Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №904/4159/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

Суд: Господарський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №904/4159/26

Суддя: Ніколенко Михайло Олександрович

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026м. ДніпроСправа № 904/4159/26

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 084 449,86 грн., інфляційної складової у розмірі 37 644,68 грн., 3% річних у розмірі 9 944,65 грн., пені у розмірі 99 618,70 грн., штрафу у розмірі 75 911,49 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 084 449,86 грн., інфляційної складової у розмірі 37 644,68 грн., 3% річних у розмірі 9 944,65 грн., пені у розмірі 99618,70 грн., штрафу у розмірі 75 911,49 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/4159/26 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (надалі – теплопостачальна організація - продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (надалі - споживач - покупець) було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 8 від 01.11.2013 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, за цим договором теплопостачальна організація - продавець бере на себе зобов`язання постачати споживачеві - покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 6.1 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 23.12.2013) передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі і другими формами розрахунків, які не суперечать діючому законодавству, відповідно до встановлених тарифів.

Позивач вказав, що виконав умови договору, у період з листопада 2025 року по березень 2026 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 084 449,86 грн., що підтверджується актами приймання - передачі № 58725 від 30.11.2025, № 68842 від 31.12.2025, № 485 від 31.01.2026, № 4370 від 28.02.2026, № 8361 від 31.03.2026.

Продавець зазначив, що виставив покупцю відповідні рахунки на оплату поставленої теплової енергії.

Відповідно до п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 23.12.2013) визначено, що плата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем - покупцем на підставі рахунку теплопостачальної організації - продавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Позивач наполягає на тому, що, з урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати вартості поставленої теплової енергії є таким, що настав.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив поставлену теплову енергію у встановлені строки у повному обсязі.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" зі сплати вартості поставленої теплової енергії у розмірі 1 084 449,86 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві вказав, що ним був зроблений контррозрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з наданим відповідачем контррозрахунком, за порушення останнім виконання спірних грошових зобов`язань:

- інфляційна складова становить 36 522,57 грн.;

- 3% річних - 9 927, 56 грн.;

- пеня - 99 442, 12 грн.

Відповідач звернув увагу на те, що в таблиці №2 «Розрахунок суми компенсації за інфляцію» позивача не включений індекс інфляції за червень 2026 (99,9%), хоча період прострочення вказаний по 17.06.2026.

За червень 2026 року індекс інфляції, на думку відповідача, повинен застосовуватися, у зв`язку з тим, що індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; якщо прострочення у виконанні зобов`язання з оплати становить більше місяця, то в такому випадку включається нарахування відповідачу інфляційних втрат за цей місяць як відповідальності за невиконання грошового зобов`язання в порядку частини другої статті 625 ЦК України та згідно Листа Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р).

Також, за твердженням відповідача, в розрахунках таблиці 3 «Розрахунок 3% річних» та таблиці 5 «Розрахунок пені» період прострочення заборгованості за листопад 2025 вказаний з 21.12.2025, хоча згідно п. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день (20.12.2025 - субота), строк закінчується у перший робочий день, що настає за неробочим днем, отже останнім днем строку сплати буде 22.12.2025, період прострочення починається з 23.12.2025.

Відповідач вказав, що він визнає наявну заборгованість за Договором купівлі-продажу теплової енергії від 26.11.2021 з урахуванням здійсненого контррозрахунку.

За таких обставин відповідач просить суд вирішити питання повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову (у урахуванням суми задоволених позивних вимог та понижуючого коефіцієнту).

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 8 від 01.11.2013 у розмірі 1 084 449,86 грн., інфляційної складової у розмірі 37 644,68 грн., 3% річних у розмірі 9 944,65 грн., пені у розмірі 99 618,70 грн., штрафу у розмірі 75 911,49 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (який обсяг теплової енергії був поставлений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи була оплачена поставлена теплова енергія, у якому обсязі), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (надалі – теплопостачальна організація - продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (надалі - споживач - покупець) було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 8 від 01.11.2013 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених ЗУ "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб".

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.10.2014 керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Пунктом 10.3 договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Так, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення будь-якою із стороні про припинення дії договору. А отже, договір № 8 від 01.11.2013 є чинним.

Відповідно до п. 1.1. договору, за цим договором теплопостачальна організація - продавець бере на себе зобов`язання постачати споживачеві - покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 6.1 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 23.12.2013) передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі і другими формами розрахунків, які не суперечать діючому законодавству, відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, у період з листопада 2025 року по березень 2026 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 084 449,86 грн., що підтверджується актами приймання - передачі № 58725 від 30.11.2025, № 68842 від 31.12.2025, № 485 від 31.01.2026, № 4370 від 28.02.2026, № 8361 від 31.03.2026.

Продавець виставив покупцю відповідні рахунки на оплату поставленої теплової енергії.

Відповідно до п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 23.12.2013) визначено, що плата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем - покупцем на підставі рахунку теплопостачальної організації - продавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним.

З урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати вартості теплової енергії, поставленої:

- за актом № 58725 від 30.11.2025 настав 20.12.2025;

- за актом № 68842 від 31.12.2025 настав 20.01.2026;

- за актом № 485 від 31.01.2026 настав 20.02.2026;

- за актом № 4370 від 28.02.2026 настав 20.03.2026;

- за актом № 8361 від 31.03.2026 настав 20.04.2026.

При цьому, щодо визначення кінцевої дати оплати спожитої теплової енергії за кожен з розрахункових періодів слід зазначити про таке.

Відповідно до статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наведеного слідує, що у статті 530 ЦК України охарактеризовані поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» і згідно з приписами її першої частини, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Це узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Разом з тим, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частини перша, друга статті 251 ЦК України).

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Відтак, «строк» та «термін» це різні поняття, які не є тотожними.

За змістом статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як унормовано у статті 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята цієї статті).

З аналізу змісту цієї статті вбачається, що її частини перша - четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою - четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п`ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 вересня 2025 року у cправі № 927/1431/23.

У даному випадку, за умовами спірного договору був визначений саме термін виконання відповідачем зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії, оскільки відповідна оплата мала бути здійснена ним до певного числа місяця наступного за розрахунковим.

За таких обставин, приписи частини п`яту статті 254 ЦК України не застосовувались судом під час визначення кінцевої дати оплати спожитої теплової енергії за кожен з розрахункових періодів.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив поставлену теплову енергію у встановлені строки у повному обсязі.

За таких обставин, у Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" зі сплати вартості поставленої теплової енергії у розмірі 1 084 449,86 грн.

А отже, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 084 449,86 грн. є обґрунтованими.

Згідно з п. 7.2.7 договору, за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено у три роки.

Протоколом узгодження розбіжностей віл 23.12.2013 п. 7.2.7 договору залишено в первісній редакції Теплопостачальної організації - продавця.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту п. 7.2.7 позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 21.12.2025 по 17.06.2026 у розмірі 99 618,70 грн.

Разом з цим, згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Тож, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, пункт 7.2.7 спірного договору містить положення саме щодо формування розміру пені - "у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ", з якого не вбачається конкретного розміру пені, адже не більше подвійної облікової ставки НБУ це і 0,5 ставки НБУ, і 1,9 ставки НБУ. Таким чином, сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені.

Разом з тим, частиною 3 ст. 549 ЦК України в редакції ЗУ "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" від 09.01.2025 № 4196-IX передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Однак, ЗУ "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" від 09.01.2025 № 4196-IX введений в дію 28.08.2025.

Як зазначено вище, спірним періодом нарахування пені є період з 21.12.2025 по 17.06.2026.

Відтак, наявні правові підстави для нарахування позивачем пені за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за вищевказаний період.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що він виконаний правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 99 618,70 грн. є обґрунтованими.

Також на підставі пункту п. 7.2.7 позивач нарахував штраф у розмірі 75 911,49 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд встановив, що він виконаний правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 75 911,49 грн. є обґрунтованими.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 9 944,65 грн. за загальний період з 21.12.2025 по 17.06.2026 та інфляційну складову у розмірі 37644,68 грн. за загальний період з 21.12.2025 по 17.06.2026.

При перевірці наданого позивачем розрахунку судом було встановлено, що фактично позивачем нараховано відповідачу до сплати інфляційну складову у розмірі 37 644,68 грн. за загальний період з січня по травень 2026 року.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційної складової суд встановив, що вони виконані правильно, коректно враховують періоди прострочення та відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо наданого відповідачем контррозрахунку інфляційної складової слід зазначити, що у такому розрахунку відповідачем застосовано загальний період нарахування з січня по червень 2026 року. Тоді як спірним періодом заявленої до стягнення інфляційної складової є період з січня по травень 2026 року.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції за кожний календарний місяць визначається Державною службою статистики України за результатами показників відповідного місяця.

Відтак, станом на момент здійснення позивачем розрахунку інфляційної складової - 17.06.2026, індекс інфляції за червень 2026 року Державною службою статистики України визначений бути не міг.

А отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 9 944,65 грн. та інфляційної складової у розмірі 37 644,68 грн. є обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 8 від 01.11.2013 з протоколами розбіжностей та додатковими угодами (том 1, а.с. 14 - 52), листом від 01.05.2024 №87/Е (том 1, а.с. 53), повідомленнями про зміну тарифів (том 1, а.с. 55 - 59), актами введення в експлуатацію вузла обліку (том 1, а.с. 60, 68), технічними паспортами ЗВТ (том 1, а.с. 61 - 63, 69 - 70), актами технічного огляду та свідоцтвами про повірку ЗВТ (том 1, а.с. 64 - 67, 71 - 73), актами про подачу та припинення подачі теплоносія (том 1, а.с. 74 - 81), рішеннями Виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону (том 1, а.с. 82 - 83), рахунками - фактурами та актами приймання - передачі (том 1, а.с. 84 - 93).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1) Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу майнового характеру загальною ціною 1 307 569,38 грн.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру позивачем сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 грн.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява була подана позивачем до суду в паперовій формі.

За таких обставин, з урахуванням ціни цього позову - 1 307 569,38 грн., позивачем при зверненні із позовною заявою до суду мав бути сплачений судовий збір у розмірі 19 613,54 грн.

2) Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Через визнання відповідачем у відзиві позовних вимог на загальну суму 1 306 253,60, слід повернути Акціонерному товариству "Криворізька теплоцентраль" 50 % суми судового збору, пропорційної до розміру визнаних відповідачем позовних вимог, в розмірі 9 796,90 грн., перерахованого платіжною інструкцією № 19199 від 26.06.2026.

3) Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, решту витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 9 816,64 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (адреса реєстрації: 50000, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, пров. Цісик Квітки, буд. 9; ідентифікаційний код: 03342184) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код: 00130850) суму основної заборгованості у розмірі 1 084 449,86 грн., інфляційну складову у розмірі 37 644,68 грн., 3% річних у розмірі 9 944,65 грн., пеню у розмірі 99 618,70 грн., штраф у розмірі 75 911,49 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 816,64 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Акціонерному товариству "Криворізька теплоцентраль" (місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код: 00130850) суму сплаченого судового збору в розмірі 9 796,90 грн., перерахованого платіжною інструкцією № 19199 від 26.06.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.09.2026.

Суддя М.О. Ніколенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua