Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №201/10610/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/10610/26

Провадження № 2-о/201/361/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій зазначила, що з 01.09.1993 по 16.06.1998 навчалася у Дніпропетровському державному технічному університеті залізничного транспорту (правонаступник – Український державний університет науки і технологій), за результатами навчання їй видано диплом спеціаліста серії НОМЕР_1 від 16.06.1998 з присвоєнням кваліфікації інженера з організації перевезень та керування на залізничному транспорті. Звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій, заявниця отримала призначення пенсії, проте період навчання у зазначеному закладі до її страхового стажу зарахований не був, оскільки у додатку до диплома спеціаліста по батькові заявниці зазначено « ОСОБА_2 », а в архівній довідці Українського державного університету науки і технологій № 27-03-111 від 05.01.2026, у витягу з наказу № 307/ст від 19.06.1998 про присвоєння кваліфікації, по батькові зазначено « ОСОБА_3 », що не відповідає її дійсному по батькові – ОСОБА_2 , зазначеному в паспорті та інших її особистих документах.

Посилаючись на те, що прізвище, ім`я, дата та місце народження заявниці збігаються з відомостями, вказаними у наведених документах, а розбіжність стосується лише написання по батькові, і що встановлення цього факту необхідне їй для підтвердження періоду навчання та зарахування його до страхового стажу при перерахунку пенсії, заявниця просила суд встановити факт належності їй диплома спеціаліста серії НОМЕР_1 від 16.06.1998 з додатком до нього та архівної довідки Українського державного університету науки і технологій № 27-03-111 від 05.01.2026, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період навчання з 01.09.1993 по 16.06.1998 до її страхового стажу та здійснити перерахунок пенсії з дня звернення.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Заінтересована особа правом на подання заяв по суті справи не скористалася, відзиву на заяву не подала.

Рух справи.

Ухвалою суду від 15.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено її до розгляду.

Заявниця надала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень щодо заявлених вимог до суду не надав. 18.08.2026 представник ОСОБА_4 надала заяву про розгляд справи надав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Заявниця ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи, згідно з якою заявниця з 31.08.2017 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , під прізвищем, ім`ям та по батькові – ОСОБА_1 (а.с. 3).

Відповідно до довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, виданої Податковою інспекцією Жовтневого району 14.10.1998, ОСОБА_1 присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (а.с. 4).

Із архівної довідки Українського державного університету науки і технологій № 27-03-111 від 05.01.2026, виданої за зверненням заявниці, вбачається, що ОСОБА_6 (мовою оригіналу наказу) на підставі рішення приймальної комісії наказом № 383/ст від 16.07.1993 зарахована студенткою 1 курсу денної форми навчання факультету «Управління процесами перевезень» Дніпропетровського державного технічного університету залізничного транспорту з 01.09.1993; наказом № 504/ст від 17.10.1997 їй надано академічну відпустку по догляду за дитиною з правом відвідування занять з 09.06.1997 по 01.07.1998; наказом № 154/ст від 18.03.1998 у зв`язку з одруженням змінено прізвище на « ОСОБА_7 »; на підставі наказу № 307/ст від 19.06.1998 за результатами навчання за спеціальністю «Управління процесами перевезень» присвоєно кваліфікацію інженера з організації перевезень та керування на залізничному транспорті, виданий диплом спеціаліста серії НОМЕР_1 , реєстраційний № 2245 від 16.06.1998, з додатком до нього, реєстраційний № 2245 від 16.06.1998. У наведеному в архівній довідці витягу з наказу № 307/ст від 19.06.1998 по батькові заявниці зазначено « ОСОБА_3 » (а.с. 6).

У цій самій довідці зазначено перелік перейменувань навчального закладу з 1993 по 2021 рік (Дніпропетровський державний технічний університет залізничного транспорту – Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна – Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна – Український державний університет науки і технологій), що підтверджує правонаступництво Українського державного університету науки і технологій щодо архіву та особової справи заявниці (наказ по університету, справа № 4722, стор. 15) (а.с. 5).

Диплом спеціаліста серії ЛБ ВС № 008964 виданий 16 червня 1998 року на ім`я ОСОБА_1 , якою рішенням державної кваліфікаційної комісії від 16.06.1998 присвоєно кваліфікацію інженера з організації перевезень та керування на залізничному транспорті за спеціальністю «Організація перевезень та управління на транспорті» (а.с. 8).

У додатку до диплома спеціаліста серії НОМЕР_1 (реєстраційний № 2245), який містить відомості про захист дипломного проєкту на тему «Організація роботи сортувальної станції Тк-Сп» з оцінкою «добре», результати державних іспитів з фаху – «задовільно», з ділової української мови – «задовільно», з військової підготовки, а також відомості про перелік і результати складання заліків та іспитів з навчальних дисциплін за весь період навчання, по батькові заявниці зазначено « ОСОБА_2 » (а.с. 1 (додатка), а.с. 9).

Отже, прізвище, ім`я, дата і місце народження заявниці, зазначені у дипломі спеціаліста серії НОМЕР_1 та додатку до нього, а також у архівній довідці Українського державного університету науки і технологій № 27-03-111 від 05.01.2026, збігаються з відомостями про заявницю, зазначеними у її паспортних та реєстраційних документах, і лише написання по батькові в цих документах – « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 » відповідно – відрізняється від зазначеного в паспорті громадянина України та інших її особистих документах по батькові « ОСОБА_2 ».

Заявниця є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Кадровим центром Збройних Сил України 21 листопада 2023 року, безстроково чинним на всій території України, на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 7).

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 09.07.2026 № 82193-59290/М-01/8-0400/26 повідомило заявницю, що їй призначено пенсію за віком як учаснику бойових дій відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.06.2026, розмір пенсії обчислено виходячи зі страхового стажу 28 років 7 місяців 13 днів; при цьому період навчання заявниці з 01.09.1993 по 16.06.1998 до страхового стажу зарахований не був, оскільки в наданій нею довідці № 27-03-111 від 05.01.2026 у записі щодо присвоєння кваліфікації по батькові заявниці зазначено невірно « ОСОБА_3 », у зв`язку з чим заявниці роз`яснено право подати виправлену довідку або звернутися до суду (а.с. 5, 6).

Інших способів, окрім судового, для виправлення чи підтвердження належності зазначених документів заявниця не має, оскільки заклад освіти позбавлений можливості вносити виправлення до раніше виданих документів про освіту та архівних довідок за відсутності судового рішення про встановлення факту їх належності заявниці.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, – залишає заяву без розгляду.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

За приписами ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту повинно зазначатися: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) сформульовано висновок, що юридичними фактами є обставини реальної дійсності, з якими норма права пов`язує настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності таких умов: факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, що посвідчує такий факт; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення відповідних фактів, коли вони безпосередньо породжують юридичні наслідки.

Відповідно до п. 12 вказаної постанови Пленуму при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 – на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Судом установлено, що прізвище, ім`я, дата і місце народження заявниці, зазначені у дипломі спеціаліста серії НОМЕР_1 від 16.06.1998, додатку до нього та архівній довідці Українського державного університету науки і технологій № 27-03-111 від 05.01.2026, збігаються з відповідними відомостями про заявницю, а розбіжність стосується виключно написання по батькові (« ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_2 »), що є явною технічною помилкою (опискою), допущеною під час виготовлення зазначених документів, та не свідчить про належність цих документів іншій особі.

Встановлення факту належності заявниці зазначених документів має для неї юридичне значення, оскільки є необхідною умовою для зарахування періоду її навчання до страхового стажу та подальшого перерахунку пенсії, а іншим шляхом, окрім судового, підтвердити цей факт заявниця не має можливості, позаяк заклад вищої освіти позбавлений права вносити виправлення до раніше виданих документів про освіту та архівних довідок без відповідного рішення суду.

Спору про право за наслідками розгляду справи судом не виявлено, заінтересована особа заперечень щодо заявлених вимог не висловила.

За таких обставин суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимоги заявниці про встановлення факту належності їй диплома спеціаліста серії ЛБ ВС № 008964 від 16.06.1998 з додатком до нього та архівної довідки Українського державного університету науки і технологій № 27-03-111 від 05.01.2026, а тому вважає за необхідне задовольнити заяву в цій частині.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період навчання до страхового стажу заявниці та здійснити перерахунок пенсії, суд враховує, що предметом розгляду справи в порядку окремого провадження може бути виключно підтвердження наявності чи відсутності юридичного факту (п. 5 ч. 2, ч. 2 ст. 315 ЦПК України), тоді як вимога про зобов`язання конкретного органу вчинити певні дії (перерахувати пенсію, зарахувати стаж) за своєю правовою природою є вимогою позовного характеру та підлягає вирішенню в іншому, позовному, провадженні, або ж реалізується заявницею самостійно в адміністративному порядку на підставі рішення суду про встановлення юридичного факту. Тому в цій частині вимоги заяви задоволенню в межах цього провадження не підлягають, а право заявниці на зарахування спірного періоду навчання до страхового стажу та перерахунок пенсії підлягає реалізації нею на підставі цього рішення суду шляхом звернення до відповідача, а в разі відмови – на загальних підставах у порядку, встановленому законом.

Суд роз`яснює, що на підставі цього рішення заявниця має право звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про зарахування періоду навчання з 01.09.1993 по 16.06.1998 до страхового стажу та перерахунок пенсії, а в разі відмови – оскаржити такі дії (бездіяльність) відповідача в порядку, встановленому законом.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Крім того, заявниця, як учасник бойових дій, звільнена від сплати судового збору за подання цієї заяви на підставі Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 4, 13, 223, 247, 258–259, 263–265, 273, 277, 293, 315–316, 319 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) про встановлення факту належності правовстановлюючого документа – задовольнити частково.

Встановити факт, що диплом спеціаліста серії НОМЕР_1 , виданий 16 червня 1998 року Дніпропетровським державним технічним університетом залізничного транспорту (правонаступник – Український державний університет науки і технологій) на ім`я ОСОБА_1 , з додатком до нього (реєстраційний № 2245 від 16.06.1998), у якому по батькові зазначено « ОСОБА_2 », а також архівна довідка Українського державного університету науки і технологій № 27-03-111 від 05.01.2026, у якій у витягу з наказу № 307/ст від 19.06.1998 про присвоєння кваліфікації по батькові зазначено « ОСОБА_3 », належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

У задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 16 вересня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова