Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №917/743/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Харків Справа № 917/743/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Крестьянінов О.О.,

без виклику учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вх. №1494 П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 у справі №917/743/26 (суддя Ківшик О.В.),

за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі:

1) Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Горішні Плавні Полтавської області

2) Державної екологічної інспекції Центрального округу, м. Полтава,

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ,

про стягнення 99001,20грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року керівник Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся до Господарського суду Полтавської області (далі - позивачі) з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДСГП "Ліси України", відповідач) про стягнення збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства у розмірі 99001,20грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ДСГП "Ліси України", як постійний лісокористувач, в порушення ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не забезпечило охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустило протиправну бездіяльність, наслідком якої стала незаконна порубка невстановленими особами дерева породи "Дуб звичайний" сироростучий діаметром 34 см, на підвідомчій відповідачу території Дмитрівського лісництва квартал 28 виділ 5, поблизу с. Дмитрівка, Кременчуцького району Полтавської області.

У результаті вказаного порушення державі заподіяно шкоду у сумі 99001,20грн, розрахована згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", яку прокурор, посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 у справі №917/743/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ДСГП "Ліси України" на користь держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області 99001,20грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, а також стягнуто з відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду через бездіяльність уповноважених органів щодо захисту інтересів держави. Суд встановив наявність у діях (бездіяльності) відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: факт незаконної рубки на підпорядкованій відповідачу земельній ділянці; заподіяння шкоди навколишньому природньому середовищу на суму 99001,20грн та підтвердження її розміру належними доказами. Оскільки відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив належну охорону лісу від незаконних рубок, що свідчить про протиправність його бездіяльності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для його цивільно-правової відповідальності та задовольнив позов у повному обсязі.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач - ДСГП "Ліси України" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 у справі № 917/743/26 та увалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також скаржник просить покласти на позивача судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального законодавства, не було забезпечено всебічне, повне та об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, з огляду на наступне:

- місцевим господарським судом не було враховано, що матеріали справи не містять належних доказів, які б достовірно свідчили про порушення норм Закону саме відповідачем та не містять доказів протиправної бездіяльності відповідача. Натомість, заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями;

- законодавством не встановлено безальтернативного припису, відповідно до якого сам по собі факт виявлення незаконної порубки невстановленими особами є безумовною підставою для автоматичного покладення відповідальності на постійного лісокористувача. Отже, законодавство не покладає на лісокористувача обов`язок абсолютної (гарантованої) охорони, яка б виключала будь-яку можливість вчинення злочину третіми особами, оскільки це об`єктивно неможливо на площі в сотні тисяч гектарів;

- апелянт наголошує на тому, що шкода, заподіяна державі внаслідок незаконної рубки дерев, стягнення якої є предметом розгляду у цій справі, виникла від безпосередніх дій особи, яка незаконно зрубувала дерева, а не від постійного лісокористувача, на якого покладений обов`язок охороняти ліс. Саме відповідач після виявлення факту незаконної рубки не приховав виявлене правопорушення, не ухилився від реагування та не залишив обставини події без належної уваги, а невідкладно повідомив правоохоронні органи, надав наявні матеріали та ініціював встановлення осіб, винних у вчиненні кримінального правопорушення. Тобто, саме завдяки діям відповідача факт незаконної рубки був офіційно зафіксований та став предметом кримінального провадження. Натомість позивач, використовуючи матеріали, отримані внаслідок належного реагування відповідача, фактично самоусунувся від встановлення безпосередніх винуватців незаконної порубки, не надав суду відомостей про результати розслідування, не підтвердив виявлення осіб, які здійснили порубку, та не навів доказів вжиття всіх можливих заходів для притягнення реальних порушників до відповідальності;

- суд першої інстанції не встановив наявності протиправної бездіяльності апелянта як постійного лісокористувача, а висновок суду про наявність усіх елементів цивільного правопорушення ґрунтується лише на нормах права та доказах незаконної рубки, які не підтверджують протиправної поведінки саме апелянта;

