Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №193/1627/26 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1627/26

Провадження 1-кп/193/148/26

В И Р О К

іменем України

16 вересня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному порядку обвинувальний акт, складений 14.09.2026 у кримінальному провадженні, внесеного 08.09.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026046580000029, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, стосовно:

ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Сергіївка Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, офіційно не працевлаштованого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з базовою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 24.07.2026 вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської за ч.1 ст.125, ч.1 ст.162 КК України, засудженого до покарання у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020,00 грн, який не сплачено,

за обвинуваченням його у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 (ЄУН 193/592/26 Провадження 1-кп/193/91/26), ОСОБА_2 було засуджено за ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень, а також на підставі положень п.5 ч.1 ч.3 ст.91-1 КК України покладено обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників на строк один місяць. Вирок набрав законної сили та не оскаржувався.

22.06.2026 ОСОБА_3 знятий з обліку Криворізького районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області у зв`язку із сплатою штрафу у повному обсязі в розмірі 850 гривень (квитанція про сплату №0233 від 20.06.2026), тобто таким чином останній був належним чином повідомлений про призначене судом покарання у виді штрафу та покладеного обмежувального заходу у вигляді направлення для проходження програми для кривдників. Для виконання обмежувального заходу, вирок направлено до Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Девладівської сільської ради Дніпропетровської області.

На виконання вищезазначеного вироку суду, 02.06.2026 Комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг» Девладівської сільської ради Дніпропетровської області, на адресу місця проживання ОСОБА_2 було надіслано офіційне запрошення-вимогу про необхідність з`явитися до КЗ «Центр надання соціальних послуг» для початку проходження програми. У зазначеному запрошенні було встановлено строк приступити до проходження програми для кривдників, а саме 08.06.2026, однак останній прибув до КЗ «Центр надання соціальних послуг» Девладівської сільської ради Дніпропетровської області лише 29.06.2026 та з яким було проведено первинне інтерв`ю, укладено договір, складено індивідуальний план роботи та зараховано його на індивідуальні заняття. Наказом КЗ «Центр надання соціальних послуг» Девладівської сільської ради Дніпропетровської області від 29.06.2026 №73/1-ОД, розпочато надання соціальної послуги консультування ОСОБА_3 на безоплатній основі з 29.06.2026, а також ОСОБА_4 було закріплено за провідним психологом ОСОБА_5 .

Однак, ОСОБА_3 , будучи особою, до якої вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 застосовано обмежувальний захід, передбачений ст. 91-1 КК України, у виді проходження програми для кривдників, достовірно знаючи про покладені на нього обов`язки щодо проходження програми для кривдників, маючи реальну можливість для її проходження, з метою ухилення від її проходження, ігноруючи вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», достовірно розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи кримінально-протиправні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою ухилення від проходження програми для кривдників, з мотивів неповаги до правосуддя, у період з 30.06.2026 по 27.08.2026 не з`явився без поважних на те причин до КЗ «Центр надання соціальних послуг» Девладівської сільської ради Дніпропетровської області, тобто не відвідав жодного заняття, участі у передбачених програмою заходах не брав, завдання та інші форми роботи в межах програми не виконував, тим самим умисно ухилився від проходження програми для кривдників, застосованої судом.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування як умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, тобто кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ст. 390-1 КК України.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акта прокурором додано клопотання, у якому зазначено, що під час досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, про що наявна відповідна заява.

Прокурор згідно з положеннями ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст. 390-1 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта долучено письмову заяву ОСОБА_2 , яка складена за участі захисника ОСОБА_6 , у якій ОСОБА_2 зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, він визнає беззаперечно, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, які викладені в обвинувальному акті, та з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК України, а також йому роз`яснено, що в разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Надана ОСОБА_2 згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні є добровільною, що засвідчено його підписом та підписом його захисника ОСОБА_6 .

З урахуванням наведеного та вимог КПК України суд робить висновок, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому статтями 381-382 КПК України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 107 КПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ст. 390-1 КК України, а саме: умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Встановлені органом досудового розслідування обставини вчинення кримінального проступку знайшли своє підтвердження за результатами розгляду обвинувального акта.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_6 обставини вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, не оспорюють, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку обвинувачений визнає в повному обсязі, позиція обвинуваченого є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, робить висновок, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, та кваліфікує його дії за ст. 390-1 КК України, як умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд ураховує нижченаведене.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КК України цей Кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком; ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, каятті; відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що він на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимого вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 24.07.2026 року за ч.1 ст.125, ч.1 ст.162 КК України, із застосуванням ст.70 КК України, до покарання у виді штрафу у розмірі 1020 грн.. Також при призначенні ОСОБА_2 покарання суд ураховує його посередню характеристику за місцем проживання, надану Виконавчим комітетом Девладівської сільської ради.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При обранні виду покарання обвинуваченому, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, суд ураховує, що законодавча конструкція санкції ст.390-1 КК України передбачає можливість суду призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.

На думку суду, обрання ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі із реальним відбуванням за встановлених обставин не відповідатиме приписам ч. ч. 1, 2 ст. 65 КК України та становитиме надмірний тягар.

Ураховуючи вищевикладене, за наявності обставини, що пом`якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, а також відсутності обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, суд уважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції, установленої ст. 390-1 КК України, з покладенням на нього відповідних обов`язків, визначених ст. 59-1 КК України. Суд переконаний, що саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, а також принципам гуманності, справедливості й не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Водночас, суду не надані відомості щодо сплати ОСОБА_2 штрафу за вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 24.07.2026 року, у зв`язку з чим, суд вважає, що відповідно до ч.3 ст.72 КК України, покарання у виді штрафу за попереднім вироком та покарання за цим вироком у виді пробаційного нагляду, за сукупністю вироків складанню не підлягають і повинні виконуватися самостійно.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 не застосовано, суд уважає, що підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відсутні.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік.

На підставі ч.3 ст.72 КК України, покарання за вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 24.07.2026 року у виді штрафу у розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 коп., та покарання за цим вироком у виді пробаційного нагляду на строк один (1) рік, - виконувати самостійно.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_2 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що в разі ухилення його від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1