Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №926/2132/26 — Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

11 вересня 2026 року Справа № 926/2132/26

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С., за участю помічника судді Петровської В., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/2132/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Твій газ” (01133, м.Київ, вул.Є.Коновальця, б.36-Д, оф.22-А)

До відповідача Фізичної особи-підприємця Феденець Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 )

Про стягнення заборгованості в розмірі 1037102,71 грн

За участі представників:

Від позивача: Коробейник А.В. – адвокат (дов. від 17.03.2026р.)

Від відповідача: не з`явився

Технічна фіксація судових засідань здійснюється за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Твій газ” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Феденець Тетяни Миколаївни про стягнення заборгованості за період з березня 2026 року по квітень 2026 року в розмірі 1037102,71 грн, з яких: основна заборгованість в сумі 994198,15 грн, інфляційні в сумі 10934,31 грн, 3% річних в сумі 2906,39 грн та пеня в сумі 29063,86 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та ФОП Феденець Т.М. укладено договір №41АР300-311-25 про постачання природнього газу для потреб непобутових споживачів від 12.03.2025 року, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

На виконання умов договору постачальник в період з березня по квітень 2026 року передав споживачу природній газ на суму 994198,15 грн, за який споживач не розрахувався, у зв`язку із чим, позивач скористався своїм правом та нарахував інфляційні в сумі 10934,31 грн, 3% річних в сумі 2906,39 грн та пеню в сумі 29063,86 грн, які, разом із сумою основного боргу, просить стягнути в судовому порядку.

25.05.2026 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№2132, позовну заяву передано судді Гушилик С.

Ухвалою суду від 27.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.06.2026 року.

10.06.2026 року від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання та про подальшу участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду (вх.№2398).

Ухвалою суду від 16.06.2026 року відкладено підготовче засідання на 29.06.2026 року за задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

22.06.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3004), в якому заперечується факт споживання газу в обсягах наданих позивачем, посилаючись на те, що договірний обсяг споживання природнього газу в 5 разів менше ніж заявляє позивач, матеріали справи не містять формули розрахунку споживання газу, з актами про порушення №001105, №001104 щодо споживання газу, відповідач категорично не згідний, а тому оскаржив їх у судовому порядку, отже, позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, також подано клопотання про поновлення строків на подання відзиву (вх.№2602) та клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№2601).

В судовому засіданні 29.06.2026 року оголошено перерву до 07.07.2026 року.

30.06.2026 року від представниці позивача надійшла заява про поновлення строків на подання відповіді на відзив та відповідь на відзив (вх.№2717, вх.3156), в якій заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що постачання обсягів газу підтверджується інформацією з платформи Оператора ГТС за березень-квітень 2026 року по ЕІС код 56XO00089YGC00P, згідно якої споживач за вказаний період спожив газ на загальну суму 994198,15 грн, які на підставі договору про постачання природнього газу для потреб непобутових споживачів №41АР300-311-25 від 12.03.2025 року споживачу надав саме позивач, а відтак позовні вимог є обґрунтованими.

Ухвалою суду від 07.07.2026 року поновлено строки для подання відзиву та відповіді на відзив, долучено їх до матеріалів справи, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, продовжено строк підготовчого засідання та за клопотанням відповідача відкладено судове засідання на 05.08.2026 року.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 27.08.2026 року.

До початку судового засідання 27.08.2026 року від представника відповідача надійшло ряд клопотань.

Так відповідачем подано клопотання про залучення в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України” в особі Чернівецької філії (вх.№3473), клопотання про призначення комплексної судової інженерно-технічної та економічної експертизи та зупиненням провадження у справі (вх.№3475), та клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання і витребування доказів (вх.№3474), посилаючись на те, що підготовче засідання було закрито за його відсутності, що перешкодило вчасно подати клопотання про експертизу та зібранням доказів.

В судовому засіданні 27.08.2026 року оголошено перерву до 08.09.2026 року.

07.09.2026 року від представника позивача надійшли заперечення на подані відповідачем клопотання (вх.№4261).

У судовому засіданні 08.09.2026 року суд заслухав вступне слово учасників процесу, та дослідив усі докази у справі та за усним клопотанням представниці відповідача з метою підготовки до судових дебатів, у судовому засіданні 08.09.2026 року оголошено перерву до 11.09.2026 року.

Ухвалою суду від 08.09.2026 року відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про залучення ТОВ “Газорозподільні мережі України” в особі Чернівецької філії в якості третьої особи (вх.№3473), про повернення до стадії підготовчого засідання та витребування доказів (вх.№3474), та про призначення комплексної судової інженерно-технічної та економічної експертизи (вх.№3475), та цією ж ухвалою за усним клопотанням представника відповідача оголошено перерву у судовому засіданні з метою підготовки до судових дебатів.

До початку судового засідання 11.09.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3642), посилаючись на зайнятість у невідкладних слідчих діях.

В судовому засіданні 11.09.2026 року представниця позивача заперечила щодо відкладення розгляду справи, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до ч.3 вищевказаної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Отже, процесуальним законодавством чітко визначено випадки, коли господарський суд може відкласти судове засідання.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом досліджено клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, яке подане безпосередньо перед його початком, що таке клопотання не підтверджено доказами неможливості представником з`явитися до суду.

Окрім того, варто зазначити, що в попередньому засіданні були досліджені всі докази та з`ясовано всі обставини справи, а розгляд справи було перенесено виключно для проведення судових дебатів і така перерва була зроблена саме за усним клопотання представника відповідача, а відтак суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, також слід наголосити, що, суд вже відкладав розгляд справи за клопотанням відповідача і повторне задоволення аналогічного клопотання призвело б до безпідставного затягування процесу та порушення процесуальних строків.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про відсутність підстав для чергового відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Дослідивши всі докази та з`ясувавши обставини справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 ГПК України, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 року і набула чинності в Україні 11.09.1997 року.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч.3 ст.2 ГПК України, що кореспондується із ст.129 Конституції України, за якою однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

У відповідності до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і без стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти цього кримінального обвинувачення.

Завдання господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З урахуванням вищевикладеного, справа розглянута в межах розумних строків.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Твій газ” (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Феденець Тетяною Миколаївною (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР300-311-25 від 12.03.2025 року (далі - договір), згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2025 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п.1.1 договору).

Річний плановий обсяг постачання газу – до 6850 куб.м. Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової незалежності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування балансової незалежності та експлуатаційної відповідальності складених між споживачем та оператором ГРМ. Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний у додатку 2, що є невід`ємною частиною договору (п.п.1.2, 1.4 договору).

Пунктом 2.5 договору встановлено визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами в наступному порядку:

За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог кодексу ГРМ. Якщо споживачем не було надано копії такого акту, фактичний об`єм (обсяг) природного газу розраховується постачальником відповідно даних Оператора ГТС, отриманих з 09 числа місяця наступного за розрахунковим (п.2.5.1 договору).

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника у письмовій формі або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", “Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (п.2.5.2 договору).

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання - передачі природного газу (п.2.5.3 договору).

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу споживачем, обсяг постачання (споживання) встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника або Оператора ГТС. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника. Сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу, скановані копії підписаних сторонами актів приймання передачі газу, надіслані сторонами одна одній по електронній пошті за адресами, які зазначені в розділі 11 або п.2.3 договору, мають силу оригіналу. У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу споживачем, обсяг постачання (споживання) встановлюється постачальником в односторонньому порядку (п.п.2.5.4, 2.5.5 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди, один примірник якої, споживач зобов`язується повернути постачальнику.

Вартість газу встановлюється відповідно до даних постачальника. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається. У випадку, якщо сторони не уклали додаткову угоду про зміну ціни газу в розрахунковому періоді (не підписана однією із сторін) відповідно п.3.3 договору, вартість обсягу газу, переданого постачальником у такому розрахунковому періоді, розраховується за маржинальною ціною придбання встановленою на газову добу відповідного розрахункового періоду розміщеною на офіційному вебсайті Оператора газотранспортної системи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор ГТС України" https://tsoua.com/kliyentam/marzhynalna-tsina/ з коефіцієнтом 2, або іншої особи уповноваженої на здійснення балансуючих дій.

Ціна одного кубічного метру (куб. м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 23,20833333 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,55216700 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 23,76050033 грн. Податок на додану вартість становить 4,75210007 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 28,51260040 грн. (п.3.2 договору)

У відповідності до п.п.4.1, 4.2 договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Постачальник, у відповідності до п.5.3.1 договору, зобов`язується забезпечувати постачання природнього газу до пунктів призначення на умовах та обсягах визначених договором за умови дотримання споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання.

Споживач, в свою чергу, зобов`язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах визначених договором (п.5.5.2 договору).

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а у разі порушення споживачем графіку оплати, визначеного п.4.2 цього договору, більше ніж на 3 банківські дні, споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу (п.6.2.1 договору).

Згідно п.9.1 договору, сторони домовились про те, що укладення даного договору та обмін документами, пов`язаними з виконанням його умов, може здійснюватися також в електронній формі з використанням систем електронного документообігу, а саме: сервісу електронного документообігу, перелік яких розміщений на офіційному веб-сайті постачальника.

Сторони домовились, що в електронному документообігу будуть застосовуватися наступні види електронних документів: договірні документи - договір, додаткова угода, додаток; первинні документи - акт прийому-передачі газу, інші документи, що можуть бути визначені, як первинні документи відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та будуть застосовуватися сторонами в процесі виконання даного договору; інші документи - рахунок, акт звірки взаєморозрахунків, повідомлення про відключення, заявка про збільшення/зменшення планового обсягу газу, інші документти, листи, повідомлення, необхідність в обміні якими виникне у сторін під час виконання договору (п.9.2 п.п.9.2.1-9.2.3 договору).

У відповідності до вимог п.9.9 договору Е-документи вважаються підписаними обома сторонами і набирають чинності також у випадку, якщо сторона одержувач протягом 3 робочих днів з моменту отримання не відхилила та не надіслала стороні відправнику мотивованої відмови таких Е-документів. Мотивована відмова надсилається через механізм відхилення Е-документа з обов`язковим наданням коментарів про обгрунтовані причини такого відхилення.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ "Твій Газ" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2025 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.10.1. договору).

Відповідно до п.10.14 договору, договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік на тих же самих умовах, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена.

Договір та додатки до нього підписано електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін та скріплено їх електронними печатками в онлайн-сервісі електронного документообігу Вчасно - https://vchasno.ua/.

В період дії договору, сторонами укладено додаткові угоди №ДУ-9/41АР300-311-25 від 28.02.2026 року та №ДУ-10/41АР300-311-25 від 31.03.2026 року, якими викладено в новій редакції пункти 3.3, 4.2 та 6.2.1 договору.

Додатковою угодою №ДУ-10/41АР300-311-25 від 31.03.2026 року сторонами визначено: “п.3.3 договору - ціна 1 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість становить 30,83333333 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,55216700 грн без ПДВ. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 31,38550033 грн. Податок на додану вартість становить 6,27710007 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 37,66260040 грн”, “п.4.2 договору - оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: — оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем”, та “п.6.2.1 договору - у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а у разі порушення споживачем графіку оплати, визначеного п.4.2 цього договору, більше ніж на 3 банківські дні, споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу

На виконання умов договору постачальник, в період з березня по квітень 2026 року, поставив споживачу природній газ на суму в розмірі 994198,15 грн за актами приймання-передачі №ТГ860030096 від 31.03.2026 року на суму 781021,81 грн та №ТГ860055245 від 30.04.2026 року на суму 213176,34 грн.

У зв`язку із несплатою коштів за отриманий газ, постачальник 15.04.2026 року звернувся до останнього з вимогою №300-Сл-871-0426 про сплату заборгованості, яка направлена на електронну адресу відповідача та яка залишена без відповіді.

В порушення умов договору, відповідач у строк визначений договором не розрахувався, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 994198,15 грн, на яку позивач нарахував пеню в сумі 29063,86 грн, інфляційні в сумі 10934,31 грн та 3% річних в сумі 2906,39 грн, та які просить стягнути у судовому порядку.

Відповідач, в свою чергу, проти позовних вимог заперечує споживання газу в обсягах зазначених позивачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

У відповідності до ч.6 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України)

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч.1 ст.664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі продажу (ч.1 ст.691 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки газу на загальну суму 994198,15 грн, що підтверджується актами приймання-передачі №ТГ860030096 від 31.03.2026 року на суму 781021,81 грн та №ТГ860055245 від 30.04.2026 року на суму 213176,34 грн, які були направлені на електронну адресу споживача, як це визначено п.п.9.1-9.2 договору та яка зазначена у договорі.

Таким чином, позивач направляв всі документи у відповідності до вимог договору, при цьому, споживач не надіслав вмотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі газу, як того вимагав п.9.9 договору, тим самим підтвердив споживання газу в тих обсягах, які зазначені в актах приймання-передачі газу.

Також, варто зауважити, що споживання газу в кількості 25471,48 куб.м в березні 2026 року та в кількості 5660,16 куб.м. за квітень 2026 року підтверджується даними платформи оператора ГТС по ЕІС коду 56XO000899HGC00P, що закріплений за ФОП Феденець Т.М.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2493 (далі - Кодекс ГТС).

За визначенням, наведеним у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п.5 гл.3 роздл.4 Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п.2 гл.3 розділу 4 Кодексу газотранспортної системи).

Таким чином, позивач як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Позивач надав докази в підтвердження того, що обсяги природного газу, які були спожиті відповідачем, дійсно зазначені на платформі Оператора ГТС (а.с.19).

Судом з`ясовано, що відповідач не надав вмотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі газу, як і ним не здійснювались оплати за поставлений газ, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 994198,15 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, доводи відповідача стосовно невірного зазначених обсягів отриманого природнього газу спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 994198,15 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахування позивачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 29063,86 грн за період з 11.04.2026 року по 22.05.2026 року та з 11.05.2026 року по 22.05.2026 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

У пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі №216/3521/16-ц суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що: пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання; до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Таким чином, пеня у договорі мала безпосередню мету стимулювати відповідача до виконання зобов`язання; за її допомогою забезпечуються права позивача шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; вона стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання відповідачем, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку, позивачем, у відповідності до п.6.2.1 договору, здійснено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, по акту приймання-передачі №ТГ860030096 від 31.03.2026 року за період з 11.04.2026 року по 22.05.2026 року на суму боргу 781021,81 грн нараховано пеню в розмірі 26961,30 грн та по акту приймання-передачі №ТГ860055245 від 30.04.2026 року за період з 11.05.2026 року по 22.05.2026 року на суму боргу 213176,34 грн нараховано пеню в розмірі 2102,56 грн.

За результатами здійсненої перевірки нарахування пені в сумі 29063,86 грн (26961,30+2102,56), суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2906,39 грн, з яких по акту приймання-передачі №ТГ860030096 від 31.03.2026 року за період з 11.04.2026 року по 22.05.2026 року на суму боргу 781021,81 грн нараховано 2696,13 грн і по акту приймання-передачі №ТГ860055245 від 30.04.2026 року за період з 11.05.2026 року по 22.05.2026 року на суму боргу 213176,34 грн нараховано 210,26 грн та інфляційних в сумі 10934,31 грн, які нараховані по акту приймання-передачі №ТГ860030096 від 31.03.2026 року за період з 11.04.2026 року по 22.05.2026 року на суму боргу 781021,81 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч.2 ст.625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

В наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних та індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначені ч.2 ст.625 ЦК України, право стягнення 3% річних та інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) зобов`язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19 зазначено, що за змістом ст.ст.509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку, позивачем здійснено нарахування 3% річних в сумі 2906,39 грн та інфляційних в сумі 10934,31 грн за періоди з 11.04.2026 року по 22.05.2026 року та з 11.05.2026 року по 22.05.2026 року.

За результатами здійсненої перевірки нарахування 3% річних в розмірі 2906,39 грн та інфляційних втрат в розмірі 10934,31 грн, суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що відповідає умовам договору та чинному законодавству, а відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно його заперечень, щодо складених актів про порушення № 001104 та №001105 відносно споживача природного газу до уваги судом не беруться, так як зазначені акти не були предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.79 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain).

У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

З аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Твій газ” (01133, м.Київ, вул.Є.Коновальця, б.36-Д, оф.22-А) до Фізичної особи-підприємця Феденець Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості в розмірі 1037102,71 грн - задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Феденець Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Твій газ” (01133, м.Київ, вул.Є.Коновальця, б.36-Д, оф.22-А, код 45589926, р/р НОМЕР_2 в АТ “А-банк”, МФО 307770) основну заборгованість в розмірі 994198,15 грн, інфляційні в розмірі 10934,31 грн, 3% річних в розмірі 2906,39 грн, пеню в розмірі 29063,86 грн та судовий збір в розмірі 15556,54 грн.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб – порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб – адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне рішення складено та підписано 17.09.2026 року.

Суддя Світлана ГУШИЛИК