68. Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

69. Відповідно до частини 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

70. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції передчасним і таким, що зроблений без дослідження всіх зібраних у справі доказів на підтвердження наявності, чи навпаки, відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, на чому наголошував заявник касаційної скарги, тому постанову належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

71. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

Судові витрати

72. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Марганецької міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2026 скасувати, справу № 904/6231/25 передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л. І. Рогач