Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №909/830/26 — Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/830/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., секретар судового засідання Клапків Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: фізичної особи - підприємця Кузіва Володимира Васильовича, 78710, Івано-Франківська обл., Верховинський р-н, с. Криворівня, РНОКПП НОМЕР_1

до відповідача: Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області, 78601, Івано-Франківська обл., м. Косів, майдан Незалежності, 11, ЄДРПОУ 04054228

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сайнюк Руслан Миколайович, 78660, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Кобаки, РНОКПП НОМЕР_2

про визнання незаконним та скасування рішення

представник позивача не з"явився

представник відповідача не з"явився

представник третьої особи Хованець А.В.

встановив:

фізична особа - підприємець Кузів Володимир Васильович через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування Рішення 54 сесії 8 демократичного скликання Косівської міської ради № 2950-54/2025 від 04.07.2025 року «Про зміну сторони орендаря у Договорі оренди землі від 29.10.2004 року щодо земельної ділянки площею 0,2091 га з кадастровим номером 2623685801:02:001:0095 в с. Смодна Косівського району Івано-Франківської області».

Суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (ухвала суду від 15.07.2026).

11.08.2026 суд за клопотанням третьої особи відклав підготовче засідання на 25.08.2026.

25.08.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання третьої особи про витребування матеріалів справи №909/881/21, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 03.09.2026.

Ухвалою суду від 03.09.2026 суд відклав розгляд по суті на 08.09.2026.

Ухвалою суду від 08.09.2026 суд відклав розгляд по суті на 15.09.2026.

У судовому засіданні 15.09.2026 суд завершив розгляд справи по суті, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

У позовній заяві позивач стверджує, що є законним і добросовісним власником об`єкта нерухомого майна — складу-металевого (ангару) літ. «А», загальною площею 262,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 22.01.2003 року, укладеного між Позивачем та ВАТ «Райагропостач».

З метою дотримання вимог чинного законодавства щодо обліку нерухомого майна Позивачем у 2022 році здійснено такі передбачені законом дії: 1) 01.08.2022 року Обласним комунальним підприємством «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на склад-ангар; 2) рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради № 81-2 від 27.07.2022 року будівлі присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 , відомості внесені до ЄДЕССБ (документ № AR01:2989-8166-4587-9517 від 29.07.2022 року); 3) правомірність набуття об`єкта підтверджено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2022 року у справі № 909/881/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102728082); 4) 04.08.2022 року державним реєстратором ЦНАП Косівської міської ради Копильчуком В.М. проведено державну реєстрацію права приватної власності за Позивачем (номер запису про право власності: 47544153, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2620214826100).

Зазначений об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 0,2091 га з кадастровим номером 2623685801:02:001:0095, якою Позивач тривалий час безперервно та на законних підставах користувався на праві суборенди, своєчасно та в повному обсязі вносячи плату за користування землею, без будь-якої заборгованості.

04.07.2025 року Косівською міською радою (далі — Відповідач) на 54 сесії 8 демократичного скликання прийнято Рішення № 2950-54/2025, яким змінено сторону (орендаря) у Договорі оренди землі від 29.10.2004 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2623685801:02:001:0095 на громадянина Сайнюка Руслана Михайловича (далі — Третя особа).

Підставою для ухвалення цього рішення стала наявність у Сайнюка Р.М. права власності на будівлю — ангар площею 255,5 кв.м., зареєстрованого 17.09.2024 р. (витяг № 395327138), — за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за іншою адресою, ніж адреса об`єкта Позивача. Третя особа у своїх заявах до Відповідача зазначила, що її будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2623685801:02:001:0095, що не відповідає дійсності.

Позивач вважає, що Відповідач, попри те, що особисто присвоював адресу будівлі Позивача (№ 53а/6) та попри наявність з 2022 року відкритого розділу на майно Позивача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРП), не здійснив належної перевірки заяви та документів Третьої особи, не зіставив фактичне розташування її об`єкта з межами земельної ділянки, проігнорував права Позивача як суборендаря та прийняв рішення про укладення з Третьою особою додаткової угоди про оренду всієї земельної ділянки.

Позивач вважає, що у відповіді від 26.06.2026 р. № 1311 Відповідач фактично визнав легітимність права власності Позивача на ангар площею 262,3 кв.м., проте послався на необхідність вирішення спору в судовому порядку.

Позивач вважає Рішення Косівської міської ради № 2950-54/2025 від 04.07.2025 року незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права та Закону України «Про адміністративну процедуру», таким, що порушує його майнові права.

Позиція відповідача.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 16.07.2026.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція третьої особи.

У поясненнях від 04.08.2026 вих.№14494/26 представник третьої особи стверджує, що Сайнюку Р.М. належить ангар, загальною площею 255,5 кв.м., за розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №395327138 від 17 вересня 2024.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 439956953 від 19 серпня 2025 ОСОБА_1 орендує земельну ділянку кадастровий номер 2623685801:02:001:0095, площею 0,2091 га.

Відповідно до витягу з рішення П`ятдесят п`ятої сесії Восьмого демократичного скликання Косівської міської ради № 3013-55/2025 від 29 серпня 2025 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2091 га з кадастровим номером 2623685801:02:001:0095, що розташована в АДРЕСА_2 , та перебуває в оренді, номер запису про інше речове право 61150036 від 13.08.2025 року.

Представник третьої особи стверджує, що ОСОБА_1 жодним чином не заперечує право власності Позивача на належний йому об`єкт нерухомого майна – склад (ангар) літ. «А» загальною площею 262,3 кв.м, не ставить під сумнів ні договір купівлі-продажу від 22.01.2003, ні проведену державну реєстрацію права власності, ні правомірність виникнення у Позивача права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна.

Представник третьої особи зазначає, що між Позивачем та третьою особою відсутній будь-який спір щодо належності Позивачу права власності на зазначений ангар. Разом із тим саме ця обставина фактично покладена Позивачем в основу позову, тоді як предметом даного спору є зовсім інші правовідносини, а саме законність рішення Косівської міської ради щодо зміни сторони орендаря земельної ділянки.

Представник третьої особи зазначає, що позивач фактично стверджує, що відповідний об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2623685801:02:001:0095 в АДРЕСА_1 , Однак позивачем не наведено жодного допустимого чи належного доказу на підтвердження таких обставин, які відповідно до процесуального закону входять до предмета доказування. Саме на Позивача покладається обов`язок довести не лише факт належності йому певного нерухомого майна, але й існування порушення його права внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Також, представник третьої особи стверджує, що Позивач посилається на договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.01.2003 року як на підставу виникнення права власності. Проте зазначений договір підтверджує виключно факт набуття права власності на

об`єкт нерухомого майна. Такий документ не містить жодних відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, координати будівлі, її прив`язку до меж земельної ділянки або будь-які інші відомості, які б дозволяли однозначно встановити, що придбаний позивачем ангар розташований саме в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2623685801:02:001:0095. Відомості Державного реєстру речових прав не містять інформації щодо координат об`єкта нерухомості або розташування в межах конкретної земельної ділянки.

Представник третьої особи звертає увагу, що позивач неодноразово акцентує увагу на тому, що його об`єкту присвоєно адресу: с. Смодна, вул. Незалежності, 53а/6. Разом із тим саме по собі присвоєння поштової адреси не є доказом розташування будівлі в межах певної земельної ділянки. Адреса є виключно елементом адресної ідентифікації об`єкта нерухомості. Вона не визначає координати будівлі, її геометричне положення або межі земельної ділянки, на якій розташований відповідний об`єкт. Більше того, законодавство України розмежовує адресний реєстр та Державний земельний кадастр, оскільки вони містять різні за своїм змістом відомості. Таким чином, твердження позивача про те, що різниця між адресами 53а/5 та 53а/6 автоматично доводить незаконність рішення Косівської міської ради, ґрунтується виключно на припущеннях.

З урахуванням викладеного представник третьої особи у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Від представника третьої особи ОСОБА_1 надійшли клопотання про долучення доказів.

Представник позивача адвокат Шершень Ю.С. у клопотанні від 08.09.2026 заперечив проти клопотання ОСОБА_1

25.08.2026 о 12:58 (після закриття підготовчого провадження) до Господарського суду Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» від представника третьої особи ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме долучення адвокатських запитів та відповіді на адвокатський запит ОСОБА_2 від 17.08.2026.

Частинами 3, 4 ст. 80 ГПК України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, вищенаведене, оскільки всупереч 3, 4 ст. 80 ГПК України такий документ не подано разом з письмовими поясненнями, а також ОСОБА_1 не заявлено клопотання про поновлення строку на долучення доказів, клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 про долучення доказів до матеріалів справи залишити без розгляду.

01.09.2026 до Господарського суду Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» від представника третьої особи ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення доказів: адвокатського запиту вих.№ 2022/2271 від 24 серпня 2026; відповіді на адвокатський запит від Косівської міської ради від 28 серпня 2026 №1736 разом з копією рішення виконавчого комітету Косівської міської ради №81-2 від 27.07.2022 та матеріалів, на підставі яких прийнято вищезгадане рішення.

Розглянувши клопотання третьої особи ОСОБА_1 про долучення доказів та клопотання про поновлення строку на подання доказів суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Загальне позовне провадження передбачає етап підготовчого провадження (має бути проведене протягом 60 днів з дня відкриття провадження у справі з можливістю продовження у виняткових випадках не більше ніж на 30 днів) та розгляд справи по суті (протягом 30 днів з дня початку розгляду справи по суті).

Господарський суд зазначає, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

З викладеного випливає, що вирішення питання про надання доказів по справі відбувається на підготовчій стадії розгляду справи. Саме на стадії підготовчого провадження сторони мають можливість подати заяви з процесуальних питань та заяви по суті справи. Після закриття підготовчого провадження сторони не мають права подавати до суду жодних документів. Тобто з призначення розгляду справи по суті в учасників судового процесу відсутні підстави для подання будь-яких нових доказів.

Згідно зі ст. 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст. 207 ГПК України головуючий в судовому засіданні з розгляду справи по суті з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Отже, докази подаються сторонами до початку розгляду справи по суті.

Подання доказів на стадії підготовчого провадження є обґрунтованим, враховуючи необхідність надання права іншій стороні надати пояснення щодо таких доказів, тому подання доказів на стадії розгляду справи по суті позбавляє права іншої сторони на відповідні дії, що є порушенням принципу змагальності сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.09.2026. Явку повноваженого представника третя особа Сайнюк Р.М. у судове засідання 25.08.2026 не забезпечила, будь-яких клопотань не подала.

Положеннями ст. 42 ГПК України передбачено, зокрема, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Водночас ч.2 ст. 42 ГПК України передбачено, що учасники справи зобов"язані, зокрема,

виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається..

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України"). На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на зазначене вище, суд виснує, що третій особі була надана можливість приймати участь у змагальних процесах на всіх стадіях розгляду справи № 909/830/26, а також можливість заздалегідь подавати процесуальні документи.

Згідно ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Як вже зазначено вище ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2026 закрито підготовче провадження. У підготовче судове засідання 25.08.2026 ні третя особа ні її представник не прибули, клопотань не подали.

Приписами ч. 3, 4, 5, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено: відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Крім того суд зазначає, що представник третьої особи не був позбавлений можливості у порядку, як це передбачено ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк конкретних доказів; об"єктивні причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що третя особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів у відповідних клопотаннях.

При цьому, суд враховує, що представник третьої особи у справі є адвокатом, у зв`язку з чим, в силу наявності відповідної освіти та кваліфікації, не міг не бути обізнаними із правами та обов`язками учасника справи, встановленою тривалістю розгляду справи, порядком і строками вчинення відповідних процесуальних дій, розглядом справи господарським судом відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, які спрямовані на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу і розумні обмеження.

Так, частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як про це вже вказувалось судом, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, обгрунтовуючи своє клопотання про поновлення строку та долучення доказів, представник Сайнюка Р.М. вказав, що вжили всіх заходів для своєчасного отримання доказів. У клопотанні від 25.08.2026 третя особа повідомила суд про факт направлення адвокатського запиту до міської ради та про те, що відповідь на нього станом на відповідну дату ще не надходила.

Разом з тим, третя особа ще 17.07.2026 була обізнана про розгляд справи, звертаючись до суду з заявою про вступ у справу як заявника, була обізнана що підготовче судове засідання відкладено на 25.08.2026 о 12:30, однак відповідні клопотання подала після закриття підготовчого провадження.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Відтак, проаналізувавши вказане клопотання третьої особи про поновлення строку на подання доказів, суд дійшов висновку, що третьою особою не дотримано вимог ч. 4 ст. 80 ГПК України, не доведено поважності причин пропуску встановленого строку, суд не вбачає поважності причин такого пропуску та відмовляє в поновленні такого строку.

Відтак, враховуючи, те що судом відмовлено в поновленні строку на подання доказів, клопотання третьої особи відповідно ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України залишаються без розгляду.

Обставини справи.

На підтвердження позовних вимог позивач подав до суду: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №306906918 від 09.08.2022; технічний паспорт на об"єкт за адресою вул. Незалежності, 53а/6, с. Смодна; рішення Косівської міської ради № 81-2 від 27.07.2022 Про упорядкування нумерації об"єкта нерухомого майна у зв"язку із виявленням невідповідності адреси фактичному розташуванню об"єкта; витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; виписка з інвентаризаційних матеріалів № 72967 від 01.08.2022; договір суборенди земельної ділянки від 01.02.2022 укладений між ТОВ "Беркут ЛТД" та ФОП Кузів В.В.; договір оренди землі від 24.10.2004 укладений між Смоднянською сільською радою та ТОВ "Беркут ЛТД"; акт прийому-передачі земельної ділянки від 2004 року; акт приймання-передачі до договору оренди № 555 від 01.01.2026; дані топографічної зйомки (розміщення земельної ділянки в структурі населеного пункту); адвокатський запит № 2/к від 06.07.2026; відповідь Косівської міської ради № 1400 від 09.07.2026 на адвокатський запит; рішення Косівської міської ради № 2950-54/25 про розгляд клопотання Сайнюка Р.М.; заяву ОСОБА_1 адресовану міському голові; протокол № 8 засідання постійної комісії з питань екології та земельних ресурсів Косівської міської ради VІІІ демократичного скликання від 18.06.2025; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2022 у справі №909/881/21.

На підтвердження своїх заперечень третя особа подала до суду: витяг з державного реєстру речових прав №395327138 від 17.09.2024; витяг з державного реєстру речових прав №439956953 від 19.08.2025; витяг з рішення Косівської міської ради №30313-55/2025 від 29.08.2025 про розгляд клопотання ОСОБА_1 .

Норми права. Оцінка суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зауважила, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.

Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

Рішенням 54-ї сесії 8-го демократичного скликання Косівської міської ради № 2950-54/2025 від 04.07.2025 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 »: задоволено клопотання Сайнюка Р.М. про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 29.10.2004, укладеного між ТОВ "Беркут ЛТД" та Смоднянською сільською радою, на земельну ділянку площею 0,2091 га з цільовим призначенням - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об"єкти оброблення відходів, зокрема, із енергогенеруючим доком, кадастровий номер 2623685801:02:001:0095, яка розташована в АДРЕСА_3 , у зв"язку із зміною власника нежитлової будівлі (ангару) загальною площею 255,5 м. кв; вирішено замінити первісного орендаря - ТОВ "Беркут ЛТД" на нового орендаря - ОСОБА_1 , встановити орендну плату в розмірі 6% від нормативно-грошової оцінки, укласти додаткову угоду про зміну сторони орендаря і розміру орендної плати та провести її державну реєстрацію; визначити що права та обов"язки орендаря за договором оренди землі від 29.10.2004 новий орендар набуває на тих же умовах і в тому ж обсязі (крім розміру орендної плати), що і попередній орендар, з моменту державної реєстрації права оренди, згідно Додаткової угоди. Інші пункти договору оренди землі зміні не підлягають і продовжують свою дію. Термін дії додаткової угоди відповідає строку дії договору оренди землі.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 439956953 від 19.08.2025 право оренди земельної ділянки кадастровий номер 2623685801:02:001:0095 13.08.2025 зареєстровано за ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право 61150036. Документи подані для державної реєстрації: інший тип договору, додаткова угода про зміну орендаря внесення до Договору оренди землі від 29.10.2004, рішення органу місцевого самоврядування 2950-54/2025 вид.04.07.2025, договір оренди землі від 29.10.2004.

На час звернення з позовом до суду рішення 54-ї сесії 8-го демократичного скликання Косівської міської ради № 2950-54/2025 від 04.07.2025 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 », вже було реалізовано та рішення вичерпало свою дію виконанням, а саме шляхом державної реєстрації 13.08.2025 права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2623685801:02:001:0095 за Сайнюком Р.М.

Визнання незаконним і скасування такого рішення не може забезпечити ефективний захист прав позивача, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення додаткової угоди про зміну сторони орендаря і розміру орендної плати та проведення державної реєстрації права оренди за ОСОБА_1 .

Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

З огляду на зазначене вище, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів учасників справи суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.09.2026.

Суддя Гула У.І.