Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №910/6233/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2026Справа № 910/6233/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд.4, кв. 11, код ЄДРПОУ 33442495) до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, код ЄДРПОУ 02583780) про стягнення 207 403,84 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еклерін" в якому просить суд: стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛІКУВАЛЬНО ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» (код ЄДРПОУ - 02583780) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОЗОР СЕРВІС» (код ЄДРПОУ - 33442495) заборгованість за договором № 157/08/СО21 від 16.04.2021 р., а саме: суму основного боргу в розмірі 174048,00 грн. (сто сімдесят чотири тисячі сорок вісім гривень 00 копійок) з ПДВ, три проценти річних сума яких складає 2 299,63 грн. (дві тисячі двісті Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.05.2026 6 дев`яносто дев`ять гривень 63 копійок), інфляційні втрати в розмірі 8 164,32 грн. (вісім тисяч сто шістдесят чотири гривні 32 копійки), пеню за затримку платежів в розмірі 22 891,89 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто одна гривня 89 копійок). Всього: 207403,84 грн. (двісті сім тисяч чотириста три гривні 84 копійки).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через систему «Електронний суд» 02.06.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду від 01.06.2026.

Ухвалою від 09.06.2026 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників судового процесу.

03.07.2026 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, заперечуючи щодо позовних вимог представник зазначив:

- пунктом 5.2 Договору сторони передбачили чіткий алгоритм дій Виконавця у разі прострочення Замовником оплати послуг, а саме: імперативний обов`язок Виконавця у 10-денний строк припинити ведення спостереження за протипожежним станом об`єкта, вимкнути систему та повідомити пожежну охорону м. Києва, а також припинити технічне обслуговування СПС та радіоблоку. Позивач, діючи всупереч погодженим умовам договору, умисно не вжив передбачених договором заходів щодо припинення надання послуг та відключення системи, що призвело до тривалого, штучного накопичення суми основного боргу та тривалого періоду нарахування штрафних санкцій (пені), 3% річних та інфляційних втрат;

- свідоме неприпинення надання послуг Позивачем з метою подальшого стягнення штрафних санкцій у судовому порядку є очевидним проявом недобросовісної поведінки кредитора, спрямованої на невиправдане збагачення за рахунок Відповідача.

Недобросовісна поведінка позивача полягає в тому, що він: мав договірний обов`язок припинити послуги; не виконав його; чекав майже 8 місяців; накопичував пеню;

- неспроможність своєчасно виконати окремі грошові зобов`язання була зумовлена не недобросовісною поведінкою Відповідача, а об`єктивними фінансовими труднощами.

Крім того представник відповідача зазначає, що зазначені фінансові показники сформувалися в умовах воєнного стану, істотного погіршення економічної ситуації в державі, втрати частини активів системи санаторно-курортних закладів та численних судових спорів щодо майнових комплексів товариства, що об`єктивно вплинуло на результати його господарської діяльності.

З огляду на викладене представник просить подовжити строк подання відзиву на позов та прийняти його до розгляду; повністю відмовити у стягненні боргу, пені, 3% яка були нарахована Позивачем у зв`язку з наявністю прямої вини самого кредитора у збільшенні розміру боргу та нарахування санкцій; у випадку незадоволення судом прохання Відповідача про відмову у стягненні пені відповідно до ч.3 ст. 616 ЦК України, зменшити розмір пені на 90%, враховуючи об`єктивний стан Відповідача.

03.07.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив у відповідності до якого представник зазначив:

- в договорі № 157/08/СО21 від 16.04.2021 р. (далі - Договір) дійсно наявний пункт 5.2., який передбачає можливість припинення надання послуг передбачених Договором, в разі прострочення Замовником оплати послуг, але вказаний пункт є правом, а не обов`язком Виконавця. Позивач скористався таким правом з 01.04.2026 р., про що повідомив Відповідача листом № 29 від 08.04.2026 р.;

- Позивач не припиняв надання послуг на прохання Відповідача, а не за власною ініціативою;

- Позивачем отримано листа № 04-07/386 від Відповідача, датованим 18.05.2026 р. (додається) про гарантію оплати боргу в порядку розтермінування, в якому Відповідач гарантую оплату першого платежу у сумі 35000,00 грн. до 30.06.2026 р. Станом на 03.07.2026 р. жодних платежів від Відповідача Позивач на свої рахунки не отримав;

- законодавством України не передбачено звільнення особи (юридичної чи фізичної) від сплати штрафних санкцій у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

З огляду на викладене представник позивача просив позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОЗОР СЕРВІС» (код ЄДРПОУ - 33442495) задовольнити в повному обсязі.

07.07.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № 910/6233/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд.4, кв. 11, код ЄДРПОУ 33442495) до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, код ЄДРПОУ 02583780) про стягнення 207 403,84 грн., - лист від Відповідача № 04-07/341 від 07.05.2026 р.

20.07.2026 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заперечення (на відповідь на відзив) у відповідності до якого представник зазначив:

- відповідач не звертався до позивача з проханням надавати йому послуги безоплатно або в кредит. Таким чином, позивач самостійно прийняв рішення про надання послуг незважаючи на заборгованість відповідача.

- Лист від ПрАТ «Укрпрофоздоровниці» від 07.05.2026 №04-07/341, який позивач надав суду разом з відповіддю на відзив, підтверджує незадовільний стан відповідача, неспроможність його оплатити суму заборгованості за послуги, яка виникла внаслідок непогодженого надання послуг позивачем в певний період часу.

Також представник просив, що у випадку незадоволення судом прохання Відповідача про відмову у стягненні пені відповідно до ч.3 ст. 616 ЦК України, зменшити розмір пені на 80%, враховуючи об`єктивний стан Відповідача.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/295/26 від 29.07.2026 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи (у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 ), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 матеріали справи № 910/6233/26 передано на розгляд судді Демидова В.О.

Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято справу № 910/6233/26 до провадження.

Стосовно клопотання представника відповідача про подовження строку для подання відзиву на позов та прийняти його до розгляду, суд зазначає наступне.

Означене клопотання мотивоване тим, що позовну заяву з доданими до неї документами представник Відповідача отримав 18.06.2026 при ознайомленні з матеріалами справи, а також в цей же день отримав ці документи засобами електронного суду в свій особистий кабінет, тому у випадку пропуску для подання відзиву на позов, просив його продовжити у зв`язку з великою кількістю справ у Відповідача, відпускним періодом та великою кількістю тривог обстрілів, відключень світла пов`язаних з військовим станом та військовою агресією рф.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 118 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною другою цієї статті передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущеного строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч.3).

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч.4).

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію (ч.5).

Пунктом 1 статті 6 розділу I Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 7 ГПК України одним із принципів здійснення правосуддя в господарських судах є рівність усіх учасників господарського процесу перед законом і судом.

Положеннями частини першої статті 165 ГПК України визначено, що особи, які беруть участь у справі, мають право подати до господарського суду першої інстанції відзив (заперечення) на позовну заяву в письмовій формі протягом встановленого судом першої інстанції строку.

Судом встановлено, що в ухвалі про відкриття провадження у справі від 09.06.2026 у п. 2 зазначено: «Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали».

Відповідно до Повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.06.2026 по справі № 910/6233/26 доставлено до електронного кабінету: 10.06.26 о 14:39 год.

Положенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.06.2026 по справі № 910/6233/26 вручена 10.06.2026, а відповідно 15 денний строк для подання відзиву закінчується 25.06.2026.

Суд наголошує, що твердження представника відповідача в частині того, що відповідача 18.06.2026 отримав ці документи засобами електронного суду в свій особистий кабінет не заслуговують на увагу.

Разом з тим представником позивача не надано заперечень стосовно залишення поданого відзиву без розгляду з урахуванням недотримання строків для його прийняття та враховуючи п. 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27 жовтня 1993 року у справах «Авотіньш проти Латвії», заява № 17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В . проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06 лютого 2001 року у справі «Беер проти Австрії», заява № 30428/96), суд вважає за можливе поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти його до розгляду.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

16.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОЗОР СЕРВІС» (далі - Виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчий заклад профспілок України «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» (далі - Замовник, відповідач) було укладено договір № 157/08/СО21 (далі - Договір) за умовами пункту 1.1. якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по технічному обслуговуванню системи пожежної сигналізації, далі СПС, та спостеріганню за пожежною сигналізацією, яка підключена до системи передавання тривожних сповіщень, далі Радіоблок, та технічному обслуговуванню Радіоблока (далі Послуги), на об`єкті Замовника.

Відповідно до пункту 1.2 - 1.3 Договору, послуги надаються Замовнику на об`єкті: ПрАТ «УКРПРОФОЗДОРОВЛЕННЯ», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, далі Об`єкт.

Замовник зобов`язується прийняти Послуги, що зазначені в п.1.1. цього Договору, та оплатити їх в строки та розмірах, які обумовлені в цьому Договорі.

У відповідності до п. 2.2.3 Договору, Виконавець має право вимагати від Замовника вчасної оплати за надані Послуги, зазначені у вказаному Договорі.

Згідно п. 3.2 та 3.4 Договору, плата за Послуги встановлюється в розмірі суми, приведеної в Додатку №1 цього Договору, та перераховується щомісячно на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше останнього числа поточного місяця.

До закінчення поточного місяця Виконавець надає Замовнику два примірники акта здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), який останній зобов`язаний до 10 (десятого) числа наступного місяця підписати і повернути один примірник підписаного акта Виконавцю. У випадку наявності у Замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, Замовник має право не підписувати акт та зобов`язаний в той же строк, у письмовій формі, надати Виконавцю свої обгрунтовані заперечення.

Відповідно до п. 4.1-4.2 Договору, цей договір вступає в силу з 01 травня 2021 року і укладається строком на один рік, тобто до 01 травня 2022 року, проте діє до моменту повного виконання Сторонами зазначених в Договорі зобов`язань. У випадку якщо жодна з Сторін письмово не повідомить іншу про бажання припинити дію даного Договору за один календарний місяць до дати його припинення даний Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах, без обмеження кількості разів продовження дії договору.

Договір може бути розірваний по ініціативі будь-якої із Сторін на підставі повідомлення зацікавленої Сторони, про бажання розірвати Договір за 30 календарних днів до дати такого розірвання.

Згідно п. 5.2 - 5.3 Договору, у випадку порушення Замовником термінів оплати послуг Виконавця, згідно п.3.1. та/або п.3.2. цього Договору, Виконавець у 10-ти денний строк, припиняє ведення спостерігання за протипожежним станом об`єкту, вимикає систему та повідомляє про це Замовника та пожежну охорону м. Києва, а також припиняє технічне обслуговування СПС та радіоблоку.

У разі затримки платежів передбачених п.3.1. та/або п.3.2. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0.1% від суми простроченого платежу за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У відповідності до п. 5.9 Договору сторони погодили, що строк позовної давності за цим Договором встановлюється Сторонами у п`ять років, у тому числі вимоги по поверненню: суми заборгованості по цьому Договору з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, неустойки (штрафів та/або пені) та всіх видатків понесених Виконавцем під час виконання умов цього Договору.

Пунктом 7.6 Договору передбачено право застосовувати факсимільне відтворення підпису, відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 7.8. Договору, Виконавець надсилає первині документи (рахунки-фактури, акти виконаних робіт, акти звірок, інші документи) в електронній формі за допомогою модуля електронної звітності та документообігу в програмному забезпеченні «M.E.DOC» з використанням електронного цифрового підпису. Електронний документ вважається одержаним з часу відправлення Виконавцем відповідного документа в електронній формі. Електронний підпис Сторін є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації підписанта електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом. У разі зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожен з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те що, він має електронну форму. Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом.

Відповідно до Додатку № 1 Договору, щомісячна плата складає 21756,00 грн. з ПДВ.

Як вказує позивач, дію договору було продовжено декілька разі до моменту призупинення надання послуг з 01.04.2026 року через несплату Замовником за надані послуги Виконавцю (лист вих.№29 від 08.04.2026).

На виконання умов Договору позивачем долучено підписані з боку Виконавця та Замовника наступні акти здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг):

- № 7987 від 31 серпня 2025 р за серпень 2025 р. у розмірі 21756,00 грн.;

- № 9003 від 30 вересня 2025 р за вересень 2025 р. у розмірі 21756,00 грн.;

- № 10051 від 31 жовтня 2025 р за жовтень 2025 р. у розмірі 21756,00 грн.;

- № 11054 від 30 листопада 2025 р., за листопад 2025 р. у розмірі 21756,00 грн.;

- № 12066 від 31 грудня 2025 р., за грудень 2025 р. у розмірі 21756,00 грн.

- № 717 від 31 січня 2026 р за січень 2026 р. у розмірі 21756,00 грн.;

- № 1684 від 28 лютого 2026 р за лютий 2026 р. у розмірі 21756,00 грн.;

- № 2721 від 31 березня 2026 р за березень 2026 р. у розмірі 21756,00 грн.

Листом від 18.05.2026 №04-07/386 відповідач гарантував погашення заборгованості у розмірі 174 048,00 грн шляхом її розтермінування на 5 місяців початок погашення червень 2026 року по жовтень 2026 року.

Окрім того в означеному листі відповідач просив не застосовувати штрафні санкції та утриматись від звернення до Господарського суду за умови дотримання строків оплати.

Оскільки відповідачем не було сплачено заборгованість за надані послуги, позивач просить стягнути з відповідача 207403,84 грн з яких: сума основного боргу в розмірі 174048,00 грн, 3 % річних у розмірі 2 299,63 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 164,32 грн., пеню за затримку платежів в розмірі 22 891,89 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги за серпень 2025 по березень 2026 на загальну суму 174 048,00 грн, що підтверджується підписаними без зауважень актами здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг): № 7987 від 31 серпня 2025 р за серпень 2025 р. у розмірі 21756,00 грн.; № 9003 від 30 вересня 2025 р за вересень 2025 р. у розмірі 21756,00 грн.; № 10051 від 31 жовтня 2025 р за жовтень 2025 р. у розмірі 21756,00 грн.; № 11054 від 30 листопада 2025 р., за листопад 2025 р. у розмірі 21756,00 грн.; № 12066 від 31 грудня 2025 р., за грудень 2025 р. у розмірі 21756,00 грн.; № 717 від 31 січня 2026 р за січень 2026 р. у розмірі 21756,00 грн.; № 1684 від 28 лютого 2026 р за лютий 2026 р. у розмірі 21756,00 грн.; № 2721 від 31 березня 2026 р за березень 2026 р. у розмірі 21756,00 грн.

Однак відповідачем надані послуги оплачені не були. Листом від 18.05.2026 №04-07/386 відповідач гарантував погашення заборгованості у розмірі 174 048,00 грн шляхом її розтермінування на 5 місяців початок погашення червень 2026 року по жовтень 2026 року.

Окрім того в означеному листі відповідач просив не застосовувати штрафні санкції та утриматись від звернення до Господарського суду за умови дотримання строків оплати.

Поміж тим в матеріалах справи відсутні будь-які докази часткових оплат.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3.2 та 3.4 Договору, плата за Послуги встановлюється в розмірі суми, приведеної в Додатку №1 цього Договору, та перераховується щомісячно на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше останнього числа поточного місяця.

До закінчення поточного місяця Виконавець надає Замовнику два примірники акта здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), який останній зобов`язаний до 10 (десятого) числа наступного місяця підписати і повернути один примірник підписаного акта Виконавцю. У випадку наявності у Замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, Замовник має право не підписувати акт та зобов`язаний в той же строк, у письмовій формі, надати Виконавцю свої обгрунтовані заперечення.

Враховуючи, що відповідачем були прийняті послуги, шляхом підписання актів надання послуг за спірний період у останнього виник обов`язок здійснити їх оплату у розмірі 174 048,00 грн.

Відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг на суму 174 048,00 грн.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг за договором у розмірі 174 048,00 грн, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Стосовно заперечень відповідача з посиланням на п. 5.2 Договору, яким передбачено, що у випадку порушення Замовником термінів оплати послуг Виконавця, згідно п.3.1. та/або п.3.2. цього Договору, Виконавець у 10-ти денний строк, припиняє ведення спостерігання за протипожежним станом об`єкту, вимикає систему та повідомляє про це Замовника та пожежну охорону м. Києва, а також припиняє технічне обслуговування СПС та радіоблоку, суд відзначає, що відповідачем за спірний період приймались послуги, заперечень за надані послуги відповідачем не заявлялось (докази про таке відсутні в матеріалах справи).

Окрім того відповідач не скористався своїм правом розірвати договір, як це передбачено п. 4.2, а саме Договір може бути розірваний по ініціативі будь-якої із Сторін на підставі повідомлення зацікавленої Сторони, про бажання розірвати Договір за 30 календарних днів до дати такого розірвання.

З огляду на викладене твердження відповідача про умисне не вжиття передбачених договором заходів щодо припинення надання послуг та відключення системи позивачем, що призвело до тривалого, штучного накопичення суми основного боргу та тривалого періоду нарахування штрафних санкцій (пені), 3% річних та інфляційних втрат не знайшли свого підтвердження з урахуванням того, що у листі від 18.05.2026 №04-07/386 відповідач гарантував погашення заборгованості у розмірі 174 048,00 грн шляхом її розтермінування на 5 місяців початок погашення червень 2026 року по жовтень 2026 року та просив не застосовувати штрафні санкції та утриматись від звернення до Господарського суду за умови дотримання строків оплати.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення оплат про які відповідач вказував у означеному вище листі, суд дійшов висновку що відповідачем не були дотримані строки оплати.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 2 299,63 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 164,32 грн., пеню за затримку платежів в розмірі 22 891,89 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі затримки платежів передбачених п.3.1. та/або п.3.2. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0.1% від суми простроченого платежу за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних, суд дійшов висновку, що він арифметично невірний та за розрахунком суду до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 2299,57 грн. В іншій частині слід відмовити.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, за розрахунком суду вийшло більше, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог до стягнення підлягають інфляційні витрати у заявленому позивачем розмірі та складають 8 164,32 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за розрахунком суду вийшло більше, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог до стягнення підлягає пеня у заявленому позивачем розмірі та складає 22 891,89 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, суд відзначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК України).

Такі правові висновки щодо застосування вказаних норм Цивільного кодексу України зроблено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила про те, що висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/10331/23.

Суд зазначає, що в даному випадку матеріали справи не місять доказів понесення позивачем реальних збитків або негативних наслідків, які йому було завдані.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлялось клопотання про зменшення пені на 90% у запереченнях на відповідь на відзив представник просив зменшити розмір пені до 80%.

Означені клопотання обґрунтовані тим, що неспроможність своєчасно виконати окремі грошові зобов`язання була зумовлена не недобросовісною поведінкою Відповідача, а об`єктивними фінансовими труднощами.

Зазначені фінансові показники сформувалися в умовах воєнного стану, істотного погіршення економічної ситуації в державі, втрати частини активів системи санаторно-курортних закладів та численних судових спорів щодо майнових комплексів товариства, що об`єктивно вплинуло на результати його господарської діяльності.

Після 2014 року товариство втратило можливість використовувати частину санаторно-курортних об`єктів, розташованих на тимчасово окупованих територіях України, а після початку повномасштабної збройної агресії РФ у 2022 році зазнали суттєвих втрат також інші підприємства системи «Укрпрофоздоровниця», що призвело до різкого скорочення господарської діяльності та доходів.

ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» повністю втратило операційний, фактичний та господарський контроль над майном та інфраструктурою таких дочірніх підприємств (ДП), які наразі перебувають у зоні тимчасової окупації або зазнали руйнувань внаслідок бойових дій.

Статус санаторіїв на даний час:

АР Крим та м. Севастополь (під окупаційною владою):

ДП «Спеціалізований спинальний санаторій ім. М.Н. Бурденка» - код ЄДРПОУ 32369954 (м. Саки).

ДП «Санаторій «Утьос» - код ЄДРПОУ 02650601 (смт Утьос, Алушта).

ДП «Санаторій «Орлине гніздо» - код ЄДРПОУ 02650920 (м. Ялта).

ДП «Клінічний Санаторій «Місхор» - код ЄДРПОУ 02650860 (смт Кореїз, Ялта).

ДП «Санаторій «Алуштинський» - код ЄДРПОУ 32322874 (м. Алушта).

ДП «Санаторій «Лівадія» - код ЄДРПОУ 02650788 (смт Лівадія, Ялта).

Донецька та Луганська області (майно заблоковане/ постраждало від бойових дій):

ДП «СКРЦ «Слов`янський курорт» - код ЄДРПОУ 30708792 (м. Слов`янськ).

Херсонська та Запорізька області (тимчасово окуповані території):

ДП «Санаторій «Гопри» - код ЄДРПОУ 32284169 (м. Гола Пристань, Херсонська обл.).

ДП «Санаторій «Бердянськ» - код ЄДРПОУ 43823958 (м. Бердянськ, Запорізька обл.).

Санаторно-курортна діяльність безпосередньо залежить від: туристичного потоку; платоспроможності населення; роботи підприємств, що направляють працівників на оздоровлення; стабільної роботи інфраструктури.

Представник відповідача зазначає, що усі ці фактори після 24.02.2022 істотно погіршилися, що є загальновідомими обставинами і не потребують доказування відповідно до статті 75 ГПК України.

На підтвердження статусу санаторіїв представником було надано звіти з системи LIGA360.

Таким чином, оцінюючи наявні матеріали даної справи, доводи відповідача, беручи до уваги інтереси позивача, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо належного виконання контракту, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 50%, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає задоволенню частково.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 11445,95 грн, у зв`язку із зменшенням їх розміру на 50 % за клопотанням відповідача.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно в частині невірного розрахунку 3% річних. Оскільки у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2662,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 (відповідно до платіжної інструкції №2722 від 25.05.2026), тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Поміж тим в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, код ЄДРПОУ 02583780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд.4, кв. 11, код ЄДРПОУ 33442495) суму основного боргу в розмірі 174048 (сто сімдесят чотири тисячі сорок вісім) грн. 00 коп, 3 % річних у розмірі 2 299 (дві тисячі двісті дев`яносто дев`ять) грн. 57 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 164 (вісім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 32 коп., пеню за затримку платежів в розмірі 11 445 (одинадцять тисяч чотириста сорок п`ять) грн. 95 коп. та судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 17.09.2026

Суддя Владислав ДЕМИДОВ