Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №922/2134/26 — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 Справа № 922/2134/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВСЬКА ТОРГОВО-ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" (36002, м. Полтава, вул. Європейська, 60А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛНЕР" (61054, м. Харків, вул. Павлова Академіка, буд. 120, офіс 602)

про стягнення коштів

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача: Дубінчин О.М.

від відповідача: не з`явився

ТОВ "ПОЛТАВСЬКА ТОРГОВО-ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ТАЛНЕР", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором оренди від 11.11.2024 №206 на загальну суму 692.210,41 грн, а також суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.26 суд постановив матеріали позовної заяви №922/2134/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВСЬКА ТОРГОВО-ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛНЕР" про стягнення коштів передати за виключною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

У зв`язку з надходженням матеріалів справи № 922/2134/26 до Господарського суду Полтавської області відповідним структурним підрозділом суду було проведено автоматизований розподіл судових справ, за наслідками якого дані справу передано на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою від 20.07.26 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 11.08.2026, встановити сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

Наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа підтверджено факт доставки ухвали від 20.07.2026 в електронний кабінет позивача 20.07.2026.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвалою від 11.08.2026р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15.09.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2026 надав усні пояснення по суті спору, підтримав позов у повному обсязі.

Відповідач явку представників не забезпечив.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 922/2134/26.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2026 надав усні пояснення по суті спору, підтримав позов у обсязі

У судовому засіданні 15.09.2026 судом було з`ясовано обставини справи та досліджено докази. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 15.09.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

11.11.2024 року між ТОВ «ПОЛТАВСЬКА ТОРГОВО-ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» (далі – Орендодавець або ТОВ «ПТФК», або Позивач) та ТОВ «ТАЛНЕР» (далі – Орендар або Відповідач) укладено договір оренди №206 (далі- Договір оренди).

Відповідно до цього Договору Орендодавець зобов`язується передати у строкове, платне користування Орендарю Приміщення, а Орендар зобов`язаний прийняти Приміщення в строкове користування, сплачувати Орендодавцеві обумовлені в цьому Договорі платежі та виконувати інші умови цього Договору (п.1.2. Договору оренди).

Приміщення - частина Торгового центру, що буде надаватися в оренду за цим Договором, площа, якого вказано в Додатку №1, яка може бути не обмежена або не повністю обмежена стінами (перегородками), план розміщення Приміщення в межах Торгового центру, зазначено в Додатку №2 до Договору (п.1.4. Договору оренди).

Торговий центр – Торгово-розважальний центр «Конкорд», який знаходиться за адресою: Україна, м. Полтава, вул. Європейська, 60 А і є цілісним торгівельно – розважальним комплексом, що має необхідну інфраструктуру, яка дозволяє Орендареві використовувати Приміщення відповідно до мети і умов даного Договору (п.1.6. Договору оренди).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, та діє до закінчення строку оренди. Зобов`язання фінансового характеру (в тому числі ті, що стосуються сплати Орендарем на користь Орендодавця будь-яких платежів, штрафних санкцій, відшкодування шкоди, збитків) припиняються з моменту їх належного виконання, незалежно від припинення дії Договору (в тому числі, дострокового) (п.3.1. Договору оренди).

Згідно Додатку №2 до Договору Приміщення - Лот №206, площею 193,19 м2 на 2 (другому) поверсі ТРЦ «КОНКОРД». Орендар набуває право використовувати Приміщення за Цільовим призначенням в день початку строку оренди. Приміщення передається Орендарю у фактичне використання по Акту прийому – передачі Приміщення в користування (Акт № 2), але в будь-якому разі не пізніше 10 січня 2025 року (п.4.1. Договору оренди).

З моменту передачі Орендареві Приміщення, але в будь-якому разі не пізніше 10 січня 2025 року, Орендарю нараховується Основна орендна плата, яку останній зобов`язаний сплачувати на користь Орендодавця в передбачені цим Договором строки (п.10.1. Договору оренди).

Орендар зобов`язаний сплачувати Орендодавцю Основну орендна плату щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа відповідного місяця, який передує оплачуваному (п.11.1. Договору оренди).

Згідно п.11.8. Договору оренди якщо в будь-який момент сума платежів й інших сум коштів, отриманих від Орендаря за даним Договором, буде недостатньою для погашення будь-яких фінансових зобов`язань Орендаря перед Орендодавцем, такі суми нараховуються й використовуються для виконання зобов`язань Орендаря в наступному порядку: відшкодування збитків, спричинених ТРЦ чи Орендодавцю з вини Орендаря та узгоджених сторонами; сплати неустойки (штрафу, пені), передбачених Договором або законодавством; оплата комунальних послуг; оплата інших договірних витрат; прострочена Орендна плата; Орендна плата.

05.01.2025 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування Приміщення згідно акту №2 прийому-передачі Приміщення в користування по договору оренди №206 від 11.11.2024 року.

01.11.2025 року Орендодавець уклав з Орендарем додаткову угоду №1 до Договору оренди (далі – Додаткова угода).

Сторони погодили, що крім платежів, передбачених Договором, Орендар з 01.11.2025 року зобов`язується здійснювати додаткові щомісячні платежі: Додаткову орендну плату; Компенсацію експлуатаційних витрат. Експлуатаційні витрати (експлуатаційні витрати Орендодавця) - витрати Орендодавця з обслуговування і утримання Приміщення. Експлуатаційні витрати містять у собі: видатки по загальній охороні ТРЦ, прибиранню місць загального користування й території, вивозу твердих побутових відходів, обслуговуванню систем кондиціювання й вентиляції, систем протипожежної сигналізації й пожежогасіння, обслуговуванню автостоянки ТРЦ тощо (п.1. Додаткової угоди).

Сторони домовилися, що розмір додаткової орендної плати та компенсації експлуатаційних витрат: за листопад 2025 року становить 144 846,96 грн, у тому числі ПДВ – 24 141,16 грн; за грудень 2025 року становить 246 137,90 грн, у тому числі ПДВ – 41 022,98 грн. (п.2 Додаткової угоди).

Відповідно до п.3 Додаткової угоди за згодою сторін розмір основної орендної плати за січень становить 144 846,96 грн. у тому числі ПДВ – 24 141,16 грн.

Згідно п.4. Додаткової угоди, за погодженням Сторін, сума узгоджених нарахувань, згідно даної угоди, сплачується в терміни не пізніше графіку: 25 січня 2026 року -135 000,00 грн. 25 лютого 2026 року – 135 000,00 грн. 25 березня 2026 року -135 000,00 грн. 29 квітня 2026 – 130 831,82 грн.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди у разі прострочення Орендарем розмірів та термін оплати, визначених цією додатковою угодою №1 до Договору, Орендар зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 30% від суми прострочення, на підставі виставленого рахунку, за кожен випадок прострочення.

Орендар гарантує повне та своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань за цією додатковою угодою №1 до Договору та Договором оренди №206 від 11.11.2024 року (п.7 Додаткової угоди).

Орендар підтверджує, що має всі необхідні фінансові ресурси для здійснення платежів, передбачених цією додатковою угодою №1 до Договору, у встановлені строки (п.8 Додаткової угоди).

04.01.2026 року Орендар передав, а Орендодавець прийняв з користування Приміщення згідно акту приймання-передачі (повернення) Приміщення з користування згідно договору оренди №206 від 11.11.2024 року.

Позивач вказує, що Орендар не сплатив в повному обсязі обов`язкові платежі згідно погодженого Сторонами графіку, а тому Орендодавець згідно п.5 Додаткової угоди виставив рахунки на сплату штрафу за кожен випадок прострочення. Копії рахунків на оплату №63 від 02.03.2026 року, №64 від 02.03.2026 року, №104 від 09.04.2026 року, №154 від 29.05.2026 року позивачем надані у матеріали справи.

Відповідач при розгляді справи не заперечив твердження позивача про прострочення ним сплати обов`язкових платежів згідно погодженого Сторонами графіку. Також відповідач при розгляді справи не спростовував факту виставлення йому рахунків на сплату штрафу.

При цьому, відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті №3089 від 01.04.2026 року, №3090 від 02.04.2026 року, №3091 від 03.04.2026 року, №3097 від 10.04.2026 року.

Позивач вказує, що враховуючи п.11.8 Договору, наведені вище платежі було використано для виконання зобов`язання Орендаря по сплаті штрафу, визначеному Додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною Договору оренди.

Відповідач при розгляді справи не повідомляв про неврахування чи неправильне зарахування позивачем здійснених ним оплат.

Позивач стверджує, що відповідачем не було виконані свої договірні зобов`язання за Договором оренди №206 від 11.11.2024 року по сплаті:

додаткової орендної плати та компенсації експлуатаційних витрат: за листопад 2025 року у розмірі 144 846,96 грн, у тому числі ПДВ – 24 141,16 грн; за грудень 2025 року у розмірі 246 137,90 грн, у тому числі ПДВ – 41 022,98 грн.

основної орендної плати за січень 2026 року у розмірі 144 846,96 грн. у тому числі ПДВ – 24 141,16 грн.

штрафу у розмірі 140 749, 55 грн.

Відповідач при розгляді справи не спростовував факт наявності заборгованості у вказаних розмірах за визначені періоди. Доказів, які б спростовували розмір зазначених сум, суду не подано.

Вказані суми позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, згідно ч.2. ст.625 Цивільного Кодексу України нараховано Відповідачу інфляційні втрати у розмірі 11 737,00 грн та 3 % річних у розмірі 3 892,04 грн, які позивач також просить стягнути з відповідача.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Змістом взаємних договірних зобов`язань сторін встановлено обов`язок орендодавця передати в оренду майно, а обов`язок орендаря прийняти це майно та здійснювати орендні платежі за користування орендованим майном та експлуатаційні витрати.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати додаткової орендної плати та компенсації експлуатаційних витрат: за листопад 2025 року у розмірі 144 846,96 грн, у тому числі ПДВ – 24 141,16 грн; за грудень 2025 року у розмірі 246 137,90 грн, у тому числі ПДВ – 41 022,98 грн., а також основної орендної плати за січень 2026 року у розмірі 144 846,96 грн. у тому числі ПДВ – 24 141,16 грн., штрафу у розмірі 140 749, 55 грн., що також не було спростовано відповідачем.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано.

Згідно із п. 4 ч. 4 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: змагальність сторін. У відповідності до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Враховуючи, що строк оплати за договором настав, ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості чи будь-яких заперечень на позов та враховуючи відсутність доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача 390 984,86 грн. додаткової орендної плати та компенсації експлуатаційних витрат, 144 846,96 грн. основної орендної плати за січень 2026 р. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, окрім заборгованості з додаткової орендної плати та компенсації експлуатаційних витрат, а також основної орендної плати, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 140749,55 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною другою статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

До моменту порушення зобов`язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Отже, штрафною є така санкція, що передусім спрямована на спонукання особи утриматися від порушення вимог закону чи умов договору під загрозою майнової кари (висновок, викладений Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2024 у справі №904/1553/23).

Як вже зазначалося, відповідно до п.5 Додаткової угоди у разі прострочення Орендарем розмірів та термін оплати, визначених цією додатковою угодою №1 до Договору, Орендар зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 30% від суми прострочення, на підставі виставленого рахунку, за кожен випадок прострочення.

Факт порушення строків поставки судом установлено, тому для відповідача настає відповідальність у вигляді сплати штрафа у розмірі, визначеному п.5 Додаткової угоди.

Позивач надав виставлені ним згідно п.5 Додаткової угоди рахунки на сплату штрафу за кожен випадок прострочення, згідно яких відповідачу загалом нараховано 160 749, 55 грн.

При цьому, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 140749,55 грн., оскільки ним використано здійснені відповідачем платежі у розмірі 20 000,00 грн для виконання зобов`язання Орендаря по сплаті штрафу.

Відповідачем не надано доказів, що спростовують правомірність зарахування позивачем здійснених відповідачем оплат. Згідно із п. 4 ч. 4 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: змагальність сторін. У відповідності до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 140749,55 штрафу за порушення строку поставки товару є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.

Крім того, згідно ч.2. ст.625 Цивільного Кодексу України нараховано Відповідачу інфляційні втрати у розмірі 11 737,00 грн та 3 % річних у розмірі 3 892,04 грн, які позивач також просить стягнути з відповідача. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку нарахування здійснені за загальний період з 26.01.26 по 08.06.26.

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Дослідивши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум інфляційних та 3 %, суд вважає їх обґрунтованими, арифметично вірним та таким, що не суперечать нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Розрахунки позивача перевірені судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство».

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат позивача по сплаті судового збору.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення 692.210,41грн, при цьому сплатив 10 384,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №6820 від 09.06.2026. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Позовна заява подана позивачем в електронній формі. Виходячи із ціни позову з врахуванням подання позивачем позову в електронній формі позивач мав сплатити 8306,52 грн.

Суд здійснює розподіл судових витрат по сплаті судового збору, виходячи з розміру 8306,52 грн (необхідний розмір судового збору для звернення до суду у даному випадку).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на розмір задоволених позовних вимог, частина витрат по сплаті судового збору, що покладається на відповідача, становить 8306,52 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛНЕР" (61054, м. Харків, вул. Павлова Академіка, буд. 120, офіс 602, код ЄДРПОУ 43969690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВСЬКА ТОРГОВО-ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" (36002, м. Полтава, вул. Європейська, 60А код ЄДРПОУ 31801559) 390 984,86 грн. додаткової орендної плати та компенсації експлуатаційних витрат, 144 846,96 грн. основної орендної плати за січень 2026 р., 140749,55 грн. штрафу, 11737 грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних у розмірі 3892,04 грн., 8306,52 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.09.26 р.

Суддя Киричук О.А.