Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №751/8776/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/8776/25

Провадження №1-кп/751/110/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270340002118 від 22.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернігова, українки, громадянки України, неодруженої, раніше не судимої, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9

обвинуваченої ОСОБА_5

захисника ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

потерпілої ОСОБА_12

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_13 обвинувачення, що визнано судом доведеним

22.07.2025, приблизно о 03 год 00 хв, більш точний час у ході судового розгляду кримінального провадження не було встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого мешкання в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , в ході конфлікту та діючи з мотивів особистих неприязних відносин, з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_14 , діючи умисно, та усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання тяжких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_14 , умисно нанесла три удари лезом ножа в ділянку шиї та правої кисті, чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення шиї справа з ушкодженням правої підключичної артерії та двох поверхневих лінійних ран правої кисті, від яких потерпілий помер на місці події.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1011 від 10.10.2025 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення шиї справа з ушкодженням правої підключичної артерії відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті, тілесні ушкодження у вигляді двох поверхневих лінійних ран правої кисті відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень та не перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Смерть громадянина ОСОБА_14 , настала близько 03 год 00 хв, 22.07.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок проникаючого колото-різаного поранення шиї справа з ушкодженням правої підключичної артерії, що призвело до внутрішньої кровотечі та, як наслідок, розвитку масивної крововтрати.

За викладених обставин ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 115 КК України, а саме - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

ІІ. Досліджені судом докази на підтвердження встановлених обставин

Обвинувачена ОСОБА_5 винуватість у ході судового розгляду кримінального провадження визнала частково, зазначила, що нанесла ОСОБА_14 тілесні ушкодження внаслідок збігу наступних обставин – спроби захиститися від протиправних дій загиблого, який завдав їй перед цим тілесних ушкоджень (наніс колоте поранення ноги) та випадковості, оскільки намагалася відштовхнути загиблого, тримаючи в руках ніж. Умислу на його вбивство обвинувачена не мала.

Будучи допитаною в судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_5 показала, що була знайома із загиблим близько двох років. Характер взаємовідносин із ОСОБА_15 пояснює як дружній, загиблий періодично проживав в її помешканні та допомагав із ремонтом, наявність інтимних відносин із ним заперечує. На період вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_15 проживав в її помешканні у зв`язку із необхідністю допомоги в здійсненні ремонтних робіт. 21.07.2026 обвинувачена разом із ОСОБА_15 , двома військовослужбовцями, анкетних даних яких вона не пам`ятає, а також ОСОБА_16 розпивали разом спритні напої. У ході даних обставин близько 21.00, більш точний час не пам`ятає, вони разом пішли вживати спиртні напої за місцем мешкання обвинуваченої. ОСОБА_15 був налаштований відносно обвинуваченої агресивно, оскільки ревнував її з надуманих причин. Двоє військових, анкетні дані яких обвинувачена не знає, покинули місце подій ближче до 00:00 год, точний час не пам`ятає. ОСОБА_17 висловлював ревнощі та претензії до обвинуваченої з приводу спілкування з даними чоловіками, а також здійснював висловлювання, які обвинувачена трактувала як прямі та непрямі погрози в свій бік, зокрема погрожував нанесенням тілесних ушкоджень в область голови. У подальшому, до 00 год 00 хв 22.07.2025 вказані вище чоловіки залишили помешкання. Близько 01 год 00 хв за місцем подій прийшов син ОСОБА_18 – ОСОБА_19 , з яким останній спілкувався на кухні. У цей час ОСОБА_20 намагався проявляти агресію відносно обвинуваченої, однак ОСОБА_21 його заспокоїв. Припускає, що в цей час ОСОБА_17 намагався наблизитися до обвинуваченої з ножем, але ОСОБА_21 йому не дав це зробити, однак точно цього стверджувати не може, оскільки загиблий перебував на кухні та син ОСОБА_21 стримував його. У подальшому, приблизно о 02.00 год, ОСОБА_21 пішов з помешкання. ОСОБА_22 та ОСОБА_23 лежали поруч на дивані та спілкувалися, у цей час з кухні до приміщення увійшов ОСОБА_14 із ножем. Оскільки ОСОБА_24 та ОСОБА_23 були розміщені обличчями в протилежному напрямку від дверей до кімнати, ніж в руках ОСОБА_14 обвинувачена спочатку не бачила. Він раптово наніс їй колючий удар ножем в праву ногу. Ніж залишився лежати на дивані, і обвинувачена взяла його в руки. Обвинувачена не пам`ятає точного всього механізму нанесення тілесних ушкоджень. Щодо удару в область шиї, який спричинив смерть ОСОБА_14 , пояснила, що це тілесне ушкодження було заподіяно випадково. А саме – обвинувачена, перелякавшись за своєї життя, намагалася підвестися з дивану. ОСОБА_17 штовхнув її, внаслідок чого вона знову присіла на диван, та повторно підвівшись вона здійснила поштовх в сторону ОСОБА_17 , намагаючись відійти від дивану. Куди саме та як штовхнула підозрювана точно пояснити не змогла – вказувала на два механізми здійснення поштову: безпосередньо вперед, перпендикулярно лінії тіла загиблого, однак у подальшому уточнила свої показання та вказала, що здійснила поштовх прямо, але дещо згори-донизу. Ніж в цей час лишився в руках обвинуваченої, і внаслідок цього було нанесено тілесне ушкодження в шию загиблого. Механізм нанесення двох інших поранень не пам`ятає. За таки обставин, діючи не умисно, оскільки тримала в руках ніж – випадково нанесла удар в шию загиблого. Пояснила, що не хотіла наносити відповідні тілесні ушкодження, а намагалася відштовхнути ОСОБА_17 , поведінку якого сприймала як загрозу для себе. Всі події з моменту нанесення їй удару в ногу і до нанесення обвинуваченою ударів ОСОБА_14 відбулися дуже швидко, час можна охарактеризувати як такий, що вимірювався в секундах. Протягом цього часу ключі від квартири перебували в ОСОБА_17 та він контролював вихід з квартири, що також обвинувачена сприймала як додаткову загрозу. Одразу після цього обвинувачена відійшла від дивану в напрямі кухні, приблизно до дверей кухні. Повернувшись до кімнати обвинувачена не одразу зрозуміла, що ОСОБА_15 помер. Це їй стало зрозуміло лише коли вона намагалася перевернути його тіло, та побачила кров, блідий колір шкіри та неприродній колір губ. Ніж в цей час перебував поруч із диваном. У подальшому, покинувши разом з обвинуваченою приміщення квартири, свідок ОСОБА_25 втікла з місця події, очевидно злякавшись. Мобільний телефон ОСОБА_5 не працював, оскільки був розряджений, а звернутися до ОСОБА_26 з проханням викликати поліцію або швидку допомогу за допомогою її телефону обвинувачена не встигла, оскільки все відбувалося дуже швидко. Обвинувачена намагалася звернутися до перехожих, які її проігнорували. Оскільки телефон не працював через розряджену батарею, вона попрямувала до місця мешкання ОСОБА_27 , і зарядивши телефон викликала поліцію. ОСОБА_21 про дані події не повідомляла з тією метою, аби не травмувати його психологічно. Зазначила також, що ОСОБА_15 раніше чинив відносно неї протиправні дії, зокрема наносив їй тілесні ушкодження, здійснював волочіння по землі в публічному місці, замикав у приміщенні квартири, у зв`язку із чим ОСОБА_5 здійснювала звернення до правоохоронних органів, а також наносив тілесні ушкодження та здійснював погрози незадовго до його загибелі 22.07.2026. Щодо обставин загибелі ОСОБА_14 обвинувачена шкодує, хоча вважає що дана ситуація спричинена в першу його діями та збігом обставин, а не її умислом на вбивство.

Попри фактичне невизнання обвинуваченою винуватості в інкримінованому кримінальному правопорушенні, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки винуватість ОСОБА_5 підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами.

Свідок ОСОБА_28 надала суду показання відносно події кримінального правопорушення,за змістом яких точної дати події свідок не пам`ятає. Пам`ятає, що це було в другій половині липня 2025. Свідок у світлий час доби зустрілася із ОСОБА_29 , якого давно знала, та ОСОБА_30 , з якою раніше близько не була знайома, недалеко від магазину «АТБ» на вул. Козацькій в м. Чернігові. Всі разом придбали значну кількість алкоголю та разом вживали його, у ході чого пішли разом до місця мешкання ОСОБА_5 . Спочатку з ними були ще двоє осіб чоловічої статі, анкетних даних яких вона не знає, але пізніше вони пішли. У певний момент ОСОБА_17 виявляв ревнощі до ОСОБА_22 , однак на думку свідка, гострого конфлікту між ними не було. Пізніше до ОСОБА_18 прийшов його син ОСОБА_21 , з яким той спілкувався на кухні, в той час як свідок зі ОСОБА_22 перебували в кімнаті, лежали на дивані та спілкувалися. Потім ОСОБА_17 провів сина в коридор, після чого пішов на кухню і взяв ніж. З ножем загиблий увійшов до кімнати та вдарив ножем ОСОБА_22 , а саме - сховав ножа, і раптово наніс колючого удару в ногу ОСОБА_22 . Ніж кухонного типу, детальніше описати не може. Дані дії супроводжував висловом на кшталт: «я попереджав тебе що колись це зроблю». Свідок не побачила сам удар, побачила вже лосини ОСОБА_22 , які були в крові. Щодо удару, який нанесла ОСОБА_22 - свідок не бачила самого удару. Кількості ударів, які нанесла ОСОБА_22 , також не бачила. Бачила, як ОСОБА_17 впав біля неї на ліжко. Криків, слів, інших голосних звуків з йог боку в цей час не було. ОСОБА_22 стояла, потерпілий впав на коліна біля неї та похилився на ліжко. У ОСОБА_22 був у руці ніж. Подальших погроз від ОСОБА_17 після того, які він наніс удар в ногу ОСОБА_22 , свідок не чула. На питання про те, чи мав змогу ОСОБА_17 нанести подальші удари – повідомила, що перешкод в реалізації такої можливості ОСОБА_17 ніхто не чинив. Після даної події ОСОБА_22 вийшла на кухню та повернулася. Свідку ОСОБА_22 не погрожувала, однак просила нікому не казати про дану подію та зверталася до свідка з пропозицією сховати труп. Свідок запанікувала в даній ситуації, вибігла на вулицю та намагалася постукати до сусідки ОСОБА_22 , однак та відмовилася відкривати двері. У подальшому пішла до свого знайомого, який почувши від неї про ці події викликав поліцію.

Свідок ОСОБА_31 показав, що є сином загиблого. У ніч 21.07.2025 – 22.07.2025 загиблий зателефонував йому та попросив прийти за місцем мешканням обвинуваченої ОСОБА_5 . Вдома за місцем мешкання ОСОБА_5 перебував його батько та обвинувачена, а також інша жінка. Свідок показав, що певний конфлікт між ним та ОСОБА_5 виникав, однак під час перебування в помешканні свідок поспілкувався із батьком, і даний конфлікт був вичерпаний. Однак під час його перебування в помешканні обвинуваченої його батько дійсно входив у кімнату із ножем в руках, але на думку свідка це було обумовлено лише необхідністю порізати продукти харчування. У подальшому свідок пішов ночувати до знайомої батька по АДРЕСА_3 , точного часу свідок не пам`ятає, за даною адресою прийшла ОСОБА_5 і повідомила, що потрібно зарядити телефон, та зарядила його. Однак про будь-які обставини завдання тілесних ушкоджень загиблому ОСОБА_14 нікому не повідомляла. У подальшому ОСОБА_5 залишила це місце мешкання.

Свідок ОСОБА_32 показала, що є сусідкою обвинуваченої. Загиблого знає поверхового, іноді він приходив до обвинуваченої. З приводу обставин загибелі ОСОБА_18 нічого не пояснила, повідомила, що дізналася про його загибель від працівників поліції.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_33 показав, що фототаблиця до висновку №1011 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 містила певну неточність – відсутність фотознімка ран долоні трупа. На доповнення своїх показів подав фотознімок трупа ОСОБА_14 . Всі учасники провадження не заперечували щодо його долучення до матеріалів кримінального провадження. У ході допиту експерт підтвердив раніше викладені ним у висновку експертизи відомості щодо характеру та розташування ран трупа. Щодо ймовірних причин виникнення ран на тильній стороні долоні трупа експерт повідомив, що виникнення ран на тильній стороні долоні трупа внаслідок спроб загиблого захиститися від нанесення удару не виключається та є ймовірним. Щодо ймовірності виникнення ран внаслідок спроби загиблого відібрати ніж зазначив, що така причина є менш ймовірною, оскільки в такому випадку зазвичай розташування ран приходилося би на внутрішню сторону долоні загиблого.

Потерпіла ОСОБА_12 будучи допитаною в судовому засіданні показала, що про загибель сина ОСОБА_14 дізналася в день його загибелі від онука. Періодично загиблий проживав у ОСОБА_5 . Про наявність конфліктів між загиблим та ОСОБА_5 потерпілій не відомо. Зазначила, що після даної події ОСОБА_5 в усній та письмовій формі просила в потерпілої вибачення. Однак, завчаючи на тяжкість особистої втрати через загибель сина ОСОБА_14 , а також з огляду на умисний характер вбивства її сина, просить призначити ОСОБА_5 покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі.

Крім того вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України підтверджується також наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 23.07.2025 за участі свідка ОСОБА_28 та відеозапису до нього вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_28 вказала на основні обставини вчинення кримінального правопорушення та відтворила дані обставини. Показала, в ході вживання спиртних напоїв за місцем проживання ОСОБА_5 вони втрьох перебували у вітальні. Пізніше, до квартири прийшов син ОСОБА_34 . Вони вдвох говорили про щось на кухні, після чого ОСОБА_21 пішов, а ОСОБА_17 повернувся назад до кімнати, де свідок перебував разом зі ОСОБА_22 , з ножем в руці. Така поведінка зумовлена конфліктом між ними, що виник на ґрунті ревнощів ОСОБА_17 . ОСОБА_17 одразу, нічого не пояснюючи, підійшов до ОСОБА_22 , що перебувала на дивані поруч зі свідком, та тримаючи ніж в правій руці, встромив його в праву ногу ОСОБА_22 . Розуміючи, що може статися далі, свідок відвернулася в цей момент та почала направлятися до виходу. У цей час ОСОБА_17 та ОСОБА_22 знаходились обличчям один до одного, а далі ОСОБА_17 схилився на ліжко та почав хрипіти, на його одязі та речах почала з`являтися кров. Точного механізму нанесення удару свідок відтворити не змогла. Ніж в цей час знаходився в руці в ОСОБА_22 , потім вона кинула його на підлогу. Далі вона звернулася до свідка щоби та нікому не говорила про дані події, та говорила що потрібно кудись подіти труп ОСОБА_17 . Свідок злякалася та втікла з місці події. Після нанесення удару ОСОБА_17 відносно ОСОБА_22 жодних дій не вчиняв, не наносив їй тілесних ушкоджень та не утримував її, вважає, що в подальшому загрози життю ОСОБА_22 не було (а.с. 2 - 4 т. 2).

Попри те, що показання свідка в ході слідчого експерименту є більш деталізованими у порівнянні з тими, що були надані у ході судового розгляду, зокрема вони чітко вказують на те, що в момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 припинив вчинення активних протиправних дій щодо ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне визнати протокол слідчого експерименту достовірним та допустимим доказом.

При цьому, суд бере до уваги позицію, що наведена у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.09.2020 року у справі №740/3597/17: приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Аналогічна за змістом позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.10.2023 у справі №212/7057/18.

Отже, відомості протоколу слідчого експерименту та відеозапису до нього є належними та достовірними доказами, які суд враховує під час розгляду справи.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 03.10.2025 за участі підозрюваної ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а також оглянутого в судовому засіданні відеозапису до нього, підозрювана показала, що вона, ОСОБА_25 та ОСОБА_15 перебували за місцем її проживання та вживали спиртні напої. Пізніше також підійшов син ОСОБА_34 . ОСОБА_17 проявляв агресію до ОСОБА_22 та намагався накинутися на неї із ножем, однак ОСОБА_21 забрав у нього ножа та пішов. ОСОБА_22 і ОСОБА_23 лежачи на дивані спілкувалися, в цей час до вітальні увійшов ОСОБА_17 та вдарив ОСОБА_22 ножем у ногу. ОСОБА_22 взяла ніж, який ОСОБА_17 встромив їй в ногу, та в цей час ОСОБА_17 намагався її штовхнути. Вона відштовхнула його та пішла на кухню, не розуміючи, що саме відбулося. Куди саме та як штовхнула підозрювана пояснити не змогла. Ніж в цей час лишився в кімнаті. Повернувшись до кімнати вона не зрозуміла, що саме відбулося, намагалася перевернути тіло та побачила кров, зрозуміла, що ОСОБА_17 помер. ОСОБА_5 хотіла викликати швидку допомогу, однак телефон був розряджений. Підозрювана зі свідком вийшли на вулицю, після чого свідок зникла з місця події, а підозрювана намагалася звернутися до перехожих за допомогою, однак вони не відреагували. Після цього ОСОБА_5 пішла до місця мешкання сина ОСОБА_35 , який не спав і до якого вона звернулася з приводу можливості зарядити телефон. Після того, як ОСОБА_21 допоміг підозрюваній зарядити телефон, остання викликала поліцію. Вважала, що потерпілий міг бути ще живий. На питання щодо того, чи висловлював загиблий подальші погрози, або чи наносив тілесні ушкодження чи намагався їх наносити зазначила, що погроз не висловлював та тілесних ушкоджень не наносив, однак штовхав її щоби вона присіла на диван та коли підозрювана підвелася з дивана, замахнувся на неї. Раніше між ними вже виникали конфліктні ситуації в ході яких ОСОБА_17 наносив їй тілесні ушкодження, зокрема за кілька днів до цього ОСОБА_14 наносив ОСОБА_5 удари в різні частини тіла, а також припік обличчя підпаленим пластиковим пакетом (а.с. 243 – 247 т. 1).

Згідно протоколу огляду трупа від 22.07.2025 виявлено труп ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 126 т. 1).

Згідно протоколу огляду місця події від 22.07.2025 за адресою: АДРЕСА_1 та фототаблиці до нього зафіксовано місце вчинення злочину, зокрема положення трупа ОСОБА_18 , що перебуває на ліжку, виявлено та вилучено речові докази, зокрема ковдру зі слідами речовини бурого кольору, кофту зі слідами речовини бурого кольору (рбк), товсту ковдру зі слідами рбк, фрагмент клейонки зі слідами рбк; змиви рбк; два фрагменти підковдри зі слідами рбк; предмет, ззовні схожий на ніж зі слідами рбк; порожню скляну пляшку тощо (а.с. 130 т. 1).

Згідно із висновком судово-медичної експертизи трупа від 10.10.2025 №1011 (а.с. 9 – 19 т. 2) встановлено зокрема наступне:

-труп має такі ушкодження, що мають значення для справи, а саме: по правій передньо-боковій поверхні шиї, у нижній її третині, на 13.0 см донизу від правого слухового ходу та 9.0 см вправо від яремної вирізки, на висоті 153 см від рівня підшовної поверхні стоп наявна зяюча рана щилиноподібної форми, розмірами 1,2х0,3 см при розведених краях (аркуш 11 висновку); довжина ранового каналу близько 5,4 см (арк. 13 висновку); наявний крайовий розріз стінки правої підключичної артерії на 1.3 см дистальніше відходження щито-шийного стовбуру довжиною 1.0 см, наявна лінійна рана парієнтальної плеври в ділянці купола правої легені довжиною 0,7 см; права плевральна порожнина містить 1500мл блискучих згортків крові та 100 мл рідкої темно-коричної крові (арк. 12 висновку); в четвертому між пальцевому проміжку правої кисті наявна лінійна рана, розташована косо-вертикально відносно повздовжньої осі верхньої кінцівки, розмірами 0.9х01см, глибиною до 0.1см (арк. 11 висновку); на тильній поверхні правої кисті в ділянці проксимального між фалангового суглоба наявна лінійна рана, розташована горизонтально відносно повздовжної осі верхньої кінцівки, розмірами 0.5х0.1см, глибиною до 0.1см (арк. 11 висновку);

-на трупі міститься проникаюче колото-різане поранення шиї справа з ушкодженням правої підключичної артерії, котре утворилося прижиттєво незадовго до смерті, 22.07.2025, від дії колюче-ріжучого предмета типу клинка ножа, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; дві поверхневі лінійні рани правої кисті, котрі утворилися прижиттєво незадовго до смерті, 22.07.2025, від дії предмета (предметів), котрі мають ріжучі властивості, як кожне окремо, так і в сукупності мають ознаки легких тілесних ушкоджень (арк. 14 висновку);

-проникаюче колото-різане поранення шиї справа утворилося від дії предмету типу клинка ножа в напрямку по відношенню до серединної лінії тіла, справа-наліво, згори-донизу, дещо спереду назад. Дві поверхневі рани правої кисті могли утворитися від ріжучого предмета (предметів) по направленню до тильної поверхні правої кисті; наведені пошкодження утворилися незадовго до настання смерті із послідовністю, яку встановити неможливо (арк. 14-15 висновку);

- проникаюче колото-різане поранення шиї справа з ушкодженням правої підключичної артерії з масивною крововтратою спричинило смерть (арк 16);

-на думку експерта, смерть після отримання проникаючого колото-різаного поранення шиї справа з ушкодженням правої підключичної артерії смерть потерплого настала у відносно короткий проміжок часу, що вимірюється хвилинами (арк. 16);

-на думку експерта, дві поверхневі лінійні рани правої кисті, котрі утворилися від дій предмета (предметів) з ріжучими властивостями, можуть свідчити про самозахист (арк. 16);

-на думку експерта, за умови негайного надання спеціалізованої медичної допомоги в умовах профільного стаціонару, прогноз щодо життя потерпілого міг би бути більш благо приємним (арк. 17).

Також, інкриміноване обвинувачення підтверджується наступними доказами:

- відповідно до електронного рапорту від 22.07.2025 до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області 22.07.2025 о 04.08 год надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що остання вбила чоловіка, з яким проживала в одній квартирі (а.с. 121 т. 1);

- відповідно до електронного рапорту від 22.07.2025 до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області 22.07.2025 о 21.56 год надійшло повідомлення про те, ОСОБА_36 стала свідком вбивства (а.с. 120 т. 1);

- протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 22.07.2025 та протоколом огляду речей – DVD-диску з аудіо записом, наданого ГУ НП в Чернігівській області, а також додатками – ком пакт-диском та стенограмою до нього, відповідно до яких зафіксовано розмову між оператором поліції та ОСОБА_5 , в ході якої остання повідомляє, що вбила ножем свого хлопця (а.с. 162 -168 т. 1);

- протоколом перегляду відеозапису від 22.07.2025 та додатком – ком пакт-диском із відеозаписом, якими зафіксовано приїзд екіпажу поліції за викликом ОСОБА_5 , в ході якого остання повідомляє обставини нанесення удару ножем чоловіку, який знаходився в неї в помешканні (а.с. 167 – 171 т. 1);

- протоколом огляду речей від 04.08.2025, згідно якого предметом огляду якого є вилучений на місці події ніж зі слідами речовини бурого кольору (а.с. 172 – 174 т. 1);

- висновком судово-медичного експерта №400 від 31.07.2025, відповідно до якого у громадянки ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани нижньої третини правого стегна з синцем та набряком м`яких тканин по периферії, котрі виникли від дії гострого предмету, що має колючо-різальні властивості, по давності утворення можуть відповідати даті 22.07.2025 (а.с. 42 – 45 т. 2);

- висновком судово-медичної експертизи №740 рідкої крові громадянки ОСОБА_5 , згідно якого кров обвинуваченої відноситься до групи В(ІІІ) з ізогематоглютиніном анти-А за ізосерлогічною системою АВ0 (т. 2 а.с. 31);

- висновком судово-психіатричного експерта №402 від 18.09.2025, відповідно до якого ОСОБА_5 за своїм психічним станом на період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час у ОСОБА_5 не виявлено таких психічних розладів, які би перешкоджали її здатності правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження (а.с. 35 т. 2);

- випискою №625 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого щодо ОСОБА_5 , згідно якої остання доставлена до КНП «ЧОПНЛ» з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Гостра інтоксикація неускладнена (алкогольне сп`яніння)» (т. 2а.с. 56);

- висновком судово-імунологічної експертизи від 11.11.2025 №805 з якого вбачається, що на футболці-поло та лосинах ОСОБА_5 проведено судово-імунологічне дослідження слідів крові. Встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_14 належить до групи 0 (І), а кров ОСОБА_5 — до групи В (III) за системою АВ0. На футболці-поло виявлено кров людини групи 0 (І), яка за своїми властивостями могла походити від ОСОБА_14 . На лосинах виявлено кров групи В (III), яка могла походити від ОСОБА_5 ; ознак походження цієї крові від ОСОБА_14 не встановлено (а.с. 76–78, т. 2);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 810, з якого вбачається, що на покривалі (об`єкти №№ 1–8) та ковдрі (об`єкти №№ 9–16) виявлено кров людини. При серологічному дослідженні крові встановлено, що в об`єктах №№ 1, 2 та 3 виявлено антиген В, а в об`єктах №№ 3 та 4 — ізогемаглютинін анти-А ізосерологічної системи АВ0, що не виключає походження зазначених слідів крові від особи з групою крові В (III) з ізогемаглютиніном анти-А, із супутнім або без супутнього антигену Н, у тому числі від ОСОБА_5 , за умови наявності в останньої тілесних ушкоджень, які могли супроводжуватися зовнішньою кровотечею. Разом із тим походження антигену Н у зазначених слідах не виключається також від домішки крові особи (або осіб) з групою крові 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, у тому числі за рахунок крові трупа ОСОБА_14 . В об`єкті № 16 (ковдра світло-зеленого кольору з малюнком у вигляді квітів) виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВ0, що не виключає походження виявлених слідів крові від особи з групою крові 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, у тому числі від ОСОБА_14 . При цьому даних, які б свідчили про можливість походження крові в об`єкті № 16 від ОСОБА_5 , під час дослідження не отримано. У об`єктах №№ 5, 9, 13, 14 та 15 групову належність крові не встановлено, оскільки жодного з групових антигенів чи ізогемаглютинінів ізосерологічної системи АВ0 не виявлено (а.с. 81–82, т. 2);

- висновком судової цитологічної експертизи № 14-ц від 28.10.2025 з якого вбачається, що кров ОСОБА_14 , 1981 року народження, належить до групи 0 (I) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0, що відповідає висновку експерта № 681 від 25. 07. 2025 Кров ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить до групи В(III) з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0, що відповідає висновку експерта № 740 від 11.08. 2025. Під час судово-імунологічного дослідження піднігтьового вмісту з рук трупа ОСОБА_14 в об`єктах № 1 та № 2 виявлено кров людини, статева належність якої не встановлена через відсутність клітин крові в препаратах. При встановленні групової належності виявлених слідів крові в об`єктах № 1 та № 2 встановлено наявність антигену Н ізосерологічної системи АВ0, який міг походити від особи з групою крові 0 (I) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, у тому числі від самого ОСОБА_14 . Водночас за результатами експертизи даних, які б свідчили про наявність у досліджуваних об`єктах № 1 та № 2 слідів крові ОСОБА_5 , не отримано (а.с. 86–87, т. 2);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 804 від 31.10.2025, з якого вбачається, що під час судово-імунологічного дослідження змивів із рук трупа ОСОБА_14 виявлено кров людини, при серологічному дослідженні якої встановлено наявність антигену Н ізосерологічної системи АВ0. У зв`язку з цим експерт дійшов висновку, що кров у зазначених слідах може походити від особи з групою крові 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, у тому числі від ОСОБА_14 . Походження крові у вказаних слідах від ОСОБА_5 виключається (а.с. 90–91 т. 2);

- крім того, судом досліджено постанову слідчого про призначення судово-імунологічної експертизи від 04.08.2025, на підставі якої проведено експертне дослідження та складено висновок експерта № 807 від 31.10.2025 Як убачається із зазначеного висновку, предметом дослідження були сліди бурого кольору на футболці з довгим рукавом (у постанові слідчого зазначеній як «кофта») та спортивних штанах, вилучених під час огляду трупа ОСОБА_14 . За результатами проведеної судово-імунологічної експертизи встановлено, що кров ОСОБА_14 належить до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0, що відповідає висновку експерта № 681 від 25.07.2025. Кров ОСОБА_5 належить до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0, що відповідає висновку експерта № 740 від 11.08.2025. Під час дослідження слідів бурого кольору на футболці з довгим рукавом (об.№ 1–4) та спортивних штанах (об.№ 5–8), вилучених під час огляду трупа ОСОБА_14 , виявлено кров людини. При серологічному дослідженні в (об. № 1-3) встановлено наявність антигену Н ізосерологічної системи АВ0. На підставі отриманих результатів експерт дійшов висновку, що кров у зазначених слідах може походити від особи з групою крові 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, у тому числі від ОСОБА_14 . Походження крові в слідах (об. № 1-3) від ОСОБА_5 виключається (а.с. 94–95 т. 2).

Отже, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується не лише її показаннями, але показаннями свідків, а також документами у кримінальному провадженні та висновками експертів, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначена сукупність доказів, кожен із яких відповідає критеріям достовірності, належності та допустимості, а сукупність яких відповідає критерію достатності доказів, дозволяє зробити висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

ІІІ. Юридична кваліфікація дій обвинуваченої згідно статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена

З урахуванням встановлених у ході судового розгляду обставин, дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України – умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

При цьому суд відхиляє позицію обвинуваченої щодо відсутності умислу на вчинення даного кримінального правопорушення та випадкове заподіяння смерті особі.

Також, суд відхиляє позицію захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_11 щодо необхідності перекваліфікації дій обвинуваченої за ст. 118 КК України – умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Захисник акцентувала увагу на тому, що загиблий здійснив напад на обвинувачену із застосуванням ножа, та спричинив їй колото-різану рану ноги. За таких умов обвинувачена перебувала в стані самозахисту від протиправних дій загиблого, обґрунтовано побоюючись за своє життя та здоров`я, однак діяла із перевищенням його меж, а тому її дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 115 КК України.

Оцінюючи аргументи обвинуваченої та захисника, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

У постанові Верховного Суду від 17.03.2026 у справі №293/2544/21 було наведено наступний висновок: право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту . Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів. Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. При розгляді справ даної категорії суди також повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалась, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної й достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Тож, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2025 року у справі №551/1124/19 наведено наступний висновок: згідно з положеннями ст. 36 КК України обов`язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 указаного Кодексу є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, тобто вчинення потерпілим суспільно небезпечного посягання на життя, здоров`я, інші охоронювані законом права, інтереси винного або іншої особи, інтереси держави або суспільства, яке би викликало об`єктивну необхідність у негайному захисті шляхом заподіяння фізичної шкоди у визначених законом межах. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним слід кваліфікувати за ст. 115 КК України. Якщо визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.

Аргументи на предмет того, що станом на момент нанесення ножового поранення ОСОБА_5 сприймала поведінку ОСОБА_14 як таку, що загрожує її життю та здоров`ю, та відповідно перебувала у стані самооборони, суд оцінює критично з урахуванням такого.

Як вбачається зі місту показань самої обвинуваченої, після нанесення поранення загиблим ОСОБА_14 . ОСОБА_5 , протиправні дії ОСОБА_14 знайшли своє вираження у тому, що він штовхнув обвинувачену та не дав можливості підвестися із дивану. При цьому, як слідує з показань обвинуваченої, вербальних погроз на її адресу загиблий в цей час не висловлював. Як вбачається із показань обвинуваченої, після нанесення поранення ніж постійно перебував в її володінні. При цьому, як слідує з показань обвинуваченої, загиблий ОСОБА_14 не робив спроб заволодіти ним. Отже, навіть за умови сприйняття поведінки ОСОБА_14 як загрозливої, обвинувачена мала можливість припинити таку поведінку шляхом демонстрації даної зброї або шляхом її обмеженого застосування. Однак, як вбачається із висновку судово-медичної експертизи, загиблому було нанесено не менше трьох ударів ножем, один із яких в життєво-важливу ділянку тіла – у шию. Зазначені обставини свідчать, на думку суду, саме про намір розправитися із ОСОБА_14 на ґрунті виниклих неприязних відносин, а не про намір відвернути акт суспільно-небезпечного посягання.

Суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_28 , надані нею у ході слідчого експерименту, а також у ході судового розгляду.

Так, свідок під час слідчого експерименту ОСОБА_28 у категоричній формі зазначила, що станом на момент нанесення ножового поранення ОСОБА_14 останній перебував поруч із ОСОБА_5 , однак жодних дій насильницького характеру в цей момент відносно неї не вчиняв, зокрема не намагався наносити удари ОСОБА_5 та не вчиняв інших дій, що могли становити об`єктивну небезпеку для її життя або здоров`я (час відеозапису слідчого експертимента 08:30, 09:30, 14:20 та 15.00 хв).

Під час судового розгляду свідок певною мірою змінила свої показання в бік того, що не бачила обставин заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , та може категорично стверджувати про обставини їх заподіяння. Однак, свідок також жодним чином не вказувала, що після нанесення поранення ОСОБА_5 в ділянку ноги ОСОБА_14 продовжував вчиняти насильство щодо неї.

При цьому, усуваючи певну розбіжність між показаннями ОСОБА_28 , суд вважає за необхідне надати перевагу саме відомостям, наданим під час слідчого експерименту. Як вбачається із його відеозапису, свідок вільно, впевнено, послідовно та без будь-якого примусу відтворювала обставини події у приміщенні квартири, при цьому у впевненій та категоричній формі заперечувала продовження протиправних дій щодо ОСОБА_5 зі сторони ОСОБА_14 станом на момент нанесення йому ножових поранень. При цьому суд бере до уваги те, що слідчий експеримент було проведено негайно після події кримінального правопорушення, що об`єктивно вказує на більшу достовірність відомостей, наданих ОСОБА_28 в обмежений проміжок часу після настання події, із урахуванням властивостей людської пам`яті та психіки. Крім того, відомості надані під час слідчого експерименту в цілому характеризуються як набагато більш впевнено подані, логічні та послідовні ніж ті, що надавалися під час судового розгляду, коли свідок ОСОБА_28 надавала частково суперечливі, обмежені та неповні відповіді на питання.

Додатковим аргументом щодо того, що станом на момент нанесення поранень загиблому обвинувачена не перебувала у стані необхідної оборони, суд вважає характер нанесеного обвинуваченій тілесного ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи воно належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тобто, тілесне ушкодження не становило суттєвої загрози для здоров`я або життя обвинуваченої, не свідчило про подальший намір загиблого позбавити життя або завдати суттєвої шкоди здоров`ю обвинуваченої, що також зумовлює критичне ставлення суду до аргументів захисту про перебування обвинуваченої в стані необхідної оборони на час спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 .

Суд бере до уваги також і відомості, наведені в пункті 6.(8) висновку експерта №400 від 31.07.2025 (а.с. 42 т. 2), згідно яких при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_5 не виявлено тілесних ушкоджень, які би однозначно могли свідчити про самооборону.

За наведених умов, поранення, яке спричинило смерть ОСОБА_14 , було нанесено обвинуваченою не в умовах відвернення нападу, а вже після припинення загиблим активних протиправних дій щодо обвинуваченої, що виключає перебування обвинуваченої в стані необхідної оборони.

Щодо посилань обвинуваченої ОСОБА_5 на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_14 через випадковість, а саме – при спробі відштовхнути загиблого, суд вважає таку версію подій неспроможною, а показання обвинуваченої непослідовними, з урахуванням такого. Згідно висновку експерта ножове поранення, яке спричинило смерть потерпілого, утворилося від дії клинка ножа в напрямку по відношенню до серединної лінії тіла, справа-наліво, згори-донизу, дещо спереду назад. Тобто, характер нанесення удару – згорди-донизу, є характерним саме для цілеспрямованого удару ножем з метою нанесення тілесного ушкодження, та суперечить описаному обвинуваченою під час допиту в судому засіданні способу нанесення тілесного ушкодження, а саме – випадково, внаслідок поштовху загиблого, коли ОСОБА_5 здійснила поштовх загиблого шляхом випрямлення власних рук та одночасно тримаючи в руці ніж. При цьому суд не може не звернути увагу на те, що показання обвинуваченої в цій частині неодноразово змінювалися під час судового розгляду та є непослідовними. Так, обвинувачена початково вказувала на те, що поранення було нанесено внаслідок прямого поштовху загиблого перпендикулярно лінії його тіла, що прямо суперечить висновку судового експерта щодо механізму нанесення ушкодження (згори-донизу). У подальшому обвинувачена уточнила свої показання та зазначила, що здійснила поштовх дещо зверху-вниз. Однак така версія також є неспроможною, оскільки зріст ОСОБА_14 становив близько 180 см, у той час як зріст обвинуваченої, за її словами, становить близько 170 см. За таких умов спроба обвинуваченої відштовхнути загиблого могла здійснюватися або під прямим кутом перпендикулярно лінії тіла загиблого, або дещо знизу-вверх відносно тіла загиблого. Водночас напрям нанесення удару зверху-вниз є характерним саме для свідомого застосування такої холодної зброї, як ніж, та не є характерним для руху, спрямованого на спробу відштовхнути особу, суттєво вищу за зростом.

Досліджуючи питання існування в обвинуваченої умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд вважає за необхідне звернутися до висновків Верховного Суду у справах, пов`язаних із відмежуванням умисного вбивства від умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року N 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі №428/11944/19 було наведено такий правовий висновок: умисне вбивство відрізняється від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, і визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. При цьому спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляється у способі вчинення діянь.

При цьому, суд бере до уваги такі обставини, як характер поранення, а саме його нанесення у життєво важливу ділянку – шию потерпілого, нанесення поранення в яку із значною ймовірністю здатне спричинити смерть особи.

Суд бере до уваги також і характер поранення, яке спричинило смерть загиблого. Поранення має значну глибину ранового каналу 5.4 см із пошкодженням оболонки внутрішнього органу - легені, що потребує суттєвих фізичних зусиль обвинуваченої та з урахуванням місця його нанесення (шиї загиблого) свідчить про наявність умислу саме на позбавлення особи життя.

Судом береться до уваги й кількість нанесених ножових поранень, а саме – згідно висновку експерта мало місце не менше трьох травмуючи дій ріжучого предмета (одне в ділянку шиї, два – в ділянку тильної сторони правої кисті). При цьому, як пояснив судовий експерт у ході допиту, поранення тильної сторони кисті можуть свідчити про спроби загиблого захиститися від ударів, які йому наносилися.

Важливе значення має також і характер міжособистісних відносин між обвинуваченою та загиблим, а саме – неодноразове виникнення конфліктів, на що ОСОБА_5 вказувала у своїх показаннях. Крім того, суд бере до уваги факт застосування насильства щодо обвинуваченої з боку загиблого безпосередньо перед нанесенням йому поранення, що спричинило його смерть. Наведене, у свою чергу, свідчить про існування в обвинуваченої ОСОБА_5 особистих неприязних відносин щодо загиблого ОСОБА_14 станом на момент нанесення останньому поранення, що спричинило його смерть.

Також, суд бере до уваги й те, що після нанесення ножового поранення в ділянку шиї ОСОБА_14 , яке спричинило його смерть, обвинуваченою не було вжито невідкладних заходів, спрямованих на відвернення загибелі ОСОБА_14 . Як вбачається із показань свідка ОСОБА_28 , обвинувачена ОСОБА_5 просила її допомогти схвати тіло загиблого, однак не зверталася за допомогою щодо виклику швидкої допомоги. Також, прибувши до місця перебування свідка ОСОБА_37 , остання не звернулася до останнього щодо невідкладного виклику поліції та швидкої допомоги.

Сукупність наведених обставин переконливо свідчить про існування в обвинуваченої ОСОБА_5 прямого умислу щодо заподіяння смерті ОСОБА_14 .

ІV. Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 16 січня 2024 року у справі №752/17122/22 було наведено наступні висновки: зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 66 КК вбачається, що активне сприяння розкриттю злочину означає, що винний добровільно в якійсь формі своїми діями надає допомогу органам слідства або суду в з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття (розповідає про час, місце вчинення злочину, називає співучасників, передає речові докази, предмети, здобуті злочинним шляхом, тощо).

У межах даного кримінального провадження ОСОБА_5 надавала допомогу органам досудового розслідування в розкритті кримінального правопорушення, що знайшло своє відображення в наданні відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, активній участі в слідчих та процесуальних діях. Наявність такої пом`якшуючої обставини визнається стороною обвинувачення.

Водночас суд не може визнати як пом`якшуючу обставину щире каяття.

Згідно із висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2022 року м. Київ у справі №389/2588/18, основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину.

Досягнення мети виправлення означає, що в результаті застосування до засудженого покарання в його особистості відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним суспільно небезпечної дії.

Водночас процесуальна поведінка обвинуваченої, зокрема надання суперечливих, не повною мірою послідовних та не повністю достовірних показань щодо мети, мотивів та обставин вчинення кримінального правопорушення, свідчить про неповне визнання міри своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, та про неповне усвідомлення обвинуваченою тяжкості вчиненого нею діяння. Наведене виключає можливість визнання такої пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій згідно положень статті 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Суд також враховує дані про особу обвинуваченої, зокрема що ОСОБА_5 є раніше не судимою особою, до адміністративної відповідальності раніше притягувалася, у психіатричне та наркологічне відділення КНП «ЧОПНЛ» не зверталася, не працює, не одружена, неповнолітніх дітей на утриманні не має, згідно висновку судового експерта має синдром залежності від вживання алкогольних напоїв.

Призначаючи особі покарання суд бере до уваги віктимну поведінку загиблого ОСОБА_14 , який без істотних причин, за наслідками словесного конфлікту, без будь-якого вагомого приводу, вдався до застосування насильства щодо обвинуваченої, а саме - із застосуванням кухонного ножа завдав їй колото-різаної рани нижньої третини правого стегна з синцем та набряком м`яких тканин по периферії.

Дана обставина є вагомою, такою, що в значній мірі спровокувала вчинення кримінального правопорушення, а тому безумовно враховується судом як обставина, що вимагає призначення більш м`якого покарання у межах санкції відповідної статті кримінального закону.

Висновки про правильність врахування віктимної поведінки потерпілого при призначенні судом покарання наведено у постановах Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №334/6125/18; від 27.03.2025 у справі №754/4708/23; від 14.03.2024 у справі №183/9048/21; від 13.02.2024 у справі №564/138/18 тощо.

Виправлення засудженого є таким впливом покарання на його свідомість, за допомогою якого усуваються негативні риси, що призвели до вчинення кримінального правопорушення. Воно виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, у нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі кримінального.

Судом враховано, що в ході судового розгляду знайшли своє підтвердження суттєві негативні дані про особу обвинуваченої, зокрема систематичне вживання спиртних напоїв та наявність синдрому залежності від алкоголю, попередні факти притягнення до адміністративної відповідальності, відсутність достатньо стійких соціальних зв`язків. Однак із урахуванням відсутності в обвинуваченої попередніх судимостей, а також в аспекті встановленого факту вагомих проявів віктимної та провокативної поведінки загиблого, беручи до уваги неодноразове принесення вибачень потерпілій стороні з боку обвинуваченої у ході судового розгляду, суд вважає, що можливість виправлення обвинуваченої в умовах відбуття покарання у виді позбавлення волі на даний час не втрачена, та призначення обвинуваченій покарання у виді семи років позбавлення волі є дієвим та достатнім покаранням для досягнення мети покарання.

При цьому, такою метою є як власне покарання особи за вчинене кримінальне правопорушення, так і нейтралізація її негативних рис та настанов особи з метою повернення її до законослухняного соціального співіснування (ресоціалізація).

Суд бере до уваги позицію сторони обвинувачення та потерпілої ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні просила суд призначити обвинуваченій покарання у виді 12 років позбавлення волі. Суд з повагою ставиться до непоправної особистої втрати, якої зазнала потерпіла, однак у світлі встановлених у ході судового розгляду обставин, призначення такого покарання, на думку суду, призвело би до надмірної суворості та несправедливості покарання, а також до ігнорування судом важливих фактичних обставин, що передували вчиненню кримінального правопорушення та перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із його вчиненням.

Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України саме таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

У строк відбутого покарання ОСОБА_5 необхідно врахувати:

- строк тримання під вартою з дня фактичного затримання 22.07.2025 по 20.10.2025 - у розрахунку день за день;

- строк цілодобового домашнього арешту, який було застосовано до ОСОБА_5 ухвалою суду від 20.10.2025 (з наступного дня після постановлення ухвали суду, оскільки 20.10.2025 особа ще перебувала під вартою) тобто з 21.10.2025, та по 03.04.2026, тобто по день постановлення ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03.04.2026 про оголошення у розшук обвинуваченої та надання дозволу на її затримання з метою розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу (цієї ухвалою суду було встановлено порушення обвинуваченою обов`язку перебування за місцем свого проживання) – у розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі;

- строк тримання під вартою з дня фактичного затримання обвинуваченої 22.04.2026 по дату набрання вироком суду законної сили - у розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

V. Інші питання, що підлягають вирішенню в межах вироку

Прокурором у судовому засіданні було заявлено усне клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує положення п. «а» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи, п. 31, п. 32, п. 46, п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Руслан Яковенко проти України» від 04.06.2015 і відзначає, що при ухваленні вироку, який передбачає покарання у виді позбавлення волі, і до набрання законної сили вироком, ризик переховуватися від органів досудового розслідування або суду має тенденцію до підвищення. За таких обставин суд вважає за необхідне міру запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді тримання під вартою без визначення застави до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженню в сумі 3565 грн 60 коп грн, пов`язані з проведенням судових експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

Ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і призначити їй покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши їй на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання:

- строк попереднього ув`язнення з дня фактичного затримання 22.07.2025 включно по 20.10.2025 включно - у розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі;

- строк цілодобового домашнього арешту з 21.10.2025 включно та по 03.04.2026 включно – у розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі;

- строк попереднього ув`язнення з дня фактичного затримання обвинуваченої 22.04.2026 включно по дату набрання вироком суду законної сили - у розрахунку один попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 , у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, до вступу вироку в законну силу – залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 коп процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням судових експертиз.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суд міста Чернігова від 28.07.2025 у справі №750/10154/25 на наступні предмети: кофту чорного кольору, лосини чорного кольору, які належать ОСОБА_5 .

Речові докази: тонка ковдра зі слідами речовини бурого кольору, кофта зі слідами речовини бурого кольору, товста ковдра зі слідами речовини бурого кольору, змив речовини бурого кольору, фрагмент клейонки зі слідами речовини бурого кольору, два фрагмента підковдри, предмет зовні схожий на ніж, порожня скляна пляшка, предмет зовні схожий ніж зі слідами речовини бурого кольору, кофта чорного кольору, лосини чорного кольору, змиви з рук ОСОБА_14 , клапоть шкіри ОСОБА_14 , зрізи нігтьових пластин ОСОБА_5 , зразок крові ОСОБА_5 , зрізи нігтьових пластин ОСОБА_14 , футболка, спортивні штани ОСОБА_14 , дві дактилокарти, поміщені до камери зберігання доказів СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області – знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Повний текст вироку вручається в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1