Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №914/2096/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 Справа № 914/2096/26

За позовом:Приватного підприємства «Ортопедсервіс», м. Вінниця

до відповідача:Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування», м. Львів

про:стягнення інфляційних втрат та 3% річних

Суддя – Крупник Р.В. Секретар – Мисик-Семен М.М.

Представники сторін:

від позивача:Костишена В.Л. – адвокатка;

від відповідача:не з`явився.

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Приватне підприємство «Ортопедсервіс» (надалі – Позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» (надалі – Відповідач) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою від 13.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 10.08.2026.

Ухвалою від 10.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 14.09.2026.

Представниця позивача взяла участь у судовому засіданні 14.09.2026 у режимі відеоконференції. У свою чергу, відповідач не забезпечив явку представника у вказане засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, адже отримав ухвалу від 10.08.2026 у свій електронний кабінет 17.08.2026.

ДОВОДИ СТОРІН.

Доводи позивача.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару, поставленого позивачем за договорами поставки. Позивач уже звертався до суду із позовом про стягнення боргу, а рішенням суду від 10.03.2020 у справі №914/2406/19 на його користь було стягнуто із відповідача заборгованість за Договором поставки №128 від 25.03.2014 у розмірі 334 868,34 грн. та 3% річних за цим договором у розмірі 1`568,84 грн., а також заборгованість за позадоговірними відносинами у розмірі 1 555 194,31 грн. і 3% річних у розмірі 7`285,98 грн., та 28 483,76 грн. судового збору.

Як стверджує позивач, станом на дату подання позову рішення суду не виконане, а борг не сплачено, попри відкриття виконавчого провадження №63180856. У зв`язку із цим, ним здійснено нарахування 1`774`582,63 грн. інфляційних втрат та 334`867,06 грн. 3% річних за період з 07.08.2020 (дата набрання законної сили рішенням від 10.03.2020 у справі №914/2406/19) до 03.07.2026, про стягнення яких він просить суд.

Доводи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між позивачем (постачальник) та Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування, найменування якого змінено на Комунальне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» (покупець), існували договірні відносини з поставки товару, які були опосередковані у тому числі Договорами поставки №128 від 25.03.2014 та №285 від 29.07.2016. Відповідно до умов цих договорів постачальник зобов`язується передати у власність замовника товар, який зазначено у специфікації, а замовник прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, позивач звертався до Господарського суду Львівської області із позовними вимогами про стягнення заборгованості та 3% річних, які розглядалися у межах справи №914/2406/19.

Рішенням суду від 10.03.2020 у справі №914/2406/19, яке набрало законної сили 07.08.2020, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість та 3% річних.

У межах згаданої справи судом встановлено обставини, які є преюдиційними під час розгляду судом справи №914/2096/26, а саме належне виконання позивачем зобов`язань з поставки товару та неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем. Суд встановив, що з урахуванням часткових оплат у відповідача обліковується заборгованість у загальному розмірі 1’ 890’ 062,65 грн., з яких 334’ 868,34 грн. заборгованості за договором №128 та 1’ 555’ 194,31 грн. заборгованості за відносинами з поставки не опосередкованими окремим договором. Вказані суми, а також нараховані на них 8’ 854,82 грн. 3% річних присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача.

На виконання рішення у справі №914/2406/19 судом видавався наказ від 07.08.2020, який перебуває на виконанні у державного виконавця Залізничного ВДВС у м. Львові Львівського МУ МЮ України у межах виконавчого провадження №63180856, відкритого 02.10.2020.

Станом на дату постановлення цього рішення, відповідне виконавче провадження не завершене, а рішення суду від 10.03.2020 у справі №914/2406/19 не виконане відповідачем у повному обсязі.

У зв`язку із цим, позивач звернувся до суду із новим позовом про стягнення 1`774`582,63 грн. інфляційних втрат та 334`867,06 грн. 3% річних.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.03.2020 у справі №914/2406/19, яке набрало законної сили 07.08.2020, встановлено факти існування між позивачем та відповідачем договірних відносин з поставки товару, а також порушення відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем, який здійснив поставку товару на суму 1’ 890’ 062,65 грн.

Відповідні обставини є преюдиційними під час розгляду справи №914/2096/26 відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України та не були спростовані відповідачем у передбаченому процесуальним законом порядку.

Судом встановлено, що згадане вище рішення перебуває на примусовому виконанні у межах виконавчого провадження №63180856, відкритого 02.10.2020 та не закінченого станом на дату ухвалення цього рішення. Відповідач не надав суду доказів задоволення грошових вимог позивача у розмірі 1’ 890’ 062,65 грн., що засвідчені рішенням від 10.03.2020 у справі №914/2406/19.

У постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Таким чином, ні набрання законної сили рішенням суду від 10.03.2020 у справі №914/2406/19, ні відкриття виконавчого провадження №63180856 та здійснення державним виконавцем виконавчих дій не припинили грошових зобов`язань відповідача перед позивачем, а також не позбавили позивача права на здійснення нарахувань відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Суд зазначає, що позивач підставно заявив позовні вимоги про стягнення із відповідача 1`774`582,63 грн. інфляційних втрат та 334`867,06 грн. 3% річних. Відповідні суми обраховані правильно як в частині визначення бази нарахування (1’ 890’ 062,65 грн.), так і в частині визначенні періоду нарахування, що охоплює проміжок часу з 07.08.2020 (дата набрання законної сили рішенням суду від 10.03.2020 у справі №914/2406/19) до 03.07.2026.

Зважаючи на викладене, відповідні позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У позовній заяві позивач просить суд зазначити у рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення.

Надаючи оцінку відповідному клопотанню, суд зазначає, що відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 зазначено, що за загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті. Правила частини 10 статті 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.

Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з`ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов`язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.

На переконання суду, у задоволенні клопотання позивача слід відмовити, адже у даній справі суд не приймав рішення про стягнення боргу, на який нараховуються 3% річних, що є однією із умов застосування частини 10 статті 238 ГПК України. Вказане виключає можливість нарахування 3% річних до моменту виконання рішення. На переконання суду, таке клопотання позивач міг заявляти лише під час розгляду справи №914/2406/19, адже у межах неї вирішувалося питання про стягнення основного боргу.

Крім того, суд враховує, що сума боргу змінюватиметься, адже відповідач здійснюватиме його оплату, а формула, яку пропонує застосувати позивач (СОБх3хКДП)/КДР/100), не враховує можливості зменшення суми боргу після ухвалення судом рішення. Ця формула є спірною, оскільки містить недостовірні величини.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача суд також зважає на те, що вирішення питання про продовження нарахування 3% річних до моменту виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, а тому вирішується ним на власний розсуд. Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд вважає, що підстави для застосування приписів частини 10 статті 238 ГПК України відсутні.

Щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення.

Позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій просить зобов`язати керівника відповідача Цяпала Романа Михайловича подати до суду звіт про виконання рішення суду у справі №914/2096/26 (вх. №3983/26 від 27.08.2026).

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає, що згідно із частиною 5 статті 345-1 ГПК України якщо відповідачем є суб`єкт господарювання комунального сектору економіки, суд під час ухвалення рішення суду за письмовою заявою позивача може зобов`язати такого відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення незалежно від характеру спору. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Такий звіт розглядається за правилами статей 345-3 і 345-4 цього Кодексу. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів

Відповідач є суб`єктом господарювання комунального сектору економіки, адже за формою власності є комунальним підприємством, а його єдиним засновником та власником є Львівська міська рада.

Як передбачено частинами 2-4 статті 345-2 ГПК України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача та зобов`язати особисто керівника відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом трьох місяців з дати набрання законної сили рішенням суду у справі №914/2096/26.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 25’ 313,40 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» (79052, м. Львів, вул. Рудненська, буд. 10; код ЄДРПОУ 03187714) на користь Приватного підприємства «Ортопедсервіс» (21015, м. Вінниця, вул. Героїв Нацгвардії, буд. 8, кв. 112; код ЄДРПОУ 33685087) 1`774`582,63 грн. інфляційних втрат, 334`867,06 грн. 3% річних та 25’ 313,40 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

4. Задовольнити заяву Приватного підприємства «Ортопедсервіс» про встановлення судового контролю за виконанням рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2026 у справі №914/2096/26.

5. Зобов`язати Комунальне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» в особі керівника Цяпало Романа Михайловича подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2026 у справі №914/2096/26.

6. Встановити строк для подання звіту про виконання судового рішення три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду від 14.09.2026 у справі №914/2096/26.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повне рішення складено та підписано 17.09.2026.

Суддя Крупник Р.В.