Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №904/4290/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/4290/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О.А., Мамалуй О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОФІЯ 73"

про ухвалення додаткової постанови

у справі № 904/4290/25

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОФІЯ 73"

про визнання протиправним та недійсним рішення засідання правління ОСББ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просила визнати протиправним та недійсним рішення засідання правління ОСББ "Софія 73", оформлені протоколом загальних зборів ОСББ "Софія 73" від 30.05.2025, за результатами голосування, яке проведено 07.05.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачку не було повідомлено про проведення цих загальних зборів тобто фактично позбавлено права здійснити власне волевиявлення шляхом голосування та прийняття участі у попередньому обговоренні питань, які входять до порядку денного, а також вказала про відсутність необхідної кількості голосів для прийняття оскаржуваних рішень.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 02.12.2025 у справі №904/4290/25 в задоволенні позову відмовив.

Додатковим рішенням від 11.12.2025 у справі № 904/4290/25 Господарський суд Дніпропетровської області стягнув з позивачки на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Софія 73" витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 27.05.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/4290/25 залишив без змін. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2025 змінив. Стягнув з позивачки на користь об`єднання співвласників витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. У задоволенні клопотання об`єднання співвласників в іншій частині відмовив.

Додатковою постановою від 07.07.2026 Центральний апеляційний господарський суд частково задовольнив клопотання відповідача, стягнув з позивачки на його користь витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн, в іншій частині в задоволенні клопотання відповідача відмовив.

ОСОБА_1 звернулася з касаційними скаргами:

1) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 у справі № 904/4290/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у якій просила їх скасувати повністю, визнати протиправним та недійсним рішення засідання правління Об`єднання, оформлені протоколом загальних зборів від 30.05.2025, за результатами голосування, яке було проведено 07.05.2025 - в повному обсязі; у разі неможливості прийняти судове рішення за матеріалами справи, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції;

2) додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 у справі № 904/4290/25, у якій просила скасувати її повністю, питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідачем був поданий відзив на касаційні скарги позивачки, у якому він просив залишити касаційні скарги без задоволення, оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Повідомив суду, що за попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат (в тому числі, витрат на професійну правничу допомогу), які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції складає 10 000 грн, докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу будуть надані у строк передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України.

За наслідками касаційного оскарження Верховний Суд постановою від 30.07.2026 касаційні скарги ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 у справі № 904/4290/25 залишив без змін.

Також Верховний Суд зазначив, що розгляне заяву відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції після подання заявником відповідних доказів, які мають бути подані протягом п`яти днів після ухвалення цього судового рішення.

Позивачка має право подати обґрунтоване клопотання про зменшення визначених відповідачем до відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката у суді касаційної інстанції, що підлягають розподілу між сторонами.

01.08.2026 відповідач подав до Верховного Суду клопотання про долучення доказів понесення судових витрат у суді касаційної інстанції. Просив долучити до матеріалів справи: копії договору про надання правничої допомоги від 03.09.2025; розрахунок щодо наданих правових послуг від 30.07.2026; акт про надані юридичні послуги від 30.07.2026; платіжну інструкцію, а також просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Позивачка заперечень щодо заявленого відповідачем розміру відшкодування витрат на правничу допомогу суду не надала.

Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву відповідача, суд вважає, що ця заява підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідач у відзиві на касаційні скарги, який для нього є першою заявою у суді касаційної інстанції по суті справи, зазначив, що поніс судові витрати у вигляді правової допомоги у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 грн.

Отже, стороною відповідача була виконана вимога законодавства щодо подання відповідної заяви про намір понести судові витрати.

01.08.2026, тобто у строк встановлений частиною восьмою статті 129 ГПК України, відповідачем подано клопотання про стягнення з позивачки на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, до якого додано докази на підтвердження їх понесення та їх розміру.

Суду надано договір про надання правничої допомоги від 03.09.2025, укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Софія 73» (Клієнт) та Фізичною особою-підприємцем Курячим Андрієм Миколайовичем (Адвокат).

Згідно з умовами укладеного договору (п.1.1 адвокат бере на себе зобов`язання надати в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором за обумовлену плату правничу допомогу з метою захисту прав та інтересів Клієнта у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та недійсним рішення засідання правління ОСББ «Софія 73» та інших, пов`язаних з цією справою питаннях.

Оплата, згідно з пунктом 3.1 цього Договору здійснюється Клієнтом відповідно до акту про надання послуги (правничої допомоги) та розрахунку вартості послуг, наданих Адвокатом.

Згідно з розрахунком наданих послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги від 03.09.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та недійсним рішення засідання правління ОСББ «Софія 73» загальна вартість наданих послуг у Касаційному господарському суді у справі № 904/4290/25 складає 10 000,00 грн без ПДВ, а саме: складання відзиву на касаційну скаргу - 6 000,00 грн, участь у судовому засіданні 30.07.2026 - 4 000,00 грн.

Сторони за договором від 03.09.2025 про надання правничої допомоги підписали Акт про надані послуги (правничу допомогу) від 30.07.2026, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 10 000,00 грн.

Повноваження адвоката Курячого Андрія Миколайовича на представництво інтересів ОСББ «Софія 73» у Верховному Суді підтверджені ордером серії АЕ № 1529484 від 22.07.2026. Свідоцтво про право Курячого Андрія Миколайовича на заняття адвокатською діяльністю № 1702 від 18.06.2007 видане Дніпропетровською обласною КДКА на підставі рішення № 4 від 12.06.2007, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України.

Оцінюючи надані відповідачем на підтвердження понесених витрат документи, Верховний Суд зазначає, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Верховний Суд зазначає про те, що відображена у акті інформація щодо наданих відповідачеві у цій справі послуг з правничої допомоги та обставини надання таких послуг підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається, адвокатом Курячим А.М. як представником відповідача у цій справі був складений та поданий до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» 24.07.2026 відзив на касаційні скарга.

Також адвокат Курячий А.М. як представник відповідача брав участь у судовому засіданні Верховного Суду у цій справі, що відбулося 30.07.2026, надавав у судовому засіданні пояснення по справі, щодо доводів касаційної скарги, що підтверджує протокол судового засідання.

Разом з тим Верховний Суд не вбачає підстав для покладення на позивача повністю витрат відповідача на оплату виконаних його адвокатом робіт, що зазначені в акті. Обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у суді касаційної інстанції не у повній мірі відповідає критерію обґрунтованості, реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, оскільки інтереси відповідача в суді першої та апеляційної інстанції представляв один адвокат, який у відзиві на касаційні скарги відобразив незмінну правову позицію відповідача у судах першої та апеляційної інстанцій. Поданий представником відповідача відзив на касаційні скарги є невеликим за обсягом, в більшості є ідентичним відзиву на апеляційну скаргу, містить загальні заперечення проти доводів касаційних скарг без наведення ґрунтовного аналізу визначених позивачкою підстав для касаційного оскарження судових рішень з наведенням практики Верховного Суду на їх спростування, відповідно визначення вартості послуги з підготовки відзиву на касаційну скаргу у розмірі 6 000 грн є необґрунтованим. З цих же підстав не відповідає критерію реальності витрат, розумності їхнього розміру та витраченому адвокатом часу і визначена до відшкодування за рахунок іншої сторони вартість послуги за участь адвоката у судовому засіданні у суді касаційної інстанції в розмірі 4 000 грн.

З огляду на викладене заявлений відповідачем до стягнення з позивачки в порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції розмір правничої допомоги у сумі 10 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності (є неспівмірним зі складністю справи та обсягом і складністю виконаних адвокатом робіт), обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає частково обґрунтованою вимогу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОФІЯ 73" про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи. Обставини надання відповідачеві у цій справі послуг з професійної правничої допомоги, які зазначені в акті про прийняття робіт, підтверджуються матеріалами справи. Однак, Верховний Суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат відповідача на правову допомогу має бути обмеженим з огляду на розумну необхідність судових витрат у цій справі. Верховний Суд вважає, що відшкодування відповідачеві витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції має бути здійснено в розмірі 5 000,00 грн, що відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 126, 129, 234, 235, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОФІЯ 73" щодо відшкодування судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СОФІЯ 73" (49087, м. Дніпро, вул. Ковалевської Софії, 73, ЄДРПОУ 44703291) витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. Видачу відповідного наказу у справі № 904/4290/25 доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй