Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи про банкрутство, з них:
Дата: 14 вересня 2026 р.
Справа: №902/1014/23(902/1319/24)
Суддя: Погребняк В.Я.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/1014/23(902/1319/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Картере В.І.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-Зет"
на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області
від 20.03.2026
у складі судді: Яремчук Ю.О.,
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 26.05.2026
у складі колегії суддів: Романюк Ю.Г., - головуючий, Коломис В.В., Миханюк М.В.,
у справі за позовом
ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-Зет"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Приходько Дмитро Володимирович
про витребування земельної ділянки, нежитлових приміщень, квартир
в межах справи № 902/1014/23 за заявою
ОСОБА_1
про неплатоспроможність, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст руху справи
1. В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1014/23 за заявою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржник) про неплатоспроможність, провадження відкрите ухвалою суду від 01.04.2024, якою також введено процедуру реструктуризації боргів боржника та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В.
2. 12.12.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-Зет" (далі - відповідач, ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет") з позовними вимогами:
- витребувати на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3222486200:03:006:0032, площа: 0,100 га. цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет";
- витребувати на користь ОСОБА_1 реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 ) нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , реєстраційні їй номер майна НОМЕР_2 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет";
- витребувати на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення № 20, що розташовано по АДРЕСА_9, Бучанський (Києво - Святошинський) район, Київська область, реєстраційний номер майна 2049090932224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет";
- витребувати на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 2048885132224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет";
- витребувати на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна 2048892732224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет";
- витребувати на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_6 , реєстраційний номер майна 2048943732224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет";
- витребувати на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_7 , реєстраційний номер майна 2048907832224 з володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет";
- витребувати на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_8 , реєстраційний номер майна 2048917732224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет";
- витребувати на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_9 , реєстраційний номер майна 2048943732224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет".
3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.04.2025 відмовлено у задоволенні позову;
стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 163 580,50 грн..
4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.04.2025 у справі №902/1014/23(902/1319/24) (із запереченнями на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.02.2025, протокольну ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.03.2025, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.03.2025, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.04.2025) задоволено частково;
скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.04.2025 в частині поновлення ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" строку для подання відзиву на позовну заяву. Ухвалити нове судове рішення в скасованій частині, яким відмовити ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" у задоволенні клопотання від 20.03.2025 про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву;
скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 14.04.2025 у справі № 902/1014/23 (902/1319/24) та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено;
витребувано на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) земельну ділянку, кадастровий номер 3222486200:03:006:0032, площа 0,100 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" (код ЄДРПОУ 38899585);
витребувано на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) нежитлове приміщення № 19, що розташоване по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 2049082732224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" (ЄДРПОУ 38899585);
витребувано на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) нежитлове приміщення № 20, що розташоване по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 2049090932224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" (код ЄДРПОУ 38899585);
витребувано на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) кв. АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 2048885132224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" (код ЄДРПОУ 38899585);
витребувано на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) кв. АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна 2048892732224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" (код ЄДРПОУ 38899585);
витребувано на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) кв. АДРЕСА_6 , реєстраційний номер майна 2048943732224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" (код ЄДРПОУ 38899585);
витребувано на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) кв. АДРЕСА_7 , реєстраційний номер майна 2048907832224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" (код ЄДРПОУ 38899585);
витребувано на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) кв. АДРЕСА_8 , реєстраційний номер майна 2048917732224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" (код ЄДРПОУ 38899585);
витребувано на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) кв. АДРЕСА_9 , реєстраційний номер майна 2048943732224 із володіння ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" (код ЄДРПОУ 38899585);
у решті оскаржувані судові рішення залишено без змін;
стягнуто з ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" (код ЄДРПОУ 38899585) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 163 580,50 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 196 296,60 грн.
5. Постановою від 25.11.2025 Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" задовольнив частково;
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 14.04.2025 у справі № 902/1014/23 (902/1319/24) - скасував;
справу № 902/1014/23 (902/1319/24) направив на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
6. За результатами нового розгляду 27.02.2026 у справі № 902/1014/23 (903/1319/24) місцевим судом ухвалено рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" про витребування земельної ділянки, нежитлових приміщень, квартир - відмовлено. Зазначене судове рішення, за наявному у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не оскаржувалося, набрало законної сили 26.03.2026; ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.03.2026 видано наказ про виконання рішення господарського суду.
