Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №485/732/20 — Миколаївський апеляційний суд

14.09.26

22-ц/812/2013/26

Провадження № 22-ц/812/2013/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 485/732/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Шаманської Н.О., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

за участі представника відповідачки Федоринського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Федоринським Валентином Миколайовичем,

на ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області, постановлену 17 липня 2026 року під головуванням судді Квєтки І.А. в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена,

за заявою

ОСОБА_2

про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2020 року, у цивільній справі № 485/668/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про спадкування права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою та витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2026 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2020 року, у цивільній справі № 485/668/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про спадкування права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою та витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки.

Заявниця зазначала, що ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2020 року у справі № 485/668/20 задоволено частково її заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про спадкування права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою та витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки. Зокрема, вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 4825782700:35:000:0059, шляхом заборони будь-яким особам її відчуження.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року у справі № 485/732/20, позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про спадкування права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою та витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки задоволено. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право дoвічного успадковуваного володіння на 1/2 земельної ділянки площею 50,0 га в межах території Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, яка була надана для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з рішенням Снігурівської районної Ради народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області від 25 лютого 1992 року на підставі державного акту на право дoвічного успадковуваного володіння землею, який зареєстровано в Книзі записів актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 8, по КСП "Інгулець", за кожною; витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 земельної ділянки площею 48.6112 га в межах території Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастровий номер: 4825782700:35:000:0059, кожній.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року залишено без змін.

Таким чином, мета застосування заходів забезпечення позову досягнута, а обставини, які слугували підставою для накладення арешту фактично та юридично відпали, оскільки спір між сторонами вирішено по суті, рішення суду набрало законної сили та підлягає виконанню.

Посилаючись на те, що оскільки подальше існування арешту на земельну ділянку фактично створює перешкоди у здійсненні майнових прав заявниці, ОСОБА_2 просила скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2020 року у справі № 485/668/20, а саме, скасувати арешт, накладений на земельну ділянку з кадастровим номером 4825782700:35:000:0059, шляхом зборони її відчуження.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 17 липня 2026 року заяву про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Постановлено скасувати заходи забезпечення позову, а саме, арешт земельної ділянки, кадастровий номер 4825782700:35:000:0059, шляхом заборони будь-яким особам її відчуження, застосований ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2020 року у справі № 485/668/20.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, потреба у подальшому застосуванні якого відпала, оскільки рішення суду в частині витребування земельної ділянки виконано, подальший арешт якої порушує майнові права заявника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Федоринського В.М., посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин , що мають значення для вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви.

Представник Раковцій Т.А. зазначав, що суд порушив статтю 14 ЦПК України, оскільки не забезпечив учасникам справи доступ до матеріалів справи, а саме до клопотання про скасування заходів забезпечення позову та доданих до нього матеріалів в ЄСІТС.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 485/732/20 відкрито касаційне провадження. Згідно з цією ухвалою, серед іншого, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року.

Апелянт зазначає, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 травня 2026 року земельна ділянка з кадастровим номером 4825782700:35:000:0059 на праві приватної власності по частки зареєстрована за ОСОБА_3 (зареєстровано 14.07.2025, при цьому в додаткових відомостях зазначено «інше речове право, відмінене від права власності – право довічного успадковуваного володіння на земельної ділянки») та за ОСОБА_2 (зареєстровано 20.06.2025), при цьому при цій реєстрації взагалі немає інформації про право довічного успадковуваного володіння.

Вказана інформація вказує на непередбачуваність правових наслідків реалізації оскаржуваного рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року у справі № 485/732/20, яке фактично створює правову невизначеність щодо цивільного обороту земельної ділянки з кадастровим номером: 4825782700:35:000:0059.

Апелянт посилається на те, що зняття на даний час арешту з земельної ділянки з кадастровим номером: 4825782700:35:000:0059 може призвести до вкрай негативних та непередбачуваних наслідків для вирішення спірних правовідносин у справі. Подальші реєстраційні дії з земельною ділянкою з кадастровим номером: 4825782700:35:000:0059 значно ускладнить можливе повернення її ОСОБА_1 у разі вирішення справи № 485/732/20 на її користь, що є можливим наслідком касаційного розгляду справи.

Відзиву на вказану апеляційну скаргу не надійшло.

У судове засідання апеляційного суду позивачка та інші учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.

Позиція апеляційного суду

Судом встановлено, що ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2020 року у справі № 485/668/20 задоволено заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 до пред`явлення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про спадкування права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою та витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки. Вжито заходи забезпечення позову: накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 4825782700:35:000:0059, шляхом заборони будь-яким особам її відчуження.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року у справі № 485/732/20 позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про спадкування права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою та витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки – задоволено; визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право дoвічного успадковуваного володіння на 1/2 земельної ділянки площею 50,0 га. в межах території Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, яка була надана для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з рішенням Снігурівської районної Ради народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області від 25 лютого 1992 року на підставі державного акту на право дoвічного успадковуваного володіння землею, який зареєстровано в Книзі записів актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 8, по КСП "Інгулець", за кожною; витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 земельної ділянки площею 48.6112 га в межах території Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастровий номер: 4825782700:35:000:0059, кожній; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (ЄДРПОУ 39825404), ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , в рахунок компенсації сплаченого судового збору по 773,04 грн., з кожного; повернуто ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 12 722,33 грн., сплачені на рахунок експертної установи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ЄДРПОУ 02883110), за експертизу, яку не проведено; повернуто ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 12 722,33 грн (дванадцять тисяч сімсот двадцять дві грн. 33 к), сплачені на рахунок експертної установи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ЄДРПОУ 02883110), за експертизу, яку не проведено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі. Витребувано із Снігурівського районного суду Миколаївської області справу № 485/732/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про спадкування права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою та витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року відмовлено.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав №432986809 від 26 червня 2025 року, 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер: 4825782700:35:000:0059, 20 червня 2025 року, зареєстровано за ОСОБА_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер довідки 486393293, від 17 липня 2026 року, у державному реєстрі речових прав наявна інформація про реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , на земельну ділянку кадастровий номер: 4825782700:35:000:0059, по 1/2 частці за кожною. Право власності зареєстроване на підставі рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року у справі № 485/732/20. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також наявна інформація про обтяження: арешт вказаної земельної ділянки на підставі ухвали Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2020 року у справі № 485/668/20.

Звертаючись із заявою про скасування заходів забезпечення позову, ОСОБА_2 посилалася на те, що мета застосування заходів забезпечення позову досягнута, а обставини, які слугували підставою для накладення арешту фактично та юридично відпали, оскільки спір між сторонами вирішено по суті, рішення суду набрало законної сили та підлягає виконанню.

Так, відповідно до частини 1 статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з частинами 7 та 8 статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 273 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року залишено без змін.

Відповідно до частини 8 статті 394 ЦПК України, за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, Верховний Суд у разі необхідності в ухвалі про відкриття касаційного провадження вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Як вбачається з ЄДРСР, ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 485/732/20 відкрито касаційне провадження; витребувано з Снігурівського районного суду Миколаївської області цивільну справу № 485/732/20; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року відмовлено.

Отже Верховний Суд не зупиняв виконання рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року.

Таким чином, постанова Миколаївського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року набрала законної сили та підлягає виконанню. Касаційне оскарження зазначеної постанови без зупинення її виконання не є перешкодою для її виконання та не є підставою для продовження дії заходів забезпечення позову понад дев`яностоденний строк, встановлений частиною 7 статті 158 ЦПК України.

Оскільки постанова Миколаївського апеляційного суду набрала законної сили 24 лютого 2025 року, дев`яностоденний строк дії заходів забезпечення позову сплив.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що потреба в забезпеченні позову відпала, оскільки позов задоволено, рішення набрало законної сили, та рішення суду в частині витребування земельної ділянки виконано, а тому відсутні підстави для подальшого існування арешту на майно заявника.

Доводи апелянта про те, що подальші реєстраційні дії з земельною ділянкою значно ускладнять можливе повернення її ОСОБА_1 у разі вирішення справи № 485/732/20 на її користь за наслідками касаційного перегляду справи, не можуть бути достатніми підставами для подальшого застосування заходів забезпечення позову у розумінні положень статті 158 ЦПК України.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому судове рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Федоринським Валентином Миколайовичем, залишити без задоволення, а ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 17 липня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді: Н.О. Шаманська Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складене 17 вересня 2026 року.