Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №750/1589/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1589/26

Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1513/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2026 року (повний текст складено 07.05.2026) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість загальною сумою 24 203 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 10 000 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 3 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» 14 200 грн, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір №5066365 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику кошти у сумі 10 000 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .

02.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та «Українські фінансові операції» (новий кредитор) укладено договір факторингу №02-1/06/2025, на підставі якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідачки.

Позивач зазначав, що оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті кредиту належним чином не виконувала, у неї утворилася заборгованість у розмірі 24 203 грн, яка складається з 10 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 14 203 грн - заборгованості за відсотками.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.05.2026 у задоволенні позовної заяви ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ТОВ «Українські фінансові операції» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором №5066365 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.10.2024 - 10 000 грн тіло кредиту та 36 000 грн проценти за користування кредитними коштами, здійснити розподіл судових витрат, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спірний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено його укладення між сторонами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує висновки суду про недійсність вищевказаного кредитного договору.

Заявник зазначає, що відповідачкою не доведено, а судом не встановлено існування жодних протиправних дій відносно позичальника, через які треті особи нібито уклали договір №5066365 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.10.2024 та заволоділи кредитними коштами в сумі 10 000 грн.

Указує, що відомості досудового розслідування були розголошені без письмового дозволу слідчого органу досудового розслідування та/або прокурора (процесуального керівника) у поряду ч. 1 ст. 222 КПК України, через що надані відповідачем документи є недопустимими через порушення порядку їх отримання та подання.

Уважає, що розмір заборгованості із процентів за користування чужими коштами за договором №5066365 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.10.2024 складає: 10 000 грн. (тіло кредиту) * 360 днів (із 27.10.2024 по 22.10.2025) * 1 % = 36 000 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції» суд першої інстанції виходив з відсутності у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому, що відповідач виявила волю на укладення договору №5066365 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.10.2024.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд.

Судом у справі встановлено, що за твердженням позивача 27.10.2024 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 51441, підписано заяву про прийняття пропозиції на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Дана заява є повною та безумовною згодою клієнта: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , телефон НОМЕР_2 на укладення договору відповідно до умов публічної пропозиції ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 110).

27.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір №5066365 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 10 000 грн строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 97712 27.10.2024 о 07:25:21 (а.с. 78-89).

Згідно з п. 1.1. договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний за стосунок «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами товариства, зокрема, шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході в особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.

Відповідно до пункту 1.2 договору товариство надало відповідачу грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У пункті 1.4. даного договору визначено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах. Стандартна процентна ставка становить 1.00% у день та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% у день та застосовується на таких умовах. Якщо клієнт до 05.11.2024 (включно) сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 3251,30% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2394,44% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 46 000 грн; за стандартною процентою ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 45 010 грн (пункти 1.5. - 1.6.2. договору).

У пунктах 2.1, 2.5 договору сторони погодили, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . Кредит вважається погашеним у день отримання товариством коштів у погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з пунктом 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно з підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону про кредитування, що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

У додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5066365 від 27.10.2024 міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором (а.с. 91).

Також, за інформацією позивача ОСОБА_1 27.10.2024 07:25:18 підписано паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, (стандартизована форма), в якому містяться інформація та контактні дані сторін, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача (тип, сума кредиту, строк кредитування, мета його отримання тощо), інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (вид, тип процентної ставки, застереження щодо обчислень тощо), порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с. 76-77).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб від 03.09.2025 серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 03.09.2025 уклали шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 (а.с. 122).

Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» 26.02.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). На рахунок було зарахування коштів на суму 10 000 грн за період 27.10.2024-01.11.2024 (а.с. 126). Це підтверджується і випискою з рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою 27.10.2024 зараховано 10 000 грн, деталі операції P2P_LI_CR, KYIV (а.с. 184).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5066365 від 27.10.2024 станом на 02.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 10 003 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 грн - проценти за користування кредитом (а.с. 93).

02.06.2026 між ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу №02-1/06/2025, у відповідності до умов якого, фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язався відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, враховуючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 42-51).

Загальна сума прав вимоги, що відступаються за договором складає 51 941 209,44 грн (п. 3.2 договору).

Ціна продажу за договором становить 3 536 290,55 грн (п. 3.3 договору).

Відповідно до копії акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №02-1/06/2025 від 02.06.2025 ТОВ «Лінеура Україна» передало, а ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло Реєстр боржників кількістю 3620. Після виконання фактором вимог пункту 1.2. договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованостей складає 51 941 209,44 грн. Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру не має (а.с. 47 зворот).

З копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 слідує, що ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5066365 у сумі 10 003 грн, до якої входить: 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 грн - сума заборгованості за процентами (а.с. 106-107).

З платіжних інструкцій №257, №1384 та №11185 від 03.06.2025 вбачається, що ТОВ «Українські фінансові операції» сплатило ТОВ «Лінеура Україна»» 3 536 433,55 грн за договором факторингу №02-1/06/2025 від 02.06.2025 (а.с. 67-69).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5066365 від 27.10.2024 (за 142 календарних дні з 03.06.2025 по 22.10.2025) заборгованість ОСОБА_1 24 200 грн, з яких: 10 000 грн - основний борг, 24200 грн - проценти за користування кредитом (а.с. 108-109).

Відповідачка стверджує, що не зверталася та не підписувала договору про отримання кредиту, невідома особа шляхом шахрайських дій вчинила зміну її фінансового номеру та оформила кредити у різних установах.

Згідно з рапортом інспектора-чергового Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області 27.10.2024 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ОСОБА_1 повідомила, що невідомі заблокували її сім-картку м.т. НОМЕР_3 . В Дії вночі приходили сповіщення про кредитні запити. В банку Манівео хотіли взяти кредит. Запит був на ім`я заявниці та номер телефону, НОМЕР_2. В інші банки заявниця ще не телефонувала та не уточнювала інформацію. Також повідомила, що в телеграмі приходило сповіщення, що намагаються зламати її аккаунт. Просила проконсультувати, що робити у даному випадку. Контактний номер НОМЕР_7 (а.с. 179).

27.10.2024 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №12024270340003499, з витягу з якого вбачається, що 27.10.2024 до чергової частини Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій вона просила провести перевірку для встановлення невідомої особи, яка оформила кредити в «Швидкогроші» на суму 6 000 грн та «Кредит7» на суму 10 000 грн (а.с. 177).

Відповідно до повідомлення про початок досудового розслідування 27.10.2024 слідчим СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №12024270340003499, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 178).

Відповідно до протоколу допиту потерпілого від 27.10.2024 ОСОБА_1 надала наступні покази. За адресою АДРЕСА_1 проживає постійно, разом із хлопцем - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Користується номерами телефону (мобільний оператор): 1) лайфселл НОМЕР_3 , 2) київстар - НОМЕР_7. Так 27.10.2024 о 00:12 їй в застосунок телеграм, надійшло повідомлення про те, що в її аккаунт (аккаунт зареєстрований з номеру лайфселл НОМЕР_3 ) здійснився вхід з нового пристрою. Після чого вона ввімкнула двохфакторну аутинтифікацію та відклала телефон вимкнувши інтернет в телефоні. Вранці 27.10.2024 о 08:40 в застосунку «Дія» їй прийшло повідомлення про те, що хтось робив запит стосовно кредитної історії в різні банки, а саме «ШвидкоГроші», «Кредит +», «Кредит 7», «Moneyveo». Далі вона почала телефонувати в вищевказані банки, де в «ШвидкоГроші» та «Кредит 7» їй повідомили, що на її ім`я оформлені кредити, а саме в «ШвидкоГроші» - 6 000 грн, в «Кредит 7» - 10 000 грн. Також її номер лайфселл НОМЕР_3 був неактивний. Далі вона звернулась до поліції. Свої дані не поширювала, за посиланнями не переходила. З приводу шахрайства раніше була ознайомлена з засобів масової інформації (а.с. 180).

У протоколі додаткового допиту потерпілого від 09.11.2024 ОСОБА_1 додала, що після того, як вона звернулась до поліції, подзвонила до кредитних установ та повідомила, що не брала кредити, це були шахраї, що її фінансовий номер був зламаний. Кредитна установа «Швидкі Гроші» вже після її звернення та заяви в поліцію надала новий кредит, 28.10.2024 їй знову в Дії прийшло повідомлення, що був наданий кредит, вона зателефонувала в дану установу і їй повідомили, що кредит на 6 000 грн був погашений та наданий новий на суму 13000 грн., хоча їх вона повідомляла, що кредити не брала, також відмовляються надавати їй кредитний договір. В понеділок звернулась до відділення Приватбанку, та дізналася що її банкінг «Приват24» був також зламаний, близько 15 000 грн було знято. До протоколу також додала копію кредитної історії на її ім`я, квитанції (а.с. 181 зворот - 182).

Відповідно до листа ТОВ «Споживчий центр» від 28.01.2025 №174, наданого на виконання ухвали слідчого судді, 28.10.2024 від імені ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №28.10.2024-100000035 (сума кредиту 13 000 грн). При укладенні договору особою не надавалися документи та фотофіксація особи не здійснювалася, оскільки клієнт проходила ідентифікацію через систему Bank ID перед відкриттям кредиту №27.10.2024-100000026: дата/час 27.10.2024 00:20:42, Банк АТ КБ «ПриватБанк». Щодо ІР адреси в листі вказано, що 27.10.2024 та 28.10.2024 користувач підключався з різних ІР адрес. Контактний (фінансовий) номер телефону під час оформлення кредитних договорів клієнтом був зазначений НОМЕР_9 (а.с. 184 зворот).

За повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» від 27.12.2024 №1-2712 відповідно до укладеного з ТОВ «Лінеура Україна» договору на переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 28.10.2024 00:32:05 на суму 13000 грн, номер картки НОМЕР_10 , номер транзакції в системі іРау.uа - 549958252, призначення платежу: видача за договором кредиту №28.10.2024-100000035 (а.с. 185 зворот).

У протоколі огляду речей від 05.02.2025, що був проведений у рамках досудового розслідування кримінального провадження №12024270340003499, оглянуті файли з інформацією про анкетні дані та анкету - заяву, укладену ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк». Оглядом карткового рахунку, належного ОСОБА_1 виявлені транзакції з банківської картки відповідача, що мали місце 27.10.2024 з 06:41:02 до 07:42:36 на картки невідомих осіб. При цьому, під час огляду файлу «ip.xlsx» зафіксовано, що у момент входу в мобільний додаток «Приват 24», наявний вхід за допомогою «Smartphone» в період вчинення кримінального правопорушення, а саме 27.10.2024 о 00:08:26 год. фіксувався за ІР адресою 46.133.7.158.

Вхід у додаток здійснювався за допомогою «Smartphone» з операційною системою Android, версії 10, ІD -11401334. Використовуючи публічний сервіс у мережі інтернет встановлено, що ІР адреса НОМЕР_8 належить провайдеру ВФ Україна із зоною територіальності: м. Вишневе, Київська область. При детальному огляді точки встановлено, що ІР адреса фіксується за адресою: Київська область, м. Вишневе, поблизу вул. Святошинська, 26.

Під час огляду файлу «зміна номеру xlsx» зафіксовано, що в мобільному додатку «Приват 24» відбулася зміна логіну з НОМЕР_3 (що належав відповідачу) на НОМЕР_2 , що належить невідомій особі і мало місце 27.10.2024 о 00:06:03 (а.с. 188-189).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції (ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Отже із аналізу вищезазначених норм матеріального права слідує, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що ні паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), що підписаний одноразовим ідентифікатором 36997, ні договір №5066365 від 27.10.2024 з додатком №1, що підписані одноразовим ідентифікатором 97712, що містяться в матеріалах справи, не містять підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», оскільки відсутнє її волевиявлення на підписання вищезазначених документів.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, а тому є укладеним, колегія суддів не бере до уваги.

Так, сам по собі факт наявності в інформаційній системі позивача електронного документа, в якому зазначено одноразовий ідентифікатор, не є безумовним доказом того, що саме відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення кредитного договору. У разі заперечення особою факту укладення електронного правочину саме на позивача покладається обов`язок довести не лише факт існування відповідного електронного документа, а й обставини, які дають можливість достовірно встановити особу, яка вчинила дії щодо його укладення та підписання, а також наявність її волевиявлення на виникнення відповідних цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 56, 57 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про платіжні послуги» емісія / надання користувачу платіжного інструменту здійснюється надавачем платіжних послуг на підставі договору, укладеного між надавачем платіжних послуг та користувачем. Порядок емісії платіжних інструментів для використання в платіжних системах визначається правилами відповідних платіжних систем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Порядок виконання операцій з використанням наданих користувачу платіжних інструментів та обмеження щодо таких операцій визначаються договором між надавачем платіжних послуг та користувачем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України (ч. 1 ст. 36 Закону).

Частиною 12 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що електронний платіжний засіб, що використовується в платіжній системі, має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим правилами платіжної системи, з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п. 3, 4. ч. 20 цієї статті, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ст. 41 Закону ініціатором платіжної операції може бути, зокрема платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції).

Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції.

Згідно із вимогами ст. 42 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом. Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача.

Порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону. Виконання платіжних операцій з цифровими грошима здійснюється відповідно до правил, визначених Національним банком України. Надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою / з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників (ст. 46 Закону).

Частиною першою статті 47 Закону визначено, що надавач платіжних послуг платника зобов`язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.

Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача. Порядок завершення платіжної операції в платіжній системі визначається правилами платіжної системи з урахуванням положень цього Закону (ст. 49 Закону).

Для виконання платіжних операцій з коштами (крім електронних грошей) банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема поточні рахунки - рахунки, що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства (ст. 63 Закону).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 і ч. 3 ст. 67 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання. Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації. У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.

Електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій). Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації. Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача (ч. 1- 5 ст. 68 Закону України «Про платіжні послуги»).

Посилена автентифікація - процедура автентифікації, яка передбачає використання двох чи більше сукупностей даних, що належать до таких різних категорій:

а) знань (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу);

б) володінь (застосування матеріального предмета, яким володіє лише користувач);

в) притаманність (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів) (п. 70 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Згідно з вимогами ст. 68 Закону електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції.

Нормами ст. 86 Закону визначено, що надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Згідно з ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.

Аналогічна норма міститься в п. 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №164 (далі - Положення № 164), згідно з якою користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до п. 136 розділу VII Положення №164 користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з п. 138 Положення №164 емітент зобов`язаний:1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; 4) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; 5) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту; 6) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов`язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення.

У відповідності до п. 146 розділу VII Положення №164 власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №758/7327/14-ц, від 23.01.2018 у справі №202/10128/14, від 14.02.2018 у справі №127/23496/15-ц, від 20.06.2018 у справі №691/699/16-ц, від 13.09.2019 у справі №501/4443/14, від 20.11.2019 у справі №577/4224/16, від 07.10.2020 у справі №751/904/18, від 17.06.2021 у справі №759/4025/19, від 16.08.2023 у справі №176/1445/22, від 06.09.2023 у справі №686/30030/21.

Ураховуючи вищевикладене, районний суд, оцінивши наявні у справі докази, дійшов правильного висновку про те, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, адже на підтвердження зворотного, позивачем доказів не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому, що відповідач виявила волю на укладення договору №5066365 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.10.2024.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заперечує факт укладення спірного кредитного договору, зазначає, що у ніч на 27.10.2024 невідомими особами було отримано доступ до її фінансового номера, облікових записів та банківських сервісів, після чого від її імені здійснювалися спроби отримання кредитів у різних фінансових установах.

27.10.2024 відповідачка звернулася до поліції з повідомленням про те, що невідома особа оформила на її ім`я кредити. За цим фактом розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024270340003499 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Таким чином, після виявлення факту платіжних операцій, які позивачка не здійснювала, вона вчинила дії, передбачені п. 140 Положення №164 щодо повідомлення емітента.

Із матеріалів кримінального провадження слідує, що ще до оформлення спірного кредиту, відповідачка виявила ознаки несанкціонованого доступу до своїх електронних сервісів. Так, о 00:12 27.10.2024 на її обліковий запис у месенджері «Telegram» надійшло повідомлення про вхід з нового пристрою. Надалі того ж дня у застосунку «Дія» вона отримала повідомлення про запити щодо її кредитної історії у низці фінансових установ.

Крім того, зафіксовано, що її фінансовий номер телефону був заблокований, а у мобільному застосунку «Приват24» 27.10.2024 о 00:06:03 відбулася зміна номера телефону з належного відповідачці номера НОМЕР_3 на номер НОМЕР_2 , який належить невстановленій особі і який зазначено у заяві про прийняття пропозиції на укладення договору та у реквізитах сторін у договору №5066365.

Також протоколом огляду речей від 05.02.2025 зафіксовано вхід до «Приват24» о 00:08:26 27.10.2024 з пристрою на операційній системі Android, ідентифікатор якого відрізнявся від звичайних даних користування відповідачки, із використанням ІР-адреси НОМЕР_8 , географічне розташування якої визначено у м. Вишневе Київської області.

Судом враховано і те, що в період з 06:41:02 до 07:42:36 27.10.2024 з банківської картки відповідачки були здійснені перекази на картки невідомих осіб.

Отже, сукупність указаних обставин свідчить про те, що в день оформлення спірного кредиту щодо електронних та банківських сервісів відповідачки мали місце дії, які за своїми ознаками відповідають несанкціонованому доступу та використанню її персональних і платіжних даних третіми особами.

При цьому час підписання спірного кредитного договору - 07:25:21 27.10.2024 - безпосередньо співвідноситься з установленими матеріалами кримінального провадження подіями щодо несанкціонованого доступу до банківських сервісів відповідачки, зміни її фінансового номера та здійснення сторонніми особами операцій з її банківським рахунком.

За таких обставин сам факт того, що в інформаційній системі позивача було сформовано електронний документ із зазначенням одноразового ідентифікатора 97712, не дає достатніх підстав для висновку, що цей ідентифікатор був використаний саме відповідачкою та що саме вона виявила волю на укладення спірного кредитного договору.

Посилання апелянта на те, що без отримання листа на електронну адресу та/або СМС-повідомлення, входу до особистого кабінету за допомогою логіна і пароля кредитний договір не міг бути укладений, також не спростовує висновків суду першої інстанції.

Зазначені обставини можуть свідчити про дотримання певного алгоритму, передбаченого інформаційною системою кредитодавця для оформлення кредиту, однак самі по собі не доводять, що всі відповідні дії вчинила саме відповідачка.

Не заслуговує на увагу посилання ТОВ «Українські фінансові операції» на те, що перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідачки саме по собі підтверджує отримання нею кредиту.

Факт зарахування 10 000 грн на картку, реквізити якої зазначені в кредитному договорі, підтверджує лише факт здійснення відповідної платіжної операції, але не встановлює особу, яка уклала кредитний договір та ініціювала отримання коштів.

У матеріалах справи, навпаки, наявні докази того, що у спірний період банківський обліковий запис відповідачки використовувався сторонньою особою. Тому саме по собі зарахування кредитних коштів на рахунок, відкритий на ім`я відповідачки, які в подальшому перераховані невстановленій особі, не може бути визнано достатнім доказом її волевиявлення на укладення кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про недопустимість документів, отриманих із матеріалів кримінального провадження, у зв`язку з нібито порушенням вимог статті 222 КПК України, колегія суддів також відхиляє.

За змістом частини першої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можуть бути розголошені лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в дозволеному ними обсязі. Водночас порушення порядку розголошення відомостей досудового розслідування саме по собі не означає автоматичної недопустимості документів як доказів у цивільному судочинстві.

Позивачем не доведено, що відповідні документи отримані відповідачкою незаконним шляхом, не надано доказів їх підроблення чи недостовірності, а також не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що використання цих документів у цивільній справі порушує встановлений законом порядок доказування.

Помилковим є і посилання ТОВ «Українські фінансові операції» на те, що відповідачкою не доведено існування протиправних дій третіх осіб, унаслідок яких було укладено спірний договір та отримано кредитні кошти.

Як зазначено в правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №766/19614/18, сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням відкритих карткових рахунків не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.05.2026 - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: О. А. Луговець

О. П. Супрун