Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №908/188/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/188/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІНА ЛТД” на рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 року у справі № 908/188/25 (суддя Боєва О.С.)

за позовом: Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІНА ЛТД”, м. Запоріжжя

про стягнення суми 274 604,31 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІНА, ЛТД” з вимогою про стягнення з відповідача 274 604,31 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступним:

Відповідно до ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” 02.10.2021 року позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

ТОВ “ЛІНА, ЛТД” є власником нежитлових приміщень, розташованих у житловому будинку за адресою: м.Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 32, а саме: нежитлового приміщення VI першого поверху (літ. А-3), а також до 25.10.2023 було власником нежитлового приміщення V підвалу та першого поверху (літ. А-3).

Відповідно до наведеного, між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 року укладений Типовий індивідуальний договір №71200991 про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою. Житловий будинок по вул. Кияшка, 32 у м. Запоріжжя оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії. Нежитлові приміщення відповідача оснащені розподільним приладом обліку теплової енергії, а саме теплолічильником “Ultraheat T550/UH50” заводський № 66056580.

Враховуючи знаходження нежитлових приміщень відповідача у багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, вказані приміщення є опалювальними. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до розділу ІІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315, визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення – згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 1 Розділу VI Методики визначено: якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії. Концерном “МТМ” у період за період з 01.11.2021 року по 30.09.2024 року було надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 274 604,31 грн.

Позивачем були сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги. Відповідач не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу в указаний період, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 274 604,31 грн, яка заявлена позивачем до стягнення.

Позивач вважав, що відповідачем порушено ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 319, 322 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 13, 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Закон України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 у справі № 908/188/25 позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму 274 604,31 грн. заборгованості, 3 295,25 грн. витрат зі сплати судового збору.

Повернуто Концерну “Міські теплові мережі”, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов”, буд. 137) з Державного бюджету України суму 1 549,55 грн надмірно сплаченого судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією №8054 (внутрішній номер 356167426) від 09.07.2024 року.

Рішення мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що з висновками оскаржуваного рішення не можливо погодитись, оскільки:

- приміщення відповідача обладнано власним приладом обліку теплової енергії, ТОВ “Ліна ДТД” постійно надає покази цього приладу та за необхідності допускає представників Концерну “МТМ” до приміщення з метою огляду та зняття показів теплової енергії;

- Концерн "МТМ" всупереч вимогам Закону неналежним чином здійснює нарахування начебто спожитих послуг та не надає споживачу витребувані документи та інформацію на підтвердження законності своїх вимог;

- з позову та доданих документів взагалі неможливо зрозуміти яким чином відбувається нарахування послуги кожному абоненту, якою Методикою або частиною Методики, якими формулами користується Концерн "МТМ".

Апелянт вказує, що як вбачається з наведеної у відзиві формулі, для відповідного розрахунку попередньо необхідно визначити обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Розділ IV Методики). Усі розрахунки, передбачені Методикою, мають виконуватись виходячи з площі будинку, яка визначається проектом на будівлю/будинок або типовим проектом на подібний будинок.

При цьому до матеріалів справи позивачем не долучено жодного проектного документу чи будь якого іншого документу, з якого вбачається площа будинку.

Відповідач зазначає, що наскільки йому відомо, загальна площа будинку складає майже 4000 м2. Це значною мірою змінює “наведені” позивачем розрахунки.

Оскільки до позову не долучено жодного розрахунку, відповідач не має можливості переконатись у законності нарахованого споживання. Відтак вважає за потрібне витребувати у позивача детальні розрахунки наданих послуг, з відповідним посиланням на методику, формули, вихідні дані та їх джерела, які беруться для розрахунку.

За доводами скаржника, позивачем належними і допустимими доказами не доведено надання послуги відповідачу з теплопостачання на суму 124 688,80 грн. у спірний період, що є підставою для відмови у позові.

З огляду на зазначене вище скаржник вважає рішення господарського суду Запорізької області від 03.04.2025 року по справі № 908/188/25 незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено у результаті неповного з`ясування обставин справи.

Просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2025 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач – Концерн “Міські теплові мережі” є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України “Про природні монополії” та за приписами ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн “Міські теплові мережі” діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну “Міські теплові мережі” є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 399693390, сформованої 17.10.2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛІНА, ЛТД”, код ЄДРПОУ 20472579 (відповідач у справі) є власником нерухомого майна за адресою: м.Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 32 – нежитлового приміщення VI першого поверху (літ.А-3), загальною площею 115,8 кв.м, а також до 24.10.2023 включно відповідач був власником нежитлового приміщення V підвалу та першого поверху (літ. А-3), загальною площею 351,3 кв.м за вказаною адресою.

Концерн “Міські теплові мережі” звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІНА, ЛТД” заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії до вищезазначених нежитлових приміщень, за загальний період з 01.11.2021 року по 30.09.2024 року включно в розмірі 274 604,31 грн згідно виставлених рахунків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, приписи якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З положень ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність (п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

За змістом ч.ч.3, 4 та 7 ст.179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначено, що житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

З положень ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” вбачається, що до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами п. 1 ч. 2 ст.7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 цього Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Статтею 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначені особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

В частині 1 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно ч. 7 ст. 14 згаданого Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

В абз. 1-3 ч.5 ст.13 Закону, зокрема, визначено: якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з абз. 3п. 3 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про житлово-комунальні послуги” договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, які набрали чинності 01.10.2021 року. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021 року), ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Судом встановлено, що 02.10. 2021 року Концерн “Міські теплові мережі” оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua, вкладка “Споживачам”).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 року на сайті Концерну “МТМ” публічних договорів опубліковано також на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування – Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка Новини, Всі новини, Місто, у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).

Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном “Міські теплові мережі” Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Як вказано вище, відповідач є власником нежитлового приміщення першого поверху (літ. А-3), загальною площею 115,8 кв.м, за адресою: м.Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 32. Також відповідач був власником нежитлового приміщення V підвалу та першого поверху (літ. А-3), загальною площею 351,3 кв.м за вказаною адресою. З 25.10.2023 року право власності на вказане нежитлове приміщення зареєстровано за іншою юридичною особою.

Доказів укладення співвласниками багатоквартирного будинку по вул. Кияшка, 32, відповідного договору з виконавцем комунальної послуги за обраною моделлю договірних відносин матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, господарський суд дійшов до висновку, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 року позивачем відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги” на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 року між Концерном “МТМ” та відповідачем був укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому присвоєний номер № 71200991.

Вказане скаржник не спростовує.

На офіційному веб-сайті Концерну “МТМ” також розміщено інформацію щодо вимог до якості послуг та технічні характеристики для будинку № 32 по вул. Кияшка в м.Запоріжжі (http://contracts.teploseti.zp.ua/building_information/1/450), згідно з якою даний будинок обладнаний приладами обліку SHARKY 775, заводські номери 51459035 та 51459063; теплове навантаження на будинок – 0.199038Гкал/год; опалювальна площа будинку 1970,59 м.кв.

Концерном “МТМ” затверджено Акти приймання в експлуатацію вказаних вище приборів обліку теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи. Також позивачем надано в матеріали справи копії Актів перевірки готовності стану вузла обліку теплової енергії в опалювальні періоди, Актів обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного приладу обліку теплової енергії житлового будинку по вул.Кияшка, 32.

Також позивач надав суду копії: Актів зняття показань приладів обліку; обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного/розподільчого приладу обліку теплової енергії; обстеження системи теплоспоживання та ГВП, про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік, які свідчать, про наявність на об`єкті споживача – ТОВ “ЛІНА, ЛТД” за адресою: вул. Кияшка, буд. 32 (магазин) встановленого приладу обліку теплової енергії Ultraheat T550/UH50, заводський № 66056580.

Так, в Акті про обстеження теплоспоживання та ГВП від 06.04.2023 року, зокрема, вказано, що нежитлове приміщення ТОВ “ЛІНА, ЛТД” за адресою: вул. Кияшка, буд. 32 знаходиться на 1 поверсі 3-х поверхової частини будинку, система опалення приміщення відокремлена з власним приладом обліку Ultraheat T550/UH50, заводський № 66056580; по приміщенню проходять транзитні стояки загальнобудинкової системи опалення. Система опалення житлового будинку однотрубна з верхнім розподілом теплоносія, приєднана до теплових мереж через елеваторні вузли (два теплових ввода).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

Згідно з п. 2, п. 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії № 830, опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 року № 382 “Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя” встановлено, що забезпечення Концерном “Міські теплові мережі” початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01.11. 2021 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022 року № 126 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя з 31.03.2022 року з проведенням Концерном “МТМ” відключення споживачів теплової енергії.

Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.10.2022 року №410 “Про початок опалювального періоду 2022-2023 років у м. Запоріжжя” постановлено про початок опалювального періоду з 02.11.2022 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2023 року № 186 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжі з 31.03.2023 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 09.11.2023 року №665 встановлено про початок опалювального періоду 2023-2024 років у м. Запоріжжя з 15.11.2023 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2024 року № 87 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжі з 29.03.2024 року з проведенням Концерном “МТМ” відключення споживачів теплової енергії.

Таким чином, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 32, на першому поверсі та у підвалі якого знаходиться знаходились належні відповідачу на праві власності нежитлові приміщення, підтверджується вказаними вище рішеннями виконавчого комітету/, копії яких містяться в матеріалах справи, та відповідно до яких Концерном “Міські теплові мережі” забезпечувалось постачання теплової енергії споживачам у місті Запоріжжя протягом відповідних опалювальних періодів.

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень, які є невід`ємною частиною житлового будинку. Сукупність теплових обладнань усіх приміщень є невід`ємною складовою централізованої системи опалення житлового будинку, в якому вони розташовані, тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалюються в т.ч. нежитлові приміщення, розташовані у будинку.

Теплопостачання – це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання.

В п. 11 Типового індивідуального договору передбачено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Згідно з п. 2 розділу І Методики розподілу, опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; розрахунковий період - установлений договором період надання комунальних послуг, тривалість якого не перевищує календарний місяць, на кінцеву дату якого визначається загальний обсяг споживання відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та здійснюється розподіл між споживачам на цю саму дату. Усі показники вимірювання, зазначені у цій Методиці, що визначають обсяг спожитої комунальної послуги, відносяться до розрахункового періоду.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021 року), розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна), шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених ч.2 ст.9 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” (за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії, включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному ст. 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”.

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Положеннями п. 3 Розділу І Методики розподілу передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Згідно з п. 3 розділу ІІІ Методики розподілу, розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1-3 розділу VI цієї Методики.

Пунктом 1 Розділу VI Методики розподілу визначено, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 оC від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання,такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

З п. 2 розділу VI Методики розподілу слідує, що у кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення,визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об`єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню, оснащеному вузлами розподільного обліку теплової енергії або вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді) донараховується обсяг теплової енергії за формулою 32 Методики.

Пунктом 6 Розділу ІІІ Методики розподілу визначено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку,що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.

Відповідно до п. 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно з п. 30 Типового індивідуального договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), — в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://teploseti.zp.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://teploseti.zp.ua (пункт 31 Типового індивідуального договору).

Згідно з п. 32 Типового індивідуального договору, плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Позивачем надана в матеріали справи (додана до позовної заяви) інформація щодо нарахувань за послуги з постачання теплової енергії за договором № 71200991 з щомісячними обсягами спожитої теплової енергії по будинку в цілому та приміщенню споживача ТОВ “ЛІНА, ЛТД” за адресою: вул. Кияшка, буд. 32, за період: листопад 2021 – вересень 2024 року. Дані архіву показів приладів обліку опалення по договору споживача №71200991 та по житловому будинку по вул. Кияшка, 32, в опалювальні періоди 2021 – 2024 років містяться в матеріалах справи.

Так, згідно з інформацією по щомісячним нарахуванням за послуги з постачання теплової енергії по приміщенням споживача, визначений обсяг теплової енергії за спірний період складається з: обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗПБ), що включає обсяг теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, а також донарахованих обсягів мінімальної частки питомого споживання теплової енергії.

Судом встановлено, що у письмовому поясненні від 03.03.2025 року (сформовано в системі “Електронний суд” 28.02.2025 року), позивачем також наведено докладну інформацію щодо застосування Методики розподілу при нарахуванні за послугу з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень споживача ТОВ “ЛІНА, ЛТД” у спірний період.

Наведене спростовує доводи апелянта про те, що позивач не долучив жодного розрахунку позовних вимог і відповідач не має можливості переконатись у законності нарахованого споживання, відтак, вважає за потрібне витребувати у позивача детальні розрахунки наданих послуг, з відповідним посиланням на методику, формули, вихідні дані та їх джерела, які беруться для розрахунку.

Також колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявні копії відповідних рахунків на оплату наданих послуг за договором № 71200991 за загальний період з листопада 2021 року по вересень 2024 року включно. /За неопалювальний період здійснено нарахування абонентської плати та за послуги з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу)./ З рахунків слідує, що за період з листопада 2021 року по жовтень 2023 року нарахування здійснювались позивачем на загальну опалювальну площу належних споживачу приміщень 467,10 кв.м, з листопада 2023 року по вересень 2024 року – на площу 115,8 кв.м.

Загальна сума нарахувань за період з листопада 2021 року по вересень 2024 року за виставленими рахунками становить 274 604,31 грн.

Отже, колегія суддів виснує про те, що скаржником не спростовано законні та обґрунтовані висновки суду та посилання та доведеність позовних вимог.

Встановлено, що жодних оплат за вказаний період відповідач не здійснював, а між тим, за приписами п.5 ч.2 ст.7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з п.п. 32, 34, 41 Типового індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

В п. 40 Типового індивідуального договору визначено, що споживач має право, зокрема, без додаткової оплати одержувати від виконавця інформацію про ціну/тариф на послугу, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу на послугу, норми споживання та порядок надання послуги, а також про її споживчі властивості; без додаткової оплати отримувати виконавця на зазначений споживачем засіб зв`язку детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої послуги між споживачами будинку та інформацію про проведені виконавцем нарахування плати за послугу (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі у строк, визначений Законом України “Про доступ до публічної інформації”.

Колегія суддів зауважує, що згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати надані позивачем послуги.

Колегія суддів на спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що у разі необхідності споживач (відповідач) не був позбавлений можливості звернутись до виконавця за наданням інформації щодо ціни/тарифу на послугу, детального розрахунку розподілу обсягу спожитої послуги та інформації про проведені виконавцем нарахування плати за послугу. Докази такого звернення відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст.ст.73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 цього Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування “вірогідності доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 917/483/19.

На підставі фактично встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Тому колегія суддів виснує про те, що апеляційна скарга не доведена, задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2025 року у справі № 908/188/25 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков