Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №920/916/26 — Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.2026м. СумиСправа № 920/916/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/916/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Франсойл” (вул.Мужності, буд. 1, м. Васильків, Обуховський р-н, Київська обл., 08601; код за ЄДРПОУ 41286313),

до відповідача Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, 40009; код за ЄДРПОУ 03352455),

про стягнення 333451,06 грн

установив:

21.07.2026 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 300000,00 грн (триста тисяч грн 00 коп.) основного боргу за договором про закупівлю товару від 13.08.2025 №283, 7374,71 грн (сім тисяч триста сімдесят чотири грн 71 коп.) пені, 6061,41 грн (шість тисяч шістдесят одна грн 41 коп.) 3% річних, 20014,94 грн (двадцять тисяч чотирнадцять грн 94 коп.) інфляційних втрат, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

21.07.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/916/26 призначено до розгляду судді Короленко В.Л.

23.07.2026 за електронним запитом суду сформована відповідь з ЄДРПОУ, за якою Комунальне підприємство “Міськводоканал” Сумської міської ради, зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 03352455 та місцезнаходженням: вул. Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, 40009

Ухвалою від 24.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/916/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та із системи «Електронний суд» позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 24.07.2026 про відкриття провадження у справі №920/916/26 надіслана сторонам відповідно до вимог ч.ч. 6-7 ст. 6 ГПК України до їх електронних кабінетів. Згідно з довідками Господарського суду Сумської області про доставку електронного листа копію зазначеної ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 24.07.2026, 15:13.

Таким чином, як позивач, так і відповідач були повідомлені належним чином про розгляд даної справи.

05.08.2026 позивач подав клопотання (вх №4115), в якому просить долучити до матеріалів справи довідку АТ КБ «Приватбанк» про відкриття рахунку, а також зазначає про реквізити рахунку позивача в банківській установі, а саме: ТОВ «Франсойл»,08601, Київська область, Обухівський район, м. Васильків, вул. Мужності, будинок 1; код ЄДРПОУ: 41286313; АТ “Приватбанк” IBAN: № НОМЕР_1 МФО: 305299, індивідуальний податковий номер: 412863126500.

19.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх №4311), за яким відповідач позовні вимоги в частині стягнення 300000,00 грн визнав та заперечує прости заявлених позивачем 33451,06 грн штрафних санкцій. У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про зменшення пені на 90%.

Подані позивачем клопотання з доданими документами (вх №4115 від 05.08.2026) та відповідачем відзив на позовну заяву (вх №4311 від 19.08.2026) прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами судом ухвалене рішення у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

13.08.2025 між Комунальним підприємством “Міськводоканал” Сумської міської ради (далі – замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Франсойл” (далі – постачальник, відповідач) укладено договір №238 про закупівлю товару (далі- договір).

Відповідно до п. 1.1 та 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар: Оливи та мастила, ДК 021:2015 код: 09210000-4 Мастильні засоби (далі - товар), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити цей товар в порядку і на умовах даного договору. Найменування (номенклатура, асортимент, комплектність), ціна, кількість товару зазначається сторонами у Специфікації, що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.3 договору оплата за цим договором здійснюється замовником у безготівковій формі в національній валюті України одним або декількома платежами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання сторонами товарно-супровідних документів (видаткових накладних та товарно-транспортних накладних) на підставі виставленого постачальником рахунку.

У пунктах 7.3.1 та 7.1.1 договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, власними силами та за власний рахунок, а замовник зобов`язаний - своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар в розмірах і в строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 8.3.1 договору у випадку несвоєчасної чи неповної оплату товару за даним договором (порушення термінів оплати) постачальник має право вимагати від замовника сплати пені в розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025, а в частині взятих на себе зобов`язань сторонами - до повного його виконання (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період з 11.09.2025 по 22.01.2026 здійснив поставку відповідачу товару вартістю 618210,12 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 11.09.2025 №34 в сумі 468802,32 грн з ПДВ, від 22.09.2025 №37 в сумі 21004,80 грн з ПДВ, від 22.12.2025 №55 в сумі 103443,00 грн з ПДВ та від 22.01.2026 №2 в сумі 24960,00 грн з ПДВ.

У період з 27.12.2025 по 01.05.2026 відповідно до платіжних інструкцій від 27.12.2025 №25/12/2025, від 21.01.2026 №338, від 03.02.2026 №857, від 11.02.2026 №1011, від 12.02.2026 №1022, від 18.02.2026 №1168 та від 01.05.2026 №2439 позивач сплатив відповідачу 318210,12 грн.

12.05.2026 позивач направив відповідачу претензію №45 з вимогою сплати 300000,00 грн заборгованості за поставлений товар.

Позивач у позові зауважив, що зазначену претензію відповідач залишив без задоволення.

04.06.2026 позивач направив відповідачу претензію №040626/1, відповідно до якої за неналежне виконання умов договору щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару вимагав сплати 300000,00 грн вартості поставленого товару та нараховані 3% річних та пеню.

Вимоги позивача відповідач залишив без задоволення, зазначене стало підставою для звернення позивача з даним позовом щодо стягнення з відповідача 300000,00 грн основного боргу за договором, 7374,71 грн пені, 6061,41 грн 3% річних, 20014,94 грн інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У частині 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У частині 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

У частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до укладеного сторонами спору договору, між позивачем та відповідачем склались відносини щодо поставки товару.

Згідно з ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства

У статті 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За статтею 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено фак невиконання відповідачем п. 4.3 та п. 7.1.1 договору в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

У відзиві на позов відповідач визнав заборгованість за договором в розмірі 300000,00 грн та підтвердив факт прострочення оплати, зауваживши, що зазначене трапилось у зв`язку зі скрутним фінансовим станом підприємства відповідача.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 300000,00 грн вартості поставленого товару суд вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача за період з 16.12.2025 по 15.07.2026 7374,71 грн пені, 6061,41 грн 3% річних, 20014,94 грн інфляційних втрат.

Відповідно до матеріалів справи у період з 16.12.2025 по 20.01.2026 заборгованість відповідача склала 489807,12 грн, з 21.01.2026 по 02.02.2026 - 439807,12 грн, з 03.02.2026 по 10.02.2026 – 389807,12 грн, з 11.02.2026 по 11.02.2026 – 369807,12 грн, з 12.02.2026 по 17.02.2026 – 359807,12 грн, з 18.02.2026 по 15.07.2026 – 300000,00 грн.

Враховуючи зазначені періоди позивачем здійснено відповідний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, що доданий до позову.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Постачальник має право вимагати від замовника сплати пені відповідно до п. 8.3.1 договору у випадку несвоєчасної чи неповної оплату товару за даним договором (порушення термінів оплати).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договорів щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7374,71 грн пені, 6061,41 грн 3% річних, 20014,94 грн інфляційних втрат визнає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені на 90 %, заявлене у п. 1 прохальної частини відзиву на позов суд зазначає наступне.

Подане клопотання відповідач обгранковує тим, що КП «Міськводоканал» Сумської міської ради є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого є забезпечення населення, підприємств, установ та організацій міста Суми послугами централізованого водопостачання та водовідведення. Підприємство належить до об`єктів критичної інфраструктури та здійснює свою діяльність в умовах воєнного стану на території прикордонної Сумської області, що систематично зазнає негативних наслідків збройної агресії Російської Федерації. Одночасно з простроченням оплати за договором підприємство несе значні витрати на оплату електричної енергії, реагентів для очищення води, паливно-мастильних матеріалів, ремонт та відновлення пошкоджених об`єктів водопровідно-каналізаційного господарства, виплату заробітної плати працівникам та сплату податків і зборів, при цьому чинні тарифи тривалий час не забезпечують повного відшкодування фактичних витрат підприємства. Незважаючи на складний фінансовий стан, відповідач не ухилявся від виконання зобов`язань: часткові оплати здійснювались послідовно (27.12.2025, 21.01.2026, 03.02.2026, 11.02.2026, 12.02.2026, 18.02.2026, 01.05.2026).

Відповідач зауважив, що у нього склались обставини, що додатково істотно ускладнюють своєчасну сплату платежів контрагентам, у тому числі позивачу оскільки відповідач є збитковим підприємством. Згідно Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2025 рік, що доданий до відзиву, чистий фінансовий результат діяльності відповідача становить збиток у розмірі 10459 тис. грн. (рядок 2355 Форми №2 «Звіт про фінансові результати»).

Відповідач у заявленому клопотанні наголошує, що унаслідок невідповідності фактичної вартості комунальних послуг затвердженим тарифам, спостерігається подальше зростання заборгованості його підприємства. Кредиторська заборгованість відповідача станом на 01.07.2026 складає 109,1 млн. грн, а розмір дебіторської заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення станом на ту саму дату складає 135,4 млн. грн. При цьому підприємством активно проводиться претензійно-позовна робота, спрямована на зменшення розміру дебіторської заборгованості. Незважаючи на суттєве зростання цін на електроенергію, газ, паливно-мастильні матеріали, матеріали для ремонту водомереж тощо, а також збільшення податкового навантаження, нові тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для КП «Міськводоканал» СМР на 2023 рік та протягом перших п`яти місяців 2024 року не вводились. Лише з 01.06.2024 постановою НКРЕКП від 28.05.2024 № 1014 підприємству підвищено тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, з обмеженнями. Також з 01.01.2025 постановою НКРЕКП від 24.12.2024 № 2332 та з 01.01.2026 постановою НКРЕКП від 30.12.2025 № 2293 підприємству встановлено нові підвищені тарифи на 2025 та 2026 роки відповідно, також з обмеженнями.

Разом з тим, відповідач наголошує, що встановлені підприємству на 2024-2026 роки нові підвищені тарифи не застосовуються до населення, яке становить близько 85 відсотків від загальної кількості споживачів. Для цієї категорії споживачів на даний час продовжують діяти тарифи 2022 року, а базою для тарифів, чинних для населення, залишаються ціни та витрати з електроенергії, податках, зборах, оплаті праці тощо за 2020 рік, що є однією з основних причин збиткової діяльності підприємства.

Не погоджуючись з постановами НКРЕКП від 28.05.2024 № 1014 та від 24.12.2024 № 2332, КП «Міськводоканал» СМР звернулося до суду з позовними заявами про визнання дій НКРЕКП протиправними та скасування пунктів постанов, якими обмежено застосування до населення економічно обґрунтованих тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення (справи № 320/41040/24 та №480/338/25).

Відповідач звертає увагу суду, що розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації - начальника обласної військової адміністрації від 26.11.2025 №790-ОД підтверджено статус КП «Міськводоканал» СМР як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Згідно розпорядження Сумської міської військової адміністрації Сумського району Сумської області від 14.10.2025 № 360-ОД «Про визначення виконавців комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води» КП «Міськводоканал» СМР визначено єдиним виконавцем комунальних послуг на території Сумської міської територіальної громади з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Наявні грошові кошти підприємство спрямовує в першу чергу на виплату заробітної плати працівникам, які щоденно у складних умовах виконують свою роботу, на виконання аварійно-відновлювальних робіт, закупівлю електричної енергії, паливно- мастильних та інших матеріалів, сплату податків. Фактично КП «Міськводоканал» СМР, що належить до критичної інфраструктури, в умовах воєнного часу цілодобово одноосібно безперервно забезпечує підприємства, установи, організації та населення Сумської міської територіальної громади питною водою, здійснює відведення та очистку стічних вод і свої функції зобов`язане виконувати за будь-яких умов.

Суд зазначає, що чинним законодавством передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, стаття 551 ЦК України не містить норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд вважає, що зменшення розміру пені, на даний момент є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

З огляду на викладене, а також встановлені у цій справі обставини, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, зважаючи на співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, враховуючи, що відповідач є комунальним підприємством та єдиним виконавцем комунальних послуг на території Сумської міської територіальної громади з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, суд визнає заявлене відповідачем клопотання про зменшення пені обґрунтованим та задовольняє дане клопотання, зменшивши розмір заявленої позивачем пені на 90% - до 737,47 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 300000,00 грн основного боргу, 7374,71 грн пені, 6061,41 грн 3% річних, 20014,94 грн інфляційних втрат. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зі зменшення пені та задоволення клопотання відповідача про зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані в межах стягнення 300000,00 грн основного боргу, 737,47 грн пені, 6061,41 грн 3% річних, 20014,94 грн інфляційних втрат. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення у справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до платіжної інструкції від 20.07.2026 №92 позивачем при зверненні до суду сплачено 4002,00 грн судового збору.

Разом з тим, відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 та частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за вимогу майнового характеру у даній справі позивачем мало бути сплачено 4001,41 грн судового збору.

У статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача, викладене у відзиві, про розподіл судових витрат з врахуванням часткового визнання позову, оскільки норми статті 130 ГПУ України не передбачають права суду вирішувати питання повернення з державного бюджету 50% судового збору при частковому визнанні позову з боку відповідача.

З урахуванням положень ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 4001,41 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, 40009; код за ЄДРПОУ 03352455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Франсойл” (вул. Мужності, буд. 1, м. Васильків, Обуховський р-н, Київська обл., 08601; код за ЄДРПОУ 41286313, р/р IBAN: № НОМЕР_1 в АТ “Приватбанк”, МФО: 305299) 300000,00 грн (триста тисяч грн 00 коп.) основного боргу, 737,47 грн (сімсот тридцять сім грн 47 коп.) пені, 6061,41 грн (шість тисяч шістдесят одна грн 41 коп.) 3% річних, 20014,94 грн (двадцять тисяч чотирнадцять грн 94 коп.) інфляційних втрат, а також 4001,41 грн (чотири тисячі одна грн 41 коп.) судового збору.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повне рішення складено 17.09.2026.

СуддяВ.Л. Короленко