7. 05.03.2026 від ТОВ "Завод готових сніданків" "Аеро-Зет" надійшла заява (вх. № канц. 01-30/2288/26 від 05.03.2026) про розподіл судових витрат.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого суду
8. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.03.2026 у справі № 902/1014/23 (902/1319/24) заяву ТОВ "Завод готових сніданків "Аеро-Зет" про розподіл судових витрат задоволено частково;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Завод готових сніданків "Аеро-Зет" 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 261 728, 80 грн витрат на сплату судового збору;
в решті заяви відмовлено; ухвалено видати наказ.
9. Додаткове рішення обґрунтоване тим, що стягнення з позивача на користь відповідача усієї суми "гонорару успіху" в загальному розмірі 1 853 912, 39 грн є надмірним у цьому випадку та не відповідає критерію розумності. Тому місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшити суму стягнення, від додаткового гонорару "успіху" адвокатів у цій справі до 50 000,00 грн, які є співмірними із прямими витратами адвокатів на ведення справи. Також суд першої інстанції зазначив, що скарга на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.11.2024 у справі № 902/1014/23 (902/1203/24) повернута відповідачу, тому судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 028,00 грн не підлягає відшкодуванню за рахунок позивача у цій справі. З огляду на зазначене також не підлягають відшкодуванню витрати за адміністративні платежі/комісії за подання заяв та отримання інформації з ДРПП з метою зняття обтяжень в розмірі 2 002,00 грн та поштові витрати на відправлення процесуальних документів.
10. Також, оскільки за результатами розгляду справи в позові відмовлено, суд стягнув з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги у розмірі 261 728, 80 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
11. Постановою від 26.05.2026 Північно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Завод готових сніданків "Аеро-Зет" залишив без задоволення;
Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 20.03.2026 у справі № 902/1014/23 (902/1319/24) залишив без змін.
12. Апеляційний господарський суд мотивував постанову, зокрема, тим, що:
- умовами договорів про надання правничої допомоги, укладених відповідачем з адвокатами Мірошниченко О.В., Звєрєвою В.В. та Семенюком В.В., передбачено виплату додаткової винагороди у разі досягнення позитивного для клієнта результату у вигляді фіксованого відсотка від вартості предмета спору 2 % та 13 % відповідно. При цьому розмір заявленого до відшкодування "гонорару успіху" визначено виключно шляхом застосування відповідних відсоткових ставок до ціни позову та не поставлено у залежність від обсягу фактично виконаної адвокатами роботи, часу, витраченого на надання правничої допомоги, складності окремих процесуальних дій чи інших об`єктивних критеріїв;
- сам по собі факт погодження сторонами договору відсоткового розміру винагороди не є безумовною підставою для покладення відповідних витрат на іншу сторону спору в повному обсязі;
- посилання скаржника на складність справи, її касаційний перегляд та повторний розгляд після скасування судових рішень не спростовують правильності наведених висновків, оскільки самі по собі не свідчать про обов`язок покладення на позивача всієї суми погодженого сторонами договорів відсоткового гонорару та не виключають права суду оцінювати такі витрати на предмет їх розумності та співмірності у розумінні статей 126 та 129 ГПК України;
- сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн не може бути покладений на позивача як судові витрати у межах цієї справи, оскільки процесуальний результат розгляду апеляційної скарги не відповідає критеріям відшкодування судових витрат іншою стороною спору в розумінні статей 129, 130 ГПК України. Водночас посилання скаржника на необхідність автоматичного відшкодування зазначеної суми є помилковими, оскільки механізм розподілу судових витрат передбачає їх компенсацію лише за умови належного процесуального результату розгляду відповідної скарги по суті, а не у випадку її повернення без вирішення по суті заявлених вимог. Аналогічний підхід суд застосував і до інших заявлених витрат у розмірі 2 002,00 грн та поштових витрат, оскільки їх відшкодування є похідним від процесуальної долі відповідної скарги та не може розглядатися ізольовано від її результату;
- додаткове рішення в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги у розмірі 261 728,80 грн не оскаржувалося, тому законність та обґрунтованість додаткового рішення в цій частині судом апеляційної інстанції не перевірялася.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
13. ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" 20.06.2026 засобами електронного зв`язку, звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 20.03.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі №902/1014/23 (902/1319/24).
14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/1014/23 (902/1319/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026.
15. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/1014/23 (902/1319/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026.
16. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 902/1014/23 (902/1319/24) за касаційною скаргою ТОВ "Завод готових сніданків "Аеро-Зет" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 20.03.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026;
ухвалено здійснити перегляд додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 20.03.2026 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 902/1014/23 (902/1319/24) в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;
надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 11.08.2026;
витребувано з Господарського суду Вінницької області та Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 902/1014/23 (902/1319/24) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Завод готових сніданків "Аеро-Зет" про витребування земельної ділянки, нежитлових приміщень, квартир в межах справи № 902/1014/23 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
17. Від представника ОСОБА_1 - Шевченка Т.М. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник позивача просив відмовити ТОВ "ЗГС" Аеро-Зет" у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
18. Відзив обґрунтовано тим, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
19. Матеріали справи № 902/1014/23 (902/1319/24) надійшли до Верховного Суду 28.07.2026 із супровідним листом від 21.07.2026 № 902/1014/23(902/1319/24)/760/26 від Господарського суду Вінницької області.
20. Суддя Картере В.І. перебував у відпустці з 20.07.2026 до 03.08.2026 та 04.08.2026 /наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2026 № 2073/0/6-26 зі змінами, внесеними наказом голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2026 № 2099/0/6-26/; суддя Погребняк В.Я. перебував у відпустці з 31.07.2026 до 28.08.2026 та з 29.08.2026 до 30.08.206 /наказ В.о. голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2026 № 3600/0/5-26/; суддя Васьковський О.В. перебував у відпустці з 31.07.2026 до 01.09.2026 /наказ В.о. голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2026 № 3599/0/5-26/.
21. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 №4928-IX), та з огляду на обставини, зазначені у пунктах 19, 20 цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 902/1014/23 (902/1319/24) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет")
22. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що:
- суди застосували частини п`яту, шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, перебрали на себе процесуальну функцію сторони, порушивши принципи диспозитивності та змагальності (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) і поклавши тягар доказування неспівмірності фактично на себе, а не на позивача, та зменшили витрати на правничу допомогу здійснено з власної ініціативи суду - без урахування усталеного висновку Верховного Суду про неприпустимість такого зменшення без клопотання іншої сторони, без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18;
- суди попередніх інстанцій, обмеживши відшкодування сумою 50 000,00 грн, фактично проігнорували кожен із цих критеріїв, хоча всі вони у цій справі свідчать про виняткову складність, тривалість і обсяг правничої роботи;
- наявне питання, яке потребує формування єдиної правозастосовчої практики: чи вправі господарський суд з власної ініціативи, за відсутності клопотання іншої сторони та без доведення нею неспівмірності, зменшувати розмір "гонорару успіху" адвоката, що підлягає розподілу між сторонами, з огляду на імперативний характер частин п`ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, та як співвідноситься право суду самостійно оцінювати "розумність" гонорару успіху (постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18) із процесуальною гарантією зменшення лише за клопотанням сторони? Це питання, на думку представника скаржника, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (пп. "а" п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України);
- суд першої інстанції не встановив і не навів жодного розрахунку того, якими саме були ці "прямі витрати" - у тексті додаткового рішення (9) відсутні будь-які цифри прямих витрат, з якими нібито "співмірні" присуджені 50 000,00 грн. Суд не дослідив поданий детальний опис робіт (наданих послуг) у розумінні частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України акти и приймання-передачі правових послуг (від 01.06.2025, 01.07.2025, 04.03.2026) та умови договорів про надання правничої допомоги. Відтак, сума 50 000,00 грн визначена довільно, без обґрунтування методики та без оцінки доказів. Апеляційний суд цих порушень не усунув, обмежившись загальним посиланням на "оцінку характеру спору та обсягу процесуальних дій" без власного встановлення розміру обґрунтованих витрат, чим також порушив вимоги статей 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України;
- витрати у розмірі 3 028,00 грн (судовий збір за апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову від 28.11.2024) та 2 002,00 грн (адміністративні платежі за зняття обтяжень та поштові витрати) є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними із захистом прав скаржника в межах цього спору. Понесення цих витрат було зумовлене процесуальною поведінкою позивача, який ініціював забезпечення позову, згодом скасоване. Висновок судів про те, що ці витрати не підлягають відшкодуванню "через повернення" апеляційної скарги, не враховує, що відшкодування пов`язаних із розглядом справи витрат сторони, на користь якої ухвалено рішення, не може автоматично виключатися лише з огляду на процесуальну долю окремої скарги, якщо відповідні витрати реально понесені у зв`язку із захистом у цьому ж спорі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
23. Відповідно до вимог частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
25. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
27. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційну скаргу щодо доводів, зазначених в пункті 22 описової частини цієї постанови.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
28. Предметом судового розгляду є питання щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу за результатами розгляду позову ОСОБА_1 до ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" про витребування земельної ділянки, нежитлових приміщень, квартир. При цьому, аналіз доводів касаційної скарги свідчить про незгоду скаржника із оскаржуваними судовими рішеннями лише в частині зменшення виплати додаткової винагороди у разі досягнення позитивного для клієнта результату у вигляді фіксованого відсотка від вартості предмета спору 2 % та 13 % відповідно, а також в частині стягнення судових витрат за подання апеляційної скарги в розмірі 3 028 грн, а також за адміністративні платежі/комісії за подання заяв та отримання інформації з ДРРП з метою зняття обтяжень 1 957 грн і поштові витрати на відправлення процесуальних документів 45 грн.
29. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішення апеляційного господарського суду положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів Верховного Суду враховує таке.
30. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
31. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
32. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи :
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
33. Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
34. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
35. Частиною першою статті 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
36. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
37. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
38. Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
39. У разі недотримання вимог цієї норми суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
40. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
41. Крім того, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
42. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
43. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
44. Разом із тим, у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
45. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
46. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15- ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).
47. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19.01.2023 у справі №500/2632/19 зазначила, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
48. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2025 у справі № 924/1351/20 (924/214/22), від 20.04.2023 у справі № 924/600/21, від 01.02.2023 у справі № 924/862/21, від 03.11.2023 у справі № 903/972/20, від 18.05.2020 у справі № 530/1731/16-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20.
Щодо розгляду касаційної скарги по суті
49. Як вбачається із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неспівмірність заявлених скаржником витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
50. Колегія суддів, аналізуючи доводи скаржника та обґрунтування судів попередніх інстанцій дійшла висновку про правильність судових рішень в зазначеній частині, зокрема, з огляду на таке.
51. Так, суди попередніх інстанцій встановили, що професійна правнича допомога відповідачу здійснювалася наступними адвокатами:
- відповідно до пункту 5 Договору № 28-1/24 від 28.10.2024 винагорода при виграші становить 2 %;
- відповідно до пункту 5 Договору № 14/25 від 03.02.2025 винагорода при виграші становить 2 %;
- відповідно до пункту 4.2. Договору № 4/2025 від 05.05.2025 винагорода при виграші становить 13 %.
52. Тобто, гонорар успіху розрахований лише як 2% та 13 % за умови отримання відповідними адвокатами позитивного рішення на користь клієнта, без урахування будь-яких інших складових, які впливають на його визначення.
53. Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
54. Отже, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
55. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором наслідків надання правової допомоги кількість дій адвоката та час, втрачений на їх вчинення, що призвели до настання цих наслідків, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
56. У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
57. Разом з тим, у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
58. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
59. У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
60. Тож, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (висновки, сформульовані у пункті 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).
61. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
62. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
63. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
64. Верховний Суд також враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, за змістом якого подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
65. У постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
66. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, колегія суддів враховує, що на обґрунтування незгоди з висновками судів попередніх інстанцій скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, яка є усталеною та яка фактично була врахована судами попередніх інстанцій.
67. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що розгляд позову ОСОБА_1 до ТОВ "Завод готових сніданків "Аеро-Зет" про витребування земельної ділянки, нежитлових приміщень, квартир здійснювався в межах провадження у справі про неплатоспроможність.
68. У зв`язку з викладеним Верховний Суд погоджується із обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій в частині відмови у покладенні на позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі визначеного сторонами "гонорару успіху", оскільки необмежене стягнення таких витрат в процедурі неплатоспроможності з формальним врахуванням наданих заявником доказів не лише не відповідає критерію розумності, суті та меті провадження у справі неплатоспроможності, але й сприятиме необґрунтованому обмеженню боржника у захисті власних прав в межах провадження у справі про його неплатоспроможність.
69. Також є обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, який було сплачено за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.11.2024 у справі № 902/1014/23 (902/1203/24) про забезпечення позову до подання позовної заяви, не може бути покладений на позивача як судові витрати у межах цієї справи в порядку визначеному положеннями статей 129, 130 ГПК України.
70. Так, за наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією вбачається, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.11.2024 у справі № 902/1014/23 (902/1203/24) повернуто скаржнику, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк.
71. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" в разі повернення заяви або скарги сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
72. Відповідно до частини п`ятої статті 7 зазначеного Закону, повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
73. Тож у разі виникнення підстави для повернення судового збору, його повернення здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. Зазначеною постановою визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
74. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що заявлені адміністративні платежі (комісії) за подання заяв та отримання інформації з ДРРП з метою зняття обтяжень - 1 957,00 грн та поштові витрати на відправлення процесуальних документів - 45,00 грн також не підлягають стягненню, оскільки відповідно до статей 129, 130 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється у випадку наявності рішення, ухваленого на користь заявника витрат.
75. Водночас, в цьому випадку вбачається, що розгляд апеляційної скарги ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.11.2024 у справі № 902/1014/23 (902/1203/24) хоч і стосується позову ОСОБА_1 до ТОВ "ЗГС "Аеро-Зет" про витребування земельної ділянки, нежитлових приміщень, квартир, однак така заява була подана до подання позову та фактично розглядалася в самостійному провадженні, якому було присвоєно відповідний номер. При цьому, наслідком подання відповідної касаційної скарги було її повернення, а не прийняття рішення по суті на користь скаржника. Зазначене стосується також інших заявлених витрат у розмірі 2 002,00 грн та поштових витрат, оскільки їх відшкодування є похідним від процесуальної долі відповідної скарги та не може розглядатися ізольовано від її результату.
76. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що в цьому випадку механізм розподілу судових витрат передбачає їх компенсацію лише за умови належного процесуального результату розгляду відповідної скарги по суті, а не у випадку її повернення без вирішення по суті заявлених вимог, відтак, їх відшкодування є похідним від процесуальної долі відповідної скарги та не може розглядатися ізольовано від її результату.
77. Водночас, фактично суть викладених у касаційній скарзі зводиться власного тлумачення наведених в оскаржуваних судових рішеннях висновків із посиланням на їх невідповідність висновкам Верховного Суду та свідчить про спонукання до здійснення переоцінки фактичних обставин щодо їх вжиття на свою користь, що мало б наслідком ухвалення протилежного судового рішення з цього питання.
78. Разом з тим, саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази, вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.
79. З огляду на зазначене, оскаржувані судові рішення ухвалені з урахуванням положень статей 124, 126, 129 ГПК України, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а відповідні оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
80. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
81. Частиною першою статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
82. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Завод готових сніданків "Аеро-Зет" та залишення оскаржуваної ухвали апеляційного суду без змін.
Судові витрати
83. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-Зет" залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 20.03.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 5011-15/2045-2012 (910/839/24) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
В.І. Картере
Оригінал: reyestr.court.gov.ua