Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №910/6621/26 — Господарський суд міста Києва

Суд: Господарський суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 06 вересня 2026 р.

Справа: №910/6621/26

Суддя: Демидов В.О.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2026Справа № 910/6621/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Куценко К.К., розглянувши справу за первісним позовом Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД НЬЮ" (03057, місто Київ, вул. Довженка Олександра (Шевченківський р-н), будинок 18) про стягнення 2 287 212,03 грн, та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД НЬЮ" (03057, місто Київ, вул. Довженка Олександра (Шевченківський р-н), будинок 18) до Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним

Представники учасників справи:

від позивача (за первісним позовом) - Кушнірова О. О.;

від відповідача за (первісним позовом) - Нікітіна-Дудікова Г. Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.06.2026 в системі «Електронний суд» представником Київської міської ради сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД НЬЮ" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6218 га за кадастровим номером 8000000000:79:401:0052 за адресою: вул. Касіяна Василя, 1 у Голосіївському районі м. Києва за період з 18.03.2025 до 30.04.2026 у розмірі 2 287 212,03 грн. та була передана 03.06.2026 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 09.07.26 о 11:30 год.

Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати до суду відзив на позовну заяву.

23.06.2026 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД НЬЮ" сформовано зустрічну позовну заяву.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 березня 2025 року ТОВ «Авангард Нью» було зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме, будівлю літ. «Д» площею 348, 6 кв.м. та будівлю літ. «Б» площею 680,7 кв.м.

Вказані будівлі розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:401:0052 за адресою: місто Київ, Голосіївський район, вулиця Касіяна Василя, 1.

У зв`язку з наявністю права власності на об`єкти нерухомого майна, ТОВ «Авангард Нью» 10 вересня 2025 року подало заяву з переліком необхідних документів для укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані будівлі, що належать ТОВ «Авангард Нью».

Представник ТОВ «АВАНГАРД НЬЮ» зазначає, що належним чином та своєчасно вчинило всі необхідні дії, спрямовані на оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, звернувшись із відповідною заявою та повним пакетом документів для отримання земельної ділянки в оренду.

Водночас відсутність укладеного договору оренди зумовлена виключно тривалим розглядом поданих документів та незавершенням внутрішніх процедур погодження проєкту рішення Київської міської ради, що перебувають поза межами впливу відповідача. За таких обставин саме бездіяльність уповноважених органів щодо своєчасного оформлення орендних правовідносин стала підставою для виникнення спірної ситуації.

З огляду на викладене представник просить визнати укладеним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:401:0052, розташованої за адресою: місто Київ, Голосіївський район, вулиця Касіяна Василя, 1 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард Нью» та Київською міською радою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД НЬЮ" про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД НЬЮ" про стягнення 2 287 212,03 грн.

08.07.2026 представник Київської міської ради сформував в системі «Електронний суд» відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначав, що єдиною можливою правовою підставою для укладення договору оренди земельної ділянки є відповідне рішення Київської міської ради. Суд не може собою підміняти орган місцевого самоврядування та приймати рішення замість уповноваженого органу. Враховуючи, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

У судовому засіданні 09.07.2026 по справі № 910/6621/26 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 23.07.26 о 11:45 год. У судове засідання 23.07.2026 представник позивача за первісним позовом прибув, представник відповідача за первісним позовом у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином.

17.07.2026 представником ТОВ «Авангард Нью» в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив, в якому він просить поновити строк на подачу відповіді на відзив та зазначає, що 10.09.2025 Київська міська рада отримала від ТОВ «Авангрард Нью» документацію із землеустрою, а тому була зобов`язана не пізніше 24.09.2025прийняти рішення про передачу спірної земельної ділянки у платне строкове користування ТОВ «Авангард Нью», проте не виконала свій обов`язок.

Також 17.07.2026 представником ТОВ «Авангард Нью» в системі «Електронний суд» сформовано заяву про зміну предмету позову, в якій він просить визнати укладеним між Київською міською радою та ТОВ «Авангард Нью» договір оренди земельної ділянки в наведеній редакції.

21.07.2026 представник Київської міської ради сформував в системі «Електронний суд» клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду.

23.07.2026 представник Київської міської ради сформував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначав, що в разі відмови Київської міської ради у наданні спірної земельної ділянки у користування або ж залишення відповідного клопотання без розгляду, позивач не позбавлений права оскаржити саме таку відмову або бездіяльність.

Ухвалою суду від 23.07.2026 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД НЬЮ" залишено без руху. Встановлено позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду відомостей про зареєстрований електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД НЬЮ".

Ухвалою суду від 23.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 18.08.2026.

27.07.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву про усунення недоліків та була передана 28.07.2026 судді Демидову В.О.

Ухвалою суду від 29.07.2026 продовжено розгляд справи.

Ухвалою суду від 18.08.2026 закрито підготовче провадження у справі №910/6621/26 та призначено справу до розгляду по суті на 03.09.2026.

У судовому засіданні 03.09.2026 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 07.09.2026 о 11:45 год.

У судове засідання 07.09.2025 представники сторін прибули, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 07.09.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,6218 га з кадастровим номером 8000000000:79:401:0052 за адресою: вул. Касіяна Василя, 1 у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.09.2025 №НВ-0001888172025 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:401:0052 площею 0,6218 га, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, за адресою: вул. Касіяна Василя, 1 у Голосіївському районі м. Києва, проведена 14.08.2024 Відділом №7 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 13.08.2024.

Отже, земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав з 14.08.2024.

Згідно з інформаційною довідкою від 12.05.2026 №476837743 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ «Авангард Нью» є власником:

-будівлі літ. «Б» загальною площею 680,7 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Касіяна Василя, буд. 1 м. Київ (реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 3104764180000, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.03.2025, номер відомостей про речове право 59103885);

-будівлі літ. «Д» загальною площею 348,6 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Касіяна Василя, буд. 1 м. Київ (реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 3104788780000, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.03.2025, номер відомостей про речове право 59103958).

Станом на день подачі позовної заяви договір оренди земельної ділянки не укладено, орендна плата не сплачувалася.

Київська міська рада рішення про передачу зазначеної земельної ділянки у власність або у користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам, у тому числі ТОВ «Авангард Нью» не приймала.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.05.2026 №НВ-9965397152026 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:401:0052 становить 43 077 830,00 грн.

За даними Головного управління ДПС у м. Києві (лист від 15.05.2026 №13286/5/26-15-04-15-03) ТОВ «Авангард Нью» не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало плату за землю з 01.08.2024по 12.05.2026 до Головного управління ДПС у м. Києві.

Зважаючи на вищевикладене Київська міська рада звернулася до суду з цим позовом та просила стягнути з відповідача безпідставно збережені ним кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 18.03.2025 до 30.04.2026 у сумі 2 287 212,03 грн.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ТОВ «Авангард Нью» посилалось на те, що у зв`язку з наявністю права власності на об`єкти нерухомого майна ТОВ «Авангард Нью» 10.09.2025 подало заяву з переліком необхідних документів для укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані будівлі, що належать ТОВ «Авангард Нью».

У відповідь на адвокатський запит Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що за результатами розгляду заяви Департаментом підготовлено проєкт рішення Київської міської ради «Про передачу ТОВ «Авангард Нью» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування будівель на вул. Касіяна Василя, 1 у Голосіївському районі м Києва». Вищевказаний проєкт погоджується відповідно до Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 №3135/3176.

З огляду на вказане посилається на те, що ТОВ «Авангард Нью» належним чином та своєчасно вчинило всі необхідні дії, спрямовані на оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, звернувшись із відповідною заявою та повним пакетом документів для отримання земельної ділянки в оренду, проте бездіяльність Київської міської ради створила для нього ситуацію тривалої правової невизначеності. Крім того, звернення з позовом про стягнення грошових котів за фактичне землекористування та одночасне ухилення Київської міської ради від укладення відповідного господарсько-правового договору оренди суттєво порушує баланс інтересів сторін.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні та зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Законодавець у ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) закріпив норму, відповідно до якої земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право оренди земельної ділянки регулює ст. 93 ЗК України. Так, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендною платою є обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288.1 ПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 зазначила про те, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності» (див. також п. 60 постанови Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1621/22).

Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави регулює ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували такі висновки:

- положення ст. ст. 1212-1215 ЦК України визначають такий позадоговірний спосіб захисту права власності як кондикція. Кондикційний позов - це вимога повернення безпідставно набутого або збереженого особою у себе майна за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) або якщо правова підстава згодом відпала. Якщо тлумачити приписи ст. 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20);

- за змістом норм цивільного та земельного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (див., зокрема постанову Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 629/4628/16-ц);

- із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20);

- для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. ст. 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення такого спору (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

-будівлі літ. «Б» загальною площею 680,7 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Касіяна Ваиля, буд. 1 м. Київ (реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 3104764180000, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.03.2025, номер відомостей про речове право 59103885);

-будівлі літ. «Д» загальною площею 348,6 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Касіяна Ваиля, буд. 1 м. Київ (реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 3104788780000, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.03.2025, номер відомостей про речове право 59103958).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач за первісним позовом як власник нерухомого майна є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, тому у нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Вказані обставини фактично не спростовуються відповідачем.

Отже, зважаючи на вищевикладене, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Вказаний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Згідно з вимогами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Судом було встановлено обставини формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:401:0052, як об`єкту земельних правовідносин.

При цьому, судом також враховано, що цільове призначення земельної ділянки - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 09.11.2021 року в справі № 905/1680/20.

Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №922/3711/19, від 09.12.2021 у справі №922/4264/20.

Відповідно до ст. 289.2 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України, є загальнодоступним, розміщується на їх офіційному сайті, а тому не потребує доказування.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2025 рік становить 1,08.

Таким чином, нормативна грошова оцінка за 226 рік становить 43 077 830,00 грн, за 2025 рік - 39 886 879,63 грн.

Ставка орендної плати визначається за період з 18.03.2025 - 31.12.2025 - відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/10234; 01.01.2026 - 30.04.2026 - відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2026 рік» від 18.12.2025 №313/10780, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки).

До земель з видом цільового призначення - 03.10 застосовується ставка орендної плати - 5%.

Відповідно до розрахунку Київської міської ради загальна сума відшкодування розраховується таким чином: з 18.03.2025 по 31.122025 - 39 886 879,63*5%/365*289= 1 579 083,32 грн; з 01.01.2026 по 30.04.2026 - 43 077 830,00*5%/365*120= 708 128,71 грн, а всього 2 287 212,03 грн.

Наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та не суперечить положенням чинного законодавства і не спростований відповідачем за первісним позовом.

За змістом частин 1, 2 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Київської міської ради щодо стягнення з відповідача 2 287 212,03 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Щодо зустрічного позову, то слід зазначити наступне.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, врегульовано, зокрема, статтею 120 Земельного кодексу України, згідно з частинами першою та другою якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до вимог частини одинадцятої статті 120 Земельного кодексу України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Ця ж норма врегульовує, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання заяви, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Тобто частиною одинадцятою статті 120 Земельного кодексу України встановлено прямий обов`язок органу місцевого самоврядування (відповідача за зустрічним позовом) передати Товариству у користування земельну ділянку, на якій розташований придбаний ним об`єкт нерухомого майна.

Як вже зазначалося, спірна земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав з 14.08.2024.

Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,6218 га з кадастровим номером 8000000000:79:401:0052 за адресою: вул. Касіяна Василя, 1 у Голосіївському районі м. Києва.

У зв`язку з наявністю права власності на об`єкти нерухомого майна ТОВ «Авангард Нью» 10.09.2025 подало заяву з переліком необхідних документів для укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані будівлі, що належать ТОВ «Авангард Нью».

Матеріали справи не містять жодного доказу вчинення Київською міською радою у подальшому будь-яких дій, направлених на прийняття рішення про укладення з Товариством договору оренди земельної ділянки.

Як наслідок, матеріалами справи обґрунтовано доведено:

- факт ухилення Київської міської ради від прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки по вулиці Касіяна Василя, 1 у Голосіївському районі м Києва у зв`язку з набуттям Товариством права власності на нерухоме майно;

- факт ухилення Київської міської ради від прийняття рішення про надання землі у користування Товариству;

- факт відсутності у Київської міської ради правової можливості прийняти рішення, відмінне від рішення про надання земельної ділянки у користування (відсутність дискреційних повноважень);

- наявність у Київської міської ради юридичного обов`язку прийняти рішення та укласти з Товариством договір оренди земельної ділянки по вулиці Касіяна Василя, 1 у Голосіївському районі м Києва.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2025 року у справі № 910/12093/24.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначав, що «…бездіяльність Київської міської ради у даному випадку створила для ТОВ "ІМС Консалтинг" ситуацію тривалої правової невизначеності. Крім того, стягнення грошових коштів за фактичне землекористування та одночасне ухилення Київської міської ради від укладення відповідного господарсько-правового договору оренди суттєво порушує баланс інтересів сторін, оскільки фактично на Товариство покладаються юридичні обов`язки без надання йому відповідних прав землекористувача.

5.27. Проте суд апеляційної інстанції вищевикладеного не врахував та відмовив у задоволенні зустрічного позову виключно з огляду на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17.01.2011 у справі № 35/390, згідно якого прийняття рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки є необхідною передумовою для такої передачі, а визнання судом такого договору укладеним за відсутності рішення порушує виключну компетенцію органу місцевого самоврядування на розпорядження землями від імені народу України.

5.28. З такими висновками апеляційного господарського суду Верховний Суд не погоджується з огляду на наступне.

5.29. На момент ухвалення Верховним Судом України постанови у зазначеній справі № 35/390 (17.01.2011) норми земельного законодавства не містили імперативної зобов`язальної норми для органу місцевого самоврядування (власника землі), подібної до вищезазначеної частини одинадцятої статті 120 Земельного кодексу України, та не встановлювали будь-яким іншим чином прямого обов`язку передати земельну ділянку у власність або користування набувачу нерухомості, що на ній розміщена.

5.30. В такий спосіб Верховний Суд України у справі № 35/390 виходив виключно з дискреційних (альтернативних) повноважень міської ради на укладення чи/або неукладення договору оренди землі. Проте внаслідок прийняття численних законодавчих змін повноваження органу місцевого самоврядування в цій частині уточнені, зокрема шляхом встановлення обов`язку надати земельну ділянку в користування або у власність власнику/набувачу нерухомого майна, що на ній розміщене.

5.31. Щодо посилання Київської міської ради на наявність у неї дискреційних повноважень на прийняття відповідного рішення Суд враховує те, що у постанові Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 280/2822/23 в черговий раз підтверджено наступний правовий висновок щодо дискреційних повноважень органів влади та їх меж.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень (concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), прийнятими 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження визначаються як сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Баадсгаард проти Данії" ("Pedersen and Baadsgaard v. Denmark", заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Водночас у рішенні ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

З огляду на це дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб`єкта управлінської діяльності викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №540/913/21, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 23.06.2023 у справі №160/6214/21.

5.32. Так у постанові від 15.02.2023 у справі № 911/1770/21 Верховний Суд виснував, що за відмови органу місцевого самоврядування в передачі в оренду земельної ділянки, на якій розміщено об`єкти нерухомості позивача, належним способом захисту його права є звернення з позовом про визнання укладеним договору оренди щодо зазначеної земельної ділянки.

Такі висновки колегія суддів вважає застосовними до обставин цієї справі № 910/12093/24.

5.33. Крім того, якщо на земельній ділянці комунальної власності розміщені об`єкти нерухомого майна, які належать відповідачу на праві приватної власності, така ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника такого об`єкта. Такий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 17.04.2025 у справі № 904/186/23.

5.34. Суд вважає застосовними у цій справі і висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, які містяться у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, щодо неприпустимості для орендодавця нехтування своїми обов`язками щодо добросовісного проведення переговорів та прийняття відповідного рішення та правових наслідків такої поведінки. Такий висновок відповідає усталеним правовим позиціям Верховного Суду у справах №313/350/16, №159/5756/18, №903/1030/19, №594/376/17 щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок та у справах № 910/5179/20 і № 3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.

5.35. Також Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про безпідставне врахування судом апеляційної інстанції правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.12.2018 у справі № 32/563, з огляду на неподібність правовідносин у вказаній справі та у цій справі № 910/12093/24.

Як вбачається з пункту 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563, позивач не надав суду доказів звернення до міської ради з будь-якими клопотаннями (заявами) як про затвердження розробленого проекту землеустрою спірної земельної ділянки, так і про надання її в користування/оренду.

При цьому у справі № 910/12093/24, що розглядається, Товариством надані докази численних звернень до Київської міської ради, починаючи з 2017 року, у тому числі і про затвердження розробленого проекту землеустрою, і про надання земельної ділянки в оренду. Крім того, як вже зазначалося, рішення у цих справах прийнято за відмінного (зміненого) правового регулювання, яке на даний час зобов`язує орган місцевого самоврядування до укладення договору оренди земельної ділянки з власником розміщеної на ній нерухомості.

5.36. Колегія суддів додатково звертається до Superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею) - принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі №921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

5.37. В такий спосіб, за встановлених судами обставин справи, поведінки сторін у спірних правовідносинах (фактичного визнання Радою при поданні позову про стягнення безпідставно збережених коштів як площі земельної ділянки, її нормативно-грошової оцінки та орендної плати з урахуванням її цільового призначення та цільового використання), відсутності дискреційних повноважень у Ради щодо передачі земельної ділянки власнику нерухомого майна у користування у встановленому законом порядку та тривалого невиконання нею свого обов`язку, яких вочевидь не відповідає критерію розумності, позицій Верховного Суду у справі № 911/1770/21 (щодо належного способу захисту у подібному випадку), у справі № 904/186/23 (щодо неможливості передачі земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, іншій особі), у справі № 906/1314/21 (щодо належної та добросовісної поведінки органу державної влади та місцевого самоврядування)

Суд вважає, що Товариство не мало іншого способу захисту своїх прав, аніж звернення з позовом про визнання договору укладеним за рішенням суду».

Зважаючи на викладене вище у сукупності у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

Оскільки позивач за зустрічним позовом у даному випадку дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, він може вважатись таким, що набув право правомірного очікування, натомість, відповідач за зустрічним позовом знехтував своїм обов`язком добросовісно виконувати вимоги законодавства.

Окремо суд має зазначити, що у межах даного судового розгляду відповідачем за зустрічним позовом не заявлено жодної пропозиції щодо тексту договору, викладеного у зустрічній позовній заяві.

Суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог як за первісним позовом, так і за зустрічним, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, взявши до уваги цільове призначення земельної ділянки, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги первісного та зустрічного позовів підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів за первісним та зустрічним позовами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов Київської міської ради до задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД НЬЮ» (03057, місто Київ, вул. Довженка Олександра (Шевченківський р-н), будинок 18, код ЄДРПОУ 45699137) на користь Київської міської ради (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик 36; код ЄДРПОУ 22883141) 2 287 212 (два мільйони двісті вісімдесят сім тисяч двісті дванадцять) грн 03 коп. безпідставно збережених грошових коштів та 27 446 (двадцять сім тисяч чотириста сорок шість) грн 54 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД НЬЮ» задовольнити.

4. Визнати укладеним між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД НЬЮ» з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:401:0052, площею 0,6218 га, розташованої за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Василя Касіяна, 1, у такій редакції:

ДОГОВІР

оренди земельної ділянки

місто Київ

Київська міська рада (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик 36; ідентифікаційний код 22883141; далі у тексті - «Орендодавець») в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, та діє на підставі ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з однієї сторони, та

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНГАРД НЬЮ» (03057, місто Київ, вул. Довженка Олександра (Шевченківський р-н), будинок 18, ідентифікаційний код 45699137; далі у тексті - «Орендар») в особі Директора Круш Катерини Олексіївни, яка діє на підставі Статуту, - з другої сторони, уклали договір оренди земельної ділянки (далі у тексті - Договір) про нижченаведене:

1. Предмет Договору

1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,6218 га (кадастровий номер 8000000000:79:401:0052) (далі - Об`єкт оренди або Земельна ділянка), для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (код виду цільового використання - 03.10) на вул. Касіяна Василя, 1 у Голосіївському районі м. Києва, із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку з набуттям Орендарем права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 березня 2025 року, номер відомостей про речове право: 59103885 та 59103958.

2. Об`єкт оренди

2.1. Об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:79:401:0052;

- місце розташування - вулиця Касіяна Василя, 1 у Голосіївському районі міста Києва;

- цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- вид використання - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку;

- розмір (площа) - 0,6218 (нуль цілих шість тисяч двісті вісімнадцять десятитисячних) га.

2.2. Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.05.2026 №НВ-9965397152026 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки на дату укладення Договору становить 43 077 830 (сорок три мільйони сімдесят сім тисяч вісімсот тридцять) грн 00 коп.

2.3. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

3. Строк дії договору

3.1. Договір укладено на 3 (три) роки.

3.2. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

4. Орендна плата

4.1. За оренду Земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Визначена цим Договором орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який Орендар самостійно розраховує та вносить Орендодавцеві за користування Земельною ділянкою.

4.2. Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі:

- 5 (п`яти) відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничо - складської бази.

4.3. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

4.4. Зміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України

4.5. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок Орендодавця. Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися Орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього договору. Орендар зобов`язується уточнювати платіжні реквізити і назву отримувача орендної плати. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням Договору вирішуються Орендарем в установленому законодавством України порядку.

4.6. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

4.7. Розмір орендної плати не може змінюватися в односторонньому порядку. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на рік.

Зміна розміру орендної плати при її індексації проводиться без внесення змін до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Розмір орендної плати переглядається у разі;

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- в інших випадках, передбачених законом.

4.8. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором:

- Орендарем у 10 - денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої п. 4.2. цього Договору;

- стягується пеня, розмір та розрахунок якої здійснюється відповідно до Податкового кодексу України.

4.9. У випадку викупу даної Земельної ділянки Орендарем, Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату до моменту державної реєстрації права власності на дану Земельну ділянку.

4.10. Контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені та штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює контролюючий орган, визначений податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки.

5. Умови використання земельної ділянки

5.1. Земельна ділянка передається в оренду - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

5.2. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

Зміна цільового призначення Земельної ділянки можлива в порядку, встановленому законодавством України, та потребує встановлення змін у цей договір.

5.3. Умови збереження стану об`єкта оренди - використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

6. Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду

6.1. Сторони підтверджують, що Земельна ділянка, яка є Об`єктом за цим Договором, передається в оренду у придатному для її використання стані та вважається переданою Орендодавцем Орендарю з моменту державної реєстрації права оренди.

6.2. Право на оренду Земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

7. Умови повернення земельної ділянки

7.1. Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

У разі погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан збитки, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284.

8. Права та обов`язки Сторін

8.1. Орендодавець має право:

- один раз на календарний рік надавати пропозицію Орендареві щодо збільшення розміру орендної плати;

- на своєчасне отримання орендної плати.

8.2. Орендодавець зобов`язаний:

- не вчиняти дій, які перешкоджали б Орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

- своєчасно розглядати документацію Орендаря щодо внесення змін до чинного Договору (зміни цільового призначення, умов використання та інших умов, які стосуються Об`єкта оренди, тощо);

- передати в користування Земельну ділянку у стані, що відповідає умовам чинного Договору.

8.3. Орендар має право:

- самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до цільового призначення земельної ділянки та умов договору без зміни цільового призначення Земельної ділянки;

- переважне право на придбання у власність Земельної ділянки у разі її продажу;

- приступити до використання земельної ділянки, відповідно її цільового призначення, після набрання чинності цим договором;

- за письмовою згодою Орендодавця зводити в установленому законодавством порядку виробничо - адміністративні, виробничі, побутові та інші будівлі та споруди;

- вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан використання земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності Орендаря;

- за згодою Орендодавця у порядку, передбаченому законодавством України, передавати у суборенду земельну ділянку або її частину іншій особі;

- після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, Орендар має переважне право перед іншими особами на поновлення Договору;

- у разі розірвання цього договору, за погодженням сторін, мають право вимагати відшкодування нанесених збитків відповідно до чинного законодавства.

8.4. Орендар зобов`язаний:

- використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- додержуватись екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, проектних рішень, міських правил забудови, інших чинних у м. Києві правил і норм щодо користування земельною ділянкою;

- забезпечити охорону та збереження якості землі відповідно до вимог законодавства України;

- забезпечити доступ до земельної ділянки представників органів державного управління та місцевого самоврядування, органів нагляду і контролю за попередньо узгодженою домовленістю та у разі отримання письмового повідомлення щодо надання такого доступу за 2 (два) робочі дня;

- у строки, встановлені чинним законодавством, звітувати перед контролюючим органом визначеним податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки про сплату орендної плати;

- відшкодовувати Орендодавцю шкоду, заподіяну внаслідок дій (бездіяльності) Орендаря, які призвели до погіршення якості земельної ділянки;

- повернути земельну ділянку Орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення або розірвання цього Договору;

- впродовж п`яти днів після державної реєстрації права оренди за цим Договором надати копію цього Договору до контролюючого органу, визначеного податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки.

9. Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини

9.1. Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе Орендар.

10. Страхування об`єкта оренди

10.1. Сторони домовилися про те, що Орендар має застрахувати об`єкт оренди.

11. Зміна умов договору і припинення його дії

11.1. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

11.2. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

11.3. Дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника Земельної ділянки та Орендаря;

- ліквідації юридичної особи Орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

11.4. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

11.5. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

11.6. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є підстави, передбачені чинним законодавством України.

11.7. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для розірвання договору.

12. Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору

12.1. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

12.2. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

13. Прикінцеві положення

13.1. Цей договір набирає чинності після його державної реєстрації.

13.2. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, другий видається Орендарю, а третій - органу, який провів його державну реєстрацію.

Підписи сторін

Київський міський голова

Орендар

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2026

Суддя Владислав ДЕМИДОВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua