Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №504/4081/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/4081/26

Номер провадження 3-зв/504/2/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Жовтан П.В.

при секретарі судових засідань Сокурцової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Доброслав усну заяву адвоката Заборського О.В. про відвід судді Доброславського районного суду Одеської області Якиміва А.В., заявленого по справі №504/4081/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Із усної заяви про відвід від 14.09.2026 вбачається, що в провадженні судді Доброславського районного суду Одеської області Якиміва А.В. перебуває справа №504/4081/26, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, в обґрунтування відводу судді, адвокат Заборський О.В., в судовому засіданні зазначив про те, що задовольнивши клопотання про витребування відеозапису суддя відшукує докази обвинувачення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Адвокат Заборський О.В. та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце були сповіщені своєчасно належним чином, однак адвокат Заборський О.В. надав клопотання в якому просив проводити розгляд заяви про відвід судді, без їх участі, письмової заяви про відвід судді Якиміва А.В. не надав.

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Якимів А.В. в судове засідання не з`явився, будь-яких письмових пояснень з приводу заяви адвоката Заборського О.В. не надав.

Розглянувши протокол судового засідання (проведеного в режимі конференції) №7057079, в якому адвокатом Заборським О.В. заявлено усну заяву про відвід судді Якиміву А.В., суд дійшов висновку про таке.

Діючий КУпАП не передбачає спеціальних правил, що урегульовують питання відводу, разом з цим, відповідно до п.12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, передбачено, що при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір`ям не тільки зі сторони сторін у конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довір`я до незалежної судової влади буде підірвано.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі та об`єктивним критерієм, шляхом встановлення того чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Отже діючий Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить інститут відводу, у зв`язку з чим, суд за аналогією закону застосовує приписи закону найбільш наближеної галузі права якою являється кримінальне процесуальне право.

Нормами ч.5 ст.80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення судді від участі в судовому провадженні.

При цьому, законодавець чітко регламентував у статті 75 КПК України, обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Суть цієї норми полягає в тому, що вона передбачає визначений законом перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участь в розгляді кримінального провадження.

Так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Таким чином, кримінальним-процесуальним законом встановлено вичерпний перелік обставин для відводу судді.

Розглянувши заяву про відвід, суд приходить до висновку, що доводи адвоката Заборського О.В. про відвід судді Якиміва А.В. не містять підтверджених даних, які б свідчили про наявність вичерпних підстав для її відводу, що передбачені ст.ст.75, 76 КПК України, а також доказів, що вказують на необ`єктивність чи упередженість судді під час розгляду справи, тому заявлений відвід задоволенню не підлягає.

Крім того, в компетенцію судді, при розгляді питання про наявність підстав для відводу іншому судді, не входить вирішення питання щодо законності та обґрунтованості прийнятих процесуальних рішень іншим суддею, а також надання оцінки щодо наслідків таких дій.

Відтак доводи адвоката Заборського О.В., на які він посилається в якості підстав для відводу судді є фактичною незгодою з процесуальним рішенням прийнятим суддею Якимівим А.В. по зазначеній справі про адміністративне правопорушення.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Ст.126 Конституції України передбачено, що вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Відповідно до ч.3 ст.81 КПК України, питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).

Таким чином, у задоволенні заяви адвоката Заборського О.В. про відвід судді Доброславського районного суду Одеської області Якиміва А.В. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 75, 76, 80, 81, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Заборського Олександра Валентиновича про відвід судді Доброславського районного суду Одеської області Якиміва Андрія Вікторовича, заявленого по справі № 504/4081/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП – залишити без задоволення.

Копію ухвали направити заявнику адвокату Заборському О.В., судді Доброславського районного суду Одеської області Якиміву А.В. та іншим учасникам процесу.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя П. В. Жовтан