Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №490/1302/26 — Миколаївський апеляційний суд

17.09.26

22-ц/812/1972/26

Провадження № 22-ц/812/1972/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/1302/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Шаманської Н.О., Яворської Ж.М.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва, ухвалене 07 липня 2026 року під головуванням судді Гуденко О.А., в приміщенні цього ж суду, дата складення повного судового рішення не зазначена, у цивільній справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

В лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 20 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №2414142 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

29 грудня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-29122020, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу право вимоги за договорами кредиту, у тому числі за договором №2414142 від 20 травня 2020 року, укладеним із відповідачем ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до ОСОБА_1 за договором №2414142.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснює погашення по кредиту, відсоткам за користування кредитом, станом на дату подання позову має заборгованість у розмірі 16300,00 грн, з яких: 5000,00 грн, – заборгованість за тілом кредиту, 11300,00 грн – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, судові витрати в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Узагальнені доводи інших учасників

Правом відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не скористався.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2026 року позов задоволений частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором №2414142 про надання споживчого кредиту від 20 травня 2020 року в розмірі 7 465,00 грн, з яких: 5000,00 грн, – заборгованість за тілом кредиту; 2465,00 грн, – заборгованість по процентам.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Крім того, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 1 219,31 грн, судових витрат та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором №2414142 про надання споживчого кредиту від 20 травня 2020 року, вимоги позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з останнього заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн, є обґрунтованими.

Водночас, виходячи з умов договору та тієї обставини, що доказів пролонгації строку кредиту за ініціативою ОСОБА_1 , відповідно до п.п.4.1.-4.3. Договору, до матеріалів справи не додано, останній день нарахування процентів становить 18 червня 2020 року.

Станом на 18 червня 2020 року розмір нарахованих за зниженою процентною ставкою процентів складав 285,00 грн, що передбачено пунктом 1.8.1. кредитного договору, в якому передбачена загальна вартість кредиту за зниженою процентною ставкою.

За такого, суд зазначає, що нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою у період з 19 червня 2020 року по 17 жовтня 2020 року є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку, передбаченого пунктом 1.4. Договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача нарахованих після спливу строку кредитування відсотків є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, враховуючи сплачений відповідачем платіж у загальному розмірі 385,00 грн, який зараховується на погашення відсотків, а також беручи до уваги невиконання відповідачем умов, які є підставою для застосування зниженої процентної ставки (п.1.5.1. Договору), суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» по несплаченим процентам складає 2465,00 грн (5000 грн х 1,9% х 30 днів – 385 грн).

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не заявляв вимоги про стягнення відсотків, що передбачені частиною 2 статті 625 ЦПК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Що стосується понесених витрат на правничу допомогу.

Судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено без участі сторін у справі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 8000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження матеріалів та обставин справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково обмежив нарахування відсотків лише 30 днями, проігнорувавши принципи свободи договору та обов`язковості його умов (ст. 627, 629 ЦК України). Підписуючи Договір, сторони дійшли згоди, що базовий строк кредитування становить 30 днів, проте у випадку прострочення загальний строк дії договору та правомірне нарахування відсотків за користування коштами триває ще протягом додаткових 90 днів, згідно з пунктом 1.5.2 кредитного договору. Нарахування відсотків протягом додаткових 90 днів є прямо погодженою сторонами платою за продовжене користування коштами (ч. 2 ст. 1048 ЦК України), а не штрафною санкцією. Оскільки Позичальник зобов`язання не виконав, відсотки підлягають стягненню в повному обсязі за весь погоджений договором період.

Відповідачу до укладення кредитного договору було надано можливість ознайомитися із Правилами надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту на придбання товарів (послуг) ТОВ «АВЕНТУС», де були відображені всі умови договору, зокрема щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом; орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (зарахуванням зниженої процентної ставки) за весь строк користування кредитом; реальної річної процентної ставки за стандартною ставкою; реальна річна процентна ставка (з урахуванням зниженої процентної ставки).

Апелянт посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в пункті 123 постанови від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Зазначає, що сторони чітко визначили в умовах кредитного договору №2414142 від 20 травня 2020 року можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування. Отже, нарахування відсотків було здійснено у відповідності до умов підписаного сторонами кредитного договору.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважав несправедливими умови кредитного договору, натомість відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, відповідач засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, що свідчить про свідоме визнання позивачем умов договору.

Апелянт зауважує, що позивачем подано допустимі докази на підтвердження наявності заборгованості відповідача, а саме розрахунок заборгованості та клопотання про витребування доказів у АТ "СЕНС БАНК", яке було подано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» разом із позовною заявою . Проте, суд першої інстанції допустив істотне порушення норм процесуального права та принципу змагальності, залишивши клопотання про витребування доказів у банку без будь-якого розгляду та реагування, чим фактично позбавив позивача права на доведення своєї позиції у справі. Також варто зауважити той факт, що перерахування коштів у розмірі 385 грн, підтверджує, що кредитний договір укладався.

Узагальненні доводи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від відповідача до апеляційного суду не надійшов.

2.Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову 16300 грн, яка є меншою ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалено за відсутності учасників справи, повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року, датою ухвалення рішення є 17 вересня 2026 року.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 20 травня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №2414142 про надання споживчого кредиту (далі - Договір), який підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно пункту 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 1.3. Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 5000,00 грн. Тип кредиту - кредит.

Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. (пункт 1.4. Договору).

Відповідно до пункту 1.5. Договору, тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить:

Пункт 1.5.1- Знижена процентна ставка 0,19% в день від суми кредиту та застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4. цього Договору (без пролонгації), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Пункт 1.5.2.- Стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту та застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4. цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пункті 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до пункту 4.1.-4.6. цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України.

Згідно пункту 1.6. Договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Згідно пункту 1.7. Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою: 69,54% річних (пункт 1.7.1. Договору); за стандартною ставкою 695,40% річних (пункт 1.7.2 Договору).

Відповідно пункту 1.8. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає: за зниженою ставкою 5285,00 грн (пункт 1.8.1. Договору), за стандартною ставкою 7850,00 грн (пункт1.8.2. Договору).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної карти, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту (пункт 2.1. Договору).

Наведені умови кредитування відображені й в паспорті споживчого кредиту та Графіку платежів, які 20 травня 2020 року підписано між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

В графіку платежів сторони погодили: дату повернення кредиту та сплати нарахованих процентів – 19 червня 2020 року; суму кредиту – 5000,00 грн; суму нарахованих процентів – 285,00 грн; разом до сплати – 5285,00 грн (а.с.38).

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір про надання споживчого кредиту №2414142 від 20 травня 2020 року, ідентифікований ТОВ «Авентус Україна». Договір зі сторони Клієнта було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання Клієнтом одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на Вебсайті Товариства та направлено Клієнту на її номер мобільного телефону, який повідомлений Клієнтом в ІКС Товариства та вказаний в Договорі.

Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор – M676396; час відправки ідентифікатора позичальнику – 2020-05-20 17:03:08; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор – НОМЕР_3 (а.с.39).

Факт перерахування 20 травня 2020 року ОСОБА_1 кредиту в сумі 5000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_4 підтверджується довідкою від 16 грудня 2025 року вих.№6515-ВП, виданою ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає послуги з переказу грошей без відкриття рахунків (ліцензія НБУ №21/1064-рк від 08.06.2023 року), що діє згідно угоди на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року, укладеною з ТОВ «Авентус Україна» (а.с.40).

Як вбачається з розрахунку заборгованості (картка обліку договору), складеного первісним кредитором, відповідачем внесено два платежі, а саме: 19 червня 2020 року ним сплачено 285,00 грн та 31 липня 2020 року сплачено 100,00 грн. Вказані платежі були зараховані на погашення процентів. Однак, в повній мірі і в строки передбачені договором відповідачем платежі на погашення кредитної заборгованості не вносилися, зобов`язання по кредитному договору не виконувалися, в зв`язку з чим, станом на 28 грудня 2020 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 16300,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11300,00 грн - заборгованість за процентами (а.с.42-51).

29 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-29122020, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за плату своє право грошової вимоги до боржників за рядом кредитних договорів.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № ККАУ-29122020 від 29 грудня 2020 року до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2414142 від 20 травня 2020 року в загальній сумі заборгованості 16300,00 грн.

Позиція апеляційного суду

Обставини укладення кредитного договору сторони не оскаржують, а тому колегія суддів рішення в цій частині не перевіряє.

Предметом апеляційного перегляду є стягнення процентів, які нараховані позивачем за користування кредитом.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс".

Отже тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем узгодження із відповідачем продовження строку кредитування, тому вважав вимогу про стягнення процентів у період з 19 червня 2020 року по 17 жовтня 2020 року необґрунтованою.

Колегія судів погоджується з таким висновком суду.

Як вбачається з умов Договору, сторони погодили строк кредитування – 30 днів, тобто до 18 червня 2020 року (пункт 1.4).

Крім того, в Розділі 4 Договору сторони визначили можливість пролонгації цього строку, а саме, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2.-4.5 Договору. Зокрема, пропозиція Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.

Між тим, позивач не надав суду першої інстанції докази волевиявлення ОСОБА_1 на продовження строку кредитування та вчинення дій, передбачених Розділом 4 Договору, а також докази, що між сторонами була досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2.-4.5 Договору.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на положення пункту 1.5.2 Договору, щодо можливості нарахування відсотків протягом додаткових 90 днів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зі змісту цього пункту та розділу 4 Договору вбачається, що сторони домовились про можливість застосування стандартної процентної ставки 1,9%, але лише за умов пролонгації Договору.

Таким чином, врахувавши невиконання відповідачем умов договору щодо сплати належних платежів, суд правильно визначив розмір заборгованості ОСОБА_1 по спірному кредитному договору, яка складає 7 465 грн, з яких: 5000 грн – заборгованість за тілом кредиту, та 2465,00 грн – заборгованість по процентам, виходячи з розрахунку розміру несплачених процентів за 30 днів та стандартної процентної ставки, а також часткового погашення процентів на суму 385 грн (5000 грн х 1,9% х 30 днів – 385 грн).

Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 липня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими у статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський

Судді: Н.О. Шаманська Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складене 17 вересня 2026 року.