Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №509/6855/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3542/26

Справа № 509/6855/24

Головуючий у першій інстанції Панасенко Є. М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» суму заборгованості за Кредитним договором № 26258019066933 від 03.08.2013 в розмірі 73022,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 03 серпня 2013 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №26258019066933, на підставі якого відповідач отримала від позивача кредит з кредитним лімітом в сумі 1000 грн., який пізніше було збільшено до 52600 грн.

Відповідач не виконує свої зобов`язання і станом на 09.09.2024 року у неї перед банком виникла заборгованість в сумі 73022,50 грн, яка складається з: 47583,85 грн сума заборгованості за кредитом; 0,00 грн сума заборгованості по комісії; 25438,65 грн сума заборгованості по процентам.

На даний час, відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за Договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «Перший Український Міжнародний Банк», у зв`язку з чим представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 73022,50 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу вимоги про виконання грошових зобов`язань, яка нею не була виконана, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за Кредитним договором № 26258019066933 від 03.08.2013 року, станом на 09.09.2024 року у розмірі – 73022 грн 50 коп. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення позовних вимог.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 15 вересня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 03.08.2013 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є АТ «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_1 укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 26258019066933, згідно з умовами якого остання отримала кредит у остаточному розмірі 52600 грн., шляхом підписання заяви № 26258019066933 про приєднання до цього Договору та паспорту споживчого кредиту.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до заяви № 26258019066933 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з умовами якої погодилася відповідач, про що свідчить наявність його власноручного підпису в ній, визначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, розмір комісії, тощо.

Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діє з 12.08.2020 р.), затвердженої рішенням Правління АТ «Перший Український Міжнародний Банк» протокол № 818 від 11.08.2020, передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.

Згідно з п. 5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Як слідує з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, що відповідач не дотримувалась умов Кредитного договору, внаслідок чого станом на 09.09.2024 року у нею перед банком виникла заборгованість в сумі 73022,50 грн., яка складається з: 47583,85 грн. сума заборгованості за кредитом; 0,00 грн. сума заборгованості по комісії; 25438,65 грн. сума заборгованості по процентам, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою/особовим рахунком.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з пунктами 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка за рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.3 ст. 13 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст. 44 ЦПК України).

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.5 ст. 177 ЦПК України).

Апеляційним судом встановлено, що до позовної заяви, зокерма, додано такі документи:

1)пропозиція укласти договір (оферта) від 03.08.2013;

2)графік платежів, який є частиною Пропозиції (оферти) ОСОБА_1 №85029066933 від 03.08.2013.

3)розписка про отримання платіжної картки від 03.08.2013;

4)письмова вимога (повідомлення) від 09.09.2024;

5)розрахунок заборгованості за кредитним договором №26258019066933 від 03.08.2013;

6)виписка по рахункам ОСОБА_1 .

Колегія суддів зауважує, що встановлені судом першої інстанції обставини справи не відповідають матеріалам справи, а тому такі висновки суду першої інстанції в частині встановлених обставин і мотивів є хибними і помилковими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2013 року від ОСОБА_1 надійшла пропозиція укласти договір (оферта) до АТ «Банк Ренесанс Капітал», в якій зазначається, що «я, що підписався нижче, інформація про якого (-у) зазначена в Частині 1 цієї Пропозиції (далі – «Я» або «Позичальник» або «Страхувальник»), цим пропоную АТ «Банк Ренесанс Капітал» (далі – «Банк»), який діє як від власного імені, так і від імені та в інтересах ПрАТ «УАСК «АСКА-ЖИТТЯ» (надалі – «Страховик») на підставі Агентського договору №BD-1 від 14.10.2021 року, на умовах, зазначених в цій Пропозиції, в розділі 2 Загальних умов Договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків (надалі – «Умови»), внутрішніх чинних Правилах Банку, що регламентують порядок надання кредитів фізичним особам, які є типовими умовами для всіх клієнтів, Договору страхування життя, що зазначений у Частині 5 цієї Пропозиції (надалі – «Договір страхування» або «ДС»), та Правилах добровільного страхування життя Страховика №0032 від 30.12.2003 року, зареєстрованих Держфінпослуг 20.02.2004 року за №0104189, які є невід`ємною частиною цієї Пропозиції (надалі – Правила страхування), укласти зі мною Договір страхування та надати мені споживчий кредит з метою:

-оплати товару (-ів) та/або послуг, вказаних в Частині 4 цієї Пропозиції (надалі – «Товар»), у суб`єктів господарювання, зазначеного в п. 3.1.1 Частини 3 цієї Пропозиції (далі – «Підприємство торгівлі»);

-оплатити комісійної винагороди Банку за переказ коштів у розмірі, визначеному в п. 2.9 цієї Пропозиції (надалі – Разова комісія);

-оплатити ціни Договору страхування, що укладається зі Страховиком, та умови якого зазначені в Частині 5 цієї Пропозиції, якщо її не буде сплачено мною самостійно.

Цим Я стверджую, що дана Пропозиція являє собою мою оферту Банку про укладення між мною та Страховиком Договору страхування та між мною та Банком – договору про надання споживчого кредиту у розмірі, вказаному у пункті 2.2 Частини 2 цієї Пропозиції (далі – «Сума кредиту») з метою: а) оплати Товару, б) сплати Разової комісії Банку та в) оплати ціни Договору страхування, згідно із цією Пропозицією та Умовами (далі – Кредитний Договір»

У розділі 2 Договору зазначено:

п. 2.1 номер кредитного договору 85029066933;

п. 2.2 сума кредиту – 4109, 94 гривні, в т.ч. з метою оплати Товару – 3483 грн, для оплати Разової комісії – 0 гривень; для оплати договору Страхування – 626,94 гривні.

п. 2.3 розмір Кредиту у % до загальної вартості Товару – 71,33%;

п. 2.4 строк Кредиту та Договору – 18 місяців;

п. 2.5 розмір процентної ставки, % річних – 0,01;

п. 2.6 розмір початкового платежу за Товар, грн – 1400;

п. 2.7 найменування кредитного продукту – споживчий кредит «Без переплати 10(36)»

п. 2.8 розмір комісії за обслуговування кредиту (далі – комісія), % - 2,25;

п. 2.9 розмір комісії за переказ коштів (Разова комісій) – 0,00.»

До цієї оферти надано графік платежів, який є частиною Пропозиції (оферти) ОСОБА_1 №85029066933 від 03.08.2013.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, предметом якого було купівля Товару і комплектуючих до нього загальною вартість кредиту 4109,94 гривні. Інших кредитних договорів матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем заявлено стягнення тіла кредиту у розмірі 47 583,85 гривень, колегія суддів зазначає, що така сума за тілом кредиту не доведена належними і допустимими доказами, оскільки матеріали справи містять належні і допустимі докази (оферту) у розмірі 4109,94 гривні.

Апеляційний суд наголошує, що у Графіку платежів, який є частиною Пропозиції (оферти) ОСОБА_1 №85029066933 від 03.08.2013, зазначено, що рахунком ОСОБА_1 є № НОМЕР_1 , який остання має вказувати у призначенні платежу.

Колегія суддів зазначає, що згідно із виписки по рахунку ОСОБА_1 , який наданий до матеріалів справи, за період з 2016 року по 2022 рік наявні декілька рахунків відповідача, однак такий номер рахунку як « НОМЕР_1 » відсутній.

У сенсі норм ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи (ст.12 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявність заборгованості у розмірі 73022,50 гривні, яке є предметом позову, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку із його недоведеністю.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не встановив, що позовні вимоги про стягнення інфляційних збитків не заявлялись стороною позивача, тому є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила - 4542 гривні.

Апеляційну скаргу задоволено частково, а у задоволенні позову відмовлено, а тому з АТ «Пумб» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4542 гривні.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року скасувати.

Ухвалити у справі в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 4542 гривні.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 15 вересня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда