Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №345/3820/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3820/26

Провадження № 2/345/2725/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Гапоненка Р.В.

за участю: секретаря судового засідання Баран В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник – адвокат Библів Юлія Василівна до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

що позивачка звернулась до суду із вищенаведеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.08.2007 уклала шлюб з відповідачем. У шлюбі у них народилося двоє дітей донька ОСОБА_3 , яка на даний час є повнолітньою та син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Калуського міськрайонного суду від 10.02.2021 шлюб між сторонами розірвано. Діти проживають з нею.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 20.01.2021 з відповідача стягнуто на її користь 2000 грн. аліментів щомісячно. На даний час на утримання дитини потрібно значно більше коштів у придбанні одягу, шкільного приладдя, продуктів харчування та засобів гігієни. Окрім сина, на її утриманні також перебуває її мати, яка є особою з інвалідністю 3 групи і за станом здоров`я їй протипоказана робота, що у свою чергу створює додаткове фінансове навантаженням на її матеріальний стан, що також призвело до його погіршення.

Відповідач є фізично здоровою особою, його матеріальний стан покращився, так як він працює за кордоном у Республіці Польща, де отримав посвідчення водія європейського зразка, працює водієм далекобійником по країнах Європи, має високий стабільний дохід, інших осіб на утриманні не має, тому має можливість належно матеріально забезпечувати дитину. Просить змінити спосіб стягнення аліментів та ухвалити рішення про стягнення з відповідача 1/4 частки аліментів від доходів (заробітку) відповідача.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та її представник адвокат Библів Ю.В. в судове засідання не з`явились, однак представник подала заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача адвокат Бурак Б.В. подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнає частково, а саме в розмірі 1/6 частки аліментів від його доходів (заробітку).

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.08.2007, який розірвано рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.02.2021 у справі № 345/4531/20.

За час перебування у шлюбі у сторін по справі народилося двоє дітей донька ОСОБА_3 , яка на даний час є повнолітньою та син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Дитина проживає з матір`ю, що підтверджується довідкою від 24.06.2026 № 2026/010441463 Управління «Центр надання адміністративний послуг» виконавчого комітету Калуської міської ради.

Відповідно до рішення Калуського міськрайонного суду від 20.01.2021 року (справа №345/4529/20) з відповідача призначено стягувати аліменти на користь дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину, шляхом їх виплати в інтересах дітей на ім`я стягувача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнення аліментів розпочати з 15.12.2020 року і проводити до досягнення дітьми повноліття.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України, за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження.

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 р. у справі № 143цс13.

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (висновок Верховного Суду викладений у постанові Касаційного цивільного суду від 12.09.2018 у справі № 459/2181/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740цс19).

З матеріалів справи слідує, що з моменту ухвалення рішення Калуського міськрайонного суду від 20.01.2021 року яким з відповідача призначено стягувати аліменти в розмірі по 2000,00 грн., майновий стан позивачки погіршився. Водночас суд відхиляє посилання позивачки щодо перебування на її утриманні матері, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи оскільки вона отримує пенсію, а, отже, не може вважатися такою, що перебуває на її утриманні. До того ж позивачем не подано відповідних належних доказів щодо надання матері матеріального утримання.

Таким чином, позивач частково довела обставину, передбачену статтею 192 СК України, а саме зміну свого майнового стану.

Також щодо покращення майнового стану відповідача позивачкою не доведено. Подано до суду копія посвідчення водія, як підтвердження того, що він працює далекобійником в Республіці Польща та має високий дохід. Однак суд вважає, що наявність посвідчення водія не може слугувати доказом покращення матеріального стану.

Суд враховує позицію відповідача, його матеріальне становище, що він є особою з інвалідністю третьої групи довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 .

Також суд враховує той факт, що в нього на утриманні фактично перебуває син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 .

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищенаведене, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій категорії справ звільнена, то судовий збір в сумі 1 331,20 грн. в дохід держави підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що 24.06.2026 позивачка уклала з адвокатом Библів Ю.В. договір про надання правової допомоги та сплатила визначену вказаним договором вартість послуг в загальній сумі 5000,00 грн., що підтверджено квитанцією № 723685 від 26.06.2026.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 274 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 183, 184, 192 СК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 331,20 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000,00 грн. понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з часу набрання цим рішенням законної сили і проводити до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього моменту стягнення аліментів за рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.01.2021 по справі № 345/4529/20.

Після набрання рішенням законної сили виконавчий лист, виданий на підставі рішення від 20.01.2021 по справі № 345/4529/20 відкликати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду і протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: