Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №910/7347/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2026Справа № 910/7347/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про стягнення 2.283.906,76 грн.

Представники сторін:

від позивача: Заєць П.Л.;

від відповідача: Герасименко І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення 2.283.906,76 грн, з яких 2.107.580,00 грн основного боргу, 28.237,41 грн 3% річних та 148.089,35 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладених між сторонами Договору про надання послуг №1337/6/16-25 від 12.11.2025 не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2.107.580,00 грн. Крім того, позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача 28.237,41 грн 3% річних та 148.089,35 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 22.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 відкрито провадження у справі №910/7347/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.07.2026, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

14.07.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що він після подання позивачем позову сплатив заборгованість у розмірі 450.000,00 грн. Крім того, відповідач просив суд розстрочити сплату суми основного боргу на 1 рік та зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

У підготовчому засіданні 29.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.09.2026.

17.08.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині додатково сплачених 292.580,00 грн.

03.09.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині додатково сплачених 430.500,00 грн.

У судове засідання 09.09.2026 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.09.2026 надав усні пояснення по справі, підтримав своє клопотання про розстрочення виконання рішення суду та повторно заяви усне клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 09.09.2026 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2025 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою комерційною фірмою «Електропромремонт» (виконавець) укладено Договір про надання послуг №1337/6/16-25, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується в строки та на умовах, зазначених у даному Договорі, надати послуги з перемотування електродвигуна н/а №1 СДУ-18-54-16-2 3200кВт 375 об/хв 6кВ на Правобережній насосній станції БСА ДЕКГ ПрАТ "АК "Київводоканал" за адресою: 01013, м. Київ вул. Промислова, 5/7 (надалі - послуги), а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору про надання послуг №1337/6/16-25 від 12.11.2025 загальна вартість послуг становить 3.107.580,00 грн.

Прийняття-передача наданих послуг за кожним наряд-замовленням оформлюється Сторонами шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін Акту у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із Сторін (п. 3.5 Договору про надання послуг №1337/6/16-25 від 12.11.2025).

Згідно з п. 3.6 Договору про надання послуг №1337/6/16-25 від 12.11.2025 після фактичного надання послуг за цим Договором, Сторони зобов`язані підписати Акт, для цього Виконавець складає та передає Замовнику два примірника Акта. Замовник зобов`язаний протягом 10-ти днів з дати отримання Акту підписати його і один примірник передати Виконавцю або при наявності зауважень направити Виконавцю в письмовому вигляді мотивовану відмову від прийняття послуг із зазначенням недоліків та дефектів.

Відповідно до п. 3.7 Договору про надання послуг №1337/6/16-25 від 12.11.2025 у випадку мотивованої відмови Замовника від приймання послуг, Сторони складають та підписують двосторонній Акт порушень, де зазначаються недоліки та дефекти в наданих послугах та строк, протягом якого Виконавець зобов`язаний їх усунути. Виконавець зобов`язаний усунути недоліки та дефекти у встановлений Замовником строк за власний рахунок. Якщо усунення дефектів та недоліків неможливе або Виконавець не усунув дефекти і недоліки у встановлений в Акті порушення строк, Замовник має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Виконавця і вимагати відшкодування збитків, в тому числі повернення сплачених Виконавцю коштів.

Згідно з п. 12.1 Договору про надання послуг №1337/6/16-25 від 12.11.2025 уей Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2025 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладених між сторонами Договору про надання послуг №1337/6/16-25 від 12.11.2025 не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2.107.580,00 грн. Крім того, позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача 28.237,41 грн 3% річних та 148.089,35 грн інфляційних втрат.

14.07.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що він після подання позивачем позову сплатив заборгованість у розмірі 450.000,00 грн. Крім того, відповідач просив суд розстрочити сплату суми основного боргу на 1 рік та зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

17.08.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині додатково сплачених 292.580,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Судом встановлено що позивач належним чином виконав роботи за Договором про надання послуг №1337/6/16-25 від 12.11.2025, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1123 від 26.12.2025 на суму 3.107.580,00 грн, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками печаток Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт».

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 2.2 Договору про надання послуг №1337/6/16-25 від 12.11.2025 визначено, що оплата вартості послуг здійснюється Замовником протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати підписання Сторонами Актів прийому-передачі наданих послуг (надалі - Акт).

Таким чином, відповідач повинен був у повному обсязі оплатити виконані позивачем роботи у строк до 09.02.2026.

Судом встановлено, що 28.04.2026 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 313.700,00 грн (відповідно до інформаційного повідомлення про зарахування коштів №864 від 28.04.2026), 29.04.2026 - грошові кошти у сумі 686.300,00 грн (відповідно до інформаційного повідомлення про зарахування коштів №896 від 29.04.2026).

Таким чином, враховуючи вартість виконаних позивачем робіт - 3.107.580,00 грн, та суму сплачених відповідачем грошових коштів - 1.000.000,00 грн, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача виникла заборгованість за Договором про надання послуг №1337/6/16-25 від 12.11.2025 у розмірі 2.107.580,00 грн.

Судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач сплатив грошові кошти у розмірі 350.000,00 грн (відповідно до платіжної інструкції №1268 від 25.06.2026), грошові кошти у розмірі 100.000,00 грн (відповідно до платіжної інструкції №1268 від 25.06.2026), грошові кошти у розмірі 292.580,00 грн (відповідно до платіжної інструкції №1561 від 30.07.2026) та грошові кошти у розмірі 430.500,00 грн (відповідно до платіжної інструкції №1764 від 28.08.2026) - разом 1.173.080,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору в частині суми основного боргу у розмірі 1.173.080,00 грн припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку закрити провадження у справі №910/7347/26 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у вказаній частині позовних вимог.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 934.500,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Наявність та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» за Договором про надання послуг №1337/6/16-25 від 12.11.2025 у сумі 934.500,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» суми основного боргу у розмірі 2.107.580,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 934.500,00 грн.

Крім того, позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача 28.237,41 грн 3% річних та 148.089,35 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку в їх необгрунтованості, оскільки прострочення з оплати виникло з 10.02.2026, а не з 09.02.2026 (як розраховує позивач), у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обгрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 27.981,99 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 28.237,41 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 27.981,99 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, виконаних позивачем, є правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 148.089,35 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Так, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, відповідно до якої суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Оскільки позивач у даній справі нараховує та заявляє до стягнення з відповідача відсотки річні, що не перевищують їх мінімальний розмір - 3% річні, суд не вбачає підстав для їх зменшення, так само як і для зменшення розміру інфляційних втрат.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 1 рік (в частині суми основного боргу), суд зазначає таке.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про критичну інфраструктуру» визначено, що захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 вказаного Закону одним із завдань формування і реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури є попередження кризових ситуацій, що порушують безпеку критичної інфраструктури.

Частиною 4 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що послуги з водопостачання та водовідведення належать до життєво важливих послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України.

Послуги з водопостачання та водовідведення в м. Києві та Київській області надаються лише ПрАТ «АК «Київводоканал», яке є монополістом у даному сегменті ринку по наданню послуг з водопостачання та водовідведення і якого внесено до Переліку суб`єктів природних монополій міста Києва, що підтверджує Зведений перелік природних монополій, який згідно з частиною другої статті 5 Закону України «Про природні монополії» складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень (розпорядження АМКУ від 28.11.2012 № 874- р).

ПрАТ «АК «Київводоканал» здійснюється унікальний комплекс, що забезпечує повний цикл водопостачання та водовідведення міста Києва.

Крім цього на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (http://www.nerc.gov.ua) у розділі «Вода холодна: Ліцензування» міститься Реєстр суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на 31.08.2019, у якому зазначено, що відповідач має ліценцію на господарську діяльність - питна вода (централізоване водопостачання та водовідведення).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 2 Закону України «Про оборону України» визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

До обов`язків підприємств, установ та організацій усіх форм власності, як це визначено ст. 16 Закону України «Про оборону України», зокрема віднесено - забезпечення та участь у здійсненні заходів цивільного захисту.

Відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» ПрАТ «АТ «Київводоканал» покликане забезпечити екологічну броню питного водопостачання, а саме мінімальний рівень використання питної води споживачами (крім населення), необхідний для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.

Таким чином, ПрАТ «АК «Київводоканал» є оператом критичної інфраструктури, що підтверджується, зокрема листом Міністерства розвитку громад та територій України.

З огляду на викладене, основним завданням ПрАТ «АК «Київводоканал» як оператора критичної інфраструктури в умовах воєнного стану є вжиття заходів, які потребують значних фінансових втрат, спрямованих на стабільне функціонування об`єктів критичної інфраструктури, що забезпечують життєдіяльність міста Києва та деяких населених пунктів Київської області.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідач пояснив, що стягнення сум заборгованості та нарахованих на них санкцій з оператора критичної інфраструктури у період воєнного стану ставить приватний майнових інтерес кредитора вище за інтерес держави чи територіальної громади, що в свою чергу суперечить меті забезпечення національної безпеки ті стійкості держави.

Згідно з усталеною практикою, зокрема Європейського союзу з прав людини, та принципами правової держави, в умовах надзвичайних ситуацій або воєнного стану держава має право обмежувати майнові права окремих осіб з метою забезпечення публічного порядку.

При цьому, фінансові можливості ПрАТ «АК «Київводоканал» прямо пов`язані із внесенням плати споживачами міста Києва за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які здійснюються несвоєчасно та не в повному обсязі, що й спричинило неможливість своєчасного розрахунку.

Послуги, які відповідач надає як оператор критичної інфраструктури, основному споживачу послуг - населенню, здійснюється за економічно необгрунтованими тарифами, встановленими ще постановою НКРЕКП від 22.12.2021, розміри якого в рази нижчі витрат на виробництво послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, та які критично зросли протягом 2022-2025 років.

Так, для прикладу, ціни на електроенергію, витрати на яку становлять більше 25% розміру тарифу на водопостачання та водовідведення, протягом 2022 року зросли на 28%. Вартість реагентів, що використовуються для виробництва послуги з централізованого водопостачання, витрати на які становлять більше 14% розміру тарифу на зазначену послуг, протягом 2022 року та першого півріччя 2023 року по окремих реагентах зросла більше ніж у 4 рази, зокрема: алюміній сухий - у 2,6 рази; кислота соляна - у 4,5 рази; гіпохлорит натрію - у 4,1 рази; хлорит натрію - на 73%; хлор рідкий - на 68%; флокулянт - на 66%; сіль «Екстра» - у 3,6 рази; сіль таблетована - майже у 3 рази; вода аміачна - у 3,3 рази.

Значне зростання складових виробництва послуг було відображено у відповідних розрахунках та документах, що опубліковані на офіційному сайті НКРЕКП.

Внаслідок чого, кошти, що надходять від споживачів, не покривають витрат навіть на виробництво, при цьому, ПрАТ «АК «Київводоканал» змушене постійно здійснювати відновлення зношених та пошкоджених водопровідних та каналізаційних мереж з метою безперебійного водопостачання та водовідведення, у зв`язку з чим покладення будь-яких санкцій на відповідача є непомірним тягарем для нього.

В подальшому постановами НКРЕКП від 28.05.2024 № 1019 та від 24.12.2024 № 2313 споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення збільшено розміри тарифу, однак тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для населення, яке становить 50% від загальної кількості споживачів, застосовуються на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022.

Як вказує відповідач, наведене призвело до того, що ПрАТ «АК «Київводоканал» працює на межі своїх економічних, технічних, кадрових, фінансових можливостей, що підтверджується звітами про фінансові результати.

Зокрема, починаючи з 2022 року у розділі І Фінансові результати щорічно фіксується збитковість діяльності підприємства, що підтверджується фінансовими звітами.

Згідно звіту про фінансові результати за 2022 рік від операційної діяльності розмір збитку склав 195526000 грн, за 2023 рік від операційної діяльності розмір збитку склав 421374000 грн, за 2024 рік від операційної діяльності розмір збитку склав 522183 000 грн та за 2025 рік від операційної діяльності розмір збитку склав 275701 000 грн.

Починаючи з 2022 року у зв`язку з складним фінансовим становищем відповідач змушений був звернутися до місцевих органів влади для отримання коштів на поворотній основі з резервного фонду бюджету міста Києва для забезпечення безперебійного надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, розраховуючи на повернення коштів за рахунок встановлення тарифу відповідно до норм чинного законодавства.

Виділені на підставі розпоряджень Київської міської військової адміністрації від 23.11.2022 № 768, від 06.11.2023 № 894 та від 25.04.2024 № 361 кошти були використані на придбання: реагентів для очистки води та стоків; паливно-мастильних матеріалів; природного газу, а відповідні звіти про використання коштів були в установленому порядку надані до Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Враховуючи, що кошти з резервного фонду бюджету м. Києва виділялися на поворотній основі, а у відповідача внаслідок відсутності встановленого НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу була відсутня змога повернути кошти до резервного фонду бюджету м. Києва у визначені договором строки, Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовами до ПрАТ «АК «Київводоканал» про стягнення: - за договором від 29.04.2024 №22 про повернення коштів резервного фонду бюджету заборгованості у розмірі 232688210,00 грн, а також стягнення нарахованих на суму боргу пені у розмірі 2569132,84 грн, штрафу у розмірі 17000,00 грн та 3% річних у розмірі 248625,76 грн й витрати на оплату судового збору у розмірі 931840,00 грн, за яким судом відкрито провадження у справі №910/233/26; - за договором від 13.11.2023 №56 про повернення коштів резервного фонду бюджету заборгованості у розмірі 218254916,00 грн, а також стягнення нарахованих на суму боргу пені у розмірі 2409773,46 грн, штрафу у розмірі 17000,00 грн та 3% річних у розмірі 215265,12 грн й витрати на оплату судового збору у розмірі 931840,00 грн, за яким судом відкрито провадження у справі №910/231/26; - за договором від 25.11.2022 №40 про повернення коштів резервного фонду бюджету заборгованості у розмірі 218579166,20 грн, а також стягнення нарахованих на суму боргу пені у розмірі 2413353,53 грн, штрафу у розмірі 17000,00 грн та 3% річних у розмірі 215584,93 грн й витрати на оплату судового збору у розмірі 931840,00 грн, за яким судом відкрито провадження у справі №910/232/26.

Відповідач зауважив, що кошти, що надходять від споживачів не покривають витрат навіть на виробництво, при цьому, ПрАТ «АК «Київводоканал» змушене постійно здійснювати відновлення зношених та пошкоджених водопровідних мереж з метою безперебійного водопостачання, у зв`язку з чим покладення будь-яких санкцій на відповідача є непомірним тягарем для нього.

Зважаючи на викладені обставини, беручи до уваги часткове погашення відповідачем боргу протягом судового провадження, суд дійшов висновку частково задовольнити заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду в частині суми основного боргу на чотири місяці.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1.173.080,00 грн, йому підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 14.076,96 грн

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1.173.080,00 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт» (49038, Дніпропетровська обл, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 14; ідентифікаційний код: 25021316) суму основного боргу у розмірі 934.500 (дев`ятсот тридцять чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 27.981 (двадцять сім тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) грн 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 148.089 (сто сорок вісім тисяч вісімдесят дев`ять) грн 35 коп. та судовий збір у розмірі 13.326 (тринадцять тисяч триста двадцять шість) грн 85 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт» (49038, Дніпропетровська обл, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 14; ідентифікаційний код: 25021316) судовий збір у розмірі 14.076 (чотирнадцять тисяч сімдесят шість) грн 96 коп., сплачений за платіжною інструкцією №1635 від 16.06.2026.

6. Частково задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення суду (в частині суми основного боргу) відповідно до такого графіку:

до 09.10.2026 - 233.625,00 грн,

до 09.11.2026 - 233.625,00 грн,

до 09.12.2026 - 233.625,00 грн,

до 09.01.2027 - 233.625,00 грн.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.09.2026.

Суддя О.М. Спичак