Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №904/5129/25 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026м. ДніпроСправа № 904/5129/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" (с.Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області)

до Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21.03.2025 у розмірі 107 287 грн. 37 коп.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради (далі - відповідач) заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21.03.2025 у розмірі 107 287 грн. 37 коп. Також в позовній заяві позивач просить суд зазначити в рішенні суду, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою "борг * кількість днів прострочення * 3/100%/365 днів", до моменту виконання рішення в частині основного боргу і стягнути отриману суму та 3% з Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп".

Ухвалою суду від 12.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому він просив суд зупинити провадження у справі №904/129/25 до набрання законної сили рішеннями господарського суду в справах: №911/2060/25 і № 904/4185/25.

Ухвалою від 22.09.2025 задоволено клопотання Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2060/25 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4185/25. Зупинено провадження у справі № 904/5129/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" до Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 56 від 21.03.2025 у розмірі 107 287 грн. 37 коп., до набрання рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2060/25 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4185/25 законної сили.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2026 № 72 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 904/5129/25.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 16.01.2026 справу № 904/5129/25 передано судді Назаренко Н.Г.

Ухвалою від 22.01.2026 справа №904/5129/25 прийнята провадження на стадії зупинення.

25.06.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 06.07.2026 поновлено провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

22.07.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням учасників.

Ухвалою 29.07.2026 клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням учасників справи задоволено. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті, на 11.08.2026.

11.08.2026 сторони в судовому засіданні надали усні пояснення.

Ухвалою від 11.08.2026 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14,74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, 17.09.2026 справу розглянуто по суті в межах розумного строку.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (споживачем) зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 56 від 21.03.2025 в частині повного та своєчасного розрахунку за спожиту у липні 2025 року електричну енергію, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 107 287 грн. 37 коп.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що відповідно до пункту 8 додатку № 3 до договору у момент укладення договору сторони виходять з того, що ціна на ринку електричної енергії буде стабільною, тобто в будь-який момент строку дії договору коливання (зростання/зниження) цін, що визначається відповідно до пункту 6.2. додатку, не перевищуватиме 1%. Сторони визнають, що коливання ціни на ринку електричної енергії у сторону збільшення або зменшення в розмірі понад 1% вважається істотною зміною обставин виконання цього договору в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України та за зверненням заінтересованої сторони обов`язково визнається іншою стороною достатньою підставою для відповідного збільшення або зменшення ціни товару в порядку, визначеному пунктом 6.2. даного додатку до договору.

Відповідач зазначає, що окрім вказаних умов договору в проєкті договору, розміщеному в системі закупівель відповідачем (пункт 3 Приміток до проєкту договору) вказано на те, що ціна електричної енергії як товару встановлюється постачальником виходячи з цін на РДН або ціни купівлі електроенергії постачальником та є складовою ціни, що змінюється у разі коливання цін електроенергії на ринку. Тобто позивач, формуючи ціну пропозиції, виходив з цін, що склались на ринку на місяць подання пропозиції - березень 2025 року. Пр цьому середньозважена ціна електроенергії на РДН за даними АТ "Оператор ринку" становила: в березні 5 473 грн. 83 коп./МВт.год., в тому числі на дату подання відповідачем тендерної пропозиції - 5 324 грн. 68 коп./МВт.год., на дату укладання договору 5 495 грн. 81 коп./МВт.год. (вище середньомісячної за березень); в квітні 4 611 грн. 22 коп./МВт.год., в травні 4 638 грн. 31 коп./МВт.коп. Про розмір середньозважених цін на електроенергію на РДН позивачу достеменно відомо, як учаснику енергетичного ринку. Також позивачу достеменно відомі умови договору про закупівлю, укладеного між ним та відповідачем і обов`язковість внесення до договору змін у разі коливання ціни на РДН. Відповідач зауважує, що позивач ані під час укладання договору, ані протягом строку виконання жодного разу не ініціював внесення змін до договору та не направляв відповідачу жодних пропозицій з приводу змін до умов договору. Визначені договором підстави для перегляду цін (пункти 6.2, 6.7.2, 8 додатку № 3 до договору) можливо встановити на початку кожного місяця, наступного за повним місяцем постачання, оскільки розрахунковий період постачання - календарний місяць (пункт 5.5. договору), ціна визначається на відповідний розрахунковий період (пункт 5.4. договору), до розрахунку відсотку коливання ціни приймається середньозважена ціна за одиницю товару на РДН за відповідний період: місяць, що передує місяцю підняття/зниження ціни з попереднім (суміжним) місяцем (пункт 6.2., підпункт 6.7.2. додатку № 3 до договору), початковою датою для порівняння приймається момент укладення договору (пункт 6.2. додатку № 3 до договору). Про настання обставин, визначених в пунктом 8 додатку № 3 до договору та обов`язковість внесення змін, пов`язаних з їх настанням, а саме зменшення середньозважених цін на електроенергію на 15,76%, сторонам, в тому числі позивачу, стало відомо в травні 2025 року. Відповідно до даних, оприлюднених на офіційному веб-сайті АТ "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua) в квітні 2025 року відбулись зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку "На добу наперед", а саме середньозважені ціни на електроенергію на ринку "На добу наперед" зменшились порівняно з березнем на 15,76 %. Відповідач зазначає, що згідно з наведеними умовами договору позивач був зобов`язаний за зверненням відповідача внести зміни до договору в частині ціни за одиницю електроенергії шляхом укладання додаткової угоди (пункт 5.3 договору). Датою початку дії нової (зміненої) ціни мало бути 01.05.2025.

Відповідач звертає увагу на те, що 08.05.2025 та 12.05.2025 відповідачем позивачеві направлялись звернення щодо зміни ціни з документальним підтвердженням змін та проектами додаткової угоди про зміни, також пропонувалось підписання додаткової угоди про такі зміни або в запропонованій редакції або з урахуванням зауважень з боку позивача (якщо вони будуть висловлені), проте позивач відхилив всі запропоновані варіанти, повідомивши, що вважає недоцільним зменшувати ціну електроенергії через значне зростання середньої ціни в травні 2025 року. Власних пропозицій щодо внесення змін до договору позивач не надав, також ним не було ініційовано дострокове припинення договору згідно з пунктом 13.12. договору. Враховуючи недосягнення домовленостей в травні 2025 року та запевнення представника позивача про те, що угода буде підписана на початку червня 2025 року, в подальшому відповідач, перевіривши коливання цін у травні 2025 року, порівняно з квітнем 2025 року, встановив, що ціна електроенергії в травні зросла на 0,59%, що свідчить про недостовірність наданої позивачем інформації щодо значного зростання цін в травні та не спростовує наявність підстав для зниження ціни за електроенергію, спожиту в травні, згідно з умовами пунктів 6.2, 6.7.2, 8 додатку № 3 до договору.

Відповідач зазначає, що 06.06.2025 він втретє звернувся до позивача з письмовим зверненням з додаванням документального підтвердження зміни ціни згідно з договором (пункт 6.2. додатку № 3 до договору - факт коливання ціни електричної енергії на ринку підтверджується даними АТ "Оператор ринку", зокрема даними, розміщеними на офіційному сайті https://www.oree.com.ua/) та проектом додаткової угоди до договору. Згідно з наданою 09.06.2025 відповіддю, позивач відмовився від підписання додаткової угоди, мотивуючи це зокрема тим, що для визначення коливання ціни у травні має порівнюватись ціна електроенергії на ринку "на добу наперед" у березні та квітні, а постачання в березні 2025 року не здійснювалось, внаслідок чого ТОВ "Енерго Ресурс" Рі Груп" вважає недоцільним зменшувати ціну електричної енергії задля уникнення подальшого підвищення у зв`язку зі значним зростанням ціни електричної енергії.

Однак, відповідач зауважує, що твердження позивача про те, що при розрахунку коливання ціни електроенергії має враховуватись період починаючи з квітня, так як в березні постачання не здійснювалось, не відповідає умовам договору, який чітко визначає, що до порівняння має братись саме місяць (момент) укладання договору (пункт 6.2. додатку № 3 до договору).

Відповідач зазначає, що 09.07.2025 оператором зв`язку "Нова пошта" та 17.07.2025 оператором зв`язку "Укрпошта" відповідач отримав від позивача акт за червень на суму 1 159 955 грн. 11 коп., а 16.07.2025, в межах встановленого строку (5 робочих днів з дати отримання) відповідач направив позивачу письмову обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за червень 2025 на суму 1 159 955 грн. 11 коп. з ПДВ, через невідповідність зазначеного в ньому тарифу умовам договору. Відмова направлена електронною поштою за підписом (в тому числі електронним) керівника відповідача. Твердження позивача про те, що відмова направлена з порушенням встановлених договором строків не ґрунтується на умовах договору, яким не передбачено можливості направлення актів (розрахункових документів що передбачають підписання обома сторонами) електронною поштою. Така можливість передбачена лише для документів, що оформлюються за підписом виключно однієї сторони договору (пункт 13.6. договору), інші документи що набирають чинності після їх підписання обома сторонами договору, мають направлятись виключно оригіналами в паперовому вигляді.

Окрім зазначеного, відповідач вказує на те, що 07.07.2025 позивач надіслав відповідачу та оператору систем розподілу - Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі" попередження, з якого вбачається, що у зв`язку з невиконанням споживачем умов договору в частині оплати, постачальник починає підготовку до процедури припинення постачання електричної енергії та відключення за укладеним між сторонами договором, згідно з правами роздрібного ринку електричної енергії з 22.07.2025. Відповідач зауважує, що вказані дії позивача, який відмовився зменшувати ціну електричної енергії в порядку встановленому договором, могли з високою долею ймовірності призвести до припинення енергопостачання до понад 60 діючих закладів освіти, чого відповідач допустити не міг, тому відповідач був змушений підписати акти на суми, вказані відповідачем з приміткою, що частина даної суми є спірною, оскільки в іншому випадку електропостачання закладів освіти району було б припинено, права дітей на отримання освіти порушено. Після підписання актів за травень, червень та липень 2025 року відповідач сплатив грошові кошти за спожиту електроенергію в розмірі безспірних сум, що відповідає ціни зазначеної в договорі, з урахуванням змін, що обов`язково мали бути внесені сторонами пропорційно коливанню цін на РДН (пункти 6.2, 6.7.2, 8 додатку № 3 до договору). Підписанням акту за травень 2025 року, акту за червень 2025 року та акту за липень 2025 року і оплатою суми в розмірі 1 618 419 грн. 55 коп. за травень, 1 028 499 грн. 11 коп. за червень 2025 року, 839 406,02 грн. за липень 2025 року, відповідач не узгодив безпідставно нараховану позивачем суму, а лише вчинив дії, спрямовані на попередження порушення прав десятків тисяч неповнолітніх учнів і вихованців закладів освіти Покровського району міста Кривого Рогу;

Відповідач зазначає, що за умови виконання позивачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 56 від 21.03.2025, а саме: зміни (зменшення) ціни за одиницю товару (електроенергії), поставленої в травні 2025 року на 15,76% (відсоток коливання, що відбувся в квітні 2025 року порівняно з березнем 2025 року), обов`язковість чого встановлена підписаним сторонами договором, в подальшому ціна за червень (предмет даного спору) була б на рівні ціни за травень, що повністю нівелює предмет даного спору. Обґрунтування позову тим, що акт підписано, висловлене позивачем: "Однак, попри наявність примітки, важливо підкреслити, що факт підписання акту № 3199 свідчить про те, що споживач визнав загальну суму зобов`язання за спожиту електроенергію за липень 2025 року у розмірі 946 693 грн. 39 коп. як таку, що підлягає оплаті. З контексту акту чітко вбачається, що, повна вартість постачання за червень 2025 року становить 946 693 грн. 39 коп. (з ПДВ), і саме ця сума є кінцевою вартістю товару, яка підлягає оплаті", - не свідчить про визнання суми відповідачем. Відповідач звертає увагу на те, що передумовами підписання такого акту були: погроза позивача припинити електропостачання значної кількості закладів освіти району - вчинена шляхом направлення відповідного повідомлення Оператору систем розподілу; наявність судового спору щодо визнання укладеною додаткової угоди про зменшення ціни електричної енергії за травень (у разі задоволення даного позову Відділу освіти ціна електричної енергії за липень 2025 року (предмет даного спору) також буде зменшена, а предмет спору в даній справі відсутній) - про що і свідчить примітка в акті. Відповідач зауважує, що інший зміст примітки, зокрема з вказівкою номеру судової справи, позивач не узгодив;

Відповідач стверджує, що розміщуючи в системі закупівель оголошення про закупівлю та проєкт договору, він розраховував на те, що будь-яка зміна ціни на ринку "на добу наперед" має призвести до зміни ціни постачання, відповідні умови включено до проєкту договору та в подальшому відтворено в укладеному між сторонами договорі. Початковим моментом для наступного перегляду цін є момент укладання договору. Договір укладено 21.03.2025, відповідно до розрахунку коливань має братись ціна на РДН за березень 2025 року.

Відповідач зауважує, що укладаючи договір, він розраховував на те, що будь-яке коливання ціни електроенергії на ринку призведе до пропорційної зміни ціни електроенергії за договором, що зберігає сенс публічних закупівель та створює рівні умови для всіх суб`єктів господарювання, які беруть участь в торгах. У свою чергу, позивач, подаючи свою пропозицію в закупівлі мав прорахувати свої ризики пов`язані з можливою зміною цін та врахувати їх в ціні пропозиції. Невиконання позивачем своїх обов`язків за договором призводить до безпідставного зайвого нарахування вартості електроенергії, розмір такого завищення: в травні 2025 року склав 206 855 грн. 76 коп. з ПДВ; в червні 2025 року склав 131 456 грн. 00 коп. з ПДВ; в липні 2025 року склав 107 287 грн. 37 коп. з ПДВ.

Відповідач стверджує, що позивач не виконав належним чином своїх зобов`язань за договором та відмовився зменшувати ціну електричної енергії, що стало підставою для звернення відповідача з позовом до Господарського суду Київської області (за місцезнаходженням постачальника) про визнання укладеною додаткової угоди. Справа №911/2060/25 відкрита та призначена до судового розгляду, підготовче провадження відбудеться 06.10.2025. Відповідач зауважує, що залежно від результатів розгляду справи Господарським судом Київської області ТОВ "Енерго Ресурс" Рі Груп" або буде зобов`язане скасувати свої зайві нарахування, про стягнення яких просить Господарський суд Дніпропетровської області, або матиме можливість виставити рахунок до сплати Відділу освіти на спірну суму. Також, відповідач зазначає, що з метою забезпечення можливості безперебійного постачання електроенергії до 62-х закладів освіти Покровського району міста Кривого Рогу добросовісним енергопостачальником та вивільнення коштів з наявного договору Відділ освіти запропонував ТОВ "Енерго Ресурс" Рі Груп" зменшити суму договору зі зменшенням обсягу постачання. Відповідна додаткова угода № 2 від 28.07.2025 була підписана, залишок коштів на договорі встановлено не у відповідності зі спожитим обсягом, а є виключно узгодженою сторонами сумою залишку. З серпня 2025 року постачання електроенергії відділу проводиться іншим постачальником. Позивач, будучи в повному обсязі обізнаним з наявністю справи № 911/2060/25, звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з рядом позовних заяв до Відповідача Відділу освіти про стягнення коштів спірної заборгованості (помісячно). Перший поданий позивачем з цих позовів перебуває на розгляді у судді Татарчука В.О. (справа № 904/4185/25). В межах даної справи Відділом освіти подано зустрічну позовну заяву про зобов`язання ТОВ "Енерго Ресурс" Рі Груп" вчинити дії (примусове виконання обов`язку щодо зменшення ціни товару, що впливає на розмір нарахувань за спожиту електричну енергію в травні, червні та липні 2025 року).

Відповідач наголошує на тому, що дії позивача призводять до порушення прав і законних інтересів відповідача, оскільки внаслідок ухилення позивача від внесення до договору обов`язкових змін відповідачу виставлено до сплати рахунок і акт за травень, червень та липень 2025 року на суму, що суттєво більша ніж має бути згідно з умовами договору. Оплата цих коштів відповідачем може призвести до збитків останнього, на що відповідач аж ніяк не розраховував укладаючи договір з позивачем. Відповідач зауважує, що сторонами під час укладання договору встановлено порядок зміни ціни товару та визначено випадки обов`язкової зміни ціни, при виникненні яких додаткове досягнення згоди сторін не передбачається: якщо середньозважена ціна електроенергії на ринку "на добу наперед" (РДН) зростає більше ніж на 1% - споживач за зверненням постачальника зобов`язаний підписати додаткову угоду та оплачувати спожиту у відповідному розрахунковому періоді електроенергію по збільшеним цінам; якщо середньозважена ціна електроенергії на ринку "на добу наперед" зменшується більше ніж на 1% - постачальник за зверненням споживача зобов`язаний підписати додаткову угоду та вставляти рахунки і акти за спожиту у відповідному розрахунковому періоді електроенергію по зменшеним цінам. Розмір збільшення або зменшення має повністю відповідати розміру коливання (збільшення або зменшення) цін на РДН, що відбулось з моменту укладення договору або внесення останніх змін, при цьому до розрахунку відсотку коливання ціни приймається середньозважена ціна за одиницю товару на РДН за відповідний період: місяць, що передує місяцю підняття/зниження ціни з попереднім (суміжним) місяцем. Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН, та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "Опероатор ринку" - згідно з частиною 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". Отже, відповідач виснує, що підстав для ухилення позивача від зменшення ціни електроенергії поставленої в травні, червні та липні 2025 року немає, в силу укладеного між сторонами договору її підписання є обов`язковим, якщо наявне коливання ціни і звернення заінтересованої сторони. Коливання ціни підтверджується даними ДП "Оператора ринку", звернення заінтересованої сторони - відділу освіти наявні. Крім того, відповідач зазначає, що позивач протягом дії даного договору не скористався своїм правом на ініціювання внесення змін до нього чи його розірвання через неузгодження ціни. Пропозиція відповідача щодо внесення змін до договору, направлена позивачу тричі - в травні 2025 року та червні 2025 року була відхилена позивачем, альтернативних пропозицій не надано, дострокове припинення договору не ініційовано. Позивач, як суб`єкт господарської діяльності, мав передбачати ризики можливого коливання ціни і одразу закладати їх у ціну договору (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 по справі № 927/515/21). Неможливість зміни в бік зменшення ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору всупереч підписаному сторонами договору та змісту поданої пропозиції робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом (дана позиція відповідає діючій правовій позиції Верховного Суду).

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини укладання договору про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21 березня 2025, наявність чи відсутність заборгованості за електроенергію за липень 2025.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, 21.03.2025 між Відділом освіти виконкому Покровської районної в місті ради (далі - споживач, відповідач за первісним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" РІ Груп" (далі - постачальник, позивач за первісним позовом) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №56 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, цей договір укладено за результатами здійснення закупівлі згідно із Законом України "Про публічні закупівлі" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" від 12.10.2022 №1178, а також положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.

За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Для цілей Закону України "Про публічні закупівлі" предметом закупівлі за цим договором є електрична енергія (код ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія) (пункт 2.1 договору).

Приписами пункту 2.3 договору встановлено, що кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим Договором, визначено у Додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків або у разі зміни (зменшення) фактичних потреб Замовника в отриманні електричної енергії. Зміни вносяться шляхом укладання додаткової угоди.

Згідно з пунктом 3.1 договору строк (термін) поставки товару: до 31.12.2025 включно.

Місце постачання товару визначено у Додатку 1 до цього договору (пункт 3.3 договору).

Пункт 5.1 договору визначає, що загальна ціна (сума) цього договору становить 9306822,50грн (дев`ять мільйонів триста шість тисяч вісімсот двадцять дві грн 50 коп)., в т.ч. ПДВ - 1551137,08грн. Споживач бере бюджетні зобов`язання за цим договором відповідно до наявних бюджетних асигнувань відповідно до статей 23 і 48 Бюджетного кодексу України в межах ціни цього договору.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна за одиницю товару визначається у Додатку 2 до договору. Ціна за одиницю товару за договором включає вартість послуг оператора системи передачі, які необхідні для виконання постачальником умов цього договору, та визначена з урахуванням витрат постачальника на пересилання документів, сплату митних тарифів, податків, зборів та платежів, інших витрат, які понесе постачальник у зв`язку з виконанням договору. Ціна за 1кВт.год включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються споживачем через постачальника.

Відповідно до 5.3 договору, ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей, що оформлюються додатковою угодою, у порядку, визначеному у Додатку 3 до цього договору. У разі незгоди із зміною ціни чи інших умов договору споживач має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) договору відповідно до законодавства України та умов цього договору. У разі відмови споживача від зміни ціни або інших умов договору, що запропоновані постачальником, а також у разі відсутності відповіді споживача на таку пропозицію постачальника протягом 10 днів з дня її отримання, постачальник має право в односторонньому порядку припинити (розірвати) договір у порядку, передбаченому цим договором.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії та актах приймання-передачі електричної енергії за цим договором у розмірі, який зазначений у Додатку 2 до договору та є чинний у відповідному розрахунковому періоді (пункт 5.4 договору).

Відповідно до пункту 5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що оплата поставленої електричної енергії за відповідний розрахунковий період здійснюється шляхом післяплати на підставі акта приймання-передачі електричної енергії. Оплата поставленої електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем протягом 15 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період. Споживач протягом 5 робочих днів від дня отримання пакету розрахункових документів (рахунок, два примірника акта приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії, тощо) зобов`язаний надати постачальнику підписаний акт приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії (далі по тексту - акт). У випадку, якщо протягом зазначеного періоду постачальник не отримає підписаний споживачем примірник акта або обґрунтованої відмови, акт вважається погодженим та підписаним споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, ціну та обсяг, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Сторони можуть ініціювати зміну ціни товару за договором як в бік збільшення, так і в бік зменшення у разі коливання ціни електричної енергії на ринку та/або зміни тарифів (пункт 7.3 договору)

У пункті 9.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Постачальник, який скористався правом ініціювати підвищення ціни товару при коливанні (збільшенні) її вартості, не має права відмовити споживачу в зменшенні ціни товару при коливанні (зменшенні) її вартості за даними АТ "Оператор ринку". У випадку відмови Постачальника, який скористався правом ініціювати підвищення ціни товару при коливанні (збільшенні) її вартості, знижувати ціну товару при зменшенні вартості електричної енергій за даними АТ "Оператор ринку", раніше підвищена ціна зменшується до ціни первісного договору, а постачальник сплачує споживачу штрафні санкції в розмірі різниці вартості товару за первісним договором і вартості товару, поставленого за збільшеними цінами.

Згідно з пунктом 13.2 договору умови цього договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання сторонами додаткової угоди до цього договору. Істотні умови цього договору можуть змінюватися у випадках, передбачених пунктом 19 особливостей.

Внесення змін до цього договору здійснюється шляхом укладення додаткових угод до нього. Сторона, яка ініціює зміну договору, надсилає іншій стороні пропозицію про зміну умов договору з обґрунтуванням підстав для внесення відповідних змін, до якої додається проект додаткової угоди про зміну умов договору. Пропозиція може бути направлена у вигляді електронного документу, оформленого відповідно до умов чинного законодавства України на електронну адресу замовника: jovtnvo@ukr.net або постачальника: energyresouceri@gmail.com та/або на поштову адресу замовника чи постачальника, визначену у реквізитах цього договору, рекомендованим листом.

Сторона, яка одержала пропозицію про зміну договору, у 10-тиденний строк після одержання пропозиції зобов`язана повідомити другу сторону про результати її розгляду. Днем одержання пропозиції вважається день отримання листа на електрону адресу, визначену пунктом 2 цього додатку до договору, або дата отримання рекомендованого листа відповідно до даних оператора поштового зв`язку. Датою отримання буде вважатися дата її особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).

Зміна умов договору оформляється сторонами шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід`ємною частиною договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право ініціювати процедуру дострокового розірвання або зміни договору в порядку, передбаченому цим договором, та/або в судовому порядку відповідно до частин 2 - 4 статті 652 Цивільного кодексу України.

Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни умов договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, кожна із сторін має право ініціювати процедуру дострокового розірвання договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації за дострокове розірвання договору (пункт 13.12 договору).

Приписами пункту 13.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Відповідно до частини шостої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дія договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку..

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21.03.2025 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Додатком №1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 21 березня 2025 року №56 передбачено обсяги та умови постачання до договору про постачання електричної енергії споживачу та строк постачання електричної енергії: з 01 квітня 2025 року до 31 грудня 2025 року.

Додатком №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 21 березня 2025 року №56 є Специфікація, яка містить ціну на електричну енергію. Додаток №3 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 21 березня 2025 року №56 визначає порядок зміни умов договору, відповідно до якого, зокрема згідно п.2 Додатку, Сторона, яка ініціює зміну Договору, надсилає іншій Стороні пропозицію про зміну умов Договору з обґрунтування підстав для внесення відповідних змін, до якої додаються:

2.1. проєкт Додаткової угоди про зміну умов Договору;

2.2. документальне підтвердження підстав для зміни умов Договору у випадках, передбачених цим Додатком.

Згідно п.5 Додатку №3, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни Договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право ініціювати процедуру дострокового розірвання або зміни Договору в порядку, передбаченому цим Договором та/або в судовому порядку відповідно до ч.ч.2-4 ст. 652 ЦК України.

Відповідно до п. 6.2. Додатку №3, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулось з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку, за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. До розрахунку відсотку коливання ціни приймається середньозважена ціна за одиницю товару на РДН за відповідний період: місяць, що передує місяцю підняття/ зниження ціни з попереднім (суміжним) місяцем.

Пункт 8 Додатку №3 передбачає, що у момент укладення цього Договору, Сторони виходять з того, що ціна на ринку електричної енергії буде стабільною, тобто в будь-який момент строку дії договору, коливання (зростання/зниження) цін, що визначається відповідно до п.6.2. цього Додатку, не перевищуватиме 1%. Сторони визнають, що коливання ціни на ринку електричної енергії у сторону збільшення або зменшення в розмірі понад 1% вважається істотною зміною обставин виконання цього Договору, в розумінні статті 652 ЦК України та за зверненням заінтересованої особи обов`язково визнається іншою стороною достатньою підставою для відповідного збільшення або зменшення ціни товару в порядку, визначеному п. 6.2. цього додатку до Договору.

Сторонами було підписано акт №3199 приймання-передачі електричної енергії за липень 2025 року від 22 серпня 2025 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" (Постачальник) та Відділ освіти виконкому Покровської районної в місті ради (Споживач) склали цей акт про те, що згідно з договором №56 від 21 березня 2025 року за червень 2025 року Постачальник поставив, а Споживач прийняв електричну енергію в обсязі 104 772 кВт год, вартість поставки без ПДВ - 788 911,16 грн., сума ПДВ - 157 782,23 грн., вартість поставки з ПДВ - 946 693,39 грн.

У вказаному акті міститься примітка, відповідно до якої загальний розмір спірної суми в даному акті за весь обсяг споживання за липень 2025 року (104 772 кВт.год.) становить 107 287,37 грн. з ПДВ. Вартість електричної енергії вказана в графі "Тариф споживання" є спірною (в розмірі 0,85334 грн. за 1 кВт.год без ПДВ) та підлягає доплаті за рішенням суду. По даному акту Споживач сплачує безспірну суму (що включає розподіл), яка становить 839 46,02 грн., в тому числі ПДВ 139 901,00 грн.

Також, між сторонами було підписано Додаткову угоду №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21 березня 2025 року.

Відповідно до вказаної Додаткової угоди, зменшено суму Договору на 2 406 754,58 грн. з відповідним зменшенням обсягу закупівлі на 266 359 кВт.год.

Розділ ІІІ вказаної додаткової угоди "Кількість товару (обсяги постачання електричної енергії) тис кВт.год." Додатку №1 "Обсяги та умови постачання до договору про постачання електричної енергії споживачу" до Договору викладено в наступній редакції: "ІІІ. Кількість товару (обсяги постачання електричної енергії) становить 763 641 кВт.год.".

Абзац 1 п.5.1. Договору викладено в наступній редакції: " 5.1. Загальна ціна (сума) цього Договору становить 6 900 067,92 грн., в тому числі ПДВ - 1 150 011,32 грн.".

Відповідачем було сплачено за постачання електроенергії 839 406, 02 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №5100 від 26.08.2025 на суму 9 870,46 грн., №5102 від 26.08.2025 на суму 5 483,25 грн., № 5097 від 26.08.2025 на суму 507 071,04 грн. №5099 від 27.08.2025 на суму 15 542,77 грн., №5098 від 27.08.2025 на суму 152 944,12 грн., №5101 від 27.08.2025 на суму 148 494,38 грн.

Таким чином, несплаченою залишається вартість за спожиту електроенергію у розмірі 107 287,37 грн.

Позивач зазначає, що факт підписання акту №3199 свідчить про те, що споживач визнав загальну суму зобов`язання за спожиту електроенергію за липень 2025 року у розмірі 946 693,39 грн. як таку, що підлягає оплаті. З контексту акту чітко вбачається, що, повна вартість постачання за липень 2025 року становить 946 693,39 грн (з ПДВ), і саме ця сума є кінцевою вартістю товару, яка підлягає оплаті.

Іншої вартості постачання електроенергії не було погоджено між сторонами.

Споживач на момент підписання акту сплатив лише безспірну, на його думку, частину заборгованості у розмірі 839 406,02 грн, що, як вбачається, включає в себе й вартість послуг з розподілу. Таким чином, несплаченою залишається вартість за спожиту електроенергію у розмірі 107 287,37 грн.

Позивач переконаний, що підписання акту №3199 підтверджує, що Споживач визнав факт постачання, його обсяг та загальну суму до сплати у розмірі 946 693,39 грн. (з ПДВ).

Позивач зауважує, що факт небажання або відмови споживача сплачувати повну вартість спожитої електричної енергії жодним чином не впливає на обсяг його зобов`язань, оскільки, сторони договору досягли згоди щодо тарифу, за яким має здійснюватися оплата за електроенергію; акт №3199 приймання-передачі електричної енергії за липень 2025 року було підписано обома сторонами, що підтверджує: факт постачання електроенергії; обсяг фактичного споживання (104 772 кВт·год); погоджену загальну суму до сплати - 946 693,39 грн (з ПДВ).

Позивач вважає, що споживач добровільно, шляхом підписання акту, визнав як факт отримання товару (електроенергії), так і його вартість, яка стала наслідком попередніх домовленостей сторін щодо ціни при укладенні договору.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу (п. 14).

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів (пункт 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (пункт 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 5.7 договору порядок розрахунків за електричну енергію та приймаючи до уваги її споживання відповідачем і отримання відповідачем примірника акту, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав 11.09.2025 за актом приймання-передачі електричної енергії №3199 на суму 946 693,39грн з ПДВ, зважаючи на те, що він був підписаний відповідачем 22.08.2025.

Будь-яких доказів своєчасної оплати відповідачем заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 107 287,37грн згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає таке.

У червні 2025 року Відділ освіти виконкому Покровської районної в місті ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" у якій просив визнати укладеною Додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21.03.2025 в редакції, яка викладена у позовній заяві (далі - Додаткова угода).

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач (ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП") ухиляється від внесення до Договору про постачання електричної енергії №56 від 21.03.2025 (далі - Договір) змін, які є обов`язковими згідно з п.8 додатку №8 до Договору (порядок і спосіб перегляду розміру нерегульованої ціни електричної енергії у разі зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю, у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару).

Зазначені зміни стосуються, в тому числі, і липня 2025 - періоду, за який ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" заявлено про стягнення грошових коштів у справі № 904/5129/25.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2026 по справі №911/2060/25 у задоволенні позовних вимог Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" про визнання укладеною додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21.03.2025, укладеного між сторонами Відділом освіти виконкому Покровської районної в місті ради (ідентифікаційний код 02142282) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" (ідентифікаційний код 44238503) редакції, викладеній в прохальній частині позову, відмовлено повністю, оскільки позивачем не доведено наявності інших встановлених договором або законом випадків, як підстав у розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України для примусу відповідача до укладення додаткової угоди на змінених умовах.

Крім того, в цій постанові у розрізі зроблених висновків та доводів позивача про наявність між сторонами частково невиконаних фінансових зобов`язань за договором судом враховано, що станом на час вирішення спору у цій справі Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 18.12.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2026, у справі №904/4185/25, зокрема, первісні позовні вимоги ТОВ "Енерго Ресурс" РІ Груп" задовольнив частково та ухвалив стягнути з Відділу освіти, зокрема, 206 855,76 грн основного боргу.

Зі змісту мотивувальних частин рішень судів першої та апеляційної інстанції у вказаній вище справі слідує, що причиною виникнення спору є зокрема такі обставини:

- сторони підписали акт №2515 здачі-приймання електричної енергії за травень 2025 року, відповідно до якого загальна вартість поставленої електричної енергії складає 1 825275,31 грн з ПДВ, тариф споживання - 7,52979, обсяг споживання 202006;

- як вбачається з примітки у наведеному акті, загальний розмір спірної суми в даному акті за весь обсяг споживання за травень 2025 року (202006 кВт.год) становить 206855,76 грн з ПДВ; вартість електричної енергії, вказана в графі "Тариф споживання", є спірною (в розмірі 0,85334 грн за 1 кВт.год без ПДВ) та підлягає доплаті за рішенням суду;

- відповідач частково розрахувався за фактичний обсяг поставленої (використаної) електричної енергії за травень 2025 року на суму 1 618 419,55 грн, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 206 855,76 грн;

- позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, здійснив постачання електричної енергії, що підтверджується актом здачі-приймання електричної енергії №2515 на суму 1 825 275,31 грн з ПДВ, який був отриманий відповідачем;

- відповідно до умов пункту 5.7 договору та статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання грошового зобов`язання настав 04.07.2025, відтак з 05.07.2025 зобов`язання з оплати за фактично спожиту електричну енергію є простроченим;

- відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів своєчасної оплати заборгованості у розмірі 206 855,76 грн, заявленої позивачем до стягнення, що підтверджує факт порушення грошового зобов`язання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України.

Як зазначив Верховний Суд, враховуючи принцип правової визначеності, означені вище, встановлені у справі №904/4185/25 обставини не можуть бути переоцінені в межах спору у цій справі №911/2060/25, позаяк не припустимо повторно розглядати одне й те ж питання між тими ж сторонами та піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

З викладеного слідує, що у цій справі №911/2060/25 позивач прагне змінити ціну уже поставленої у травні 2025 року електроенергії з метою коригування того розрахункового місяця, акт за який підписано, а спірну суму боргу, сформовану внаслідок бажання позивача зменшити ціну товару, вже присуджено до стягнення у судовому порядку.

До фундаментальних засад цивільного права належать добросовісність та розумність, відтак сторони повинні діяти правомірно, зокрема поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної.

Недобросовісна поведінка може проявлятись, зокрема, у необґрунтованому припиненні переговорів, пропозиції нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів тощо.

Так, позивач не заперечив того, що вже під час розгляду цієї справи надіслав відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору, до якого він за відповідним позовом просить внести зміни шляхом укладення додаткової угоди.

Ураховуючи відповідну поведінку позивача та усе наведене вище, суд висновує, що укладення додаткової угоди до договору на запропонованих позивачем умовах суперечить як нормам закону, так і принципам добросовісності та розумності.

Схожі висновки викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі №910/8404/25.

Висновуючи вказане вище, судом оцінено обставини надіслання позивачем повідомлення про розірвання тільки на предмет дотримання принципів добросовісності та розумності, тоді як сама по собі законність такого одностороннього розірвання договору позивачем та визнання його припиненим саме із вказаної у повідомленні не є кваліфікуючою з огляду на всі встановлені у цій справі обставини та зроблені вище висновки.

Отже, суд висновує, що позивачем не доведено як порушення його прав, так і наявність обумовлених законом підстав для визнання укладеною додаткової угоди у запропонованій позивачем редакції, а тому ухвалює відмовити у задоволенні вимог Відділу освіти про визнання укладеною додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21.03.2025, укладеного між Відділом освіти виконкому Покровської районної в місті ради (ідентифікаційний код 02142282) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" (ідентифікаційний код 44238503) редакції, викладеній в прохальній частині позову.".

Відповідно до п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, судом встановлено, що існують судові рішення, які має преюдиційне значення для розгляду даної справи, а саме у справі № 904/4607/25.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Так, не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку (постанова Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 638/18026/19).

Суд зауважує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, п.61, ECHR 1999-VII).

Отже, зважаючи на встановлені судами обставини у справах № 904/4185/25 та 911/2060/25, судом не приймаються заперечення відповідача, оскільки останнім не доведено наявність обумовлених законом підстав для укладення додаткової угоди до спірного договору, а зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 107 287,37 грн.

Крім основного боргу позивач просить зазначити в рішенні суду, про обов`язок органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати штрафні санкції відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу (107 287,37 грн) та стягнути отриману суму відсотків.

Ухвалюючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд має право відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності (постанова ВП ВС від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).

При цьому в цій же постанові ВП ВС зробила наступний висновок:

«79. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (стаття 1291 Конституції України).

80. Однією з основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).

81. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, ? і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 326 ГПК України).

82. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

83. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях від 06 вересня 2007 року у справі «Моргуненко проти України» та від 27 листопада 2008 року.

У справі «Крутько проти України» зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

84. Виконавче провадження за усталеною в правовій доктрині та в судовій практиці позицією є завершальною стадією судового провадження, яка невідривно поєднана зі стадією вирішення спору.

85. Ухвалені судом рішення не можуть бути не виконані, адже невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

86. Юридичною гарантією виконання рішення суду слугує впровадження ефективних та дієвих заходів впливу на забезпечення реалізованості рішення суду, яка є одним із наслідків набрання ним законної сили.

87. Одним із таких дієвих заходів впливу на забезпечення виконання рішення суду, який запроваджено у багатьох країнах, в тому числі передбачено у статті 7.2.4 Принципів міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА), статті 111 Кодексу європейського договірного права, є інститут астренту.

88. У правовій доктрині астрент (від лат. аdstringere - примус, фр. l'astreinte - штраф) розуміють як грошову суму, яку присуджує суд за невиконання (несвоєчасне виконання) рішення суду.

89. Цей ефективний правовий інститут, який стимулює боржника до виконання судового акта у найстисліші строки, з`явився у Франції, та нині застосується в багатьох європейських країнах.

90. Астрент є додатковим зобов`язанням для боржника, що базується на процедурі, відповідно до якої перспектива сплатити більшу суму, ніж ту, яку боржник повинен був сплатити спочатку, має змусити діяти боржника та виконати рішення суду якнайшвидше. Завданням суду у визначенні судової неустойки є саме виконання судового рішення, а не стягнення додаткових сум з боржника. У цьому полягає мета астренту. Астрент не є формою стягнення чи відшкодування збитків, а є санкцією за неповагу до правосуддя та спротив виконанню судового рішення.

91. Тож астрент є засобом стимулювання боржника виконати у найкоротші строки рішення суду, ухвалене за наслідком розгляду спору щодо нього. З однієї сторони, він попереджає відповідача про те, що невиконання ним рішення суду матиме наслідком додаткове нарахування судової неустойки (превентивна попереджувальна функція), а з іншої - надає можливість позивачу отримати компенсаційні наслідки прострочення виконання боржником рішення суду (компенсаційна функція).

92. Астрент в класичному розумінні має такі характерні риси: є різновидом судової неустойки, тобто носить характер додаткового зобов`язання; суд встановлює його на майбутнє: під час ухвалення рішення суд дає певний строк на його виконання й у разі прострочення виникає обов`язок зі сплати астренту; переважно присуджується на користь позивача за його зверненням, хоча в деяких країнах це присудження здійснюється за ініціативою суду на користь держави; не звільняє від відповідальності за виконання основного зобов`язання; застосовується переважно до негрошових зобов`язань, проте допускається застосування й до зобов`язань грошового характеру; метою є стимулювання боржника своєчасно виконати цивільно-правове зобов`язання, підтверджене судовим рішенням; переважно питання застосування астренту суд вирішує одночасно з ухваленням рішення, проте не виключає можливості такого присудження і в подальшому; його розмір, як правило, законодавчо не встановлено, та суд визначає його на власний розсуд індивідуально у кожній справі з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів справедливості, співмірності, недопустимості отримання вигоди від неправомірної чи недобросовісної поведінки; може бути як у виді фіксованої (одноразової) суми, так і у виді платежу, що періодично збільшується; після присудження може бути скасований судом за згодою стягувача або у разі об`єктивної неможливості боржника виконати судове рішення.

Правова природа та призначення частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).

93. З метою впровадження в українське право дієвого механізму процесуальної економії з 01 січня 2019 року введено в дію частину десяту статті 238 ГПК України та частини десяту, одинадцяту статті 265 ЦПК України, відповідно до яких суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

94. Частині десятій статті 238 ГПК України та частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

95. За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.

96. Правила частини десятої статті 238 ГПК України (частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

97. Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.

98. Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з`ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов`язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.

99. Сформульовані в частині десятій статті 238 ГПК України та частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України приписи не є астрентом, оскільки за українським правом вони застосовуються лише у грошових зобов`язаннях та фактично ними передбачається продовження на майбутнє стягнення присуджених відсотків або пені до моменту виконання судового рішення. Тобто це не є самостійним видом санкції - судової неустойки, а це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов`язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується. Тоді як астрент передовсім застосовується до зобов`язань негрошового характеру й розмір астренту не пов`язується із розміром заборгованості чи її складовими частинами, які відповідно й не є базою для обрахування судової неустойки, оскільки, як уже зазначалося, астрент - це санкція за неповагу до правосуддя та спротив виконанню судового рішення, а не форма стягнення чи відшкодування збитків перед позивачем (стягувачем).

100. Тож на відміну від астренту, правова мета приписів частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні судові повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення. Така мета зазначених процесуальних норм національного законодавства, як стимулювання боржника, до своєчасного виконання судового рішення, є другорядною.»

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині нарахування 3 % річних до моменту виконання рішення суду є такими, що не відповідають положенням частини десятої статті 238 ГПК України, оскільки позивач в даній справі просив стягнути лише основний борг.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" до Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №56 від 21.03.2025 у розмірі 107 287,37грн. задовольнити.

Стягнути з Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Гордієнка Костя, буд. 2, ідентифікаційний код 02142282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС" РІ ГРУП" (08137, Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, пр. Мартинова, буд. 3, кв. 61, ідентифікаційний код 44238503) 107 287,37 грн. основного боргу та 2422,40 грн. витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили

В задоволенні заяви позивача про зазначення в рішенні суду, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою "борг * кількість днів прострочення * 3/100%/365 днів", до моменту виконання рішення в частині основного боргу і стягнути отриману суму та 3% з Відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.09.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко