Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №908/915/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/915/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяни Григорівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 ( суддя Педорич С.І., повний текст якого підписаний 01.09.2025) у справі № 908/915/25

за позовом: Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ”, м. Запоріжжя

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяни Григорівни, м. Запоріжжя

про стягнення коштів у розмірі 67 091,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі” до відповідача Фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяна Григорівна про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №73202591 від 01.11.2021 за період 01.11.2021-30.06.2024, з урахуванням наданих відповідачем квитанцій про сплату послуг за теплову енергію, в сумі 62 450,09 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач є орендарем нежитлового приміщення приміщенням №130 за адресою: вул. Цитрусова, 6 у м. Запоріжжі.

З 01.11.2021 набув чинності типовий індивідуальний договір №7222551 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 6, прим. № 130 між Позивачем та ФОП Хомченко Т.Г.

Позивачем надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2021 – 30.06.2024 на загальну суму 67 091,09 грн, що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості.

Відповідач за період з 01.11.2021 – 30.06.2024 не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв`язку з чим у Відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 67 091,09 грн, що сталою підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 у справі № 908/915/25 позов задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині вимог щодо стягнення суми 3045,00 грн заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за відсутністю предмету спору.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяни Григорівни на користь Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” суму 62 450,09 грн. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 р. по 30 червня 2024 р.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяни Григорівни на користь Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” суму 2 364,75 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Хомченко Тетяна Григорівна, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що:

- апелянт, як споживач фактично послугою не користувався (в матеріалах справи наявний акт про відсутність радіаторів опалення та що в приміщенні проходять транзитні трубопроводи), отже, зобов`язання в такому випадку відсутні, оскільки реальне надання/отримання послуги відсутнє, через технічну неможливість поставлення теплової енергії;

- 06.01.2021 скаржником направлявся лист Концерну «МТМ» щодо комісійного обстеження спірного приміщення, але згідно відповіді від 28.01.2021 вбачається, що Позивач по справі не має наміру цього робити.

Факт наявності у приміщенні, яке знаходиться у відповідача в користуванні, теплопостачання по стоякам та трубопроводам, які проходять транзитом через це приміщення та входять до єдиної системи теплопостачання житлового будинку, є встановленими у рішеннях суду при розгляді іншої справи між тими самими сторонами (рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.10.2019 ЄУН справи №908/1901/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2020).

Опалення та гаряча вода від транзиту не подається, труби мають теплоізоляцію, будь-які точки обігріву від труб тепловодовідведення (радіатори, батареї тощо), відсутні;

- відповідач має обов`язок сплачувати за теплову енергію відповідно до розрахунку теплового навантаження на опалення по фактичному споживанню, який складено фахівцем і повинен відбуватися за наступної формулою: Q=Q1=337 ккал/год (дану цифру колегія суддів вважає опискою, оскільки у справі міститься розрахунок Q=Q1, що дорівнює 357 ккал/год);

- розміщення тексту на сайті не може вважатися належним доказом погодження умов договору;

- частина вимог позивача охоплює період з 2021 року, а позов подано у 2025 році, що перевищує трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).

Позивач своїм правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.09.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 16.09.2025 (за скаргою відповідача на рішення суду) здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

22.04.2025 матеріали справи №908/915/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2025 (суддя – доповідач Іванов О.Г.) у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору відмовлено; апеляційну скаргу залишено без руху через неподання апелянтом належних доказів оплати судового збору (визначена сума сплати 3633,60 грн). Скаржнику наданий строк (5 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

25.09.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 22.09.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну інструкцію від 25.09.2025 про сплату 3633,60грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяни Григорівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 у справі № 908/915/25; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 у справі № 908/915/25, дослідивши наявні у справі докази та надавши оцінку доводам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяни Григорівни, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Фізична особа-підприємець Хомченко Тетяна Григорівна на підставі Договору оренди №262/3 від 10.06.2016 користується нежитловим приміщенням №130 площею 108,9 кв.м за адресою: вул. Цитрусова, 6.

Відповідно до п.п. 11.1., 11.8. Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 10 червня 2016 року до 10 травня 2019 року. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Додатковою угодою від 01.11.2021 до договору оренди від 10.06.2016 №262/3 нежитлового приміщення по вул. Цитрусовій, 6, термін дії договору продовжено на 5 років по 31.10.2026 включно (п. 1).

Доказів розірвання договору оренди матеріали справи не містять.

Пунктом 5.13 договору до обов`язків орендаря (відповідача у справі) віднесено укладення, в тому числі, відповідних договорів з постачальниками комунальних послуг та своєчасна оплата їх послуг.

02.10.2021 на виконання вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, концерн “Міські теплові мережі” розмістив на офіційному вебсайті індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну “МТМ” публічних договорів опубліковано також на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk).

Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Житловий будинок по вул. Цитрусова, 6, оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2020 у справі №908/1901/19 встановлено такі обставини:

“Відповідно до п. 2.1. Статуту Концерну “Міські теплові мережі”, основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

У своїй виробничій та фінансовій діяльності Концерн підпорядкований, підзвітний Запорізькій міській раді (п. 1.4. Статуту).

Згідно пояснень позивача Концерн “Міські теплові мережі” здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді у належне ФОП Хомченко Т.Г. на праві оренди нежитлове приміщення № 130 (літ. А-5), загальна площа якого складає 107,2 м2, що розташоване на цокольному поверсі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 6 (договір оренди нежитлового приміщення № 262/3 від 10.06.2016) за відсутності укладеного письмового договору про надання комунальних послуг. Зазначене нежитлове приміщення є частиною житлового будинку та має єдину, невідокремлену систему теплопостачання з будинком.

Матеріали справи свідчать про намагання сторонами врегулювати правовідносини, що між ними виникли. Так, 13.10.2016 у зв`язку з укладенням договору оренди № 262/3 від 10.06.2016 ФОП Хомченко Т.Г. звернулася до Шевченківської районної філії Концерну “МТМ” з заявою про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на об`єкт, розташований за адресою: вул. Цитрусова, 6, нежитлове приміщення № 130. Концерном “МТМ” було підготовлено проєкт договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 345269 від 01.10.2017 та надано його нарочно відповідачу разом з додатками № 1, 2, 3, 4 та супровідним листом від 25.10.2017. Згодом, 12.10.2018 позивач супровідним листом за вих. № 2804/09-1 від 11.10.2018 надіслав два примірники договору купівлі-продажу теплової енергії на адресу відповідача поштою (а. с. 35-39, т. 1).

Станом на момент розгляду спору судом першої інстанції, договір купівлі-продажу теплової енергії між сторонами не укладено.

Позивач вказує на те, що незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, з метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 6, у період: з листопада 2016 по квітень 2019 він здійснював відпуск теплової енергії, у тому числі й відповідачу, а останнім спожито теплову енергію на загальну суму 30245,07 грн. З урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, залишок боргу за надані послуги теплопостачання складає 17116,57 грн.

Також позивач зазначає, що на житловому будинку за адресою: вул. Цитрусова, 6, встановлено прилад обліку теплової енергії на опалення. Система опалення спірного нежитлового приміщення по вул. Цитрусова, 6, є невід`ємною частиною централізованої системи опалення будинку, а тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалювалось нежитлове приміщення, яким користувався відповідач.

В підтвердження факту здійснених поставок теплової енергії позивач посилається на рішення Запорізької міської ради: “Про початок опалювального сезону 2016-2017 років у м. Запоріжжя” від 13.10.2016; “Про початок опалювального сезону 2017-2018 років у м. Запоріжжя” від 20.10.2017; “Про початок опалювального сезону 2018-2019 років у м. Запоріжжя” від 06.11.2018.

На підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії позивачем надано до матеріалів справи акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період та розрахунок відпущеної теплової енергії по договору № 345269 (а. с. 12, 61-96, т. 1).

Відповідач не заперечує проти того, що позивачем здійснювалось постачання теплової енергії до орендованого ним приміщення по вул. Цитрусова, 6 у м. Запоріжжя у спірний період, однак зазначає, що у приміщенні, яке перебуває у нього на праві оренди, відсутні радіатори опалення, тож вважає, що позивачем необґрунтовано розраховано обсяг відпущеної ФОП Хомченко Т.Г. теплової енергії з урахуванням 34-х неіснуючих секцій радіаторів, відповідно до максимального теплового навантаження на опалення за формулою визначеною в договорі № 345269 від 01.10.2017 (Qoмакс = 0,004639 Гкал/годину).

На підтвердження відсутності в приміщенні відповідача радіаторів опалення, останнім надано до суду акт обстеження нежитлового приміщення за адресою: вул. Цитрусова, 6, від 10.07.2016, складеного комісією у складі майстра дільниці № 3 Базарової О.С., майстрів: Монько А.О. та Степанюка А.І. в присутності орендаря Хомченко Т.Г. у зв`язку з передачею приміщення в користування, яким встановлено, що на час обстеження приміщення знаходиться у задовільному санітарному та технічному стані, на стояках опалення відсутні радіатори, тривалий час вказане приміщення було вільним (а.с. 11, т. 2).

Відповідач звертав увагу суду, що в акті допущена технічна помилка щодо дати його складення, акт обстеження був складений комісією 10.06.2016, у день укладення договору оренди, а дата 10.07.2016 припадає на неділю. Позивач не заперечує наявність вказаного акту.

Також, в матеріалах справи наявні акти обстеження системи теплопостачання нежитлового приміщення, розташованого на цокольному поверсі п`ятиповерхового житлового будинку по вул. Цитрусова, 6, від 10.02.2016 та від 17.11.2016, складені працівниками філії Концерну “МТМ” Шевченківського району. Так, актом від 10.02.2016 (т. 1 а.с. 45) встановлено, що в приміщенні встановлені радіатори чавунні в кількості 34-х секцій. Централізоване гаряче водопостачання відсутнє – не має підведення. Актом від 17.11.2016 (т. 1 а.с. 46) встановлено, що опалювальні пристрої централізованої системи опалення демонтовані. Централізоване гаряче водопостачання відсутнє – немає підводу. Проєкту реконструкції не надано.

Відповідач стверджує, що приміщення ним отримано в оренду без приладів опалення, а тому ФОП Хомченко Т.Г. замовила у фахівця ФОП Журавель Ю.М. (кваліфікаційний сертифікат серія АР № 004942 від 16.11.2012) виготовлення розрахунку витрат тепла на опалення за фактичним теплоспоживанням.

Згідно складеного фахівцем розрахунку, теплове навантаження на опалення за фактичним споживанням має визначатись за формулою: Q = Q1 = 357 ккал/год.

Отже, протягом спірного періоду відповідач здійснювала оплати на користь позивача за теплову енергію відповідно до теплового навантаження на опалення по фактичному споживанню, згідно вказаного розрахунку. Копія розрахунку міститься в матеріалах справи (а.с. 6-10 т. 2).

Спір між сторонами виник стосовно розміру нарахованого позивачем обсягу спожитої ФОП Хомченко Т.Г. у період: з листопада 2016 по квітень 2019 теплової енергії і відповідно її вартості”.

Вказаною постановою апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” – залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.10.2019 у справі № 908/1901/19 – залишено без змін. Рішенням Господарського суду Запорізької області було відмовлено у позові Концерну “Міські теплові мережі” до Фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяни Григорівни про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 17116,57 грн, за період листопада 2016 року – квітня 2019 року, 3% річних в сумі 950,96 грн та втрат від інфляції в сумі 2754,40 грн, а всього 20821,93 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі №908/1633/20 встановлено такі обставини:

“В червні 2016 року, між Департаментом комунальної власності та приватизації ЗМР, як орендодавцем, та МКП “Основаніє”, як балансоутримувачем, та ФОП Хомченко Т.Г., як орендарем, укладено договір оренди №262/3 нежитлового приміщення №130, цокольний поверх (літ А-5), загальною площею 107,2 кв.м, що знаходиться в м. Запоріжжя по вул. Цитрусовій в буд. 6 (далі – майно), а.с.10-13.

Майно використовується орендарем на правах оренди для розміщення майстерні з ремонту взуття, одягу (п.1.2. договору).

Орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору та акту приймання – передачі майна (додаток №2), п.2.1 договору.

Розмір орендної плати та порядок проведення розрахунків між сторонами визначені розділом 3 договору.

Згідно п.5.13. договору орендар зобов`язаний укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг. З балансоутримувачем – договір про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та своєчасно вносити плату за ці послуги.

У двомісячний термін від дати укладання цього договору письмово повідомити орендодавця про виконання зокрема п. 5.13. договору (п.5.16. договору).

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 10.06.2016 по 10.05.2019 (п.11.1. договору).

Рішенням Запорізької міської ради від 24.10.2019 №441 вирішено, зокрема, розпочати підприємству позивача опалюваний період з 28.10.2019 року (а.с.43).

Водночас, Концерн “Міські теплові мережі”, основною метою діяльності якого є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Рішенням Запорізької міської ради від 06.04.2020 №147 вирішено, зокрема, Концерну “Міські теплові мережі” відключення споживачів теплової енергії з 07.04.2020 (а.с.43 на звороті).

У своїй виробничій та фінансовій діяльності Концерн підпорядкований, підзвітний Запорізькій міській раді (п. 1.4. Статуту, а.с.36-37).

Позивач здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді у належне відповідачу на праві оренди нежитлове приміщення № 130 (літ. А-5), загальна площа якого складає 107,2 кв.м, що розташоване на цокольному поверсі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 6. Нежитлове приміщення є частиною житлового будинку та має єдину, невідокремлену систему теплопостачання з будинком.

Договір про надання комунальних послуг між сторонами не укладався.

За надані послуги з постачання теплової енергії до приміщення № 130 (літ. А-5), що розташоване на цокольному поверсі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 6, позивач було відпущено теплову енергію:

- за листопад 2019 року на суму 992,20 грн., про що складено акт приймання – передачі теплової енергії від 30.11.2019 (а.с.16) та сформовано відповідний рахунок (а.с.17);

- за грудень 2019 року на суму 2 228, 75 грн., про що складено акт приймання – передачі теплової енергії від 31.12.2019 (а.с.18) та сформовано відповідний рахунок (а.с.19);

- за січень 2020 року на суму 365,32 грн., про складено акт приймання – передачі теплової енергії від 31.10.2020 (а.с.20) та сформовано відповідний рахунок (а.с.21);

- за лютий 2020 року на суму 1731,83 грн., про що складено акт приймання – передачі теплової енергії від 29.02.2020 (а.с.22) та сформовано відповідний рахунок (а.с.23);

- за березень 2020 року на суму 708,28 грн., про що складено акт приймання – передачі теплової енергії від 31.03.2020 (а.с.24) та сформовано відповідний рахунок (а.с.25);

- за квітень 2020 року на суму 381,34 грн., про що складено акт приймання – передачі теплової енергії від 30.04.2020 (а.с. 26) та сформовано відповідний рахунок (а.с. 27).

Зазначені акти та рахунки направлені засобами поштового зв`язку відповідачу. Відповідач здійснював часткові плати за отримані житлово-комунальні послуги з відпуску гарячої води (опалення).

В подальшому, листом від 04.06.2020 позивач, враховуючи часткові оплати споживача за спірним приміщенням, вимагав від відповідачки проведення термінового розрахунку за надані ним послуги з відпущення теплової енергії у сумі 4197,40 грн. та 9,93 грн. – 3% річних, що нараховані на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Також зазначив про недотримання споживачем вимог законодавства в частині неукладання договору з надання послуг централізованого опалення (докази направлення додаються, а.с. 28, 29).

Відповідачка визнає факт обов`язку з проведення розрахунків за теплопостачання в незалежності від відсутності договору між сторонами.

Листом від 18.06.2020 відповідачка повідомила про те, що не погоджується з зазначеною вимогою Концерну, оскільки не є зрозумілим, які показники використовувались в формулі при розрахунку теплового навантаження спірного об`єкта (а.с. 103-107).

Також, ФОП Хомченко Т.Г. наголошує, що листом від 15.11.2019 (а.с.101-102) пропонувала позивачу укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з застосуванням показника теплового навантаження на об`єкті оренди 357 ккал/год (Q=Q1).

Підстави застосування зазначеного показника теплового навантаження відповідачка мотивує наступним.

Оскільки в орендованому приміщенні відсутні радіатори на стояках опалення, про що було складено акт від 10.06.2016 (а.с.91), ФОП Хомченко Т.Г. звернулась до ФОП Журавель Ю.Н. (кваліфікаційний сертифікат АР№004942 від 16.11.2012, а.с.93) з метою проведення розрахунку теплового навантаження на опалення по фактичному теплопостачанню орендованого об`єкта (відсутність радіаторів також визнається позивачем з посиланням на акт обстеження від 17.11.2016, який в матеріалах справи відсутній).

