Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №922/956/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/956/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): Маркова О.І., довіреність №160-Д від 19.06.2026;

від відповідача: Харцизова Т.В., довіреність від 21.07.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вх. № 1530 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 (повне рішення складено 24.06.2026) у справі № 922/956/26 (суддя Рильова В.В.),

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту", м. Харків,

про стягнення 2885407,50грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (далі - ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2885407,50грн, з яких: пеня у розмірі 2109352,50грн та штраф у розмірі 776055,00грн, нарахованих у зв`язку з несвоєчасною поставкою товару за укладеним сторонами Договором про закупівлю №252/06-24-РМ від 06.06.2024 (далі - договір).

Відповідач у ході розгляду справи в суді першої інстанції визнавав порушення термінів поставки товару, просив зменшити розмір штрафних санкцій на 70% до суми 856622,25грн, посилаючись на виникнення обставин непереборної сили, про які позивача було належним чином повідомлено.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 у справі №922/956/26 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" на користь ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" пеню у розмірі 1054676,25грн та штраф у розмірі 776055,00грн, а також судовий збір у розмірі 21968,80грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного:

- відповідач виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним договором, але порушивши строки поставки товару, тому позивач має право вимагати сплати пені та штрафу;

- суд визнав нарахування пені обґрунтованим, водночас задовольнив клопотання відповідача про зменшення суми пені на 50% до суми 1054676,25грн, зазначивши, що обставини непереборної сили мають причинно-наслідковий зв`язок з простроченням.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач - ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 у справі № 922/956/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1054676,25грн і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 2109352,50грн; в іншій частині рішення залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно зменшив розмір штрафних санкцій, з огляду на те, що:

- факт порушення відповідачем строків виконання зобов`язання встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами;

- відповідач мав усвідомлювати ризики, які може нести співпраця з турецьким контрагентом;

- відсутні докази вжиття відповідачем всіх можливих заходів для виконання зобов`язання у встановлені договором строки.

Крім того, укладаючи контракт, сторони погодили всі його істотні умови (такі як, строк поставки, розмір штрафних санкцій), що свідчить про прийняття відповідальності за можливе порушення договірних зобов`язань.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Россолов В.В., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 у справі №922/956/26; призначено справу до розгляду на 01.09.2026 об 11:30 год; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 задоволено заяву представниці ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" - адвоката Маркової О.І. про участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 повідомлено учасників справи, що розгляд справи відбудеться 08.09.2026 об 11:30.

05.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 у справі № 922/956/26 - без змін.

Обґрунтовуючи свої заперечення на доводи апеляційної скарги позивача, відповідач підтримує позицію, викладену в заявах по суті спору в суді першої інстанції. Зокрема, визнає прострочення строків поставки товару, проте посилається на незалежні від нього обставини виконання зобов`язання, про які він повідомляв позивача належним чином та наголошує на відсутності збитків для позивача у зв`язку з таким простроченням. Відповідач зазначив, що позивач встановив максимально стислі терміни поставки, а також не врахував під час виконання договору листи та документи, надані відповідачем.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 задоволено заяву представниці ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" - адвоката Харцизової Т.В. про участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2026 брали участь в режимі відеоконференції представниця позивача (апелянта) та представниця відповідача.

Представниця позивача (апелянта) підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення пені у розмірі 1054676,25грн та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представниця відповідача заперечувала проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.06.2024 між ДП Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (в подальшому зазначена юридична особа була приєднана до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" відповідно до наказу Міністерства оборони України №281 від 02.05.2025, далі - Замовник, позивач) та ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (далі - Постачальник, відповідач) укладено Державний контракт (Договір) про закупівлю №252/06-24-РМ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Замовнику сумку-підсумок бойову В, вид 5 (18920000-4: Сумки) (далі - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-05-13-010675-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до п. 4.1. Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Відповідно до п. 5 Специфікації (Додаток №1) до Договору сторони погодили поставку Товару в загальній кількості: 19000 штук до 30.06.2024.

Додатковою угодою № 1 від 28.06.2024 сторони погодили нові терміни щодо поставки Товару в загальній кількості: 19000 штук до 31.07.2024.

Відповідно до п. 4.2. Договору поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).

Відповідно до п. 4.3. Договору заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десять) календарних днів з моменту укладення Договору.

Так, на виконання Договору Замовником була оформлена та надіслана Постачальнику Заявка №R000345 від 10.06.2024 з кінцевою датою поставки 19000 штук - 30.06.2024.

В подальшому, заявка №R000345 відповідно до Додаткової угоди №1 була відкоригована та надіслана Постачальнику 28.06.2024 з кінцевою датою поставки 19000 штук - 31.07.2024, а саме отримувачам партіями по 9000 штук; 6000 штук та 4000штук.

Як вбачається з актів приймання товару, що містяться у матеріалах справи, отримувач отримав, а постачальник поставив:

1. товар у кількості 6000 штук до військової частини НОМЕР_1 02.10.2024, що підтверджується Актом приймання Товару №541;

2. товар у кількості 9000 штук до військової частини НОМЕР_2 02.10.2024, що підтверджується Актом приймання Товару №960.

3.товар у кількості 4000 штук до військової частини НОМЕР_3 04.10.2024, що підтверджується Актом приймання Товару №263.

Відповідно до пункту 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2. Договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

З огляду на допущене постачальником (відповідачем) прострочення поставки товару, замовник (позивач) відповідно до п.п. 8.2, 8.4 договору нарахував останньому пеню в розмірі 2109352,50грн та штраф в сумі 776055,00грн.

13.12.2024 позивачем ДП "ДОТ" на адресу ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" направлено претензію (вих. №252/06-24-РМ) про сплату штрафних санкцій за договором на загальну суму 2885407,50грн.

Відповідачем у добровільному порядку штрафні санкції не сплачено, що стало підставою звернення позивача до суду для захисту своїх прав.

У ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач проти заявлених позивачем сум стягнення пені заперечував, просив зменшити її на 70% до суми 865622,25грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що порушення строків виконання зобов`язання з постачання товару зумовлено обставинами непереборної сили (форс-мажорів), про що позивача було повідомлено належним чином. Означене є підставою для застосування судом ч. 3 ст. 551 ЦКУ та ст. 233 ГКУ та зменшення суми нарахованих позивачем штрафних санкцій на 70% до суми 865622,25грн.

Як вже зазначалось, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та наявності підстав для зменшення розміру заявленої позивачем пені на 50% до суми 1054676,25грн, з чим також погодився відповідач та в апеляційному порядку не оскаржував.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом апеляційного оскарження позивача та апеляційного розгляду у цій справі є рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1054676,25грн, а саме в частині зменшення нарахованих до стягнення сум пені на 50%.

Так, доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення неустойки.

Розглядаючи вимоги апеляційної скарги в частині зменшення розміру нарахованої пені, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з недотриманням відповідачем строків поставки товару за укладеним між сторонами договором позивачем заявлено вимоги про стягнення з останнього пені у розмірі 2109352,50грн та штрафу в сумі 776055,00грн.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 цієї статті). Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Як передбачено нормами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що предметом спору є зобов`язання, які випливають із договору поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що у додатковій угоді №1 до Договору від 28.06.2024 до п. 5 Специфікації сторонами було погоджено та внесено зміни щодо подовження строків поставки товару - до 31.07.2024.

Згідно з вищезазначеною Додатковою угодою №1 замовником було направлено заявку на поставку №R000345, відповідно до якої кінцева дата постачання товару у кількості 9000 штук, 6000штук, 4000 штуки є 31.07.2024.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач здійснив поставку товару з порушенням погоджених строків, а саме:

- за актом приймання товару №541 від 02.10.2024 строк прострочення складає 63 календарних днів;

- за актом приймання-передачі №960 від 02.10.2024 строк прострочення складає 63 календарних днів;

- за актом приймання-передачі №263 від 04.10.2024 строк прострочення складає 65 календарних днів.

Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином та порушив строки поставки товару, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з нього пені та штрафу, передбачених п. 8.2 договору від 06.06.2024.

Водночас судова колегія, вирішуючи питання про наявність підстав для зменшення розміру пені, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів враховує, що укладеним між сторонами договором від 06.06.2024 (зокрема, п. 8.2) сторонами погоджена відповідальність за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань. Суд першої інстанції, досліджуючи обставини справи, в оскаржуваному рішенні дійшов правомірного висновку про наявність підстав для нарахування пені та штрафу.

Дослідивши наявні матеріали справи, взявши до уваги доводи та пояснення сторін щодо підстав зменшення неустойки, колегія суддів наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 26.05.2026 у cправі №922/3800/25, словосполучення "може зменшити за рішенням суду", "суд має право" та "суд може", вжиті у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, свідчать, що саме суди першої інстанції користуються певною свободою розсуду в аспекті можливості/неможливості зменшення розміру неустойки, оцінюючи конкретні обставини, які мають істотне значення.

Аналогічних висновків про право суду на зменшення розміру неустойки, заявленої до стягнення, дійшов Верховний Суд у постановах від 16.11.2023 у справі №916/3232/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22.

При цьому, у законодавстві не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є різними, оскільки щоразу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку ст. ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Так суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен:

- з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків,

- а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), тощо.

Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі №910/582/25, від 08.07.2025 у справі №922/3697/24, від 10.06.2025 у справі №925/585/24, від 17.04.2025 у справі №910/7827/2, від 26.02.2025 у справі №911/168/24.

Як послідовно наголошує Верховний Суд у своїх постановах, що зменшення розміру неустойки залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення і його конкретний розмір.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 70% до суми 865622,25грн, посилаючись на виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на підтвердження яких ним надано, зокрема, договір купівлі-продажу №08-05/24 від 08.05.2024, укладений між ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (покупець) та SOTEKS KUMASCILIK KONFEKSIYON SAN. Ve TIC. LTD. STI (Туреччина) (продавець) та додаток №2 до нього; повідомлення від турецького контрагента від 26.07.2024 про настання форс-мажорних обставин на території Туреччини з 21.06.2024; сертифікат ТПП №3200-24-1529 від 09.08.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), де дата настання форс - мажорних обставин 26.07.2024, дата закінчення - тривають на 09.08.2024, а також докази неодноразового повідомлення відповідачем позивача про такі обставини: листування ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" з ДП "Державний оператор тилу".

Дослідивши наявний у справі сертифікат ТПП №3200-24-1529 від 09.08.2024, колегія суддів встановила, що форс-мажорні обставини, які виникли у ланцюгу учасників постачання за Договором про закупівлю №252/06-24-РМ від 06.06.2024, укладеним між ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" та ДП МОУ "Державний оператор тилу", а саме: пожежі, що тривають на території Туреччини з 21.06.2024, через які зіпсовано тканину у постачальника - компанії SOTEKS KUMASCILIK KONFEKSIYON SAN. Ve TIC. LTD. (Туреччина) спровокували неможливість своєчасного виконання зобов`язань за зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу №08-05/24 від 08.05.2024, укладеним між відповідачем у справі та турецьким контрагентом. У свою чергу, виникнення останніх унеможливило виконання відповідачем обов`язку поставити товар (сумки) у встановлений договором від 06.06.2024 термін (31.07.2024).

Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, обставини непереборної сили, на які посилався відповідач у вказаних листах, мають причинно-наслідковий зв`язок із простроченням відповідача.

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України, серед іншого, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

У статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Як зробила висновок Велика Палата Верховного Суду від 08.05.2018 у постанові у справі №910/7495/16, ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність.

Отже, відповідно до вищезазначених положень законодавства форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Як передбачено п. 10.4. Договору, при настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 10.6. цього договору.

Згідно з п. 10.5. Договору протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4. цього договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, сторони не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю Сторони, яка не виконує свої зобов`язання.

У разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша сторона не надає інших письмових інструкцій, сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище (п. 10.6 договору).

Відповідно до п. 10.7. договору якщо сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), протягом 5 робочих днів з моменту їх настання не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим договором, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Такий документ надається іншій стороні протягом 14 робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку зазначеному у п. 10.6. вище. У випадку не надання стороною для якої виникли форс-мажорні обставини, повідомлень та доказів виникнення таких обставин, у строк вказаний у п.п. 10.6 та 10.7 договору, сторона втрачає право, у майбутньому, посилатись на такі форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності.

Пункт 10.10. Договору передбачає, що у разі, якщо постачальник підпав під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), та протягом 14 робочих днів з моменту їх настання не знайшов інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим договором, замовник може ініціювати дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 12.1. договору обмін повідомленнями у межах виконання умов цього договору здійснюється сторонами у письмовій формі власноручно або шляхом надсилання поштовим зв`язком (рекомендованим листом) на адреси, вказані в у розділі 16 цього договору, та/або шляхом надсилання електронного повідомлення засобами електронної пошти, на адреси, вказані в у п. 12.2 цього договору, з застосуванням автентифікації, передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". Всі інші повідомлення в межах цього договору здійснюються в письмовій формі шляхом передачі поштовим зв`язком (рекомендованим листом).

Згідно з п. 12.2 договору обмін повідомленнями засобами електронної пошти можуть здійснюватися з застосуванням електронної ідентифікації (автентифікації), передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". У межах виконання цього договору сторони обмінюються повідомленнями за наступними електронними адресами (у разі, якщо письмово не будуть повідомлені інші адреси): від замовника: logistics@dotua.org, logistics_ekip@dotua.org; від постачальника: tender@rarog.ua.

З наданих відповідачем документів вбачається, що 26.07.2024 турецький контрагент листом повідомив відповідача про виникнення пожеж на території Туреччини з 21.06.2024 як форс-мажорних обставин; листом від 29.07.2024 відповідач повідомив позивача про виникнення зазначених обставин, у зв`язку з якими постачання товару за державним контрактом відбудеться із затримкою.

У подальшому листом від 12.08.2024 відповідач на виконання приписів п.10. 4 договору надав Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №408/03.23 від 09.08.2024 та пропозицією укласти угоду про продовження термінів постачання товару у кількості 19000шт до 30.08.2024.

В той же спосіб, 14.08.2024, відповідачем на електрону адресу позивача було направлено лист №08-14-02/2024ю, до позивача з проханням взяти під особистий контроль питання укладення додаткових угод.

Матеріали справи не містять відповіді позивача на вищевказані листи. Натомість містять повідомлення-вимогу позивача від 13.12.2024 про стягнення штрафних санкцій за державним контрактом №252/06-24-РМ від 06.06.2024 у зв`язку з простроченням поставки товару.

Відповідач у листі від 09.01.2025 заперечував проти даної претензії позивача, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин.

Проаналізувавши вищезазначені обставини, судова колегія вбачає, що відповідачем було порушено терміни постачання товару через вплив на нього обставин непереборної сили (форс-мажорів), про які ним неодноразово було повідомлено позивача належним чином.

Судова колегія також зважає на те, що предметом поставки за договором є товар українського виробництва, який виготовляють із залученням іноземної сировини. Зокрема, базовий матеріал (100% поліамід 6.6 з ПУ покриттям) не має аналогів українського походження та імпортується з-закордону.

З метою виконання укладеного між сторонами договору відповідачем з SOTEKS KUMASCILIK KONFEKSIYON SAN. Ve TIC. LTD. (Туреччина) 26.06.2024 було погоджено, що 10000м тканини (100% поліамід 6.6) буде поставлено в строк до 15.07.2024. Про пожежі, які зіпсували тканину, відповідачу стало відомо з листа-повідомлення турецького контрагента від 26.07.2024. Зазначене є обставинами, які не залежали безпосередньо від його дій для забезпечення своєчасної поставки товару за державним контрактом.

Без отримання відповідачем визначеного матеріалу - тканини, яка поставлялась саме турецьким контрагентом, відшив товару за державним контрактом (сумок) не видавався можливим, про що позивачу було відомо. Доказів наявності аналогічної тканини українського походження матеріали справ не містять.

Водночас ним було докладено максимум зусиль для належного повідомлення позивача про виявлені форс-мажорні обставини, а також підтвердження їх у встановленому договором порядку. Порушення строків поставки сумок зумовлено чинниками (виробничі проблеми в Туреччині внаслідок пожеж), на які відповідач не міг повпливати і саме вони ускладнили своєчасне виконання договору відповідачем.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що зважаючи на зазначені обставини, вплив відповідача на які об`єктивно неможливий та які не залежали безпосередньо від його волі, договірні зобов`язання ним було виконано в повному обсязі, хоч і з простроченням строку поставки. Про вказане свідчить підписані без зауважень акти приймання товару, які містяться у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було порушено терміни постачання товару через вплив на відповідача обставин непереборної сили, про що позивача було повідомлено належним чином.

Судді апеляційного суду беруть до уваги, що порушення зобов`язань із боку відповідача зумовлене об`єктивними факторами, які перебували поза межами його розумного контролю. Водночас матеріали справи свідчать, що відповідач діяв добросовісно: вжив заходів для оперативного повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин, виступив з ініціативою про внесення змін до договору в частині пролонгації строку його виконання та загалом доклав максимальних зусиль для виконання державного контракту в повному обсязі.

Колегія судів вважає за необхідне також наголосити, що міжнародно-торгівельний оборот в умовах воєнного стану має обмежений та винятковий характер, що спричинено постійними обстрілами таможенних та прикордонних зон України. Вказане є загальновідомою обставиною та є однією з об`єктивних причин прострочення при здійсненні постачання товарів.

Судова колегія враховує відсутність понесених позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання. Відповідач виконав свої зобов`язання з поставки сумок належним суб`єктам - отримувачам (відповідно до актів приймання товару), при цьому порушення зобов`язання не завдало збитків позивачу. Отримувачем товару відповідно до умов договору є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, що, насамперед, призначені для забезпечення військ (сил) озброєнням, військовою технікою, іншим військовим майном, їх зберігання та відновлення та відповідають за безперебійне приймання, зберігання та розподіл майна, продуктів харчування, пального та речового забезпечення для військовослужбовців.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ним здійснюється закупівля речового забезпечення в межах річної потреби закупівлі для Міноборони України, тобто діяльність спрямована на поповнення планових запасів матеріального забезпечення для військовослужбовців. Відповідний товар фактично постачається на центральний склад зберігання, звідки протягом року розподіляється на потреби та запити військових частин.

В розрізі дослідження питання про шкоду, заподіяну позивачу, у відкритому судовому засіданні колегія суддів встановила, що будь-якої попередньої оплати позивач не робив, як і будь-яких витрат до моменту отримання товару за договором не здійснював. Необхідні роботи по закупівлі, поставці реалізовував саме відповідач.

Також під час розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні судова колегія з`ясувала, що оплата за поставку товару відповідачем відбулась після фактичного отримання сумок в останній день 10-тиденного строку на оплату, передбаченого п.4 Специфікації.

З пояснень відповідача вбачається, що необхідний матеріал (тканина) від турецького контрагента була отримана ним наприкінці серпня - на початку вересня 2024 року. Відповідач, зважаючи на строки виготовлення товару, одразу приступив до відшивання сумок. Відтак із урахуванням наведеного, постачання відповідачем готового товару на початку жовтня 2024 року може вважатись таким, що поставлено з простроченням, проте у розумний строк.

Колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції та враховує соціальну значущість ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту", яке визнано Міністерством оборони України критично важливим для забезпечення потреб ЗСУ, інших військових формувань в особливий період.

Більше того, у спірних правовідносинах обидві сторони є суб`єктами сектору безпеки і оборони, діяльність яких безпосередньо спрямована на забезпечення обороноздатності держави. Позивач, як державний замовник у сфері оборонних закупівель, здійснює свою діяльність виключно в інтересах держави та суспільства, забезпечуючи потреби Збройних Сил України та інших військових формувань у товарах оборонного призначення, в той час як кінцева мета здійснення діяльності відповідача полягає в отриманні прибутку. Отримання відповідачем відповідного статусу є наслідком його участі у виконанні державних оборонних замовлень, що, у свою чергу, передбачає підвищений рівень відповідальності за належне та своєчасне виконання договірних зобов`язань, оскільки результати його діяльності безпосередньо впливають на забезпечення потреб Збройних Сил України та обороноздатність держави.

У теперішніх умовах діяльність як позивача, так і відповідача є надзвичайно важливою для матеріально-технічного забезпечення армії, що безпосередньо впливає на національну безпеку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що у цій справі суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та реалізуючи свої повноваження, передбачені ч. 3 ст. 551 ЦК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про можливість зменшення розміру пені, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них.

Враховуючи заперечення скаржника проти зменшення розміру неустойки, колегія суддів зазначає, що він не наводить обґрунтування відсутності правових чи фактичних підстав для застосування судом відповідного дискреційного повноваження. Зокрема, позивач не обґрунтовує співмірність заявленої неустойки наслідкам порушення зобов`язання, не спростовує наявність виняткових обставин, на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву, та не доводить, що зменшення неустойки суперечить засадам справедливості, розумності та добросовісності.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на ній.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази з урахуванням вимог ст.ст. 74 - 79, 86 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем пені на 50%.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 у справі №922/956/26 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 254, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 у справі №922/956/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 у справі №922/956/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 17.09.2026.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.О. Крестьянінов

Сддя В.В. Россолов