- факт вчинення рубки "невстановленими особами" не свідчить про вину лісокористувача. Навпаки, виявлення такого факту лісовою охороною та повідомлення поліції підтверджує сумлінну поведінку відповідача;

- на переконання скаржника, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у спірних правових відносинах: лісокористувач не є "страхувальником" або "гарантом" від будь-яких злочинних посягань третіх осіб; покладення відповідальності за збитки без доведення вини лісокористувача (його протиправної бездіяльності) є порушенням ст. 1166 ЦК України; сам факт існування трудових відносин чи договору не означає, що лісокористувач несе відповідальність за дії "чорних лісорубів", якщо він не сприяв їм або не ігнорував свої охоронні обов`язки. Отже, у таких спорах критично важливим є розмежування щодо дій лісокористувача, тобто чи були здійснені рейди, чи зафіксовано факт, чи було повідомлено правоохоронні органи, а також щодо бездіяльності - відсутність реагування, неповідомлення, або свідоме ігнорування охорони території;

- в оскаржуваному рішенні судом не вказано, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача, як і не було конкретизовано, які саме дії відповідач повинен був вчинити в даній ситуації відповідно до вимог ведення лісового господарства та існуючих реалій, з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок в конкретному випадку, однак їх не вчинив, доказів невчинення таких дій відповідачем матеріали справи не містять;

- щодо здійсненого прокурором розрахунку збитків апелянт наголошує на тому, що: експертиза проведена без натурного огляду лісових насаджень та візуального огляду зрубаного дерева; розрахунок шкоди ґрунтується на гіпотетичних припущеннях, тому не є достовірним і допустимим доказом; ані експертом, ані судом не досліджувалося, які саме такси повинні бути застосовані в даному випадку та якою постановою Кабінету Міністрів України потрібно керуватися (від 23.07.2008 № 665 або від 10.05.2022 №575), адже в їх додатках значаться різні такси;

- прокурором не доведено наявності виключного випадку для представництва інтересів держави в суді, а захист таких інтересів повинні здійснювати насамперед уповноважені органи.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026, у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСГП "Ліси України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 у справі №917/743/26; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ДСГП "Ліси України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 у справі №917/743/26 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) без повідомлення учасників справи.

Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 про відкриття апеляційного провадження була доставлена всім сторонам у справі в електронні кабінети у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої вони є.

24.07.2026 до Східного апеляційного господарського суду від Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує наступним:

- обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев;

- виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст.ст. 63 і 86 Лісового кодексу України та з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 09.08.202018 та 19.08.2018 у справах №№ 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою за шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів; адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами;

- порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу;

- отже, прокурор вважає, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев;

- у даній справі доведеним є склад цивільного правопорушення, а саме: 1) підтверджено факт незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; 2) шкода, розмір якої доказово підтверджено; 3) причинно-наслідковий зв`язок шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконанням ним обов`язку щодо здійснення заходів щодо охорони лісів від незаконних рубок; 4) неналежне виконання відповідачем встановлених законодавством обов`язків з охорони лісу свідчить про причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді рубки дерев;

- висновок експерта № 350/351 від 26.05.2025 за результатами проведення комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12023170520000465 від 14.06.2023 є належним та допустимим доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди, яка виявлена працівниками відповідача, що здійснювали охорону лісу, підтверджена при огляді місця події; відповідачем власних доказів, які б спростовували вказаний висновок експерта, суду не надано;

- щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, то звернення прокурора до суду в спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відшкодування шкоди завданої довкіллю внаслідок незаконної порубки дерев лісу, що комплексно та беззаперечно свідчить про винятковий суспільний інтерес та високий ступінь суспільної значущості даної справи, а тому відповідає ознаці виключного випадку, що вимагає захисту прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

За приписами ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.03.2023 поблизу села Дмитрівка Кременчуцького району Полтавської області, на території кварталу 28 виділу 5 Дмитрівського лісництва, лісничим Дмитрівського лісництва філії "Кременчуцьке лісове господарство" ДП "Ліси України" було виявлено незаконну порубку дерева породи "Дуб звичайний" сироростучий, діаметром 34 см.

23.03.2023 директором філії "Кременчуцьке лісове господарство" ДП "Ліси України" листом №158 повідомлено Кременчуцький РУП ГУ НП в Полтавській області про те, що 22.03.2023 працівниками відповідача у кварталі 28 виділу 5 Дмитрівського лісництва поблизу с. Дмитрівка, Кременчуцького району виявлено незаконну рубку дерева породи "Дуб звичайний" сироростучий, діаметром 34 см, чим заподіяно шкоди на суму 99001,20грн.

У вказаному листі зазначено, що філія "Кременчуцьке лісове господарство" ДП "Ліси України" є постійним лісокористувачем відповідної земельної ділянки (а.с. 44 т. 1). В додатки до листа від 23.03.2023 № 158 залучено акт огляду вчинення місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.03.2023.

Згідно з розрахунком розміру шкоди, який зафіксований у акті огляду вчинення місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.03.2023 (а.с. 44-45 т.1), заподіяної незаконною рубкою дерев, складеним лісничим Дмитрівського лісництва філії "Кременчуцьке лісове господарство" ДП "Ліси України", загальний розмір шкоди складає 99001,20грн.

Зазначений розрахунок містить відомості про точну кількість, види зрубаних сироростучих дерев та їх діаметри у кори біля шийки кореня.

На підставі вказаного листа, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, було розпочате кримінальне провадження №12023170520000465 від 14.06.2023, у межах якого встановлено, що 28.03.2023 року до ЧЧ ВП № 2 КРУП надійшло повідомлення про те, що на території Дмитрівського лісництва поблизу с. Дмитрівка, Кременчуцького району Полтавської області, було виявлено незаконну порубку дерева породи "Дуб звичайний" сироростучий, діаметром 34 см, чим заподіяно шкоди на суму 99001,20грн.

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, 02.04.2026 було проведено огляд місця події у с. Дмитрівка, старшим слідчим СВ ВП №2 Кременчуцького ГУ НП в Полтавській області, старшим лейтенантом поліції Веселовим А.І., що підтверджується наявною у справі копією протоколу огляду (а.с. 39-43 т.1).

Також під час досудового розслідування кримінального провадження №12023170520000465 від 14.06.2023 за ч. 4 ст. 246 КК України, Полтавським відділенням "Інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса" на підставі постанови слідчого від 04.03.2024 про призначення експертизи проведено комплексну судову інженерно-екологічну та економічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта № 350/351 від 16.12.2024 за результатами проведення комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12023170520000465 від 14.06.2023, було здійснено розрахунок розміру шкоди, що наведений у Розрахунку шкоди заподіяної лісу у акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, доданого до заяви про вчинення кримінального правопорушення, від 22.03.2023 філії "Кременчуцьке лісове господарство" ДП "Ліси України", підтверджується в сумі 99001,20грн (а.с. 27-32 т.1).

Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у цій справі, прокурор посилається на те, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.

Враховуючи, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №12023170520000465 від 14.06.2023 не встановлено осіб, які здійснили незаконну порубку дерев, тому завдані незаконною порубкою дерев збитки мають бути відшкодовані її постійним користувачем (відповідачем), що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване рішення від 25.06.2026 у справі №917/743/26, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача-1 шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу у розмірі 99001,20грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", шляхом повідомлення позивачів про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а також повідомлення про намір звернутися до суду в інтересах позивачів з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісового фонду; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних такс обчислення розміру шкоди; наявний безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також наявна вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень та порушенню природно-заповідного режиму, у зв`язку з цим суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача 99001,20грн шкоди є законними та обґрунтованими.

Надаючи правову кваліфікацію спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Предметом спору в цій справі є стягнення з відповідача збитків, завданих державі у зв`язку з порушенням норм лісового та природоохоронного законодавства, внаслідок незаконної вирубки дерев.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд апеляційної інстанції враховує, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, суд, розглядаючи спір про стягнення збитків, має встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (такий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відносини щодо стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України (далі - ЛК України).

Відповідно до ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Згідно зі ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 ст. 86 ЛК України встановлено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

Стаття 105 ЛК України встановлює, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Судова колегія зазначає, що правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 року у справі №907/48/24, від 18.05.2023 року у справі №914/669/22, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 року у справі №909/976/17.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

За таких обставин, у цих правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

Колегія суддів при розгляді справи приймає до уваги висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 12.09.2024 року у справі №907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

Східний апеляційний господарський суд враховує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження встановлення винних осіб у кримінальному провадженні №12023170520000465 від 14.06.2023.

При цьому, наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб або інших (третіх) осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що місцевим судом не визначено конкретний перелік заходів, які відповідач був зобов`язаний вчинити для забезпечення охорони лісу від незаконних рубок, адже приписи ЛК України покладають на постійного лісокористувача функціональний обов`язок забезпечити охорону, захист та збереження лісових насаджень, однак не встановлюють і об`єктивно не можуть встановлювати вичерпного переліку конкретних організаційних, технічних чи інших заходів, достатніх для виконання такого обов`язку у кожній конкретній ситуації.

У свою чергу, визначення необхідності, достатності, структури, періодичності та послідовності відповідних заходів належить до сфери господарської компетенції самого постійного лісокористувача та повинно здійснюватися ним добросовісно, розумно і професійно з урахуванням особливостей відповідної лісової ділянки.

При цьому критерієм належного виконання такого обов`язку є забезпечення охорони та збереження лісових насаджень від незаконних рубок.

Сам факт незаконної рубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача, свідчить про недостатність вжитих ним заходів для забезпечення охорони лісу та не може бути спростований лише посиланнями на складність здійснення охорони значної площі лісового фонду чи відсутність законодавчо визначеного алгоритму відповідних дій.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи фотознімки виявленого пошкодженого дерева (а.с. 42-43 т.1), судовою колегією встановлено, що незаконна порубка дерева не відбувалася будь-яким прихованим способом, який би не надавав відповідачу об`єктивної можливості виявити та усунути відповідне порушення, а здійснювалася на відкритій місцевості лісового масиву за допомогою спеціальних механічних засобів (пили) та саме дерево вивозилося з території лісового масиву за допомогою спеціальної вантажної техніки, що не може свідчити про наявність у лісгоспу об`єктивних перешкод у виявленні та припиненні відповідного порушення.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про наявність у його діях сумлінної поведінки, оскільки в даному не підтверджено відсутність у лісгоспу можливості виявити та запобігти незаконній вирубці дерева, яка здійснювалася технічними засобами на відкритій місцевості, а вивезення дерева за допомогою вантажної техніки, тобто відповідачем не спростовано пасивність своєї поведінки як лісокористувача.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що сам по собі факт повідомлення правоохоронних органів про виявлення факту здійснення незаконної порубки лісів не звільняє особу, на яку покладено обов`язок зі здійснення в тому числі охорони від незаконної порубки лісів від відповідальності за завдані збитки через не дотримання покладених обов`язків.

Судова колегія наголошує, що саме відповідач, як постійний лісокористувач має обов`язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій йому території, водночас належних та достатніх заходів не вжив.

Доводи відповідача про те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками саме під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх посадових обов`язків, не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.

Колегія суддів враховує, що повідомлення компетентних органів після виявлення незаконної рубки характеризує лише поведінку відповідача після встановлення факту правопорушення та свідчить про виконання ним окремого обов`язку щодо реагування на вже вчинене кримінальне правопорушення. Водночас, такі дії жодним чином не спростовують факту попереднього неналежного виконання відповідачем покладеного законом обов`язку щодо забезпечення охорони та збереження лісових насаджень, поза як належність (повнота та ефективність) діяльності із захисту лісу унеможливила б такої вирубки.

Таким чином, апелянт безпідставно ототожнює два самостійні цивільно-правові делікти (незаконна рубка дерев, вчинена невстановленими особами, та протиправна бездіяльність постійного лісокористувача щодо незабезпечення охорони та схоронності лісових насаджень), які мають різний суб`єктний склад, різні юридичні підстави відповідальності та не виключають один одного.

Разом з цим, колегія суддів зауважує на тому, що встановлення у майбутньому конкретних фізичних осіб, які здійснили незаконну рубку, та притягнення їх до кримінальної чи цивільно-правової відповідальності саме по собі не звільняє відповідача як постійного лісокористувача від цивільно-правової відповідальності за власну протиправну бездіяльність щодо незабезпечення охорони лісових насаджень.

При цьому у разі відшкодування шкоди відповідач не позбавлений права звернутися у встановленому законом порядку з відповідними регресними вимогами до осіб, які безпосередньо здійснили незаконну рубку, якщо такі особи будуть встановлені. Отже, можливість подальшого притягнення безпосередніх правопорушників до відповідальності не впливає на правомірність заявлення позову саме до постійного лісокористувача.

У пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що згідно вимог ч. 2 ст. 19, ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 та 19.09.2018 у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.

Крім того, згідно з п. 3.1. Статуту ДСГП "Ліси України", затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2025 №206, підприємство створене з метою, зокрема, ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Відповідно до п.п. 3.2.2. та 3.2.3. цього Статуту основними напрямами діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

Предметом діяльності Філії "Слобожанський лісовий офіс", серед іншого, є також забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і травин.

Колегія суддів враховує, що у постанові від 28.09.2023 у справі №927/32/23, розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.

У постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23 у контексті застосування ст. 107 ЛК України також зазначено, що протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.

Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, а отже, не виконав покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відтак, суд першої інстанції не був зобов`язаний встановлювати перелік комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, адже саме законом передбачена імперативна вимога щодо виконання покладених законодавством обов`язків на лісокористувача з охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території від незаконних рубок.

Таким чином, наведені обставини у сукупності свідчать про належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка у цьому випадку полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Разом з тим, відповідачем не доведено відсутності своєї вини у заподіянні шкоди у повному розмірі.

Колегія суддів зазначає, що обставина незаконної порубки дерев підтверджується наявними в справі належними та допустимими доказами, зокрема, протоколом огляду від 02.04.2026, проведеного старшим слідчим СВ ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, підписаного без зауважень всіма особами, які брали участь у проведенні слідчих дій та огляді (працівників поліції, понятих, працівників лісового господарства – провідного інженера з охорони та захисту лісу Філії "Слобожанський лісовий офіс"). У вказаному протоколі огляду зафіксовано конкретне пошкодження лісового насадження, кількість виявлених пнів, їх діаметр та породу.

Зазначені дані у повній мірі зафіксовані та відображені у протоколі огляду місця події від 02.04.2026 та відомостях фото таблиці (а.с. 42-43 т.1), які підписані всіма учасниками без зауважень, у тому числі представником лісництва, що свідчить про узгодженість зафіксованих фактичних даних.

Крім того, матеріали справи містять лист №158 від 23.03.2023 Філії "Кременчуцького лісового господарства" Слобожанського офісу ДСГП "Ліси України", направленому на адресу Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області про те, що 22.03.2023 працівниками відповідача у кварталі 28 виділу 5 Дмитрівського лісництва поблизу с. Дмитрівка, Кременчуцького району виявлено незаконну рубку дерева породи "Дуб звичайний" сироростучий, діаметром 34 см, чим заподіяно шкоди на суму 99001,20 грн.

До вказаного листа від 23.03.2023 № 158 також долучено акт огляду вчинення місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.03.2023, яким працівники лісництва зафіксували факт незаконної рубки дерева породи "Дуб звичайний" сироростучий, діаметром 34 см, яка (рубка) мала ознаки самовільної та була виявлена 22.03.2023.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вказане дерево на земельній ділянці, що розташовані в адміністративних межах села Дмитрівка Кременчуцького району Полтавської області та перебуває в постійному користуванні ДСГП "Ліси України", було відведене в законному порядку під рубку.

Як вже вказувалося раніше, обов`язок щодо охорони лісів від незаконних рубок, а також обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача як постійного лісокористувача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт виявлення незаконної рубки лісу на земельній ділянці, наданій відповідачеві у постійне користування, свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого було здійснено незаконне вирубування лісу.

Враховуючи те, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Щодо розміру шкоди, колегія суддів враховує, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18).

Також, Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17 визначено, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18), а можливість використання при розгляді іншої справи в якості одного з доказів виконаних у кримінальному провадженні висновків експерта підтверджено Верховним Судом (постанови від 17.10.2019 у справі №678/364/15-ц; від 05.02.2020 у справі №461/3675/17 та від 10.03.2020 у справі № 9901/740/18).

Колегія суддів враховує, що господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо), проте зобов`язаний дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників господарської справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення господарської справи.

Як вбачається з матеріалів справи, сума збитків у розмірі 99001,20грн встановлена у висновку експерта Полтавського відділення "Інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса" №350/351 від 16.12.2024 за результатами проведення комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №12023170520000465 від 14.06.2023.

Розмір шкоди розраховано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".

Колегія суддів зазначає, що судовий експерт при проведенні судової експертизи самостійно визначає методику та методи дослідження при проведенні експертизи, у тому числі наявність чи відсутність необхідності проведення натурного обстеження об`єкту дослідження на місці події.

У свою чергу, господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №907/651/17).

Колегія суддів враховує, що особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.ст. 384, 385 КК України, а сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (див. постанови Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі №450/3032/19, від 07.02.2024 року у справі №201/11458/20).

Відтак, експертиза, проведена у кримінальному провадженні за постановою слідчого, є судовою і її висновки слід оцінювати у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, проведений експертом розрахунок шкоди, заподіяної лісу, відповідає Додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 "Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев`яніле стебло, до ступеня припинення росту" з урахуванням індексації цін.

Відтак, висновок експерта від 16.12.2024 є належним та допустимим доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди в сумі 99001,20 грн.

При цьому, саме лише помилкове посилання суду першої інстанції на додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, яка втратила чинність, не спростовує правильності здійсненого розрахунку шкоди.

Щодо посилання апелянта на недоліки висновку комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом, експертний висновок ґрунтується не лише на протоколі огляду місця події, а й на розрахунку шкоди, складеному самою Філією "Кременчуцьке лісництво" ДП "Ліси України". Саме у цьому розрахунку визначено кількість незаконно зрубаних дерев, його породу, діаметр та інші показники, необхідні для визначення розміру шкоди.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заперечував розмір визначеної шкоди, а власного контррозрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу відповідачем до суду не надано.

Що стосується посилання відповідача на те, що висновок експерта не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки він проведений без натурного обстеження місця спричиненої шкоди та перевірки фактичних відомостей на підставі яких було здійснено розрахунок, колегія суддів зазначає таке.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що висновок судової експертизи не є єдиним доказом, що підтверджує розмір завданих збитків внаслідок незаконної порубки дерева. Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок шкоди, заподіяної лісу, та розрахунок обсягу (об`єму) завданої внаслідок незаконної порубки було здійснено також й відповідачем, зокрема, у долученому до листа від 23.04.2023 №158 Акті огляду вчинення місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.03.2023. При цьому, розмір шкоди, визначений експертом, повністю відповідає первинному розрахунку відповідача (а.с. 45 т.1), а факт того, що спиляне дерево було сироростучими було зафіксовано самим відповідачем у цьому Акті огляду від 22.03.2023 (а.с. 44 т.1).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено прокурором у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів було правильно встановлено наявність підстав для настання цивільно-правової відповідальності відповідача та стягнення шкоди. Так, судом було досліджено розрахунок шкоди, протоколи огляду місця події, висновок експерта №350/351 від 16.12.2024 за результатами проведення комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12023170520000465 від 14.06.2023, за наслідками оцінки та дослідження вказаних доказів суд правильно встановив розмір шкоди завданої природньому середовищу та підстави настання цивільно-правової відповідальності.

Отже, місцевим господарським судом було надано оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та встановлено наявність складу правопорушення: незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки останнього; шкоди, розмір якої підтверджено наявними у справі належними та допустимим доказами; причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок. Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 30.01.2025 року у справі №907/48/24.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку прокурор при зверненні до суду позивачами визначив Горішньоплавнівську міську раду Кременчуцького району Полтавської області та Держекоінспекцію Центрального округу.

17.03.2026 Кременчуцька окружна прокуратура Полтавської області листом №52/1-11159-26 звернулася до Держекоінспекції Центрального округу в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою повідомлення уповноваженого органу про наявність порушення інтересів держави та необхідності самостійного вжиття заходів реагування задля їх поновлення – звернення до суду з позовною заявою до ДСГП "Ліси України" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі. У листі також було зазначено, у разі невжиття заходів реагування самостійно, у Кременчуцької окружної прокуратури виникнуть підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом звернення до суду з відповідним позовом, про результати розгляду просив проінформувати прокуратуру.

Також з відповідним запитом прокуратура звернулась 30.03.2026 до Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

У відповідь на вказаний лист Горішньоплавнівська міська рада повідомила окружну прокуратуру листом від 30.03.2026 про доцільність вирішення питання щодо звернення з позовом до суду саме органами прокуратури.

Згідно з відповіддю Держекоінспекцїії Центрального округу від 19.03.2026 повідомлено, що не зверталась до суду з позовом до ДСГП "Ліси України" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в сумі 99001,20грн, та просила прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, як вбачається зі змісту отриманих листів від позивачів, прокуратурою дотримано порядок, визначений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", адже Горішньоплавнівська міська рада та Держекоінспекція Центрального округу просили прокурора вжити заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Місцевим господарським судом встановлено, що в разі належного виконання своїх повноважень в сфері контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, визначених діючим законодавством, як Держекоінспекція Центрального округу, так і Горішньоплавнівська міська рада повинні були дізнатися про правопорушення, вчинене 22.03.2023, з моменту його вчинення, тобто ще у березні 2023 року.

Однак, зазначені обставини свідчать про усвідомлену пасивну поведінку уповноважених суб`єктів владних повноважень щодо належного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносин, внаслідок чого спричинена незаконною рубкою дерев шкода не відшкодовується протягом більше, ніж чотири роки, що призводить до ненадходження коштів до бюджетів різних рівнів.

Наведені обставини свідчать про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах Держекоінспекцією Центрального округу та Горішньоплавнівською міською радою, внаслідок чого у прокурора виникає право на звернення з позовом до суду з метою захисту її інтересів.

Судова колегія враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №№ 903/129/18 912/2385/18, 910/11956/20, 920/821/18, 920/266/19,805/430/18-а, 922/3025/20, де, зазначено, що факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.

Як вбачається з матеріалів, листами від 02.04.2026 Держекоінспекцію Центрального округу та Горішньоплавнівську міську раду було додатково повідомлено прокурором в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про представництво окружною прокуратурою в суді інтересів держави шляхом пред`явлення відповідного позову.

Оскільки прокуратурою було дотримано порядку, визначеного ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" і отримано відповіді згідно яких чітко та однозначно вбачається, що відповідні особи не будуть самостійно вчиняти дії, то подальше дотримання строків прокуратурою за своєю суттю вже буде необґрунтованим зволіканням для ініціювання захисту інтересів.

Виходячи з наведеного, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин щодо недотримання прокуратурою розумного строку повідомлення позивачів перед зверненням до суду для надання їм можливості належним чином відреагувати на виявлені порушення.

Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, ці обставини було детально досліджено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ДСГП "Ліси України" задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 у справі №917/743/26 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 у справі №917/743/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 у справі №917/743/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.О. Крестьянінов