Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №208/6517/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 208/6517/25

Провадження № 2/202/1367/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Індустріального районного суду міста Дніпра цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, Перша Кам`янська Державна Нотаріальна Контора, про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Авдіївської військової адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, Перша Кам`янська Державна Нотаріальна Контора, у якій просить суд визнати за померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що дає право на здійснення реєстраційних дій, спрямованих на проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, а також на вступ у спадщину; прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як від правонаступника заяву про внесення в ЄДР речових прав на нерухоме майно квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; внести в ЄДР речових прав на нерухоме майно квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.12.1998 року за № 543 у м. Авдіївка Донецької області виконавчим комітетом міської ради, та технічного паспорта від 06.12.1998 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач все життя разом із сім`єю проживала в Донецькій області, але після ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із початком збройної агресії Російської Федерації, була вимушена покинути свою домівку та переїхати в більш безпечну частину країни. Наразі житло, в якому проживала позивач, перебуває у власності її померлого чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підтвердженням права власності на цей об`єкт є оригінал Свідоцтва про право власності на житло від 21.12.1998 року та технічний паспорт на будинок.

Позивач зазначає, що після смерті чоловіка вона звернулася до приватного нотаріуса Авдіївського міського нотаріального округу Василенка В.А. із заявою про відкриття спадкової справи. В подальшому, у 2024 році, з метою оформлення документів, що підтверджують її право власності на вказане житло для можливості отримання від держави компенсації за втрачене майно, вона звернулася до Першої Кам`янської державної нотаріальної контори. Однак, 01.11.2024 року нотаріальною конторою було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відмова аргументована тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня електронна реєстрація права власності на спірну квартиру, а підтвердити цю інформацію через БТІ немає можливості у зв`язку з тим, що м. Авдіївка перебуває на території, де ведуться бойові дії (тимчасово окупована територія).

Позивач наголошує, що без внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона позбавлена можливості реалізувати своє законне право на компенсацію за втрачене (зруйноване) житло, а отже, її право власності порушується та потребує судового захисту.

Справа надійшла у жовтні 2025 року на розгляд до Індустріального районного суду міста Дніпра із Заводського районного суду міста Кам`янського відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 11.06.2024 року № 1802/0/15-24 про зміну територіальної підсудності судових справ Авдіївського міського суду Донецької області.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 16 вересня 2026 року підготовче провадження у справі було закрите та суд перейшов до розгляду справи по суті.

У судове засідання 16 вересня 2026 року позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

Відповідач Авдіївська військова адміністрація у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неявки суду не повідомив.

Треті особи: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області та Перша Кам`янська Державна Нотаріальна Контора у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, причому питання про достатність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, причому такі обставини зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи та їхніх представників.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи, при цьому цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої та другої статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з частинами першою та другою статті 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Судом встановлено, що згідно зі Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21 грудня 1998 року, виданим виконавчим комітетом Авдіївської міської ради Донецької області, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була приватизована та належить на праві спільної сумісної власності (в рівних частках) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 08.07.2009 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З матеріалів справи вбачається, що після смерті чоловіка позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Авдіївського міського нотаріального округу Василенка В.А. із заявою про відкриття спадкової справи. Цей факт підтверджується довідками від 04.10.2012 року та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14.10.2024 року, згідно з яким 02.11.2009 року заведено спадкову справу № 9/2009.

У 2024 році позивач звернулася до Першої Кам`янської державної нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав на вищевказане житло. Однак, згідно з постановою державного нотаріуса від 01.11.2024 року, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня електронна реєстрація права власності на спірну квартиру, а підтвердити цю інформацію через БТІ неможливо через те, що місто Авдіївка перебуває на території ведення бойових дій.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить, серед іншого, визнати право власності на спірний об`єкт нерухомості безпосередньо за померлим ОСОБА_2 .

Аналізуючи встановлені обставини та надані докази, суд доходить до висновку, що згідно з приписами статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Отже, після смерті фізичної особи її цивільна правоздатність припиняється, а тому померла особа не може бути суб`єктом права власності та набувати нових цивільних прав. Водночас права, які належали спадкодавцеві на момент смерті та не припинилися внаслідок його смерті, входять до складу спадщини відповідно до статті 1218 ЦК України. Заявлення позовних вимог про визнання права власності за особою, яка померла, суперечить основам цивільного законодавства та свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, оскільки судовому захисту підлягають права живих осіб (спадкоємців).

Такий висновок повністю узгоджується з практикою Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі № 161/4904/21 (провадження № 61-13057св22) викладено правовий висновок про те, що визначення судом права чи частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі суд вирішує питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що вказує на неефективність такого способу захисту права.

У постанові Верховного Суду від 13 вересня 2021 року у справі № 760/3300/17 (провадження № 61-16683св20) констатовано, що чинним цивільним законодавством не передбачена можливість визнання права власності на майно за померлою особою, оскільки цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У зв`язку з відмовою у задоволенні основної вимоги, похідні вимоги щодо прийняття від позивача заяви про внесення до ЄДР речових прав відомостей та безпосереднє зобов`язання внести спірну квартиру до реєстру на підставі правовстановлюючого документа померлого, суд не розглядає.

Суд зазначає, що позивачем обрано неналежний, законодавчо не передбачений спосіб захисту порушеного права, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з належними позовними вимогами щодо спадкового майна, зокрема про визнання права власності на належну їй у порядку спадкування частку у праві власності на спірне нерухоме майно, за наявності передбачених законом підстав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що у задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, Перша Кам`янська Державна Нотаріальна Контора, про визнання права власності на нерухоме майно за померлим та вчинення реєстраційних дій - відмовити у повному обсязі.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що відмова у задоволенні позову з підстав обрання неналежного способу захисту не позбавляє її права звернутися до суду за захистом своїх майнових прав з належними позовними вимогами, зокрема, із позовом про визнання права власності на вказане нерухоме майно за собою в порядку спадкування.

Судові витрати - залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Для отримання безоплатної правничої допомоги позивач може звернутися до системи надання безоплатної правової допомоги:

-адреса: м. Дніпро, вул. Левка Лук`яненка, 21-А;

-e-mail: dniprovske1@legalaid.dp.ua;

-тел.: (056) 722-20-28.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

ВІДПОВІДАЧ: Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, ЄДРПОУ 44000591, адреса: 06062, Україна, Донецька обл., м. Авдіївка, вул. Молодіжна, буд. 5 Б.

ТРЕТЯ ОСОБА 1: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 20268696, адреса: 51900, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Василя Стуса, буд. 10/12.

ТРЕТЯ ОСОБА 2: Перша Кам`янська Державна Нотаріальна Контора, ЄДРПОУ 02890995, адреса: 51931, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Медична, буд. 3.

Суддя Н. В. Недобитюк