Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №922/2574/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2574/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (Україна, 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ЄДРПОУ 31557119),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ЛТД" (Україна, 61125, місто Харків, Набережна Гімназійна, будинок 18, ЄДРПОУ 23146214)

про: стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області, через систему "Електронний Суд", надійшов позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ЛТД" про стягнення заборгованість в сумі 98 672,04 грн, де: заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за витрати теплової енергії на загальнобудинкові потреби та транзитні мережі опалення, які проходять через нежитлові приміщення за період: жовтень 2024 - лютий 2026 в сумі 94 106,52 грн; заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 282,54 грн за період: жовтень 2024 – лютий 2026; заборгованість за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання теплової енергії в сумі 4 282,98 грн за період: жовтень 2024 – лютий 2026.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов публічного індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 31.10.2021 та публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026, справу № 922/2574/26 передано на розгляд судді Юрченко В.С.

22.07.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2574/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 ГПК України від учасників даної справи не надходило.

Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 25.09.2025 направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2574/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.06.2026 № 481716297, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-ЛТД", на підставі акту приймання-передачі № 948-В від 17.04.1997, видавник: Фонд державного майна України/Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-ЛТД", та на підставі договору купівлі-продажу № 3-7327 від 28.08.1996 набуло права власності на нежитлові приміщення підвалу № 59,59-А, 1-го поверху № 1-15-Б (літ. А-9), загальною площею 308 кв. м. за адресою: м. Харків, Набережна Гімназійна, будинок 18 (а. с. 32, том 1).

Теплопостачання у місті Харкові здійснює Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі”.

Поясненнями, викладеними у позовній заяві, також вбачається, що на підставі частини 5 статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022), на офіційному сайті Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі – договір-1, а. с. 22, том 1), який є публічним договором приєднання, набувши, за думкою останнього, чинності для відповідача з 01.12.2021 через (акцептування) отримання останнім послуги по постачанню теплової енергії у опалювальних періодах 2024-2025 року; 2025-2026 року.

Відповідно до п. 5 Договору-1, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно до п. 32 Договору-1, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно пункту 33 Договору-1, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п. 34 Договору-1, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно п. 51 договору-1 Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору-1).

Доводячи свою позицію щодо постачання теплової енергії у опалювальних періодах 2024-2025 року; 2025-2026 року до приміщення споживача за адресою: м. Харків, Набережна Гімназійна, будинок 18, до матеріалів позову позивач надає акт №178/417 від 26.06.2024 про готовність до опалювального періоду 2024-2025 та акт № 178/208 від 27.08.2025 про готовність до опалювального періоду 2025-2026 (а. с 48-49, том 1).

Як на підтвердження факт отримання споживачем теплової енергії за адресою: м. Харків, Набережна Гімназійна, будинок 18 в період з жовтня 2024 по лютий 2026, позивач надає до позову примірник акту № 178/50 від 04.09.2024 обстеження системи теплоспоживання об`єкту в порядку контролю за режимами споживання теплової енергії, який був складений в присутності представника КП «Харківські теплові мережі» та представника споживача (ТОВ «Кредо-ЛТД»), а також примірник акту про підключення споживача № 178/2344 від 24.10.2024, акту № 178/3068 від 15.04.2025 про відключення споживача, акту про підключення споживача №178/432 від 02.11.2025, акту про відключення споживача №178/445 від 31.03.2026 (а. с. 45 розворот сторінки, 50-53, том 1).

Позивач, в рамках виконання умов договору – 1, сформував відповідачу рахунки фактури за спожиту теплову енергію за період з січня 2025 по березень 2026, а також рахунки фактури за абонентську плату з січня 2025 по березень 2026 (а.с.54-65, том 1). Вказані рахунки – фактури містять підписи та печатку лише з боку позивача та були відправлені на поштову адресу відповідача, що підтверджується чеком АТ «Укрпошта» б/н від 20.04.2026 (а. с 45, 65, розворот сторінки, том 1).

На твердження позивача, відповідачем надані послуги в повному обсязі не сплачені, станом на подання позовної заяви по особовому рахунку ТОВ «Кредо-ЛТД» (17801- 2544) обліковується заборгованість за витрати теплової енергії на загальнобудинкові потреби та транзитні мережі опалення, які проходять через нежитлові приміщення за Договором-1 за період з жовтня 2024 - лютий 2026 в сумі 94 106,52 грн та заборгованість з абонентської плати за Договором-1 за період: жовтня 2024 - лютий 2026 в сумі 282,54 грн.

Також, за твердженнями позивача, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (далі - договір-3).

Згідно положень пункту 30 договору-2, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до пункту 4 договору-2, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору), є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

Як-то вказує позивач у позові, факт отримання відповідачем послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання з жовтня 2024 по лютий 2026, підтверджується актом № 178/417 від 26.06.2024 готовності житлового будинку до опалювального періоду 2024-2025 та актом № 178/208 від 27.08.2025 про готовність до опалювального періоду 2025-2026 (а. с 48-49, том 1).

Позивач, в рамках виконання умов договору – 2, сформував відповідачу рахунки фактури за надану послугу з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з січня 2025 по березень 2026. Вказані рахунки – фактури містять підписи та печатку лише з боку позивача та були відправлені на поштову адресу відповідача, що підтверджується чеком АТ «Укрпошта» б/н від 20.04.2026 (а. с 45, 65, розворот сторінки, том 1).

Позивач обліковує за відповідачем по договору-2 за період з жовтня 2024 по лютий 2026 заборгованість за надану послугу з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання в сумі 4 282,98 грн.

Вище викладені обставини послугували підставою для звернення позивачем до суду для захисту прав та інтересів підприємства – позивача про стягнення заборгованості за договорами комунальних послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги до нежитлового приміщення відповідача за адресою: м. Харків, Набережна Гімназійна, будинок 18, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач в розумінні ст.1 Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію, є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води тощо, також є предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

В розумінні наведених в ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" термінів позивач є виконавцем комунальних послуг.

За приписами ст.12 Закону "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період; порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством (ч.3.ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 2, 3, 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до пункту 4 цих Правил послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води.

У пункті 13 вказаних Правил визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з пунктом 24 Правил №830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (надалі Методика №315).

Пунктом 1 Методики №315 передбачено, що ця методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Методики № 315 для опалюваного приміщення, оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1 - 3 розділу VI цієї Методики.

Пунктом 6 Розділу I Методики №315 встановлено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/ будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Пунктом 32 Правил № 830 визначено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Згідно із пунктами 34, 35, 36 Правил №830 рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.

На підставі частини 5 статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022), на офіційному сайті Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі – договір-1, а. с. 22, том 1), який є публічним договором приєднання.

Відповідно до п. 5 Договору-1, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно до п. 32 Договору-1, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно пункту 33 Договору-1, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

З огляду на наведені умови договору – 1, укладений між сторонами договір містить умови, в тому числі, щодо оплати споживачем витрат теплової енергії на загальнобудинкові потреби та транзитні мережі опалення, які проходять через нежитлові приміщення та оплати за абонентське обслуговування з боку споживача.

Водночас, суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Як свідчать матеріали справи, позивачем здійснювалось постачання теплової енергії за період з жовтня 2024 по лютий 2026, що підтверджується актом № 178/50 від 04.09.2024 обстеження системи теплоспоживання об`єкту в порядку контролю за режимами споживання теплової енергії, який був складений в присутності представника КП «Харківські теплові мережі» та представника споживача (ТОВ «Кредо-ЛТД»), а також актом про підключення споживача № 178/2344 від 24.10.2024, актом № 178/3068 від 15.04.2025 про відключення споживача, акту про підключення споживача №178/432 від 02.11.2025, актом про відключення споживача № 178/445 від 31.03.2026 (а. с. 45 розворот сторінки, 50-53, том 1).

Також, з огляду на матеріали справи та наведені нормативні акти, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем також було укладено 31.10.2021 публічний індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, шляхом отримання відповідачем (як споживачем) комунальної послуги за фактом її споживання на потреби опалення приміщень у опалювальний сезон 2024-2025 та 2025-2026, що підтверджується актами про готовність до опалювальних періодів, а також актами включення та відключення споживача у означений період, про які мова велась вище по тексту цього рішення. Вказаний договір є публічними договором приєднання, що встановлює порядок та умови надання відповідних житлово-комунальних послуг пов`язаних з технічного обслуговування систем постачання теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача було надіслано рахунки – фактури за спірний період, які містять відомості про нараховані обсяги та вартість теплової енергії, а також суму плати за абонентське обслуговування. Зокрема, такі рахунки-фактури були направлені відповідачу поштовим відправленням, що підтверджується чеком АТ «Укрпошта» б/н від 20.04.2026, наявним у матеріалах справи.

Вказані вище рахунки-фактури щодо надання послуг з постачання теплової енергії підписані лише зі сторони позивача та відповідно не містять підписів зі сторони споживача (відповідача).

Разом з тим, у постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Судом також встановлено, що сформовані позивачем рахунки-фактури містять необхідні дані для здійснення перевірки правильності нарахувань за спожиту теплову енергію та пов`язані послуги. Зокрема, у таких рахунках-фактури зазначено реквізити сторін, номер і дату документа, посилання на договір, адресу об`єкта постачання, а також розшифровку нарахувань за видами послуг; відображено окремі складові нарахувань, зокрема обсяги спожитої теплової енергії за показаннями приладів обліку та обсяги, визначені як донарахування до мінімальних витрат, із зазначенням відповідних тарифів та сум; визначено плату за абонентське обслуговування.

Згідно з п.п.7 п. 40 Договору – 1 споживач має право, в тому числі на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку.

Наведене свідчить про те, що відповідачу було відомо про здійснені позивачем нарахування та наявність несплаченої заборгованості за спірним договором, а тому протягом спірного періоду він мав можливість реалізувати передбачені підпунктом п.п.7 п. 40 Договору – 1 права та вирішити спірні питання (в разі наявності) щодо кількості та якості наданої послуги.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення споживача до позивача із запереченнями щодо обсягів поставленої теплової енергії в спірний період або щодо неправомірних нарахувань щодо вартості наданих послуг.

Суд зазначає, наданий позивачем розрахунок нарахувань за спожиту відповідачем теплову енергію (а.с.75-77, том 1) містить усі необхідні вихідні числові параметри (зокрема, загальний обсяг спожитої будівлею теплової енергії за даними комерційного вузла обліку, площу будинку та площу приміщення відповідача), які є базовими для застосування алгоритму Методики № 315.

Враховуючи викладені вище обставини, відповідач отримав теплову енергію за договором, наявність заборгованості не спростував, документів, що підтверджують сплату заборгованості або спожитий інший обсяг теплової енергії, не надав.

Таким чином, з урахуванням передбачених договором прав споживача на отримання інформації та перевірку достовірності розрахунків, а також встановленого договором порядку отримання рахунку-фактури, відповідач мав можливість своєчасно перевірити здійснені позивачем нарахування, звернутися за отриманням необхідних роз`яснень та інформації, а у разі незгоди - висловити відповідні заперечення.

Відтак, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, відсутність в матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію в заявлений період, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію (за витрати теплової енергії на загальнобудинкові потреби та транзитні мережі опалення, які проходять через нежитлові приміщення) в сумі 94 106,52 грн та про стягнення 282,54 грн заборгованості за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, підлягають задоволенню.

Щодо правовідносин між контрагентами по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022, то суд зазначає наступне.

З 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (договір – 3), який 01.06.2022 опублікований на офіційному сайті Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua.

Відповідно до пункту 4 догововру-2 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від Виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

Відповідно до пункту 6 договору-2, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року за № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року за № 150.

Згідно пунктом 13 договору-2, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Факт отримання Відповідачем послуги підтверджується актами готовності житлового будинку до опалювального періоду.

До пункту 30 договору - 2, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

З огляду на матеріали справи та наведені нормативні акти, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем також було укладено 01.07.2022 публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, шляхом отримання відповідачем (як споживачем) комунальної послуги за фактом її споживання на потреби опалення приміщень у опалювальний сезон 2024-2025 та 2025-2026, що підтверджується актами включення та відключення споживача у означений період, про які мова велась вище по тексту цього рішення. Вказаний договір є публічними договором приєднання, що встановлює порядок та умови надання відповідних житлово-комунальних послуг пов`язаних з технічного обслуговування систем постачання теплової енергії.

Наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та її вартість, яка включається до єдиного рахунку на оплату послуги з постачання теплової енергії. Жодних доказів того, що відповідач звертався до позивача щодо невідповідності розміру тарифу на житлово-комунальні послуги у спірний період, матеріали справи не містять. Зауважень щодо теплової енергії (її об`ємів чи невірно здійснених розрахунків) від відповідача не надходило.

Зазначені рахунки фактури були надіслані відповідачу поштовим шляхом, що підтверджується матеріалами справи. Факт направлення рахунку на адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати ці документи такими, що направлені належним чином, оскільки отримання цих первинних документів відповідачем перебуває поза межами контролю позивача.

Враховуючи, що позивач на протязі опалювального 2024-2025 року та 2025-2026 надавав відповідачу (споживачу) послугу з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків, обов`язок споживача, як отримувача послуги – є вчасна та повна оплата наданих житлово-комунальних послуг.

Доказів того, що відповідач виконав свої зобов`язання по оплаті наданої позивачем послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з жовтня 2025 по лютий 2026 матеріали справи не містять. Як не містять матеріали справи доказів того, що відповідач не погоджувався із об`ємом наданої послуги, або з розміром нарахованої за цю послугу грошових коштів.

А відтак за відповідачем обліковується заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022 за період: з жовтня 2025 по лютий 2026 в загальній сумі 4 282,98 грн.

Систематичні неплатежі з боку споживачів за надану теплову енергію призводять до неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, перешкоджають надходженню грошових коштів до бюджету і порушує інтереси Харківської міської ради, як органу місцевого самоврядування і безпосередньо зачіпає інтереси держави.

Відповідач, здійснюючи свою господарську діяльність шляхом укладення договорів із комунальною організацією на відшкодування комунальних послуг, та діючи добросовісно, повинен був вчинити активні дії із оплати платежів за отриману теплову енергію, в межах термінів виконання свої зобов`язань.

Однак, активних дій, покликаних на погашення заборгованості відповідач не вчинив, що підтверджено судом в рамках цієї справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач свого обов`язку по перерахуванню коштів за надані комунальні послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, а відтак порушив договірні зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, суд, вважає, що є всі правові підстави для захисту прав та інтересів позивача, шляхом стягнення заборгованості в сумі 98 672,04 грн, де: заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за витрати теплової енергії на загальнобудинкові потреби та транзитні мережі опалення, які проходять через нежитлові приміщення за період: жовтень 2024 - лютий 2026 в сумі 94 106,52 грн; заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 282,54 грн за період: жовтень 2024 – лютий 2026; заборгованість за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання теплової енергії в сумі 4 282,98 грн за період: жовтень 2024 – лютий 2026. Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються повністю на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено про покладання на відповідача витрат пов`язаних із поштовим відправленням.

За змістом частини 2 статті 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частини 5статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судовими витрати, пов`язаними з розглядом справи є витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 18 червня 2024 року у cправі № 904/2559/23, об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 тощо).

На підтвердження поштових витрат позивач надав суду такі докази: поштову накладну № 6103700201819 від 21.07.2026, опис вкладення у цінний лист із фіскальним чеком 21.07.2025 на суму 144,00 грн. (а. с. 110, том 1).

А відтак, з огляду на підтвердження суми понесених позивачем поштових витрат, які пов`язані із розглядом справи (надіслання позовної заяви відповідачу) суд вважає, що такі витрати підлягають повному задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ЛТД" (Україна, 61125, місто Харків, Набережна Гімназійна, будинок 18, ЄДРПОУ 23146214) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 31557119, на рахунок НОМЕР_1 , АТ "ПУМБ" (МФО 334851) КП "Харківські теплові мережі" філія "Харківзбут", код ЄДРПОУ 45929670) заборгованість за витрати теплової енергії на загальнобудинкові потреби та транзитні мережі опалення, які проходять через нежитлові приміщення за період: жовтень 2024 - лютий 2026 в сумі 94 106,52 грн за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 282,54 грн за період: жовтень 2024 – лютий 2026.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ЛТД" (Україна, 61125, місто Харків, Набережна Гімназійна, будинок 18, ЄДРПОУ 23146214) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 31557119, на рахунок НОМЕР_1 , АТ "ПУМБ" (МФО 334851) КП "Харківські теплові мережі" філія "Харківзбут", код ЄДРПОУ 45929670 НОМЕР_2 , АТ "ПУМБ" (МФО 334851) КП "Харківські теплові мережі" філія "Харківзбут" , код ЄДРПОУ 45929670) заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання теплової енергії за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 4 282,98 грн за період: жовтень 2024 – лютий 2026.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ЛТД" (Україна, 61125, місто Харків, Набережна Гімназійна, будинок 18, ЄДРПОУ 23146214) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 31557119, на рахунок НОМЕР_3 у філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 2 662,40 грн та поштові витрати в сумі 144,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" вересня 2026 р.

СуддяВ.С. Юрченко