Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №906/961/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 906/961/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Петухов М.Г., судді: Бучинська Г.Б., Гудак А.В.)

від 05.06.2026

у справі №906/961/25

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича

про стягнення 353 499, 33 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень за результатом їх розгляду

1.1. Акціонерне товариство "Житомиробленерго" (далі - АТ "Житомиробленерго", позивач) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича про стягнення 353 499, 33 грн, з яких: 303 992, 09 грн - вартість необлікованої електричної енергії; 7 962, 16 грн - 3% річних та 41 545, 08 грн - інфляційні втрати.

1.2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.03.2026 у справі №906/961/25 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича на користь АТ "Житомиробленерго" 303 992, 09 грн вартості необлікованої електричної енергії, 7 962, 16 грн 3% річних та 41 545, 08 грн інфляційних втрат.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.03.2026 у справі №906/961/25 заяву представника АТ "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича на користь АТ "Житомиробленерго" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви відмовлено.

1.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 31.03.2026 у справі №906/961/25 залишено без змін.

2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції за результатом розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

2.1. АТ "Житомиробленерго" 29.05.2026 подало до апеляційного суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просило стягнути з фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича на користь АТ "Житомиробленерго" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн.

2.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 у справі №906/961/25 відмовлено в задоволенні заяви АТ "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи дану ухвалу, виходив з того, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України. При цьому заява про подання доказів у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України по своїй суті не є тотожним попередньому визначенню учасником справи суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а також заяві про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.

Як убачається з матеріалів справи у відзиві на апеляційну скаргу, який є першою заявою, поданою під час апеляційного провадження АТ "Житомиробленерго", зазначено орієнтовний розрахунок витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 15 000, 00 грн, а також про подання відповідних доказів протягом п`яти днів, після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення в цій справі. Тобто у відзиві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції та зробив заяву про подання доказів їх понесення.

Однак відзив не містить заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, відповідно до записів технічної фіксації судового засідання 25.05.2026, в якому приймав участь представник позивача, останній не робив усної заяви про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції до закінчення судового засідання (до закінчення судових дебатів у справі).

Вказане свідчить про недотримання вимог, встановлених частиною восьмою статті 129 ГПК України, зокрема у частині заявлення про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу таких судових витрат.

З огляду на наведене, враховуючи, що позивач ані у відзиві на апеляційну скаргу, ані у судовому засіданні не заявляв вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відмову в ухваленні додаткової постанови.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, АТ "Житомиробленерго" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 у справі №906/961/25, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн, понесених в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що при ухвалені оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме: статті 124, 126, 129 ГПК України, та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.05.2025 у справі №906/145/24, від 29.05.2025 у справі №906/960/24, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18.

Скаржник відзначає, що судом апеляційної інстанції не врахована заява, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, подана 04.05.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 906/961/25, а саме:

«Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в суді апеляційної інстанції, які Відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи складаються з витрат на правничу допомогу, яка включає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо орієнтовно в сумі 15 000 грн.

Остаточний розрахунок судових витрат понесених Відповідачем у зв`язку з судовим розглядом справи в суді апеляційної інстанції, разом із відповідними документами, що підтверджують зазначені витрати, в тому числі докази щодо обсягу наданих адвокатами послуг та їх вартості, буде надано Товариством за підсумками фактично понесених судових витрат за результатами судового розгляду справи, у порядку передбаченому ст. 129 ГПК України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду».

3.2. Фізична особа-підприємець Мельник Олексій Миколайович 03.08.2026 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.

Відповідач вказує, що у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу АТ «Житомиробленерго» просило «залишити без задоволення апеляційну скаргу ФОП Мельника О. М., рішення Господарського суду Житомирської області від 17.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 31.03.2026 - залишити без змін». За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відзив не містить заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, виходячи з об`єктивних обставин справи щодо спірного питання, які підтверджені наявними у справі письмовими доказами та записом технічної фіксації судового засідання 25.05.2026, відповідач вважає, що Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку про недотримання позивачем вимог ГПК України, зокрема у частині заявлення про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Крім того, відповідач наголошує і на тому, що адвокат Приведьон В. М. є штатним працівником АТ «Житомиробленерго», який отримує заробітну плату як юрист Товариства. Тому витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію необхідності залучення до участі у справі як представника позивача адвоката Приведьона В. М., оскільки виконання представницьких дій відбувалось в робочий час юриста - заступника начальника юридичного відділу АТ «Житомиробленерго» Приведьона В. М.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є подвійним фінансовим тягарем для споживача послуг АТ «Житомиробленерго», який щомісячно сплачує послуги Оператора системи розподілу, т. ч. юридичні послуги, які отримує АТ «Житомиробленерго», та заробітну плату, що нараховується юристу Приведьону В. М.

4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

4.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 у справі №906/961/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі №906/961/25 за касаційною скаргою АТ «Житомиробленерго» на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 у справі №906/961/25, якою відмовлено у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення при розгляді заяви про забезпечення позову, Верховний Суд зазначає таке.

5.2. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 124 ГПК України).

Так, відповідно до частини першої статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відтак за загальним правилом відшкодування судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, здійснюється виключно у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом виключно у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (постанова Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 927/26/18).

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

Суд ураховує, що відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками:

по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;

по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі;

по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 910/2990/24, від 18.03.2025 у справі № 910/3675/24, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, а також аналогічний за змістом правовий висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 04.13.2025 у справі №910/7519/24 та від 18.05.2026 у справі № 910/9566/24;

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15- ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2024 у справі №922/1998/22, від 11.04.2024 у справі № 907/568/22, від 13.12.2023 у справі № 907/850/22 тощо.

Слід врахувати і те, що заява про подання доказів у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України по своїй суті не є тотожним попередньому визначенню учасником справи суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а також заяві про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат (аналогічні за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 910/5316/21 та в ухвалах Верховного Суду від 21.10.2025 у справі № 904/3718/24, від 17.12.2025 року у cправі № 910/7700/19, від 20.11. 2025 року у cправі № 910/7294/22 тощо).

Отже, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.

5.3. Так, за встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, який є першою заявою, поданою під час апеляційного провадження, повідомив, що попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, складає 15 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення в цій справі.

Отже, у відзиві АТ «Житомиробленерго», як обґрунтовано відзначено судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів частини першої статті 124 ГПК України зазначило попередні (орієнтовні) розрахунки суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Втім, оскільки, до закінчення здійснення апеляційного провадження у справі позивач ані у відзиві на апеляційну скаргу, ані у будь-яких інших письмових заявах, ані у судовому засіданні (усно) так і не зробив заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у порядку статті 126 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви АТ «Житомиробленерго» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, поданої після ухвалення судового рішення у справі по суті спору.

5.4. Не погоджуючись з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, скаржник стверджує, що відзив АТ «Житомиробленерго» на апеляційну скаргу містить заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У наведеному колегія суддів ураховує, що за правовими позиціями, які послідовно викладалися Верховним Судом, звернення із заявою про розподіл судових витрат по своїй суті не є тотожним попередньому визначенню учасником справи суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а також заяві про надання доказів понесених судових витрат в порядку приписів частини восьмої статті 129 ГПК України (див. постанови Верховного Суду від 30.05.2024 у справі №910/5316/21, від 30.07.2024 у справі №910/8419/22, від 24.04.2025 у справі №906/145/24 (на яку посилається скаржник) тощо).

Як встановлено судом апеляційної інстанції відзив АТ «Житомиробленерго» на апеляційну скаргу містить (1) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач очікував понести в апеляційному суді, та (2) заяву про надання доказів понесених судових витрат в порядку приписів частини восьмої статті 129 ГПК України.

Разом з тим ані мотивувальна, ані прохальна частини спірного відзиву на апеляційну скаргу не містить за своєю правовою суттю саме заяви АТ «Житомиробленерго» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що відзив АТ «Житомиробленерго» на апеляційну скаргу не містить заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, передбаченої статтею 126 ГПК України.

Доводи касаційної скарги Судом відхиляються, як такі, що не підтвердженні матеріалами справи та не відповідають наведеній вище сталій та послідовній практиці Верховного Суду щодо застосування статей 124, 126, 129, 221 ГПК України.

Відтак, ураховуючи приписи ГПК України, а також актуальну практику Верховного Суду щодо застосування статей 124, 126, 129, 221,244 ГПК України, з огляду на те, що АТ «Житомиробленерго» під час здійснення апеляційного провадження у справі своєчасно не подало заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тобто у повній мірі не дотрималося вказаних вище процесуальних норм закону, колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу засновані на правильному застосуванні норм процесуального права.

Суд відхиляє посилання АТ «Житомиробленерго» на постанови Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 906/145/24 та від 29.05.2025 у справі № 906/960/24, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, адже оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ним не суперечить. При цьому колегія суддів ураховує, що у жодній із наведених скаржником постанов Верховного Суду відсутні правові висновки щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу без відповідної заяви сторони, здійсненої до закінчення судового розгляду справи. У даних справах Верховний Суд у застосуванні приписів статей 124, 126, 129, 221, 244 ГПК України виходив із оцінки конкретних обставин справи, які не є релевантними до обставин даної справи.

5.5. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 5 цієї постанови.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін, як такого, що ухвалене із додержанням норм процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" залишити без задоволення, а ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 у справі №906/961/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко

(з окремою думкою)