За результатами дослідження експертом встановлено, що при розрахунку теплового навантаження на опалення по фактичному теплопостачанню підлягає використанню формула Q=Q1=357 ккал/час (а.с. 96). Про що було повідомлено позивача.

Отже, між сторонами склались спірні правовідносин з питання:

- факту поставки теплової енергії;

- проведення розрахунку за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до орендованого приміщення;

- застосування показника при розрахунку теплового навантаження по спірному об`єкту”.

За наслідками апеляційного перегляду, апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 у справі №908/1633/20 – залишено без задоволення.

Згідно із ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Житловий будинок по вул. Цитрусова, 6, оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії.

Приміщення № 130 по вул. Цитрусова, 6, яке перебуває в оренді у відповідача, окремим (розподільним) приладом обліку не оснащене.

Обсяг спожитої у будинку теплової енергії та її розподіл між споживачами здійснено позивачем відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315.

Позивач зазначає, що ним надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2021 – 30.06.2024 на загальну суму 67 091,09 грн, що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості. (а.с. 17). За розрахунком позивача за вказаний період відповідачу нарахована вартість усіх складових з постачання теплової енергії на загальну суму 80 016, 82 грн. При цьому відповідачем сплачено 12 925,73 грн. Різниця складає 67 091,09 грн.

Відповідачка, протягом спірного періоду, здійснювала оплати на користь позивача за теплову енергію відповідно до розрахунку теплового навантаження на опалення по фактичному споживанню, згідно розрахунку (а.с. 76 – 80).

При цьому суд врахував, що відповідачем надані до матеріалів справи платіжні інструкції по сплаті на користь позивача умовно-постійної частини теплового навантаження на опалення по теплоспоживанню, а також абонентського обслуговування приміщення № 130 по вул. Цитрусова, 6, за період з листопада 2021 року по червень 2024 року на загальну суму 17 566,73 грн (а.с. 65-75).

Спір між сторонами виник стосовно розміру нарахованого позивачем обсягу спожитої ФОП Хомченко Т.Г. у період: з листопада 2021 року по червень 2024 року теплової енергії і, відповідно, її вартості, а також суми заборгованості, з урахуванням різниці врахованих оплат за платіжними інструкціями наданими відповідачем.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами з 01.11.2021 виникли договірні правовідносини щодо надання послуги з постачання теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №73202591 від 01.11.2021, загальна вартість нарахованих позивачем за спірний період послуг становить 80 016,82 грн, відповідачем сплачено 17 566,73 грн, а тому різниця між указаними сумами становить 62 450,09 грн. При цьому, суд виходив із того, що нарахування здійснювалися відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині встановлення факту виникнення між сторонами договірних правовідносин, однак, не погоджується з висновком про доведеність заявленої до стягнення суми заборгованості.

Щодо виникнення договірних правовідносин.

Апелянт зазначає, що між сторонами відсутній підписаний договір купівлі-продажу теплової енергії, а тому суд безпідставно визнав існування зобов`язань за публічним договором приєднання.

Такий довід колегія суддів відхиляє в частині заперечення факту виникнення договірних правовідносин.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, у якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.10.2021 Концерном «Міські теплові мережі» розміщено на офіційному вебсайті текст індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Судом першої інстанції також установлено відсутність доказів прийняття співвласниками будинку іншої моделі договірних відносин та укладення відповідного договору з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, відсутність власноручного підпису ФОП Хомченко Т.Г. на тексті договору сама по собі не свідчить про відсутність договірних правовідносин, оскільки законодавством для відповідної моделі договірних відносин передбачено укладення договору шляхом приєднання.

Щодо доводів апелянта про відсутність фактичного споживання теплової енергії.

Апелянт посилається на статтю 19 Закону України «Про теплопостачання» та зазначає, що споживач повинен оплачувати фактично отриману теплову енергію, а в належному їй приміщенні відсутні радіатори опалення, через приміщення проходять лише транзитні трубопроводи, у зв`язку з чим фактичне отримання послуги з опалення відсутнє.

Цей довід колегія суддів враховує частково.

Відсутність у приміщенні опалювальних приладів сама по собі не означає повної відсутності будь-якого теплопостачання та не звільняє користувача приміщення від участі в оплаті теплової енергії, якщо приміщення є частиною багатоквартирного будинку та пов`язане із внутрішньобудинковою системою опалення.

Водночас, ця обставина має безпосереднє значення для визначення саме обсягу теплової енергії, який може бути віднесений на відповідне приміщення.

Тобто, відсутність радіаторів не є підставою для автоматичного звільнення від будь-якої оплати, але є істотною обставиною для визначення порядку розподілу теплової енергії.

Тому посилання суду першої інстанції на факт підключення приміщення до внутрішньобудинкової системи опалення саме по собі не підтверджує правильності визначення позивачем кількості теплової енергії та її вартості.

Щодо технічних характеристик приміщення та транзитних трубопроводів.

Матеріалами справи підтверджується, що ФОП Хомченко Т.Г. користується нежитловим приміщенням № 130 площею 108,9 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 6, на підставі договору оренди № 262/3 від 10.06.2016.

Актом обстеження приміщення, складеним у зв`язку з передачею його в оренду, установлено відсутність радіаторів на стояках опалення.

Іншими актами обстеження від 10.02.2016 та 17.11.2016 (при цьому, складеними за участі позивача) також установлювалися обставини щодо стану системи теплопостачання приміщення та відсутності опалювальних приладів.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що через приміщення проходять транзитні елементи внутрішньобудинкової системи теплопостачання.

Отже, приміщення відповідача не є звичайним опалюваним приміщенням з установленими в ньому опалювальними приладами.

Саме ця обставина повинна була бути врахована позивачем при здійсненні розподілу обсягу теплової енергії.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що сама наявність внутрішньобудинкової системи теплопостачання дає підстави визначати обсяг теплової енергії за загальним показником площі, є необґрунтованим.

Щодо попередніх судових справ № 908/1901/19 та № 908/1633/20.

Апелянт посилається на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.10.2019 у справі № 908/1901/19, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2020, а також на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 908/1633/20.

Колегія суддів враховує зазначені судові рішення, проте, попередні справи стосувалися інших розрахункових періодів та інших позовних вимог, а тому самі по собі не можуть встановлювати наявність або розмір заборгованості за період з 01.11.2021 по 30.06.2024.

Разом з тим, технічні обставини, установлені у зазначених справах, зокрема відсутність опалювальних приладів та проходження через приміщення транзитних трубопроводів, є доказами, які підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами цієї справи.

Тому посилання апелянта на попередні судові рішення саме як на підтвердження необхідності застосування певного розрахунку не є достатнім, але доводи щодо технічних характеристик приміщення є обґрунтованими та мають значення для оцінки правильності нарахувань.

Щодо переобладнання системи опалення та обов`язку відповідача відновити її первісний стан.

Скаржниця зазначає, що приміщення було передано їй в оренду вже з переобладнаною системою опалення, а тому вона не зобов`язана відновлювати первісну систему опалення.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що саме ФОП Хомченко Т.Г. здійснила демонтаж опалювальних приладів або інше переобладнання системи теплопостачання.

Водночас відсутність доказів вчинення такого переобладнання саме відповідачем не створює для неї права самостійно визначати порядок оплати теплової енергії всупереч законодавству.

Так само і відсутність у договорі оренди прямої умови про відновлення первісного стану приміщення не визначає порядок розподілу теплової енергії.

Отже, довід апелянта в цій частині не є підставою для повного звільнення від оплати, але обставина передачі приміщення без радіаторів має значення для правильного визначення обсягу теплової енергії.

Щодо розрахунку теплового навантаження 357 ккал/год.

Апелянт посилається на розрахунок теплового навантаження, виконаний спеціалістом, відповідно до якого теплове навантаження на опалення за фактичним теплопостачанням визначено у розмірі 357 ккал/год, та зазначає, що саме виходячи з такого показника здійснювала платежі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідний розрахунок міститься у матеріалах справи та відповідач здійснювала платежі за теплову енергію, виходячи з такого підходу.

Разом з тим, колегія суддів не вважає можливим покласти саме розрахунок відповідача в основу визначення остаточної суми зобов`язання.

Такий розрахунок не є нормативно встановленим способом визначення обсягу теплової енергії для спірного періоду та не замінює розрахунку, який має здійснювати виконавець послуги відповідно до Методики № 315.

Отже, довід відповідача про необхідність стягнення з неї заборгованості саме за показником 357 ккал/год також не може бути прийнятий як підстава для визначення конкретної суми боргу.

Щодо застосування Методики № 315.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Суд першої інстанції встановив, що житловий будинок за адресою вул. Цитрусова, 6, обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії, а приміщення № 130 окремим приладом обліку не обладнане.

За таких обставин загальний обсяг теплової енергії будинку може бути вихідною величиною для здійснення розподілу, однак сума, яка припадає на конкретне приміщення, повинна бути визначена відповідно до правил Методики № 315, з урахуванням характеристик саме цього приміщення.

При цьому спірний період охоплює час дії різних редакцій Методики № 315.

У листопаді та грудні 2021 року застосуванню підлягала редакція Методики № 315, чинна на той час.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358 Методику № 315 викладено у новій редакції. Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2022 за № 93/37429. Нова редакція Методики містить, зокрема, спеціальні положення щодо окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Відповідно до цієї редакції окремими приміщеннями з транзитними мережами опалення є приміщення, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів системи опалення та в яких відсутні опалювальні прилади відповідно до проєктної документації будинку.

Для таких приміщень Методика № 315 передбачає спеціальний порядок визначення обсягу теплової енергії, що надходить до приміщення від транзитних ділянок трубопроводів, а також відповідної частки загальнобудинкових потреб на опалення.

Отже, за відсутності радіаторів та проходження через приміщення транзитних трубопроводів – позивач мав довести, що нарахування здійснювалися з урахуванням спеціального порядку, передбаченого Методикою № 315 у редакції, чинній у відповідному розрахунковому періоді.

Саме на позивача, як виконавця послуги, покладається обов`язок доведення правильності такого розрахунку.

Щодо доказів обліку теплової енергії, рахунків та актів приймання-передачі.

Апелянт зазначає, що позивач не надав належних доказів обліку спожитої теплової енергії, актів зняття показань, актів приймання-передачі та доказів направлення таких документів відповідачу.

Колегія суддів зазначає, що відсутність підписаних сторонами актів приймання-передачі теплової енергії сама по собі не є безумовною підставою для відмови у позові, оскільки законодавство та умови типового договору передбачають можливість визначення обсягу послуги за показаннями вузла комерційного обліку та розрахунковим способом відповідно до Методики № 315.

Так само ненадсилання рахунка саме по собі не припиняє обов`язку споживача оплатити фактично надану комунальну послугу.

Позивач надав рахунки, архів показань та загальний розрахунок нарахувань, однак, наведені документи не усувають необхідності доведення правильності застосованого до конкретного приміщення способу розподілу.

Тобто, сам факт наявності комерційного приладу обліку в будинку підтверджує загальний обсяг теплової енергії, але не доводить автоматично правильність тієї частини обсягу, яка віднесена позивачем на відповідача.

Щодо розміру нарахувань та суми 80 016,82 грн.

За розрахунком позивача, за період з 01.11.2021 по 30.06.2024 загальна вартість усіх складових послуги становила 80 016,82 грн.

Відповідачем протягом спірного періоду сплачено 17 566,73 грн.

Отже, арифметично: 80 016,82 грн – 17 566,73 грн = 62 450,09 грн.

Саме цю різницю суд першої інстанції визнав сумою заборгованості.

Однак, зазначене є вірним лише за умови, що вихідна сума 80 016,82 грн доведена, як належна вартість послуги, яка підлягала оплаті саме відповідачем. Натомість, установлення цієї обставини у справі відсутнє.

Позивач не довів належними та достатніми доказами, що при визначенні 80 016,82 грн ним було правильно застосовано відповідну редакцію Методики № 315 до технічних характеристик приміщення № 130, зокрема, з урахуванням відсутності опалювальних приладів та наявності транзитних трубопроводів.

Отже, суд першої інстанції фактично виходив із презумпції правильності нарахувань позивача, хоча саме позивач повинен був довести обґрунтованість заявленої суми.

Щодо можливості визначення судом іншої суми заборгованості.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлена недоведеність заявленої суми не означає, що суд апеляційної інстанції повинен самостійно провести новий розрахунок та визначити іншу суму до стягнення.

Для такого розрахунку необхідні конкретні вихідні дані щодо загального обсягу теплової енергії будинку за кожний розрахунковий період, характеристик приміщення № 130, довжини та характеристик транзитних трубопроводів, наявності та стану теплоізоляції, тривалості роботи системи, відповідної частки загальнобудинкових потреб та інших показників, передбачених Методикою № 315.

Наявні у справі матеріали не дають можливості достовірно визначити таку суму шляхом простого перерахунку.

Суд не вправі підміняти позивача у виконанні його процесуального обов`язку щодо доказування розміру заявленої вимоги та самостійно формувати нову підставу і новий розрахунок позову.

Тому за встановлених обставин правильним є не визначення судом іншої суми заборгованості, а відмова у стягненні заявленої суми 62 450,09 грн, як недоведеної.

Щодо позовної давності.

Апелянт зазначає, що частина заявлених вимог стосується платежів за 2021 рік, тоді як позов подано 09.04.2025, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з висновком апелянта про сплив позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020, передбачено продовження перебігу позовної давності на строк дії карантину.

Карантин, установлений у зв`язку з поширенням COVID-19, припинено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Крім того, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено відповідне продовження строків позовної давності, а Законом України № 3450-IX від 08.11.2023 зазначену норму викладено у редакції, за якою перебіг позовної давності зупиняється на строк дії воєнного стану.

На дату звернення Концерну «Міські теплові мережі» з позовом – 09.04.2025 – перебіг позовної давності у спірних правовідносинах не завершився.

Отже, підстав для відмови у позові саме у зв`язку зі спливом позовної давності колегія суддів не встановлює.

Щодо договору оренди та строку користування приміщенням.

Апелянт у суді першої інстанції також заперечувала продовження строку дії договору оренди.

Матеріалами справи підтверджується, що договір оренди № 262/3 від 10.06.2016 укладено строком до 10.05.2019 із передбаченим договором механізмом його продовження, а додатковою угодою від 01.11.2021 строк дії договору продовжено до 31.10.2026. Доказів припинення або розірвання договору оренди матеріали справи не містять.

Таким чином, станом на спірний період відповідач мала правові підстави користуватися приміщенням № 130.

Крім того, пунктом 5.13 договору оренди на орендаря покладено обов`язок укладати відповідні договори з постачальниками комунальних послуг та своєчасно оплачувати їх. Отже, доводи про відсутність чинних правовідносин щодо користування приміщенням також не знайшли підтвердження.

Звідси, з урахуванням установлених обставин та меж апеляційного перегляду, правові підстави для стягнення з ФОП Хомченко Т.Г. на користь Концерну «Міські теплові мережі» 62 450,09 грн відсутні.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав установленими, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 у справі № 908/915/25 у частині стягнення з ФОП Хомченко Тетяни Григорівни на користь Концерну «Міські теплові мережі» 62 450,09 грн підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції, а саме щодо закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 3 045,00 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору, підлягає залишенню без змін.

Згідно з ч. 1 п. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорі про виконання договору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки провадження у справі закрито в частині суми 3045 грн (ця сума становить 4,5% від заявлених вимог), яку відповідачем сплачено після звернення позивача з позовом, цей випадок не підпадає під дію ст.130 ГПК України, тому судові витрати в цій частині покладаються на відповідача. Звідси, з відповідача на користь позивача слід стягнути 109,01 грн судового збору за подачу позову, в решті (в сумі 2313,39 грн) – судовий збір покладається на позивача через відмову у позові.

З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 130, 269, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяни Григорівни задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 у справі № 908/915/25 скасувати в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяни Григорівни на користь Концерну «Міські теплові мережі» 62 450,09 грн заборгованості та змінити в частині розподілу судових витрат.

Прийняти в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» до фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяни Григорівни про стягнення 62 450,09 грн заборгованості відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяни Григорівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” (вул. Героїв полку “Азов”, 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) суму 109,01 грн (сто дев`ять гривень 01 коп.) витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 у справі № 908/915/25 залишити без змін.

Судові витрати за подання позову в сумі 2313,39 грн покласти на позивача.

Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь фізичної особи-підприємця Хомченко Тетяни Григорівни 3 633,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.09.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков