Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №904/2340/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/2340/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Скляр Н.М.

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Лісовий Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Герасимов груп"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 (у складі колегії суддів: Віннікова С.В. (головуючий), Стефанів Т.В., Висоцький А.М.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2026 (суддя Демидов В.О.)

за первісним позовом Криворізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Герасимов груп"

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Герасимов груп"

до Криворізької міської ради

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 08.05.2025 Криворізька міська рада (далі також Рада) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області та просила (з урахуванням заяви від 23.09.2025 про зменшення розміру позовних вимог) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Герасимов груп" (далі також ТОВ "Герасимов груп", Товариство) заборгованість з орендної плати за договором оренди № 2019485 від 10.12.2019 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:206:0001 за період з 01.01.2022 по 26.09.2024 у розмірі 692 301,93 грн та пеню за період з 01.07.2023 до 28.02.2025 у розмірі 240 026,47 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не виконувало договірні зобов`язання щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 01.01.2022 по 26.09.2024, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

1.3. 09.10.2025 ТОВ "Герасимов груп" звернулось до суду з зустрічною позовною заявою та просило суд зобов`язати Раду здійснити перерахунок заборгованості у бік її зменшення (коригування, анулювання, скасування) як такої, що нарахована Товариству на підставі незаконної технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу.

1.4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025 зустрічну позовну заяву Товариства прийнято до провадження та призначено її до розгляду разом з первісним позовом Ради.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2026, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати закрито; стягнуто з ТОВ "Герасимов груп" на користь Ради 59 124,08 грн пені; в решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Товариства до Ради про зобов`язання вчинити дії відмовлено.

2.2. Закриваючи провадження у справі, суд врахував добровільну сплату Товариством заборгованості та, як наслідок, відсутність предмета спору в цій частині.

Водночас таке добровільне відшкодування, за висновками судів, не звільняє боржника (орендаря) від сплати пені, яка підлягає стягненню з урахуванням обмеження періоду, за який її нараховано, у 6 місяців.

2.3. Рада та ТОВ "Герасимов груп" не погодилися з такими судовими рішеннями та скористалися правом їх касаційного оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Ради відкрито 13.07.2026 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У касаційній скарзі Криворізька міська рада просить Суд постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2026 в частині відмови в стягненні пені за первісним позовом скасувати; ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Ради про стягнення пені у розмірі 240 026,47 грн задовольнити повністю. В іншій частині судові рішення залишити без змін (щодо закриття провадження у частині основної заборгованості та відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства).

3.3. Доводами касаційної скарги Ради є:

- помилкове застосування судами висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/952/22 з огляду на неподібність вказаної справи та цієї справи № 904/2340/25;

- застосування судом апеляційної інстанції норми права - частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, статей 251, 252, Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16 та у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №916/804/17, від 10.09.2020 у справі №916/1777/19, від 20.09.2021 у справі №910/13575/20 (якими законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання), від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 04.10.2019 у справі №912/1433/16, від 15.11.2019 у справі №904/1148/19;

- відсутність тотожного висновку Верховного Суду щодо застосування норм права - частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, статей 251, 252, Цивільного кодексу України у правовідносинах, де сторони передбачили можливість стягнення пені за неналежне виконання зобов`язань у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Ради Товариство просить Суд відхилити її та задовольнити вимоги його касаційної скарги як позивача за зустрічним позовом. Зокрема ТОВ "Герасимов груп" зазначає про неподібність правовідносин у цій справі № 904/2340/25 та у справах, наведених у касаційній скарзі Ради, а також стверджує про правильність застосування судами правових висновків у справі № 911/952/22.

3.5. Касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Герасимов груп" відкрито 27.07.2026 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.6. У своїй касаційній скарзі Товариство просить Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скаржник зазначає, що пеня є виключно похідною вимогою та може стягуватися лише за умови наявності основного грошового зобов`язання. Водночас визнає розмір орендної плати лише в сумі 550 886,95 грн.

3.7. При цьому доводами касаційної скарги ТОВ "Герасимов груп" визначило:

- неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.06.2026 року у справі №904/3312/25, від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, від 1410.2025 у справі №904/2963/24, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 28.04.2020 у справі №904/164/19;

- безпідставне неврахування апеляційним судом доказів Товариства (зокрема висновку експерта щодо нормативної грошової оцінки землі) усупереч правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/5898/20, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, від 26.04.2018 у справі № 910/8091/17, від 02.05.2018 у справі № 911/190/17, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18, від 27.11.2018 у справі № 916/3388/15, від 06.02.2020 у справі № 913/274/19, від 08.07.2021 у справі № 910/21300/17, від 15.06.2021 у справі № 910/5898/20, від 11.03.2021 у справі № 923/188/20, від 04.08.2021 у справі № 918/36/19;

- помилкове відхилення судом апеляційної інстанції клопотання Товариства про зупинення провадження у справі до завершення розгляду пов`язаної адміністративної справи №160/25282/24. Скаржник вважає недостатнім лише посилання суду на те, що рішення Криворізької міської ради №523 від 26.05.2021 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу" є чинним, без надання оцінки законності такого рішення та дотриманню порядку його прийняття.

3.8. Рада у відзиві на касаційну скаргу Товариства просить Суд залишити її без задоволення та при цьому задовольнити вимоги її (Ради) касаційної скарги.

3.9. 09.09.2026, у день судового засідання, ТОВ "Герасимов груп" подало клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Розглянувши вказане клопотання та заслухавши доводи представника заявника, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на необґрунтованість належними підставами для такої передачі.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Згідно рішення Криворізької міської ради від 26.09.2019 № 4120 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Домобудівній, 146,14и реєстрацію права комунальної власності на неї та надання її в оренду для розміщення комплексу будівель і споруд (виробнича будівля, склад, склад-гараж, побутовий комплекс, лабораторія, гараж-склад, парна, будівля клубу, бойлерна)" Рада вирішила:

1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,6463 га на вул. Домобудівній, 146,14и в Металургійному районі (кадастровий номер 1211000000:02:206:0001) для розміщення комплексу будівель і споруд (виробнича будівля, склад, склад-гараж, побутовий комплекс, лабораторія, гараж-склад, парна, будівля клубу, бойлерна).

2. Зареєструвати за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради право комунальної власності на земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,6463 га на вул. Домобудівній, 146,14и у Металургійному районі для розміщення комплексу будівель і споруд (виробнича будівля, склад, склад-гараж, побутовий комплекс, лабораторія, гараж-склад, парна, будівля клубу, бойлерна), відповідно до вимог чинного законодавства України.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Герасимов груп" в оренду до 26.09.2024 земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,6463 га на вул. Домобудівній, 146,14и у Металургійному районі для розміщення комплексу будівель і споруд (виробнича будівля, склад, склад-гараж, побутовий комплекс, лабораторія, гараж-склад, парна, будівля клубу, бойлерна) згідно з доданою схемою.

4. Визначити розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до Податкового кодексу України та рішення міської ради від 27.06.2018 №2816 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році".

4.2. 10.12.2019 між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Герасимов груп" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 2019485 (дата державної реєстрації права оренди 26.04.2021), відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення комплексу будівель і споруд (виробнича будівля, склад, склад-гараж, побутовий комплекс, лабораторія, гараж-склад, парна, будівля клубу, бойлерна) з кадастровим номером 1211000000:02:206:0001 по вул. Домобудівній, 146,14и у Металургійному районі м. Кривого Рогу.

За пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6463 га.

Як вбачається зі змісту пункту 3 договору, на земельній ділянці розміщені, зокрема, об`єкти нерухомого майна:

- комплекс будівель та споруд, розташований за адресою вул. Домобудівна, 146;

- комплекс, розташований за адресою вул. Домобудівна, 14и.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, таке право на вказані об`єкти зареєстровано 18.04.2018.

Пункт 5 договору визначає нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки - 7 909 807,18 грн. При цьому, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відділу у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.10.2019, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014-2018 роки становить 1,8972.

Згідно з пунктом 6 договору його укладено терміном до 26.09.2024. Після закінчення строку дії договору орендар, у разі належного виконання обов`язків відповідно до умов договору, має переважне право на його укладання на новий строк за умови повідомлення орендодавця про такий намір за два місяці (але не пізніше ніж за місяць) до спливу вказаного строку з додаванням до листа-повідомлення проекту додаткової угоди. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення.

Відповідно до пункту 7 договору річна орендна плата за землю вноситься орендарем виключно у грошовій формі та за 2019 рік становить 71 188,26 грн (0,9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення Ради від 27.06.2018 № 2816 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році". У наступних роках розмір річної орендної плати визначається згідно Податкового кодексу України на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідного рішення Ради, що встановлює річний розмір орендної плати на поточний рік.

Пункт 8 договору обумовлює, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар зобов`язується щорічно відповідно до інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, опублікованої в засобах масової інформації, самостійно здійснювати індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.

Пункт 10 договору зобов`язує орендаря вносити орендну плату щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою. Строки платежу не є сталими і можуть змінюватися відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 11 договору розмір орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни граничних розмірів орендної плати за землю, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.

Відповідно до пункту 12 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

- стягується пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення, включаючи день такого погашення.

Відповідно до пунктів 13-14 договору орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Земельна ділянка промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення передається в оренду для розміщення комплексу будівель і споруд (виробнича будівля, склад, склад-гараж, побутовий комплекс, лабораторія, гараж-склад, парна, будівля клубу, бойлерна).

Пункт 25 договору зобов`язує орендаря систематично сплачувати орендну плату в повному обсязі в установлений договором строк.

За приписами пункту 37 цей договір вважається укладеним з дати підписання сторонами та набирає чинності з моменту державної реєстрації відповідно до діючого законодавства.

4.3. У подальшому Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523, що набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, згідно якої така оцінка спірної земельної ділянки становить 11 295 191, 21 грн.

4.4. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України, на своєму офіційному сайті публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: за 2022 рік 1,15; за 2023 рік 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

4.5. У свою чергу відповідно до наявного у матеріалах справи листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.2025 значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12. Крім того, витяги, які були сформовані автоматично програмним забезпеченням Державного земельного кадастру в період з 1 січня до 13 січня 2023 року, не містять коефіцієнтів індексації за 2024 рік, відповідно, значення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зазначене в цих витягах, потребує перерахунку із застосуванням коефіцієнта індексації за 2024 рік.

4.6. В такий спосіб нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки (з урахуванням відомостей з витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 09.11.2022 у 2022 році становить 11 295 191, 21 грн, у 2023 році - 12 989 469,90 грн (11 295 191,21x1,15), у 2024 році - 13 651 932,86 грн (11 295 191,21x1,15х1,051).

4.7. Рішенням Ради від 26.05.2021 № 506 визначено ставки та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу, згідно з додатком 2 якого встановлено ставки орендної плати за землю з кодом цільового призначення 11.02 (для розміщення та експлуатації, основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) для юридичних осіб 3 %.

4.8. З урахуванням викладеного, Радою на підставі пояснювальної записки до розрахунку, виконаної Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин, здійснено нарахування орендної плати за орендовану ТОВ "Герасимов груп" земельну ділянку за період з 01.01.2022 по 26.09.2024:

- за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 338 855,74 грн;

- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 389 684,10 грн;

- за період з 01.01.2024 по 26.09.2024 - 302 617, 83 грн.

4.9. Суди також врахували наявну у матеріалах справи інформацію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.08.2025, згідно якої ТОВ "Герасимов груп" за 2022 рік задекларувало та сплатило 338 855,74 грн; за 2023 рік задекларувало 389 684,00 грн (сплата відсутня), за 2024 рік задекларувало 405 008,22 грн (сплата відсутня).

4.10. 20.03.2025 Виконавчий комітет Криворізької міської ради звернувся до ТОВ "Герасимов груп" із претензією щодо неналежного виконання умов договору оренди земельної ділянки та повідомив про заборгованість за цим договором за період з 01.01.2022 по 26.09.2024 у розмірі 307 027,64 грн (з урахуванням пені), при цьому запропонувавши добровільно у двадцятиденний термін погасити заборгованість та задекларувати податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2022-2024 роки в повному обсязі.

4.11. Криворізька міська рада доводить суду, що у період з 01.01.2022 до 26.09.2024 Товариством не виконувались зобов`язання за договором оренди земельної ділянки в частині сплати орендної плати.

4.12. У свою чергу ТОВ "Герасимов груп" посилається на те, що рішення Ради № 523 від 26.05.2021 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу", на підставі якого було нараховано заборгованість, є нікчемним, оскільки за прийняття такого рішення не проголосувала більшість депутатів, а прийнято його в умовах конфлікту інтересів, внаслідок чого Рада зобов`язана здійснити перерахунок заборгованості у бік зменшення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

5.2. Колегія суддів звертає увагу, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на нього. Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах, зокрема, від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, від 15.01.2026 у справі № 916/411/23, від 04.02.2026 у справі № 920/1557/24, від 06.05.2026 у справі № 915/857/23, від 02.09.2026 у справі № 922/3110/25 та інших.

5.3. У справі, що переглядається, предметом касаційного розгляду є рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції одночасно за двома касаційними скаргами: Ради (в частині відмови в стягненні пені) та ТОВ "Герасимов груп" (в частині задоволених вимог Ради та відмови у задоволенні зустрічного позову).

5.4. Щодо доводів касаційної скарги Ради Верховний Суд зазначає наступне

5.4.1 За приписами частини першої статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього ж Кодексу. Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Суд може тлумачити правочин, розглядаючи справу за будь-якою позовною вимогою, що слідує із цього правочину, або за окремим позовом, предметом якого є вимога про тлумачення правочину, про що йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 915/692/19, від 05.02.2020 у справі № 910/15161/18, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 19.12.2023 у справі № 925/1205/22, від 13.09.2023 у справі № 757/5305/13, від 11.10.2023 у справі № 753/13820/16, від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22 та інших.

5.4.2. У частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначені загальні правила тлумачення змісту правочину, які умовно можна поділити на три рівні. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першим підходом не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (у разі безрезультатності перших двох) є врахування: а) мети правочину; б) змісту попередніх переговорів; в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою); г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14, від 10.04.2019 у справі № 916/2500/15, від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14, від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19).

5.4.3. Відповідно до частини першої статті 216 чинного на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених вказаним кодексом, іншими законами та договором. Перелік осіб, які є учасниками господарських правовідносин щодо яких можуть бути застосовані господарські санкції, урегульований статтею 2 Господарського кодексу України. До них належать: суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

5.4.4. Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Тлумачення положень статті 549 Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець у цій нормі пов`язує визначення пені як виду неустойки з такими кваліфікуючими ознаками, як її обчислення за кожен день прострочення виконання та у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання.

У схожій формі поняття пені та здійснення її обчислення вжито в абзаці третьому частини другої статті 231 Господарського кодексу України, яким визначалося, що у разі порушення господарського зобов`язання, у якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Подібним чином також визначено поняття пені в ряді інших законодавчих актів, системний аналіз яких дозволяє стверджувати, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), основною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

5.4.5. В такий спосіб поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені. Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення.

5.4.6. Натомість порядок застосування штрафних санкцій було закріплено в нормах статті 232 Господарського кодексу України, частина шоста якої визначала правило щодо періоду (строку) та порядку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Так за нормами вказаної статті нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак таке правило застосовується до правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, адже словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором" допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін, що виконує функцію спеціальної норми по відношенню до загальної норми.

5.4.7. В такий спосіб положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).

5.4.8. За загальними правилами цивільного права договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Тобто законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Про це Верховний Суд зазначав у постановах, зокрема, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі № 902/669/18).

5.4.9. При цьому сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а й право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Такі висновки викладено у постановах Верховного суду від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17, від 07.08.2018 у справі № 917/2013/17, від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, від 27.02.2024 у справі № 911/858/22.

5.4.10. Згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

5.4.11. Тож хоча укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України обов`язково має бути визначений.

5.4.12. В такий спосіб період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.

Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулювала частина шоста статті 232 Господарського кодексу України. Формулювання, яке містить частина третя статті 549 Цивільного кодексу України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, у тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.

5.4.13. Як зазначав Верховний Суд у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений вказаною нормою, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, чітко встановлений договором.

5.4.14. При цьому у разі відсутності подібних умов у договорі, а натомість використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення" нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

5.4.15. Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині третій статті 549 Цивільного кодексу України.

5.4.16. Зважаючи на викладене Верховний Суд додатково звертає увагу, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначався частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Подібний висновок про застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, статей 251, 252 Цивільного кодексу України та неможливості розцінювати формулювання в договорі (умови договору) про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 01.07.2019 у справі № 910/4377/18, від 08.07.2019 у справі № 910/4375/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19, від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, від 19.03.2021 у справі № 910/17317/17, від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 та інших.

5.4.17. У справі № 904/2340/25, що переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що умови укладеного між сторонами договору оренди землі № 2019485 від 10.12.2019 не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначався частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Оскільки умови вказаного договору не встановлюють періоду чи строку, за який нараховується пеня, а формулювання щодо нарахування пені "за кожен день прострочення" лише визначає механізм її розрахунку (обчислення), пеня за прострочення виконання ТОВ "Герасимов груп" за договором має нараховуватися саме за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

5.4.18. З огляду на викладене Суд відхиляє як безпідставні доводи Ради щодо наявності у неї права на нарахування пені за весь період прострочення виконання ТОВ "Герасимов груп" зобов`язання за договором та вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення вимог у цій частині (у частині стягнення пені) в межах саме визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій.

5.4.19. Наведені висновки сформульовані у численних постановах суду касаційної інстанції та підсумовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них, як і не вбачає неправильного їх застосування судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень у цій справі № 904/2340/25.

5.4.20. Крім того, наведене вище нормативно-правове регулювання та усталена судова практика спростовують доводи Ради про відсутність висновку Верховного Суду про порядок застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, статей 251, 252, Цивільного кодексу України у правовідносинах, де сторони передбачили можливість стягнення пені за неналежне виконання зобов`язань за кожен календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення.

5.4.21. В такий спосіб Верховний Суд погоджується з відповідними висновками апеляційного та місцевого судів у цій справі № 904/2340/25 та не вбачає підстав для скасування судових рішень в оскаржуваній Радою частині.

5.5. За результатами розгляду доводів касаційної скарги ТОВ "Герасимов груп" колегія суддів зазначає наступне

5.5.1. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.5.2. Відповідно до частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.5.3. Колегія суддів акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

5.5.4. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, від 27.08.2025 у справі № 920/1114/24.

5.5.5. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість зазначених підстав касаційного оскарження.

5.5.6. За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ТОВ "Герасимов груп" про наявність підстав для скасування судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

5.5.7. Щодо залишення судом апеляційної інстанції без задоволення клопотання Товариства про зупинення провадження у справі до завершення розгляду пов`язаної адміністративної справи №160/25282/24 Верховний Суд зазначає наступне.

За приписами пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Зупинення провадження у справі з підстав, передбачених цією нормою, є процесуальною дією суду, яка зумовлюється неможливістю розгляду справи, що перебуває в його провадженні, внаслідок взаємопов`язаності матеріальних і процесуальних правовідносин в іншій справі. При цьому об`єктивна неможливість розгляду справи означає, що обставини, які досліджуються в іншій справі, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість його процесуальної юрисдикції.

Суд звертає увагу, що пов`язаність справ не є єдиною та безумовною підставою для зупинення провадження. Сама по собі наявність в суді адміністративної юрисдикції позову про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого, зокрема, здійснено певні розрахунки заборгованості у цій справі, не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду господарського спору про стягнення плати за таким розрахунком.

Верховний Суд наголошує, що хоча пункт 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України і передбачає обов`язкове зупинення провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, однак господарський суд не може посилатися на таку неможливість, якщо зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Тобто вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, та з підставами позову.

Такий підхід є усталеним у судовій практиці, а відповідні висновки сформовані у постановах, зокрема, від 11.01.2023 у справі № 914/2930/21, від 07.09.2026 у справі № 910/4552/23, від 03.09.2026 у справі № 911/22/24.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, що розглядається іншим судом, а також чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (постанови Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, від 07.09.2026 у справі № 910/4552/23).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зробив такі висновки щодо застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України: "8.9. Досліджуючи питання дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд виходить з системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також умов застосування цього пункту, якими є: - об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи (тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі); - пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення; - обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено, і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Верховний Суд у вказаній справі № 910/17615/20 також виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення".

В такий спосіб, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Водночас, за приписами пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів цієї справи № 904/2340/25, рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 на момент розгляду справи судами є чинним нормативно-правовим актом, пройшло обов`язкову державну експертизу та в установленому законом порядку не скасоване.

Вищенаведене враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про залишення без розгляду клопотання ТОВ "Герасимов груп", та водночас зазначено, що відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. За загальним правилом, визнання нормативно-правового акта нечинним означає втрату ним чинності на майбутнє та не має зворотної дії в часі, якщо інше прямо не встановлено судовим рішенням. Оскільки базою для обчислення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності є нормативна грошова оцінка, затверджена чинним актом органу місцевого самоврядування, у суду відсутні правові підстави для незастосування цього акта або для зупинення провадження лише на підставі факту його оскарження в іншому судовому процесі.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності Верховний Суд зазначає про недоведеність Скаржником порушень апеляційним господарським судом норм процесуального права при залишенні без задоволення його клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі, та, як наслідок, про відсутність підстав для скасування оскаржуваних Товариством судових рішень з цієї підстави.

Крім того, таке скасування неможливе і з огляду на непідтвердження наведеної Скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.5.8. Щодо посилань ТОВ "Герасимов груп" у касаційній скарзі на перелік постанов Верховного Суду без зазначення, яких саме висновків не врахували суди у цій справі № 904/2340/25, колегія суддів зазначає, що такі посилання мають декларативний характер, не супроводжуються аналізом релевантності таких справ до спірних правовідносин; відповідні доводи Товариства не свідчать про помилковість правової позиції судів та не спростовують правильності застосування ними норм матеріального права.

5.5.9. Оскільки касаційна скарга Товариства не містить інших доводів, а мотиви і висновки судів не суперечать основним засадам і принципам господарського судочинства, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваних ТОВ "Герасимов груп" судових рішень.

5.5.10. При цьому Суд вкотре відзначає, що в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України не вдається до переоцінки доказів та встановлених на підставі їх обставин, оскільки дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73- 80, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.6. В такий спосіб за результатами розгляду касаційних скарг сторін у справі Верховний Суд не вбачає підстав для їх задоволення, а висновки апеляційного та місцевого судів вважає такими, що відповідають вимогам закону та усталеної судової практики у справах, що виникли з подібних правовідносин.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

6.2. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

6.5. З урахуванням меж касаційного перегляду оскаржуваних постанови апеляційного суду від 28.05.2026 та рішення місцевого господарського суду від 18.02.2026 Верховний Суд приходить до висновку про залишення їх без змін, а касаційних скарг сторін - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційних скарг Ради та ТОВ "Герасимов груп" на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на вказаних Скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Герасимов груп" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2026 у справі № 904/2340/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко