Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №682/2172/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 682/2172/26

Провадження № 22-ц/820/2193/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю позивача,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2026 року, суддя Маршал І.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Славутське житлово-комунальне об`єднання», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Славутської міської ради, про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання» про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо непроведення процедури визначення економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача провести цю процедуру відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №829 від 10 жовтня 2018 року, оформити її результати та прийняти за ними рішення.

Позов обґрунтовано тим, що він є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 у зазначеному будинку та споживачем послуги з постачання теплової енергії, виконавцем якої є відповідач.

На звернення позивача від 27 лютого 2026 року КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання» листом від 29 березня 2026 року повідомило про відсутність технічної можливості встановлення індивідуального вузла обліку теплової енергії через вертикальну однотрубну систему опалення та про можливість застосування приладів-розподілювачів теплової енергії.

У відповідях від 06 квітня 2026 року, 04 травня 2026 року та 20 липня 2026 року відповідач зазначав, що встановлення таких приладів можливе після підтвердження економічної доцільності, а також надав відомості про застосування засобів обліку в інших будинках із вертикальною системою опалення. Водночас щодо будинку АДРЕСА_1 оцінку економічної доцільності не проведено, її результатів не оформлено та відповідного рішення не прийнято, що, на думку позивача, порушує його права як споживача житлово-комунальної послуги.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірні правовідносини є публічно-правовими, тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, відповідно до пункту 9 частини першої статті 19 КАС України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що предметом даного спору є не оскарження рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади або місцевого самоврядування, спір не стосується питання про здійснення відповідачем владних управлінських функцій. КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання» у спірних відносинах діє як виконавець житлово-комунальної послуги, а позивач, відповідно, як споживач цієї послуги, тому відносини сторін мають приватноправовий характер.

Позивач зауважив, що комунальна форма власності відповідача сама по собі не надає йому статусу суб`єкта владних повноважень. Обов`язок розглянути питання щодо організації розподільного обліку теплової енергії виникає зі статусу виконавця послуги, а не з реалізації владних повноважень. Пункт 9 частини першої статті 19 КАС України не регулює спірні відносини, а відмова у відкритті провадження обмежила йому доступ до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання» зазначило, що хоча суд і помилкового послався в оскаржуваній ухвалі на пункт 9 частини першої статті 19 КАС України, однак дійшов правильного висновку щодо належності спору до адміністративного судочинства. Застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» не змінює правової природи цих правовідносин.

Позивач в суді підтримав доводи апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Встановлено, що у серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання», в якому просив визнати неправомірною бездіяльність КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання», яка полягає у непроведенні процедури визначення економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №829 від 10.10.2018 щодо багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання» провести процедуру визначення економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №829 від 10.10.2018, оформити результати проведення такої процедури та прийняти рішення за її результатами.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням нею таких функцій, або надає адміністративні послуги, які за законом може надавати виключно суб`єкт владних повноважень.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

За змістом пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли законом установлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, зміст і характер спору. Участь у справі суб`єкта, який в інших правовідносинах може здійснювати владні повноваження, не є достатньою підставою для віднесення спору до адміністративної юрисдикції. Необхідно встановити, чи виник спір саме у зв`язку зі здійсненням таким суб`єктом публічно-владних управлінських функцій. Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14 березня 2018 року у справі №396/2550/17.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг, зокрема з постачання теплової енергії. У цих відносинах виконавець надає комунальну послугу споживачу, а права та обов`язки сторін визначаються цивільним законодавством і спеціальними актами у сфері житлово-комунальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає порушеним своє право як споживача послуги з постачання теплової енергії у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язків виконавця цієї послуги щодо визначення економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії.

Отже, предметом спору є належне виконання надавачем відповідної комунальної послуги споживачу, а не правомірність реалізації відповідачем публічно-владних управлінських функцій.

КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання» не приймало відносно ОСОБА_1 жодного владного управлінського рішення, не видавало обов`язкового припису, не застосовувало заходів державного примусу та не реалізовувало делегованих владних повноважень, у спірних правовідносинах воно виступає виключно як виконавець послуги з постачання теплової енергії.

Пункт 9 частини першої статті 19 КАС України, на який послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, стосується публічно-правових спорів щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших осіб. Заявлені ОСОБА_1 вимоги до цієї категорії спорів не належать.

Таким чином, правовідносини виникли між фізичною особою - споживачем та КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання» - надавачем комунальної послуги. Вони мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Суд першої інстанції не врахував змісту заявлених вимог і характеру спірних правовідносин, помилково ототожнив комунальний статус відповідача зі здійсненням ним владних управлінських функцій, у зв`язку з чим помилково відмовив у відкритті провадження у справі.

За наведеного, враховуючи, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай