Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №905/169/25 (226/1522/24) — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25 (226/1522/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.

за участю представників сторін,

позивача – не з`явився;

відповідача – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 1813Д)

на ухвалу господарського суду Донецької області від 10.08.2026 у справі № 905/169/25 (226/1522/24), постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 10.08.2026

за позовом ОСОБА_1 , Донецька обл., м. Мирноград від імені якого діє адвокат Трун О.В.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”, Донецька область, м. Краматорськ

про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2025 Господарський суд Донецької області у справі № 905/169/25 (226/1522/24) постановив ухвалу, якою залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське” про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.11.2025 у справі № 905/169/25 (226/1522/24) скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” від 01.05.2024 № 141к “Про застосування дисциплінарного стягнення”, поновлення ОСОБА_1 на роботі електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці № 1-1 ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” та стягнення моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн.; справу № 905/169/25 (226/1522/24) в цій частині передано на розгляд Господарського суду Донецької області; в решті ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.11.2025 у справі № 905/169/25 (226/1522/24) залишено без змін.

10.08.2026 Господарський суд Донецької області у справі № 905/169/25 (226/1522/24) постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун Ольга Валентинівна, від 06.07.2026 про залишення без розгляду вимог про стягнення моральної шкоди (вх. № 01-41/4823/26); позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун Ольга Валентинівна, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" моральної шкоди у сумі 50000,00 грн. залишив без розгляду; закрив провадження у справі № 905/169/25 (226/1522/24) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" про визнання незаконним та скасування наказу ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" від 01.05.2024 № 141к "Про застосування дисциплінарного стягнення" та поновлення на роботі ОСОБА_1 на роботі електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці № 1-1 ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; роз`яснив, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства у загальному порядку.

ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний Суд” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2026 у справі № 905/169/25 (226/1522/24), у зв`язку з порушенням норм процесуального права судом першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Одночасно апелянт просив поновити строк на подання апеляційної скарги, оскільки 20.08.2026 (в останній день строку подання апеляційної) в системі ЄСІТС “Електронний суд” проводились технічні роботи внаслідок чого заявник не зміг подати апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи свою правову позицію у справі апелянт зазначає, що висновок місцевого господарського суду про немайновий характер спору та відсутність його впливу на формування обсягу заборгованості боржника є помилковим, оскільки первісно заявлений позов містив також вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За твердженням скаржника, відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України суд, вирішуючи питання про поновлення працівника на роботі, одночасно вирішує питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку є взаємопов`язаними і мають розглядатися в одному провадженні.

Посилаючись на частину другу статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, апелянт вважає, що наявність майнової вимоги до ТОВ «Краснолиманське», щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зумовлює розгляд усього спору господарським судом у межах справи про банкрутство.

На підтвердження цієї позиції скаржник посилається, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 263/3949/17.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25 (226/1522/24); відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми “Електронний суд” (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи за засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

26.08.2026 на адресу суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/169/25 (226/1522/24).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 10.08.2026 у справі № 905/169/25 (226/1522/24); учасникам справи встановлено строк - не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу № 905/169/25 (226/1522/24) до розгляду на "16" вересня 2026 об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132.

28.08.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій він просив долучити до матеріалів справи відповідь ДП «Інформаційні системи» про проведення технічних робіт.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав та своїм процесуальним правом щодо висловлення заперечень проти її доводів не скористався.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 16.09.2026 не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до Електронного кабінету; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Східний апеляційний господарський суд склав акт від 31.08.2026 про те, що ухвала від 28 серпня 2026 у справі № 905/169/25 (226/1522/24) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», про зобов`язання вчинити певні дії (в межах справи про банкрутство) не відправлена Східним апеляційним господарським судом в установленому порядку на адресу: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв`язку № 85321 в умовах воєнного стану.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача та відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.

У провадженні господарського суду на стадії розпорядження майном знаходиться справа № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”; на офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано відповідне оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” за № 75623 від 26.03.2025.

Від Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла цивільна справа № 226/1522/24 (№ провадження 2/932/594/25) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 244091,07 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000 грн., для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (вх. № 3761/25).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.09.2025 господарський суд прийняв до свого провадження цивільну справу № 226/1522/24 для розгляду в межах господарської справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; вирішив справу № 905/169/25 (226/1522/24) розглядати за правилами спрощеного провадження, призначив судове засідання, вирішив інші процедурні питання.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.11.2025 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, на підставі ч. 4 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 15.06.2026 ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.11.2025 у справі № 905/169/25 (226/1522/24) скасував в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” від 01.05.2024 № 141к “Про застосування дисциплінарного стягнення”, поновлення ОСОБА_1 на роботі електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці №1-1 ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” та стягнення моральної шкоди у сумі 50000,00 грн. Справу № 905/169/25 (226/1522/24) в цій частині передав на розгляд Господарського суду Донецької області. В решті ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.11.2025 у справі № 905/169/25 (226/1522/24) залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.07.2026 прийнято справу № 905/169/25 (226/1522/24) для продовження розгляду; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження та призначено судове засідання на 10.08.2026.

06.07.2026 позивачем до Господарського суду Донецької області подано заяву (вх. № 01-41/4823/26), в якій він просив залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди; продовжити розгляд справи № 905/169/25 (226/1522/24) в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» від 01.05.2024 № 141к «Про застосування дисциплінарного стягнення» та поновлення на роботі ОСОБА_1 на роботі електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці №1-1 ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; справу розглядати без участі позивача та його представника.

10.08.2026 Господарський суд Донецької області постановив оскаржувану ухвалу.

Закриваючи провадження у справі № 905/169/25 (226/1522/24) за позовом про визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» від 01.05.2024 № 141к «Про застосування дисциплінарного стягнення» та поновлення на роботі ОСОБА_1 на роботі електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці № 1-1 ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», господарський суд Донецької області виходив з того, що вимога про визнання незаконним та скасування наказу ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” від 01.05.2024 № 141к “Про застосування дисциплінарного стягнення” та поновлення ОСОБА_1 на роботі електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці №1-1 ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” має немайновий характер та безпосередньо не впливає на формування обсягу заборгованості боржника у справі про банкрутство, позивач не є посадовою чи службовою особою боржника.

Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Як вже було зазначено, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2026 у справі № 905/169/25 (226/1522/24) та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас відповідно до частини четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права. Отже, помилковість окремих доводів апелянта щодо правових підстав віднесення спору до господарської юрисдикції не перешкоджає суду апеляційної інстанції перевірити правильність застосування судом першої інстанції положень статті 7 КУзПБ та визначити належну юрисдикцію спору.

Таким чином, предметом цього апеляційного перегляду є законність ухвали Господарського суду Донецької області від 10.08.2026, якою вимогу ОСОБА_1 про стягнення 50 000,00 грн моральної шкоди залишено без розгляду на підставі поданої ним заяви; провадження за вимогами про визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «Краснолиманське» від 01.05.2024 № 141к «Про застосування дисциплінарного стягнення» та поновлення ОСОБА_1 на роботі закрито з мотивів того, що такий спір не належить до господарської юрисдикції.

Отже, першочерговим питанням є те, чи підлягають вимоги працівника, який не є посадовою чи службовою особою боржника, про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення і поновлення на роботі розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство, якщо цей працівник не є посадовою чи службовою особою боржника, а зазначені вимоги мають немайновий характер.

Апелянт стверджує, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали предмет цього позовного провадження продовжував включати вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судова колегія враховує наступне.

Як вже зазначав суд, ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.11.2025 у цій справі весь позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 7 КУзПБ.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 вказану ухвалу скасовано лише в частині залишення без розгляду вимог про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення моральної шкоди. У частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ухвалу від 10.11.2025 залишено без змін.

Отже, вимога про середній заробіток після постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 не була предметом подальшого розгляду у справі № 905/169/25 (226/1522/24).

Також, під час розгляду справи в Господарському суді Донецької області, позивач подав суду заяву (від 06.07.2026) в якій просив залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 ; продовжити розгляд справи № 905/169/25 (226/1522/24) в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» від 01.05.2024 № 141к «Про застосування дисциплінарного стягнення», поновлення ОСОБА_1 на роботі електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці №1-1 ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

Відтак аргументи апелянта про те, що оскаржувана ухвала від 10.08.2026 постановлена у справі, яка продовжувала містити майнову вимогу про стягнення середнього заробітку, матеріалами справи не підтверджуються.

Разом із тим помилковість цього аргументу апелянта сама по собі не свідчить про правильність висновку місцевого господарського суду щодо належності решти позовних вимог до цивільної юрисдикції.

Так, апелянт обґрунтовано зазначає, що відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при поновленні працівника на роботі закон пов`язує незаконне звільнення із правом працівника на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проте колегія суддів не погоджується з тим, що з цього випливає процесуальна нерозривність вимоги про поновлення на роботі та вимоги про середній заробіток.

Посилання апелянта на частину другу статті 235 КЗпП України підтверджує матеріально-правовий зв`язок між незаконним звільненням, поновленням працівника на роботі та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак не свідчить про процесуальну нерозривність відповідних вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 зазначила, що працівник не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення на роботі надалі звернутися з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, положення статті 235 КЗпП України не є підставою вважати, що вимога про середній заробіток, процесуальна доля якої вже визначена постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026, продовжує входити до предмета цього провадження.

Отже, доводи апелянта про те, що господарська юрисдикція зберігається тому, що цей позов наразі містить майнову вимогу про середній заробіток, є необґрунтованими, оскільки така вимога вибула з предмета провадження за результатами постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026.

Водночас наведене не вирішує питання про юрисдикцію тих позовних вимог, які після постановлення судом апеляційної інстанції від 15.06.2026 залишилися предметом розгляду у цій справі.

Згідно зі статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частинами 1-4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як вбачається з матеріалів справи, від Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровска надійшла цивільна справа № 226/1522/24 (№ провадження 2/932/594/25) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 244091,07 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000 грн., для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

У провадженні Господарського суду на стадії розпорядження майном знаходиться справа № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”; на офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано відповідне оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” за № 75623 від 26.03.2025.

Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 2 КУзПБ).

За змістом частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 2 статті 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Справи, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 13 ст. 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

Стаття 7 КУзПБ є спеціальною нормою, яка визначає особливості розгляду спорів за участю боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та у взаємозв`язку зі статтями 20, 30 ГПК України конкретизує правила предметної юрисдикції і територіальної підсудності таких спорів. Так, якщо пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України відносить до юрисдикції господарських судів, зокрема, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, то частина друга статті 7 КУзПБ передбачає розгляд господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, а також спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна. Отже, положення статті 7 КУзПБ мають застосовуватися як спеціальні щодо визначення кола спорів, які підлягають розгляду в межах справи про банкрутство. Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеному в постанові від 27.06.2023 у справі № 911/4706/15 (911/1626/21), відповідно до якого стаття 7 КУзПБ є спеціальною у відносинах неплатоспроможності та коригує правове регулювання, встановлене, зокрема, статтями 20, 30 ГПК України, забезпечуючи концентрацію спорів за участю боржника в межах справи про банкрутство.

При цьому визначальним для вирішення питання, яке постало у цій справі, є правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.06.2026 у справі № 756/11508/24. У зазначеній справі позивач заявив немайнову вимогу, що виникла з трудових правовідносин, та обґрунтовував належність спору до цивільної юрисдикції, зокрема тим, що заявлена вимога не є майновою і не впливає на розмір ліквідаційної маси роботодавця. Верховний Суд, погодившись із трудовим, а не корпоративним характером правовідносин, водночас зазначив, що такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства у зв`язку з наявністю справи про банкрутство роботодавця. У пункті 30 цієї постанови Верховний Суд сформулював висновок про належність до господарської юрисдикції спорів як з майновими, так і з немайновими вимогами до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, а в пункті 35 зазначив, що частина друга статті 7 КУзПБ передбачає вирішення в межах справи про банкрутство не лише всіх майнових спорів, стороною яких є боржник, а й усіх спорів з позовними вимогами до боржника. Отже, немайновий характер вимог та відсутність їх безпосереднього впливу на ліквідаційну масу боржника самі по собі не виключають розгляду такого спору господарським судом у межах справи про банкрутство.

Мета та завдання розгляду справ позовного провадження, який охоплюється статтею 7 КУзПБ, окрім визначених загальними нормами Господарського процесуального кодексу України, полягає в тому, що вони повинні перебувати у взаємозв`язку із метою та завданнями, які закладені в основу реалізації судових процедур банкрутства та провадження у справі про банкрутство в цілому.

Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18(916/1051/20) звертає увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати в межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Так, під час розгляду справи, господарський суд першої інстанції виходив з того, що посада електрослюсаря в товаристві з обмеженою відповідальністю (ТОВ) належить до категорії робітників, а не до службових/посадових осіб. Електрослюсар виконує технічні (виробничі) функції і не наділений організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими обов`язками (відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010. Посади робітників (у тому числі електрослюсарів) належать до розділів 7 та 8.).

Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів покладення на ОСОБА_1 за наказом керівника ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» додаткових організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, зокрема функцій відповідального за електрогосподарство підприємства, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати його службовою особою; з огляду на це, а також на немайновий характер заявлених вимог і відсутність їх безпосереднього впливу на формування обсягу заборгованості боржника у справі про банкрутство, місцевий господарський суд дійшов висновку про неналежність цього спору до господарської юрисдикції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичну обставину, що ОСОБА_1 , який працював електрослюсарем підземним, не належить до посадових або службових осіб товариства у розумінні наведеного місцевим судом законодавства.

Однак помилковим є правовий наслідок, який місцевий господарський суд пов`язав із цією обставиною.

Відсутність у працівника статусу посадової чи службової особи не виключає застосування до його немайнових вимог інших положень частини другої статті 7 КУзПБ, зокрема положень про спори з позовними вимогами до боржника та спори щодо інших вимог до боржника.

На користь такого розуміння свідчить і практика Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо розгляду господарськими судами трудових спорів звичайних працівників боржника.

Так, у постанові від 06.07.2023 у справі № 924/232/22 (686/31348/19) Верховний Суд переглянув по суті рішення у спорі працівника, який працював водієм легкового автомобіля, про визнання незаконним наказу про звільнення за прогул за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України та поновлення на роботі. Верховний Суд прямо зазначив, що оскільки щодо роботодавця здійснюється провадження у справі про банкрутство, відповідний спір розглядається в межах цієї справи, та погодився з висновком апеляційного господарського суду про незаконність звільнення і поновлення водія на роботі. Зокрема, Верховний Суд зазначив: «У цій справі здійснюється провадження у справі про банкрутство, розгляд ініційованого позивачем спору, вимоги якого є предметом цього судового розгляду, здійснюється в межах справи про банкрутство відповідача».

Отже, суд апеляційної інстанції зауважує, що сама обставина, що ОСОБА_1 є електрослюсарем, а не посадовою особою ТОВ «Краснолиманське», не є підставою для закриття провадження у господарському суді.

Не змінює наведеного висновку і посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 263/3949/17.

Зі змісту зазначеної постанови убачається, що Велика Палата Верховного Суду погодилася з належністю до господарської юрисдикції вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в умовах відкритого провадження у справі про банкрутство роботодавця.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що судове рішення апеляційного суду в частині вимог про визнання наказу незаконним та поновлення працівника на роботі не було предметом касаційного оскарження та в цій частині не переглядалося.

Отже, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 263/3949/17 не містить безпосереднього правового висновку щодо юрисдикції самостійних немайнових вимог звичайного працівника про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі за чинного правового регулювання та була сформована за правового регулювання, яке передувало введенню в дію КУзПБ.

Колегія суддів також враховує процесуальний рух саме цього спору. Первісно справа розглядалася судом цивільної юрисдикції, який передав її до Господарського суду Донецької області у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ». Господарський суд прийняв справу до розгляду, а постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 вимоги про визнання незаконним та скасування наказу і поновлення на роботі були передані цьому ж господарському суду для продовження розгляду. За таких обставин, закриття провадження з роз`ясненням позивачу необхідності звернення за захистом того самого права в порядку цивільного судочинства фактично створює негативний юрисдикційний конфлікт та не забезпечує розгляду трудового спору по суті. Такий процесуальний результат не узгоджується з принципом правової визначеності та ефективного доступу особи до суду.

Крім того, ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.01.2026 у справі про банкрутство було відмовлено у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема з огляду на відсутність судового рішення, яким було б встановлено незаконність звільнення. Отже, вирішення питання щодо законності наказу про звільнення не може бути здійснене в межах процедури розгляду грошових вимог кредитора, проте це не зумовлює передачу такого спору до цивільної юрисдикції. Відповідні вимоги підлягають розгляду за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство.

Також, у пунктах 1, 2 оскаржуваної ухвали від 10.08.2026 місцевий господарський суд задовольнив заяву самого ОСОБА_1 від 06.07.2026 та залишив без розгляду його вимогу про стягнення 50 000,00 грн моральної шкоди.

Зі змісту апеляційної скарги не вбачається наведення будь-яких окремих доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення цієї заяви. Навпаки, залишення відповідної вимоги без розгляду відбулося внаслідок реалізації самим позивачем права розпорядитися предметом спору.

Тому, сам по собі виклад у прохальній частині апеляційної скарги вимоги про скасування ухвали від 10.08.2026 повністю, за відсутності відповідних доводів та встановлених судом апеляційної інстанції порушень, не створює підстав для скасування пунктів 1, 2 оскаржуваної ухвали.

У цій частині ухвала Господарського суду Донецької області підлягає залишенню без змін.

За змістом пункту 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування такої ухвали є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, місцевий господарський суд, правильно встановивши, що ОСОБА_1 не є посадовою чи службовою особою ТОВ «Краснолиманське» та що вимоги про скасування наказу і поновлення на роботі мають немайновий характер, неправильно застосував до цих обставин положення частини другої статті 7 КУзПБ.

Таким чином, суд першої інстанції, правильно встановивши, що ОСОБА_1 не є посадовою чи службовою особою ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», а вимоги про скасування наказу та поновлення на роботі мають немайновий характер, помилково визнав ці обставини достатніми для виключення спору з господарської юрисдикції. Суд не врахував спеціального регулювання частини другої статті 7 КУзПБ, яка поряд зі спорами про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника охоплює також спори з позовними вимогами до боржника та спори щодо інших вимог до боржника, а також актуального правового висновку Верховного Суду від 24.06.2026 у справі № 756/11508/24 про належність до господарської юрисдикції в межах справи про банкрутство як майнових, так і немайнових вимог до боржника. Отже, закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України є помилковим.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» від 01.05.2024 № 141к «Про застосування дисциплінарного стягнення» та поновлення на роботі заявлені безпосередньо до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Сама лише відсутність у позивача статусу посадової чи службової особи боржника не виключає застосування частини другої статті 7 КУзПБ, оскільки наведена норма передбачає розгляд у межах справи про банкрутство не лише прямо визначених у ній категорій спорів, а й інших вимог до боржника.

Отже, спір у цій частині підлягає розгляду Господарським судом Донецької області в межах справи № 905/169/25.

За таких обставин, закриття провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення і поновлення на роботі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, є помилковим.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Донецької області від 10.08.2026 скасуванню в частині закриття провадження у справі з передачею справи у цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду. В решті оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статтею 269, пунктом 6 частини 1 статті 275, пунктом 4 частини 1 статі 280, статтею 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2026 у справі № 905/169/25 (226/1522/24) скасувати в частині закриття провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про визнання незаконним та скасування наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» від 01.05.2024 № 141к «Про застосування дисциплінарного стягнення» та поновлення ОСОБА_1 на роботі електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті на дільниці № 1-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське».

Справу № 905/169/25 (226/1522/24) у цій частині передати до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2026 у справі № 905/169/25 (226/1522/24) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.09.2026.

Головуючий суддя С.Ч. Жельне

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя П.В. Тихий