Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №521/15485/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/15485/26

Номер провадження 3/521/4608/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Тихонова О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції УПП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який має статус учасника бойових дій, є особою з інвалідністю ІІІ групи,

за ознаками вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 17.09.2026 року було об`єднано в одне провадження справу про адміністративне правопорушення №521/15485/26 та справу №521/15488/26, протоколи про адміністративні правопорушення в яких складені відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для спільного розгляду.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №315790 від 23.08.2026 року вбачається, що 23.08.2026 року о 20 годині 30 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: ображав її словами, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю, а також вчинив умисні дії фізичного характеру, а саме штовхав її, чим завдав шкоди її фізичному здоров`ю.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №315791 від 23.08.2026 року вбачається, що 23.08.2026 року о 21 годині 50 хвилин гр. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у громадському місці за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, буд. 50, висловлювався нецензурною лайкою на адресу гр. ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян.

За вказаними фактами відносно ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2, ст. 173 КУпАП відповідно.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Беручи до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, в якому наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

За вказаних обставин, враховуючи строки розгляду справи та обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи судом, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, суддя виходить із того, що відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи має бути з`ясовано, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, судом встановлено, що на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП №315791 від 23.08.2026 року, органом, уповноваженим на його складання, до суду не надано жодних інших матеріалів, крім протоколу про адміністративне правопорушення.

Справа не містить пояснень потерпілої особи, пояснень свідків, рапортів працівників поліції, відео- чи аудіозаписів, фотофіксації, письмових документів, паспортів або будь-яких інших матеріалів, які б об`єктивно підтверджували факт та обставини вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у протоколі.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним доказом вини особи та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Водночас, вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд виходить із того, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП №315790 від 23.08.2026 року, підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного та фізичного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що підтверджується:

-протоколом серії ГП №315790;

-поясненнями ОСОБА_3 від 23.08.2026 року;

-заявою про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 від 23.08.2026 року;

-терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №276545 від 23.08.2026 року;

При винесенні постанови в справі суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Суд також бере до уваги правову позицію ЄСПЛ у справі «TKHELIDZE проти Грузії», заява № 33056/17, згідно з якою відсутність негайного реагування органів влади при виникненні підозр щодо домашнього насильства порушує конвенцію. ЄСПЛ наголосив, що за відповідних обставин влада зобов`язана вживати превентивних оперативних заходів для захисту особи, життю якої загрожує злочинні дії іншої особи. Жертви домашнього насильства, які потрапляють до категорії вразливих осіб, мають право на державний захист. Коли виникають будь-які підозри щодо домашнього насильства чи насильства щодо жінок, від органів влади вимагається негайне реагування та подальша особлива ретельність для вирішення конкретного характеру насильства в ході провадження.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є вид адміністративного стягнення у виді накладення штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Даний вид впливу суд вважає достатнім і доцільним для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Відповідно до з п. 13 ч. 1 ст. 5 4 ЗУ «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнити від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 36, 173, ч. 1 ст. 173-2, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень на користь держави.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 173 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Звільнити ОСОБА_1 , від сплати судового збору, оскільки він є військовослужбовцем.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.А. Тихонова