Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №201/14479/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/14479/25

Провадження № 2/201/1396/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

16 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги - Україна» про стягнення коштів у зв`язку з неналежним виконанням договору про надання правової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги - Україна» (далі - ТОВ «Центр юридичної допомоги - Україна»).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30.07.2025 року між нею та ТОВ «Центр юридичної допомоги - Україна» укладено договір № 30072503 про надання правової допомоги/юридичних послуг, за умовами п. 1.2 якого виконавець зобов`язався надати юридичний супровід з приводу отримання посвідки на проживання в Україні на підставі шлюбу з громадянином України в інтересах громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість юридичних послуг становить 20 000 грн і сплачується Замовником у порядку 100% попередньої оплати. Свої зобов`язання щодо оплати Позивач виконала в повному обсязі та належним чином, сплативши 30.07.2025 4 000 грн готівкою та 31.07.2025 - 16 000 грн у безготівковій формі, а всього 20 000 грн.

Позивач зазначила, що станом на 30.09.2025 відповідач не вчинив жодних дій на виконання своїх договірних зобов`язань: не надав жодного правового висновку, не склав та не підписав акт про надання юридичних послуг чи проміжний акт, що засвідчував би часткове виконання робіт, передбачене п. 3.5 договору, попри те, що зазначені у цьому пункті види робіт (правовий аналіз ситуації та підбір нормативно-правових актів) вважаються виконаними одразу після підписання договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернулася до нього з письмовою вимогою (претензією) про розірвання договору та повернення сплачених коштів у розмірі 20 000 грн, однак вказана вимога залишилася без відповіді та задоволення, поштове відправлення повернулося відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Посилаючись на положення статей 610, 611, 626-629, 651, 653, 901, 903, 907 ЦК України, статей 10, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вважає, що Відповідач допустив істотне порушення умов Договору, що є підставою для його розірвання та повернення сплачених коштів у повному обсязі, а також для відшкодування понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу.

Предмет позову:

Розірвати договір про надання правничої допомоги № 30072503 від 30.07.2025 року, стягнути з ТОВ «Центр юридичної допомоги - Україна» сплачені за вказаним договором грошові кошти у розмірі 20 000 грн, а також стягнути судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 10 000 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Рух справи.

Ухвалою судді від 19.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 50).

Судом двічі направлялася на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія ухвали про відкриття провадження у справі з доданими до неї копією позовної заяви та доданих до неї документів. Проте поштова кореспонденція повернулася до суду в зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, відзиву на позов Відповідач не подав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не заявляв.

Ухвалою суду від 17.04.2026 здійснено перехід до розгляду цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 56).

14.09.2026 представник позивача - адвокат Хайнацька О.Ф. подала до суду клопотання, яким повідомила, що позивальниця ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу мала прізвище ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (актовий запис № 775 від 30.07.2025), у зв`язку з чим ОСОБА_5 , яка здійснювала оплату послуг за договором № 30072503 від 30.07.2025, та ОСОБА_3 , яка є позивачем у справі, є однією і тією самою особою. У вказаному клопотанні представник також просила долучити до матеріалів справи копію свідоцтва про шлюб, провести судове засідання без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та зазначила, що не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення (а.с. 74 – 76).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги - Україна» в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, зокрема шляхом направлення на адресу його місцезнаходження копії ухвали про відкриття провадження у справі, однак поштова кореспонденція не була ним отримана та повернулася до суду за закінченням строку зберігання, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв і клопотань не подавав, відзиву на позов не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, а представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись ст. 280 ЦПК України, вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

30 липня 2025 року між ОСОБА_6 , як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги - Україна», як Виконавцем, укладено договір № 30072503 про надання правової допомоги/юридичних послуг (далі - договір) (а.с. 14 – 17).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язався за дорученням замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, поіменовані в переліку послуг, зазначених в п. 1.2 договору, а замовник зобов`язався сплатити грошові кошти за надані послуги.

Пунктом 1.2 договору визначено перелік юридичних послуг, а саме: юридичний супровід з приводу отримання посвідки на проживання в Україні на підставі шлюбу з громадянином України в інтересах громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 3.1 договору розмір оплати за виконання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п. 1.2 договору, становить 20 000 (двадцять тисяч) гривень і виплачується замовником 30.07.2025 року.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що у предмет договору про надання юридичних послуг/правової допомоги входить правовий аналіз ситуації, що становить 30% від суми договору, а також підбір нормативно-правових актів, що становить 10% від суми договору, які фактично виконуються одразу після підписання договору та підлягають обов`язковій оплаті у випадку розірвання договору.

Відповідно до п. 2.1.1 договору виконавець приступає до виконання робіт після отримання попередньо внесеної замовником суми, зазначеної в п. 3.1 та п. 3.2 договору. За п. 2.1.2 договору виконавець зобов`язаний приступити до надання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п. 1.2 договору, у повному обсязі, своєчасно і якісно, керуючись чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.6 договору встановлено, що факт надання послуг засвідчується Актом про надання юридичних послуг/правової допомоги, в тому числі проміжним актом про надання частини юридичних послуг, який складається сторонами на виконання умов, зазначених в п. 3.5 договору.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконала в повному обсязі та належним чином: 30.07.2025 сплатила відповідачу 4 000,00 грн готівкою, що підтверджується рахунком № 30/07/25 від 30.07.2025, а 31.07.2025 - 16 000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № 7A64-B7CA-MAMO-CK8K від 31.07.2025, в якій платником зазначено ОСОБА_7 , а призначенням платежу - оплату юридичних послуг (а.с. 18-19).

Судом встановлено та підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (актовий запис № 775 від 30.07.2025), що 30 липня 2025 року між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (громадянин Турецької Республіки), та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб, після реєстрації якого дружина змінила прізвище на « ОСОБА_10 ». Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 , яка здійснила оплату за Договором, та ОСОБА_3 , яка є Позивачем у цій справі, є однією і тією самою особою (а.с. 76).

Отже, загальна сума сплачених позивачем на виконання умов договору коштів становить 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень, що в повному обсязі відповідає розміру оплати, погодженому сторонами у п. 3.1 договору.

Відповідач, отримавши від позивача повну оплату вартості послуг, не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань. Жодного правового висновку, аналізу ситуації чи переліку підібраних нормативно-правових актів, про виконання яких йдеться в п. 3.5 договору, позивачу надано не було. Акт про надання юридичних послуг/правової допомоги, яким засвідчувалося б виконання відповідачем умов договору, а також проміжний акт про часткове виконання зобов`язань, між сторонами не складався та не підписувався. Будь-яких інших доказів на підтвердження фактичного надання позивачу юридичних послуг за договором відповідачем суду не надано.

У зв`язку з повним невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернулася до відповідача з письмовою вимогою (претензією) від 26 (складено у вересні 2025 року) з вимогою розірвати договір в односторонньому порядку та повернути сплачені кошти в розмірі 20 000 грн протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, шляхом перерахування на банківський рахунок позивача.

Зазначена вимога-претензія була направлена позивачем на юридичну адресу відповідача, зазначену у договорі (м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 9а), засобами поштового зв`язку, а саме цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення (накладні АТ «Укрпошта» № 0303700236660 та № 0303700236652 від 01.10.2025), що підтверджується відповідними фіскальними чеками АТ «Укрпошта» на суму 100,00 грн кожен.

Згідно з роздруківками відстеження поштових відправлень (Track Results), обидва поштові відправлення 21.10.2025 повернулися відправнику - позивачу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, (а.с. 20 – 37).

Відповіді на вимогу-претензію, а також повернення сплачених коштів від відповідача позивачу не надходило.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Щодо розірвання договору та стягнення сплачених коштів

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни, а якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Крім того, відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконала свій обов`язок за Договором, здійснивши 100% попередню оплату вартості послуг у розмірі 20 000 грн, тобто створила усі необхідні умови для належного початку надання відповідачем юридичних послуг та не вчиняла жодних дій чи бездіяльності, які могли б перешкоджати виконанню відповідачем його договірних обов`язків.

Натомість, відповідач, попри отримання повної оплати, не вчинив жодних дій на виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань, хоча відповідно до п. 3.5 договору такі роботи вважаються виконаними одразу після його підписання; акт про надання юридичних послуг/правової допомоги, так само як і проміжний акт про часткове виконання робіт, між сторонами не складався та не підписувався; будь-яких інших доказів фактичного надання послуг позивачу відповідачем не надано.

Умовами п. 4.2.1 договору відповідачу надано право відмовитися від виконання своїх обов`язків лише у виключному випадку - ненадання замовником повного обсягу інформації і документів, необхідних для надання юридичних послуг.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач допустив істотне порушення умов договору № 30072503 від 30.07.2025, оскільки внаслідок повного невиконання ним договірних зобов`язань позивач значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору - фактично не отримала юридичної послуги, водночас у повному обсязі сплативши погоджену вартість цих послуг.

Зазначене відповідно до ст. 651 ЦК України та п. 4.2.1 договору є підставою для розірвання Договору № 30072503 від 30.07.2025 в судовому порядку.

Оскільки в результаті розірвання договору зобов`язання сторін припиняються, а позивач сплатила відповідачеві кошти за послуги, які фактично не були їй надані, відповідно до ч. 2 ст. 653, ст. 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу одержані від неї кошти у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору № 30072503 від 30.07.2025 та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених за цим договором коштів у розмірі 20 000,00 гривень, у зв`язку з чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останньою судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (а.с. 12).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 137 ЦПК України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони (частина четверта статті 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Повноваження представника позивача - адвоката Хайнацької Оксани Федорівни підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством – ордером (а.с. 61).

Судом встановлено, що 22 вересня 2025 року між ОСОБА_11 (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «РЕАЛС» в особі керівника - адвоката Хайнацької Оксани Федорівни укладено договір № 213 про надання правничої допомоги, а також Додаткову угоду № 1 до нього від 22.09.2025, якою сторони погодили фіксовану вартість окремих видів правничої допомоги: складання вимоги-претензії - 2 000 грн; складання та подання позовної заяви з додатками до суду - 8 000 грн; супровід цивільної справи та участь в судових засіданнях - 2 000 грн за одне засідання.

30 липня 2025 року сторонами договору № 213 складено Акт виконаних робіт № 1, яким визначено загальну вартість наданих у вересні 2025 року послуг в розмірі 2 000 грн та наведено детальний опис виконаних робіт: аналіз зібраних матеріалів справи; підготовка та складання вимоги-претензії до ТОВ «Центр юридичної допомоги - Україна». Оплата зазначених послуг підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 22.09.2025 на суму 2 000,00 грн та рахунком на оплату № 74 від 22.09.2025.

Крім того, надання правничої допомоги зі складання та подання позовної заяви з додатками до Соборного районного суду міста Дніпра в розмірі 8 000 грн підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 від 28.10.2025 та рахунком на оплату № 75 від 23.10.2025 адвокатського об`єднання «РЕАЛС», в якому конкретизовано вид наданої допомоги - підготовка матеріалів, складання позовної заяви до ТОВ «Центр Юридичної допомоги-Україна» (Соборний районний суд міста Дніпра) (а.с. 43-44).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, який не залежить від обчислення фактичної кількості часу, витраченого адвокатом на надання послуги. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, п. 268) заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору.

Суд виходить з того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом саме цієї справи, в межах якої адвокат аналізував зібрані матеріали, готував та направляв відповідачу вимогу-претензію про розірвання договору і повернення коштів, а також готував і подавав до суду позовну заяву з додатками, на підставі якої відкрито провадження у цій справі. Понесення цих витрат підтверджено договором № 213 про надання правничої допомоги від 22.09.2025, Додатковою угодою № 1 до нього, Актом виконаних робіт № 1 від 30.09.2025 з детальним описом виконаних робіт, квитанціями до прибуткових касових ордерів № 1 від 22.09.2025 та № 2 від 28.10.2025, а також відповідними рахунками на оплату № 74 та № 75 адвокатського об`єднання «РЕАЛС».

Враховуючи незначну складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг (складання вимоги-претензії та позовної заяви з додатками), ціну позову, значення справи для позивача, а також відсутність з боку відповідача, який не з`явився в судове засідання та не подав відзиву на позов, будь-яких заперечень або клопотання про зменшення розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що погоджений сторонами договору № 213 розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 10 000,00 (десять тисяч) гривень є співмірним, розумним, реальним та обґрунтованим, документально підтвердженим, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги про розірвання договору № 30072503 від 30.07.2025, стягнення сплачених за ним коштів у розмірі 20 000,00 грн, а також стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги - Україна» про стягнення коштів у зв`язку з неналежним виконанням договору про надання правової допомоги - задовольнити.

Розірвати Договір № 30072503 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 30.07.2025 року, укладений між ОСОБА_12 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги - Україна».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги - Україна» (код ЄДРПОУ 45503964, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 12Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти, сплачені за Договором № 30072503 від 30.07.2025 року, у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги - Україна» (код ЄДРПОУ 45503964) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги - Україна» (код ЄДРПОУ 45503964) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду позивачем, а відповідачем - у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складений 16 вересня 2026 року.

Суддя Наумова О.С.