Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №202/3752/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3752/26

Провадження № 2/202/4019/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого судді Доценко С.І.,

секретаря судового засідання Тарасової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 13.08.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1588-3919.

За умовами Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту – 8 500,00 грн; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 21 день; комісія за видачу кредиту – 15,00 % від суми кредиту; знижена процентна ставка – 1,00 % в день; стандартна процентна ставка – 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору, та 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача і реальної річної процентної ставки за Договором складають єдиний договір, в якому визначені всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Для підписання Кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А5719.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, кредит у повному обсязі не повернула, у зв`язку з чим станом на 02.03.2026 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 30 645,90 грн, а саме:

- 8 500,00 грн – заборгованість за кредитом;

- 16 620,90 грн – заборгованість за нарахованими процентами;

- 4 250,00 грн – заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України;

- 1 275,00 грн – заборгованість по комісії.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором у розмірі 30 645,90 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 17.06.2026 року на 09 год. 00 хв., відповідачу надано 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

02 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 у межах встановленого судом строку надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначила таке.

Відповідач не заперечує факту укладення Договору № 1588-3919 від 13.08.2025 року з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», отримання грошових коштів у розмірі 8 500,00 грн та визнає заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 8 500,00 грн. Також відповідач не заперечує проти стягнення заборгованості по комісії у розмірі 1 275,00 грн, що передбачена умовами кредитного договору.

Водночас відповідач просить зменшити розмір заборгованості за нарахованими процентами з 16 620,90 грн до 8 500,00 грн, посилаючись на те, що заявлена сума процентів у рази перевищує суму отриманого кредиту, не є співрозмірною, суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача фінансових послуг, а умови кредитування не є прозорими та зрозумілими для пересічного споживача, оскільки договір містить зрозумілий розрахунок лише щодо першого базового періоду.

Крім того, відповідач заперечує проти стягнення заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 4 250,00 грн, посилаючись на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, та просить відмовити у задоволенні цієї вимоги в повному обсязі.

Відповідач також заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн та просить відмовити у задоволенні цієї вимоги в повному обсязі, зазначаючи, що позивачем не надано ані детального опису робіт (наданих послуг), ані акта наданих послуг, складення якого передбачено пунктами 4.6, 4.7 договору про надання професійної правничої допомоги від 08 квітня 2026 року, а тому обсяг фактично наданої правничої допомоги не підтверджений.

Щодо судового збору відповідач просить задовольнити вимоги про його стягнення частково – пропорційно частці задоволених вимог.

Одночасно відповідач просила розглянути справу без її участі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність. Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відзиві на позовну заяву просила розглядати справу за її відсутності.

Враховуючи, що сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду та просили розглядати справу за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.08.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1588-3919, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит для задоволення особистих потреб у сумі 8 500,00 грн строком на 365 днів, із базовим періодом 21 день, комісією за видачу кредиту у розмірі 15,00 % від суми кредиту, зниженою процентною ставкою 1,00 % в день та стандартною процентною ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів і 0,74 % за кожен день користування кредитом починаючи з 181 календарного дня дії Договору.

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А5719, який було надано позичальнику для підписання Кредитного договору та підтвердження ознайомлення з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи та довідкою про перерахування суми кредиту, які містяться в матеріалах справи. Факт укладення Кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 8 500,00 грн відповідачем визнано у відзиві на позовну заяву.

Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією вимоги та доказами її відправлення, проте заборгованість погашена не була.

Відповідно до розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором станом на 02.03.2026 року за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 30 645,90 грн, з яких: 8 500,00 грн – заборгованість за кредитом; 16 620,90 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 4 250,00 грн – заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України; 1 275,00 грн – заборгованість по комісії.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію (пункт 12 частини першої статті 3 цього Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно з частиною шостою цієї статті відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі шляхом створення електронного документа згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частині третій статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті наведених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачем електронного кредитного договору, отримання нею кредитних коштів та порушення взятих на себе зобов`язань. Вказані обставини, а також розмір заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у сумі 8 500,00 грн та розмір заборгованості по комісії у сумі 1 275,00 грн відповідачем визнані, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 16 620,90 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи – споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання такі суми перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 зазначено, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Судом встановлено, що за Кредитним договором відповідач отримала кредит у розмірі 8 500,00 грн, натомість заявлена до стягнення заборгованість за нарахованими процентами становить 16 620,90 грн, тобто майже вдвічі перевищує суму отриманих кредитних коштів.

Суд враховує, що відповідач як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не мала реальної можливості повною мірою оцінити дійсний період та розмір нарахувань за кредитом, оскільки відповідні умови викладені в декількох значних за обсягом документах, а зрозумілий розрахунок наведено лише щодо першого базового періоду.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 16 620,90 грн не є співрозмірною сумі отриманого кредиту, суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача фінансових послуг, а тому підлягає зменшенню до 8 500,00 грн, що відповідає розміру фактично отриманих відповідачем кредитних коштів.

У задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 8 120,90 грн (16 620,90 грн – 8 500,00 грн) слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами річних, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 4 250,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування, є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (згідно з висновками у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, пр. 61-8279св23).

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23) зазначено, що тлумачення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: у періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування; у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, якими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання, які полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що Кредитний договір № 1588-3919 укладено 13.08.2025 року, тобто під час дії воєнного стану, і в цей же період відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке позивачем нараховано проценти річних на підставі статті 625 ЦК України.

Оскільки пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальника прямо звільнено від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, на період дії воєнного стану, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 4 250,00 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1588-3919 від 13.08.2025 року в загальному розмірі 18 275,00 грн, з яких: 8 500,00 грн – заборгованість за кредитом; 8 500,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 1 275,00 грн – заборгованість по комісії.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року, справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання професійної правничої допомоги від 08 квітня 2026 року та рахунок-фактуру № Р-0002714 від 21.04.2026 року на суму 5 000,00 грн.

Разом з тим пунктами 4.6, 4.7 договору про надання професійної правничої допомоги від 08 квітня 2026 року передбачено, що за результатами надання правничої допомоги складається акт, який підписується сторонами не пізніше 5 днів з моменту оплати клієнтом гонорару, а акт про надання правничої допомоги вважається підписаним після підписання його обома сторонами.

Однак акта наданих послуг правничої допомоги, складення якого прямо передбачено умовами самого договору, позивачем до суду не подано. Не подано також і детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України учасник справи зобов`язаний подати для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

За таких обставин обсяг фактично наданої відповідачу правничої допомоги та її вартість не підтверджені належними доказами, а сам лише договір про надання професійної правничої допомоги та рахунок-фактура, за відсутності акта та детального опису наданих послуг, не дають суду можливості встановити, які саме роботи (послуги) були виконані адвокатом у цій справі та чи є їх вартість співмірною з критеріями, визначеними частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Враховуючи наведене, а також відповідні заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі = (18 275,00 грн / 30 645,90 грн) * 2 662,40 грн = 1 587,66 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1588-3919 від 13.08.2025 року в розмірі 18 275,00 грн (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят п`ять гривень), з яких: 8 500,00 грн – заборгованість за кредитом; 8 500,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 1 275,00 грн – заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 587,66 грн (одна тисяча п`ятсот вісімдесят сім гривень шістдесят шість копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 14.09.2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Суддя С. І. Доценко